Постанова

від 15.10.2014 по справі 910/2867/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 року Справа № 910/2867/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І. суддів Кондратової І.Д. Стратієнко Л.В. (доповідач) з участю представників: позивача: відповідача: прокуратури: Тертичний О.М. Крижов С.В., Воробій І.В. Збарих С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю " Гранд Спорт" на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 25 березня 2014 року Київського апеляційного господарського суду від 26 серпня 2014 року у справі№ 910/2867/13 за позовомзаступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) дотовариства з обмеженою відповідальністю " Гранд Спорт" про стягнення 2 802 790,00 грн та за зустрічним позовом до про товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Спорт" Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) визнання правочину недійсним ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 р. заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ТОВ "Гранд Спорт" про стягнення заборгованості за договором пайової участі № 1138 від 26.12.2006 у сумі 2 802 790,00 грн (з них: 2 370 560,00 грн - основний борг з урахуванням індексу інфляції, 432 230,00 грн - пеня). Також прокурор просив суд відновити позовну давність щодо стягнення пені, посилаючись на те, що прокуратура не була стороною договору і про існування заборгованості їй стало відомо лише у січні 2013 року.

Відповідач звернувся до господарського суду із зустрічним позовом до позивача про визнання недійсними договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 1138 від 26.12.2006, укладеного між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ "Гранд Спорт", а також додаткової угоди № 1 від 11.12.2009 до цього договору, посилаючись на те, що при укладенні договору в порушення ч. 1 ст. 203 ЦК України не було дотримано вимоги законодавства - ч. 5 ст. 27 Закону України "Про планування і забудову територій", постанови Кабінету Міністрів України № 1930 від 30.12.2000 "Про встановлення граничного розміру залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів", рішення Київської міської ради № 271/431 від 27.02.2003 щодо визначення розміру пайових внесків в межах, що не перевищують їх граничний розмір, оскільки у розрахунку до договору відсутнє посилання на загальну кошторисну вартість будівництва, а пайовий внесок не повинен перевищувати її 25%. Зазначене свідчить про неможливість встановлення граничного розміру пайового внеску на момент укладання договору. Крім того, договір пайової участі № 1138 від 26.12.2006 та додаткова угода № 1 від 11.12.2009 до цього договору також не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2014 (суддя - Морозов С.М), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 (головуючий - Пашкіна С.А., судді - Баранець О.М., Сітайло Л.Г.), первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 268 360, 00 грн суму пайових внесків, 230 841,52 грн пені та судові витрати.

В іншій частині первісних позовних вимог відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення і неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову та визнати недійсним договір пайової участі у створені соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 1138 від 26.12.2006, укладеного між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ "Гранд Спорт" згідно з вимогами ст. 83 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Ухвалою суду від 08.10.2014 р. розгляд справи було відкладено на 15.10.2014 р. у зв'язку з відповідними клопотаннями сторін.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судами попередніх інстанцій, 26.12.2006 між позивачем та відповідачем, як забудовником, було укладено договір № 1138 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, предметом якого є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв'язку із будівництвом спортивного автокомплексу (дитячо-молодіжний спортивний розважально-навчальний картинговий центр) в урочищі Чорторий у Деснянському районі міста Києва. Розмір пайового внеску, згідно з розрахунком, становить 2 424,78 тис. грн. (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Забудовник зобов'язався перерахувати пайовий внесок у сумі 2 424,78 тис. грн. (без ПДВ) згідно такого графіку: по 45,0 тис. грн. (без ПДВ) щомісячно в термін з січня 2007 року по грудень 2008 року включно, але не пізніше 28 числа; у сумі 1 344,78 тис. грн. (без ПДВ) в термін з січня 2009 року по грудень 2009 року включно, рівними частинами, щомісячно, але не пізніше 28 числа на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету (п.2.1.1 договору).

Додатковою угодою № 1 до договору пайової участі від 26.12.2006 № 1138 від 11.12.2009 сторони дійшли згоди щодо перерахування залишку пайового внеску за договором, зокрема, вказаною угодою встановлено, що забудовником перераховано пайові кошти в сумі 1 156,42 тис. грн. (п. 1 Додаткової угоди), несплачена частка (залишок) пайового внеску становить 1 268,36 тис. грн. (п. 2 додаткової угоди). Вказаний розмір заборгованості зі сплати пайової участі за договором підтверджується також наявним в матеріалах справи розрахунком, підписаним та скріпленим печатками сторін. Забудовник зобов'язувався перерахувати залишок пайового внеску у сумі 1 268,36 тис. грн. (без ПДВ) в строк до 30.12.2011 включно на бюджетний рахунок цільового фонду міського бюджету (п. 3 додаткової угоди).

Згідно з п. 5 ст. 22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" (в редакції чинній на момент укладення договору) у зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України, Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право залучати кошти інвесторів (забудовників) в порядку пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста за нормативами, затвердженими Київською міською радою, з метою поліпшення фінансового забезпечення комплексної забудови міста.

Рішенням Київської міської ради від 27.02.2003 № 271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва" (в редакції, чинній станом на момент укладення договору), затверджені нормативи для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної, інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва та порядок залучення і використання пайових коштів (надалі також - Нормативи).

Згідно з розділу 1 Нормативів, пайова участь (внесок) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста являє собою одноразовий внесок, який інвестор має сплатити до бюджету міста Києва без урахування ПДВ, що діє на дату сплати.

Пайовий одноразовий внесок включає в себе наступні складові: відшкодування витрат бюджету м. Києва на розширене відтворення його ресурсів; плати інвестора за право реалізувати свій проект будівництва (реконструкції) на території столиці.

Пайовий внесок сплачується забудовником на підставі відповідного договору (п. 4.6 Рішення).

Як встановлено судами, наявною у матеріалах справи копією довідки про надходження коштів за період з 01.01.2006 до 25.02.2013 підтверджується внесення відповідачем суми пайових внесків в розмірі 1 156 420,00 грн, однак суму залишку пайових внесків відповідач не сплатив, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість з сплати пайових внесків у розмірі 1 268 360,00 грн (2 424 780,00 грн (загальна сума пайових внесків) - 1 156 420,00 грн (сума сплачених пайових внесків)).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 526 ЦК України.

Отже враховуючи те, що відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, залишку пайових внесків не сплатив, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, господарські суди прийшли до правильного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 1 268 360,00 грн.

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов`язання як сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що відповідачем заява відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України про застосування позовної давності щодо стягнення пені до суду не подавалася, судом згідно з вимогами ст. 232 ГК України правильно стягнуто з відповідача на користь позивача 230 841,52 грн пені.

У частині відмови у стягненні з відповідача інфляційних втрат рішення та постанова господарських судів ніким не оскаржуються.

Щодо вимог про визнання недійсними договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 1138 від 26.12.2006 та додаткової угоди № 1 від 11.12.2009 слід зазначити таке.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач за зустрічним позовом посилався на те, що при укладенні договору не було дотримано вимоги законодавства, не здійснено дій щодо приведення договору та додаткової угоди до нього у відповідність із Законом України "Про планування і забудову територій", а тому правочини мають бути визнані недійсними.

Відповідно до ст. 27 1 Закону України "Про планування і забудову територій" (в редакції, чинній станом на 21.10.2010) пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо- та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. Встановлений органом місцевого самоврядування розмір пайової участі (внеску) замовника не може перевищувати граничного розміру пайової участі (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення граничного розміру залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів" № 1930 від 30.12.2000 граничний розмір залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів з урахуванням вартості робіт, передбачених вихідними даними на проектування, не може перевищувати 25% вартості будівництва об'єкта незалежно від його функціонального призначення.

Аналогічне положення також міститься в п. 1 додатку "Нормативи для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва" до рішенням Київської міської ради від 27.02.2003 № 271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва" (в редакції, чинній станом на момент укладення договору).

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Як правильно було встановлено судами, вказаний правочин на момент укладення договору не суперечив вимогам чинного законодавства, а посилання позивача за зустрічним позовом на норми ч. 4 ст. ст. 27 1 Закону України "Про планування і забудову територій", яку доповнено новим абзацом згідно з Законом № 2625-VI від 21.10.2010 та який набрав чинності з 14.01.2011, тобто після укладення спірних правочинів, та норми закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011, як на підставу для визнання осорюваного договору та додаткової угоди недійсним є безпідставними, оскільки їх невідповідність в даному випадку вказаним нормативно-правовим актам не тягне за собою наслідків визнання їх недійсними.

Також, посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що в п. 7 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" міститься норма про зворотню дію у часі щодо умов цього Закону щодо договорів про пайову участь, які не виконані на поточний момент, то вони є необґрунтованими і безпідставними, оскільки вказана норма містить вказівку про приведення договору до вимог цього закону, а не про його зворотню дію.

Разом з тим, встановивши відсутність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, суд відмовив у задоволенні зустрічного позову у зв'язку з пропуском позовної давності у зв'язку з наявністю відповідної заяви позивача про її застосування.

Проте, такі висновки суду є взаємовиключними, оскільки необгрунтованість вимог позивача виключає відмову у позові за пропуском позовної давності у зв'язку з відсутністю порушеного права.

За таких обставин судові рішення в частині вирішення зустрічного позову підлягають скасуванню з постановленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в зв'язку з їх необгрунтованістю, а не пропуском позовної давності.

Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог ст. 33 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Спорт" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25 березня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 серпня 2014 року у справі за № 910/2867/13 в частині вирішення зустрічного позову скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким у позові товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Спорт" до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання правочину недійсним відмовити.

В решті судові рішення залишити без змін.

Головуючий, суддя М. Остапенко Суддя І. Кондратова Суддя Л. Стратієнко