Постанова

від 30.09.2014 по справі 826/6411/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2014 року 09:58 № 826/6411/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кобилянського К.М., за участі секретаря судового засідання Голод А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Таір-КВ» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників

позивача: Чалий В.В., Раухвергер А.С.

відповідача: Галика А.В.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30.09.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таір-КВ» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач), в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.12.2013 № 0008612208, № 0008622208.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2014 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні 21.05.2014, яке в подальшому відкладалось та зупинялось з метою отримання додаткових доказів для вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємством, яке, на думку податкового органу, має ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентом є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

13 грудня 2013 відповідачем на підставі акта перевірки №2511/26-58-22-08-11/30974319 від 29.11.2013 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- 0008622208, яким позивачу за порушення пп. 139.1.9 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» всього в сумі 405458 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 324366 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 81092 грн.;

- 0008612208, яким позивачу за порушення п.п. 198.3, 198.6, 201.4, 201.6, 201.10 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» всього в сумі 476956 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 381565 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 95391 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах безтоварності господарських операцій ТОВ «Таір-КВ» з

ТОВ «Альта-Ком» внаслідок фіктивності останнього.

Позивач, не погоджуючись з правомірністю зазначених податкових повідомлень-рішень, звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 29.08.2012 по 05.05.2013 між позивачем і ТОВ «Альта-Ком» укладено ряд договорів на виконання будівельних робіт, перелік яких зазначено в акті перевірки (а.с. 15 - 18 Том І).

Відповідно до змісту договорів, ТОВ «Альта-Ком» приймало на себе зобов'язання по виконанню в інтересах позивача підрядних робіт по: виготовленню вузлів трубопроводів, поточному ремонту житлового фонду виготовленню та монтажу козирків на балконах, відновленню благоустрою територій тощо (надалі - будівельні роботи).

На підтвердження правомірності формування спірних показників податкової звітності позивачем до матеріалів справи долучено ряд актів виконаних робіт та податкових накладних (Додатки № 1 - № 6 до справи), які зі сторони позивача підписані директором ТОВ «Таір-КВ» А.С. Раухвергером, а зі сторони ТОВ «Альта-Ком» ОСОБА_4.

З наявних в матеріалах справи копій договорів, актів виконаних робіт та податкових накладних, судом встановлено, що ТОВ «Альта-Ком» виконувались в інтересах позивача фактично не підрядні, а субпідрядні будівельні роботи, адже первинними замовниками всіх без виключення будівельних робіт ТОВ «Альта-Ком» було не ТОВ «Таір-КВ», а:

ТОВ «БК «Міськжитлобуд» (а.с. 4 Том І Додатків), ТОВ «Лівобережжя Плюс» (а.с. 32 Том І Додатків), ПАТ «Домобудівний комбінат № 4» (а.с. 46 Том І Додатків) тощо.

Враховуючи зазначені обставини, предмет договорів, що укладені між позивачем і первинними замовниками є ідентичним предмету договорів, що укладені між позивачем і ТОВ «Альта-Ком».

Разом з тим, суд відхиляє надані позивачем акти виконаних робіт і податкові накладні як неналежні докази формування показників податкової звітності, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 5.1.12 Договору підряду № 0109/13-14 від 01.09.2012 (а.с. 5 Том І Додатків), що укладений між позивачем і ТОВ «БК «Міськжитлобуд», позивач в разі залучення субпідрядника, зобов'язаний погодити питання залучення третьої особи до виконання будівельних робіт з Замовником - ТОВ «БК «Міськжитлобуд».

Втім, до матеріалів справи позивачем не надано погодження ТОВ «БК «Міськжитлобуд» на залучення ТОВ «Альта-Ком» до виконання робіт з виготовлення та монтажу козирків закриваючих приямки відповідно до проектної документації на будівництво Житлово-офісного та культурно-оздоровчого комплексу з об'єктами інфраструктури, що розташований по вул. Дніпровська Набережна, 14 в Дарницькому районі м. Києва.

Крім того, акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2012 між позивачем і ТОВ «БК «Міськжитлобуд» (а.с. 15 - 23 Том І Додатків), підписаний сторонами 28.09.2012, в той час як акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2012, підписаний між позивачем і ТОВ «Альта-Ком» про виконання цих самих робіт, не містить в собі дати його складання (підписання), внаслідок чого відхиляється судом як неналежний доказ, що не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в частині дати вчинення господарської операції.

В даному випадку суд зауважує, що жоден з актів виконаних будівель робіт, які підписані між позивачем і ТОВ «Альта-Ком» (наприклад а.с. 57 - 59, 78 - 81, 133 - 136 Том І Додатків; а.с. 11 - 13 Том ІІ Додатків; а.с. 74 - 76 Том ІІІ Додатків тощо) не містить в собі дати складання даного документу.

Представник позивача не зміг пояснити суду причину відсутності дат в актах виконаних будівельних робіт ТОВ «Альта-Ком», що, на думку суду, свідчить про те, що дані акти виконаних робіт були складені після дат підписання актів виконаних робіт між позивачем і первинними замовниками будівельних робіт.

Тобто, суд приходить до висновку, що будівельні роботи насправді були виконані власними силами ТОВ «Таір-КВ» без фактичного залучення до виконання таких робіт спірного контрагента ТОВ «Альта-Ком».

Даний висновок суду також вмотивовується наступними обставинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Згідно з ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

З умов договорів, що укладені між позивачем і первинними замовниками вбачається, що роботи, обумовлені зазначеними договорами, виконуються з матеріалів виконавця, тобто ТОВ «Таір-КВ».

Проте, укладеними між ТОВ «Альта-Ком» та позивачем договорами про виконання робіт не обумовлено за рахунок якої із сторін договору та з чиїх матеріалів виконуватимуться визначені цими договорами роботи, не встановлено договорами також і порядку передачі-отримання сторонами договору будь-яких товарно-матеріальних цінностей з метою виконання визначених робіт.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про фактичне переміщення між ТОВ «Таір-КВ» і ТОВ «Альта-Ком» будь-яких товарно-матеріальних цінностей, необхідних для виконання субпідрядником визначених договорами підряду та субпідряду будівельних робіт.

Отже, наведені обставини ставлять під сумнів твердження позивача про придбання ним робіт у ТОВ «Альта Ком» з метою виконання договірних зобов'язань перед первинними замовниками, як то: ТОВ «БК «Міськжитлобуд», ТОВ «Лівобережжя Плюс»,

ПАТ «Домобудівний комбінат № 4» тощо.

Як вже зазначалось та вбачається з укладених між позивачем і ТОВ «Альта Ком» договорів на виконання робіт, актів здачі-прийняття будівельних робіт податкових накладних, вказані документи підписані директором ТОВ «Альта-Ком» ОСОБА_4

В матеріалах справи наявна копія вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 02.09.2013 в справі № 761/19615/13-к, яким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 с. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (а.с. 135 - 138 Том І).

Зі змісту вказаного вироку убачається, що: «Так, ОСОБА_4 08.06.2012 на прохання невстановленої особи погодився зареєструвати в органах державної влади на своє ім'я суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ «Альта-Ком».

Не маючи наміру здійснювати діяльність підприємства, пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, зафіксовану в статутних документах

ТОВ «Альта-Ком», усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього засновника та власника вказаного підприємства, ОСОБА_4 погодився на таку пропозицію. При цьому ОСОБА_4 надав невстановленій особі свої паспортні данні, які необхідні для складання статутних та реєстраційних документів підприємства.

Далі невстановлена слідством особа при невстановлених обставинах виготовила статут ТОВ «Альта-Ком», в яких ОСОБА_4 був зазначений як засновник вказаного підприємства.

08 червня 2012 ОСОБА_4, домовившись з невстановленою слідством особою прибув до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, офіс якого розташований в АДРЕСА_1. У приватного нотаріуса ОСОБА_5 ОСОБА_4, на прохання невстановленої слідством особи, повідомив йому, що має намір зареєструвати ТОВ «Альта-Ком» і тому необхідно нотаріально засвідчити його підпис у статуті вказаного підприємства. Далі достовірно усвідомлюючи, що зареєстроване на його ім'я підприємство буде використовуватися для прикриття незаконної діяльності, ОСОБА_4 засвідчив своїм підписом статут ТОВ «Альта-Ком», незаконно набувши статус його засновника, після чого цей статут був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, який не був обізнаний зі злочинною діяльністю її засновника.

Після цього, ОСОБА_4 власноручно розписався в реєстрі нотаріальних дій під

№ 2129 приватного нотаріуса ОСОБА_5 та передав всі нотаріально посвідченні документи невстановленій слідством особі.

08 червня 2012 Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією

ТОВ «Альта-Ком» було зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 12. В єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України ТОВ «Альта-Ком» зареєстровано під ідентифікаційним номером суб'єкта підприємницької діяльності 38204618 - та має свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи за номером 1 074 102 0000 042601 від 09.06.2012.

Реєстрація ТОВ «Альта-Ком» в органах державної влади, отримання необхідних реквізитів: назви, юридичної адреси, особистих даних службових осіб підприємства, індивідуального податкового номеру платника податків, відкриття поточного рахунку та отримання печатки підприємства надало можливість невстановленим слідством особам, прикриваючись зовнішньо законним фактором реєстрації ТОВ «Альта-Ком», здійснювати неконтрольовані державою фінансові операції. Так, використовуючи ТОВ «Альта-Ком» для прикриття незаконної діяльності, не встановлені слідством особи уникли від контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів, завдяки чому отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи.

Дії обвинуваченого кваліфіковані за ст. 27 ч. 5, ст. 205 ч. 1 Кримінального кодексу України, як своїми умисними діями, які виразилися в пособництві у вчиненні фіктивного підприємництва, тобто надання засобів чи знарядь для створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

Разом з обвинувальним актом до суду надійшла угода про визнання винуватості, укладена між ОСОБА_4 та прокурором Іващенко А.О. від 26.06.2013, відповідно до якої обвинувачений повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні, погодився сплатити розмір витрат на проведення експертизи № 166 від 26.06.2013 в розмірі 293 грн. 40 коп. Сторони погодились на призначення покарання ОСОБА_4 у вигляді штрафу в сумі 500 (п'ятисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн., роз'яснені обвинуваченому всі обмеження щодо права оскарження угоди, роз'яснені наслідки невиконання взятих на себе обвинуваченою обов'язків.".

Крім того, відповідачем надано суду копію акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 01.10.2013 № 1084/26-59-22-01/38204618 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Альта-Ком» з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 16.08.2012 по 31.05.2013» (а.с. 86 - 99 Том І), в якому зазначено, що службовою запискою ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 12.04.2013 № 1624/ДПІ/0710/3 надано висновок та копію пояснення посадових осіб до діяльності підприємства, яке віднесено до категорії ризикових, щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, згідно з якими ОСОБА_4 повідомив, що не має будь-якого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Альта Ком» та жодних документів від імені зазначеного підприємства не підписував.

Відповідно до правової позиці, викладеної в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 (23740257), первинні документи підписані від імені підприємств та організацій, що зареєстровані у встановленому порядку, особами, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Згідно із ч. 1 ст. 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Частиною 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, беручи до уваги той факт, що усі надані позивачем первинні документи на підтвердження господарських відносин з замовлення позивачем у ТОВ «Альта-Ком» будівельних робіт підписані від імені директора ТОВ «Альта-Ком» ОСОБА_4, вироком суду якого визнано винним у фіктивному підприємництві ТОВ «Альта-Ком», суд дійшов висновку, що зазначені документи не є неналежними доказами у даній справі та відхиляються судом як такі, що підтверджують факт придбання позивачем робіт у ТОВ «Альта-Ком». Відповідно, позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат за перевіряємий період сплачені на користь ТОВ «Альта-Ком» суми в рахунок оплати вартості придбаних ним у ТОВ «Альта-Ком» будівельних робіт згідно з укладеними між ними договорами.

Відтак, суд погоджується з висновками відповідача про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 324366 грн. та податку на додану вартість в сумі 381565 грн., внаслідок чого позовні вимоги є необґрунтованими.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Таір-КВ» відмовити повністю.

2. Стягнути з ТОВ «Таір-КВ» (код ЄДРПОУ 30974319) решту суми судового збору у розмірі 4384,00 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський