Ухвала

від 11.12.2014 по справі 826/6411/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6411/14 Головуючий у 1-й інстанції:Кобилянський К.М. Суддя-доповідач:Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

11 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАІР-КВ» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАІР-КВ» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2014 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ТАІР-КВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «АЛЬТА-КОМ» за період з 01.09.2012 року по 30.04.2013 року.

За наслідками зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки №2511/26-58-22-08-11/30974319 від 29.11.2013 року, на підставі якого податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: №0008622208, яким позивачу за порушення пп. 139.1.9 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» всього в сумі 405458 грн.; №0008612208, яким позивачу за порушення п.п. 198.3, 198.6, 201.4, 201.6, 201.10 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» всього в сумі 476956 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що договірні зобов'язання між позивачем та його контрагентом лише документально відображені у первинних документах, без їх фактичного здійснення, а тому, наявність у платника податку виданих йому податкових накладних не є достатньою підставою для формування податкового кредиту, з урахуванням відсутності підтвердження реального здійснення господарської операції. Крім того, в судовому рішенні зазначено, що усі надані позивачем первинні документи на підтвердження господарських відносин з замовлення позивачем у ТОВ «Альта-Ком» будівельних робіт підписані від імені директора ТОВ «Альта-Ком», вироком суду якого визнано винним у фіктивному підприємництві ТОВ «Альта-Ком».

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, ст.. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «ТАІР-КВ», в особі директора ОСОБА_2, було укладено договір з ТОВ «Альта-Ком», в особі директора ОСОБА_3, про виконання підрядних робіт №04/09-12 від 04.09.2012 року.

На виконання умов вказаного договору виписано на адресу позивача акти прийому-передачі послуг та податкові накладні, які використані останнім для формування валових витрат та податкового кредиту.

Як свідчать матеріали справи, договір, акти прийому-передачі послуг та податкові накладні за господарською операцією між позивачем та ТОВ «Альта-Ком» підписано від імені останніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Обґрунтовуючи нікчемний характер договорів, відповідач посилався на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 02.09.2013 в справі № 761/19615/13-к, яким ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 с. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Зі змісту вказаного вироку убачається, що: «Так, ОСОБА_3 08.06.2012 року на прохання невстановленої особи погодився зареєструвати в органах державної влади на своє ім'я суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ «Альта-Ком», не маючи наміру здійснювати діяльність підприємства, пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, зафіксовану в статутних документах

ТОВ «Альта-Ком», усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього засновника та власника вказаного підприємства, ОСОБА_3 погодився на таку пропозицію. При цьому ОСОБА_3 надав невстановленій особі свої паспортні данні, які необхідні для складання статутних та реєстраційних документів підприємства.

Далі, невстановлена слідством особа при невстановлених обставинах виготовила статут ТОВ «Альта-Ком», в яких ОСОБА_3 був зазначений як засновник вказаного підприємства.

Крім того, разом з обвинувальним актом, в матеріалах справи наявна угода про визнання винуватості, укладена між ОСОБА_3 та прокурором Іващенко А.О. від 26.06.2013, відповідно до якої обвинувачений повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні. Сторони погодились на призначення покарання ОСОБА_3 у вигляді штрафу в сумі 500 (п'ятисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн., роз'яснені обвинуваченому всі обмеження щодо права оскарження угоди, роз'яснені наслідки невиконання взятих на себе обвинуваченою обов'язків.».

Більше того, відповідачем долучено до матеріалів справи копію акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 01.10.2013 року № 1084/26-59-22-01/38204618 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Альта-Ком» з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 16.08.2012 року по 31.05.2013 року», в якому зазначено, що службовою запискою ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 12.04.2013 року № 1624/ДПІ/0710/3 надано висновок та копію пояснення посадових осіб до діяльності підприємства, яке віднесено до категорії ризикових, щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, згідно з якими ОСОБА_3 повідомив, що не має будь-якого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Альта Ком» та жодних документів від імені зазначеного підприємства не підписував.

З огляду на зазначене, колегія суддів не може погодитися з доводами апелянта, що ОСОБА_3 не мав на меті здійснювати господарську діяльність підприємства, збув підроблені ним статут та інші документи за грошову винагороду невстановленій слідством особі, а отже підписані ним документи не мають юридичної сили та доказовості.

Відповідно до правової позиці, викладеної в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 (23740257), первинні документи підписані від імені підприємств та організацій, що зареєстровані у встановленому порядку, особами, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Згідно із ч. 1 ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Частиною 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Приймаючи до уваги, що податковим органом досліджувалось питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Альта Ком» за період з 01.09.2012 року по 30.04.2013 року та перевірка первинних документів за підписом особи, яка у встановленому законом порядку була визнана винною у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.205 КК України, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що контрагент позивача був створений в порушення вимог Господарського кодексу України.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАІР-КВ» - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2014 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.