Рішення

від 17.10.2014 по справі 904/5653/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.14р. Справа № 904/5653/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСОР ІНДАСТРІ», м. Дніпропетровськ

До: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , м. Дніпропетровськ

Про : стягнення 120 564, 35 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: не з'явився ;

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

ТОВ «АКСОР ІНДАСТРІ» ( позивач ) звернувся з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_1 (відповідач) 120 564, 35 грн. ( з яких: 118 465, 06 грн. - вартість зіпсованого товару; 592, 32 грн. - інфляційних втрат та 1506, 97 грн. - відсотки за користування чужими грошовими коштами) збитків , завданих внаслідок пошкодження (зіпсування) з вини експедитора ( відповідача ) вантажу, що перевозився на підставі договору транспортно-експедиційного обслуговування №31/07-12 від 31.07.12р., укладеного між сторонами. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на не виконання відповідачем своїх обов'язків, передбачених п.4.2. вищезазначеного договору.

ФОП ОСОБА_1 ( відповідач) відзив на позов та витребувані судом документи не надала, явку повноважних представників до судових засідань не одноразово не забезпечила, не зважаючи на ту обставину, що про час та місце судових засідань своєчасно повідомлялася судом на адресу , зазначену в позовній заяві, договорі №31/07-12 від 31.07.12р.( що підтверджується відповідними повідомленнями , повернутими органами зв'язку з позначкою: « у зв'язку закінченням терміну зберігання», а.с.37). Як зазначено в п.4 Інформаційного листа ВГСУ від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»: до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій». Враховуючи вищезазначене, суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю відзиву на позов та представників сторін - за наявними в справі доказами .

Дослідивши матеріали справи, господарський суд ,-

ВСТАНОВИВ :

31.07.12р. між ФОП ОСОБА_1 (виконавець ) та ТОВ «Аксор Індастрі» (замовник ) укладено договір транспортно-експедиційного обслуговування №31/07-12, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався за дорученням замовника організувати/виконати перевезення його вантажів замовника, а замовник зобов'язався оплати надані транспортні послуги виконавцю.

Відповідно до п.2.2.1. виконавець має право залучати для виконання своїх зобов'язань по даному договору третіх осіб; у випадку залучення третіх осіб для виконання своїх зобов'язань по даному договору виконавець несе перед замовником відповідальність за порушення даного договору. Згідно до п.2.1.11. договору виконавець зобов'язується забезпечити збереження товару з моменту його прийняття для перевезення та до моменту його видачі в пункті призначення вповноваженій особі для отримання товару.

В 4.2. договору сторони погодили, що виконавець несе матеріальну відповідальність за повну або часткову втрату вантажу замовника , його пошкодження у проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення та його здачі.; у випадку втрати та недостачі - компенсує вартість втраченого або якого не вистачає вантажу , а у випадку пошкодження - компенсує суму , на яку знизилась вартість вантажу. (а.с.8-11)

На виконання умов цього договору позивач передав ,а відповідач прийняв фурнітуру та аксесуари для їх подальшого перевезення згідно із видатковою накладною № АИ00-19090006 від 19.09.13 р. та товарно-транспортною накладною АИ00-19090010 від 19.09.13р. в кількості 47 540, 00 шт., загальною вартістю 403 181, 71 грн. (оригінали яких були оглянуті судом під час судового засідання 14.08.14 р.).

Доставка товару здійснювалась транспортним засобом перевізника - автомобілем «Ман АС» , державний номерний знак НОМЕР_1. В період транспортування товару від замовника до покупця сталося ДТП , внаслідок якої товар був пошкоджений.

На підтвердження факту ДТП , скоєного перевізником (відповідачем) , судом було витребувано від Ковельського міськрайонного суду Волинської області матеріали адміністративної справи №159/6720/13-п (провадження №3/159/2368/13) ; з якої вбачається, що постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26.11.13р. було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП , та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340, 00 грн. на гр. ОСОБА_2 (водія автомобіля МАН , дежнавнйи номер НОМЕР_2, який здійснював перевезення вантажу замовника (позивача) за договором транспортно-експедиційного обслуговування №31/07-12 від 31.07.12р.). (а.с.50-60).

Згідно наданої позивачем незалежної експертизи Дніпропетровської Торгово-промислової палати ( висновки експертів №ГО-5422/1 від 25.10.13р. та №ГО-5422/2 від 25.10.13р.) , визначено кількість зіпсованого товару - 26 397, 00 шт., вартість якого складає 118 465, 06 грн. (а.с.15-24). У зв'язку з чим, (відповідно до наданого позивачем розрахунку та акту звірки розрахунків станом на 31.08.14р.) позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача 118 465, 06 грн. - зіпсованого товару . (.а.с.30)

Окрім того - позивач відповідно до приписів ст. 536, 625 ЦК України нарахував відповідачу: 592, 32 грн. - інфляційних втрат та 1506, 97 грн. - відсотків за користування чужими грошовими коштами. На час прийняття рішення у справі, відповідачем доказів відшкодування вартості зіпсованого товару перед позивачем на надано.

Згідно ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Ці відносини регулюються Цивільним кодексом України , Господарським кодексом України Законом України «Про транспорт», Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» , іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них. Як передбачено ст. 14 Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України , іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Відповідно до ст.932 цього Кодексу експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Статтею 934 ЦК України встановлено , що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Главою 51 ЦК України встановлені правові наслідки порушення зобов'язання , відповідальність за порушення зобов'язання. Відповідно до ст.611 у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 617 цього Кодексу встановлено , що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання ( ст.623 ЦК України ) .

Статтею 625 ЦК України передбачено , що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання . Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.13р. №14, обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав. (п.5.2.) Проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу; тягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). (п.6.1.) Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання. (п.6.2.)Якщо договором або чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами, то припис частини другої статті 625 ЦК України може бути застосований господарським судом лише за наявності порушення боржником грошового зобов'язання. (п.6.3.)

Відповідно до приписів ст.33 ГПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідачем жодних доказів на заперечення обставин, викладених в позовній заяві, не надано.

З урахуванням вищезазначеного позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача : 118 465, 06 грн. - вартості зіпсованого товару . При цьому суд не вбачає достатньо правових підстав для стягнення з відповідача 592, 32 грн. - інфляційних втрат та 1506, 97 грн. - відсотки за користування чужими грошовими коштами .

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами постанови пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.13р. №14 ; ст.ст.611, 617,623,625, 929,932,934 ЦК України; ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд ,-

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача - Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( 49130, АДРЕСА_1; іпн НОМЕР_3) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСОР ІНДАСТРІ» ( 49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1; код ЄДРПОУ 37806217): 118 465, 06 грн. - вартість зіпсованого товару; 2 369, 30 грн. - витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Суддя Васильєв О.Ю.