Рішення

від 14.10.2014 по справі 923/1349/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2014 р. Справа № 923/1349/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Скадовського районного споживчого товариства м. Скадовськ Херсонської області

до споживчого кооперативу "Кооперативне підприємство "ЕСКО" м. Скадовськ Херсонської області

про стягнення 88831грн. 23коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Петренко Н.О.

від відповідача - неприб4ли

Скадовське районне споживче товариство (позивач по справі) звернулося з позовом про стягнення із споживчого кооперативу "Кооперативне підприємство "ЕСКО" (відповідач) 84780грн. 00 коп. основного боргу, 639грн. 10 коп. пені, 2887грн. 50 коп. втрат від інфляції, 524грн. 63 коп. - 3% річних, посилаючись на невиконання відповідачем обов'язків по своєчасних розрахунках за отриманий товар відповідно до договору купівлі-продажу від 11.11.2011року з урахуванням договору про реструктуризацію боргу від 23.12.2013року.

В засідання суду позивач подав заяву про зменшення суми позову та просить стягнути всього 85782грн.13 коп., в тому числі: 81780грн.00коп. основного боргу, 612грн.15коп. пені, 2887грн.50коп. втрат від інфляції та 502грн.48коп. 3% річних.

Зазначена заява відповідає вимогам ст.. 22 ГПК України, тому вона приймається судом у зв'язку з чим має місце нова ціна позову - 85782грн.13 коп. в межах якої вирішується спір між сторонами.

Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що згідно з договором про реструктуризацію боргу строк погашення всієї суми не настав. Крім того, позивачем не враховано, що в вересні 2014 року відповідачем було сплачено 3000грн.00коп. Відповідач також надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Представник позивача не заперечує проти розгляду справи у відсутність представника відповідача, тому відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

Між Скадовським районним споживчим товариством (позивач) та споживчим кооперативом "Кооперативне підприємство "ЕСКО" (відповідач) 11.11.2011року укладено договір купівлі-продажу обладнання. Згідно з зазначеним договором позивач зобов'язався передати у власність відповідача обладнання загальною вартістю 92480грн.00коп., а відповідач - здійснити за нього розрахунки у строк не пізніше 31.12.2013року.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі відповідачу обладнання на суму 92480грн.00коп, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі від 11.11.2 011року, як це і передбачено пунктом 2.2 договору купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

При цьому відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним лише належним чином.

Належним виконанням є виконання, що відповідає умовам договору та вимогам закону, тобто виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі продажу. Частиною 1 ст. 664 ЦК України встановлено, що моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару покупцеві вважається: вручення його покупцеві, якщо договором передбачено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві в місцезнаходженні товару.

При цьому частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено загальний порядок оплати товару за договором купівлі-продажу після прийняття його покупцем або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Наданими до матеріалів справи доказами підтверджується, що розрахунки за отриманий товар відповідно до пункту 3.1 договору до 11.11.2011року відповідач не здійснив.

23.12.2013року сторонами підписано договір реструктуризації заборгованості за договором купівлі-продажу від 11.11.2011року відповідно до якого позивач надав відповідачу розстрочку погашення заборгованості за договором до 10.12.2014року зі сплатою щомісячно до 10 числа по 7700грн.00коп., а за грудень 2014 року - 7780грн.00коп.

Матеріалами справи доведено, що борг відповідача перед позивачем, з урахування перерахування 7700грн.00коп. в січні 2014 року, станом на жовтень 2014року становив 69300грн.00коп.

Крім того, відповідачем надано докази перерахування позивачу 3000грн.00коп. 05.09.2014року за прибутковим касовим ордером №761, тому станом на день розгляду справи (14.10.2014року) його борг становить 66300грн.00коп.

Документального підтвердження погашення вищезазначеного боргу відповідач суду не надав, тому заборгованість в сумі 66300грн.00коп. підлягає стягненню з відповідача.

Правові підстави стягнення решти суми основного боргу - 15480грн.00коп. відсутні, оскільки строк сплати зазначеного боргу відповідно до договору реструктуризації від 23.12.2013року станом на день розгляду справи не настав та має бути сплачений в майбутньому - 10.11.2014року та 10.12.2014року.

Посилання позивача на те, що договір реструктуризації боргу від 23.12.2013року є договором позики, а тому правовідносини сторін регулюються статтями 1046, 1049, 1050 ЦК України безпідставні, оскільки відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Однак, ні за договором купівлі-продажу, ні за договором реструктуриації боргу позивач не передавав відповідачу грошові кошти, а договором реструктуризації боргу від 23.12.2013року сторонами досягнута домовленість лише про надання віповідачу розстрочки погашення заборгованості за отриманий від позивача раніше товар за договором купівлі-продажу від 11.11.2011року.

Крім того, стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, частиною першою вказаної статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частиною другою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи статті 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадках, якщо сторони у договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

Оскільки матеріалами справи доведено невиконання відповідачем грошового зобов'язання за договором реструктуризації боргу, позовні вимоги про стягнення втрат від інфляції в сумі 2887грн.50коп. та 3% річних в сумі 502грн.48коп. підлягають задоволенню на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст.230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК Украни встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або у певній визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6 договору реструктуризації боргу від 23.12.2014року сторони узгодили, що у разі несвоєчасного внесення плати за цим договором нараховується пеня в розмірі 0,01% за кожен день прострочення, але не більше ніж 100 відсотків суми боргу.

Таким чином, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов договору від 23.12.2014року та приписів чинного законодавства, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 612грн.15коп. також підлягають задоволенню.

З урахуванням вищезазначеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст.. 49 ГПК України відносяться на відповідача в межах суми задоволених позовних вимог.

В той же час відповідно до ст.. 7 Закону України «Про судовий збір» із спеціального фонду Державного бюджету України позивачу підлягає поверненню 175грн.49коп. надлишково сплаченого судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 418 від 26.08.2014року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з споживчого кооперативу "Кооперативне підприємство "ЕСКО" м. Скадовськ Херсонської області, вул. Паризької комуни, 103-Е, р/рахунок 26005225300111 в Херсонській філії ПАТ «Брокбізнесбанк», МФО 300249, ідентифікаційний код 32200424 на користь Скадовського районного споживчого товариства м. Скадовськ Херсонської області, вул. Комсомольська № 155, р/рахунок 26001056118001 в Херсонській філії ПАТ «Брокбізнесбанк», МФО 300249, ідентифікаційний код 01770958 - 66300грн. 00 коп. основного боргу, 502грн.48 коп. - 3% річних, 2887грн. 50 коп. втрат від інфляції, 612грн. 15 коп. пені та 1497грн.30коп.судового збору.

2. В задоволенні позовних вимог про стягнення 15480грн.00коп. основного боргу - відмовити.

3.Повернути із спеціального фонду Державного бюджету України Скадовському районному споживчому товариству м. Скадовськ Херсонської області, вул. Комсомольська № 155, ідентифікаційний код 01770958 - 175грн.49коп. надлишково сплаченого судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 418 від 26.08.2014року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 923/1349/14.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16 жовтня 2014р.

Суддя З.І. Ємленінова