Рішення

від 13.10.2014 по справі 918/1333/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2014 р. Справа № 918/1333/14

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А. , при секретарі судового засідання Щербині С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Малого приватного підприємства-фірми "Ямуна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Скриня"

та Товариства з обмеженою відповідальністю "Реверспак"

про стягнення заборгованості в сумі 5 637 грн. 62 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Дяденчук А.І., договір №01/09 від 01.09.2014 року;

від відповідача-1 - не з'явився;

від відповідача-2 - не з'явився.

В судовому засіданні 13 жовтня 2014 року, відповідно до ст.85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Мале приватного підприємства-фірма "Ямуна" (далі - МПП фірма "Ямуна", позивач, ) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення 4 915 грн. 36 коп. основного боргу, 3% річних в розмірі 56 грн. 76 коп., 312 грн. інфляційних втрат з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Скриня" (далі - ТОВ "ТД "Скриня", відповідач 1) та 200 грн. основного боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реверспак" (далі - ТОВ "Реверспак", відповідач 2).

Ухвалою суду від 16 вересня 2014 року позовну заяву №1 від 15 вересня 2014 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №918/1333/14, розгляд якої призначено на 29 вересня 2014 року.

26 вересня 2014 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору (а.с.23).

29 вересня 2014 року від представника позивача надійшов супровідний лист про долучення доказів надання адвокатських послуг.

Ухвалою суду від 29 вересня 2014 року розгляд справи відкладено на 13 жовтня 2014 року.

13 жовтня 2014 року від позивача надійшло клопотання №4 від 13 жовтня 2014 року про стягнення витрат на оплату послуг адвоката.

Представник позивача у судовому засіданні 13 жовтня 2014 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

У судові засідання 29 вересня 2014 року та 13 жовтня 2014 року представники відповідачів не з'явилися.

Відповідач 1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №3301306037472 (а.с.38).

Відповідач 2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №3301306037464 (а.с.37).

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, при поданні до господарського суду Рівненської області даної позовної заяви позивачем було надано докази направлення цієї заяви та доданих до неї документів відповідачам. Так, з долучених описів вкладення у цінний лист та фіскальних чеків, які підтверджують надання позивачу послуг поштового зв'язку, вбачається, що матеріали позовної заяви з усіма доданими до неї документами були направлені відповідачам у справі 16 вересня 2014 року, про що свідчать відбитки календарного штемпеля, проставлені працівником відділення поштового зв'язку на вказаних описах вкладення, та відповідні відомості про дату проведення операції, відображені у вищезазначених розрахункових документах (а.с.5-8).

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідачі завчасно та належним чином були повідомлені про місце, дату та час судових засідань, крім того, останнім надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представників відповідачів

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, органу прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2013 року між МПП фірмою "Ямуна" (далі - Продавець) та ТОВ "ТД "Скриня" (далі - Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №1308/01-1 (далі - Договір), відповідно до предмету якого продавець продає, а покупець купує та оплачує на умовах та в порядку, що визначаються договором, продукцію торгової марки "Ямуна" та "IRIS" в подальшому товар, в асортименті, в кількості та за цінами, вказаними в накладних, що засвідчують приймання-передачу товару від продавця до покупця і є невід'ємним даного договору (а.с.10-11).

Відповідно до пункту 3.1 договору найменування, кількість та асортимент товару, що поставляється покупцеві згідно замовлення зазначається в накладних, які є невід'ємними частинами даного договору.

На виконання умов договору, відповідно до видаткових накладних №974 від 09.08.2013 року на суму 19 407 грн. 16 коп., та №640 від 11.04.2014 року на суму 11 492 грн. 36 коп. позивач передав відповідачу-1 товар на загальну суму 30 899 грн. 52 коп. (а.с.12-14).

Відповідач -1 свої зобов'язання щодо оплати боргу виконав частково лише в розмірі 24 407 грн. 16 коп.

Крім того відповідач-1 повернув 17 червня 2014 року позивачу товар на суму 1 377 грн. на підставі накладної на повернення товару №3 (а.с.18).

Згідно пункту 6.1 договору покупець зобов'язаний здійснити платіж шляхом безготівкового перерахунку коштів на банківський рахунок продавця в розмірі 100% від суми поставленого товару на протязі 30 (тридцяти) календарних днів від дати отримання товару. Датою отримання товару рахується дата підписання накладної покупцем.

Доказів оплати за поставлений товар відповідач суду не надав.

Таким чином, на час розгляду спору у відповідача-1 наявна заборгованість перед позивачем в розмірі 5 115 грн. 36 коп.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України ).

Згідно статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено пунктом 8.4. договору у разі несвоєчасної оплати покупцем товару, останній зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховувалася пеня, за кожен день прострочки.

Статтями 610, 611 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За прострочення виконання зобов'язання за поставлений товар позивач нарахував відповідачу-1 штраф в розмірі 153 грн. 50 коп., відповідно до п.8.4 Договору.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача-1 3 відсотки річні в розмірі 56,76 грн., та інфляційні втрати в розмірі в розмірі 312 грн., 00 коп., розрахунок перевірено судом та визнано законним та об ґрунтованим.

Окрім цього, у відповідності до статей 546 та 553 ЦК України, з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1, між позивачем, як кредитором, та ТОВ "Реверспак", як поручителем, було укладено Договір поруки №01/08 від 01 серпня 2013 року (а.с.19). Згідно даного договору, поручитель (далі по тексту - відповідач-2) зобов'язався частково відповідати перед кредитором (позивачем) за виконання зобов'язання боржника (відповідача-1), що виникли в результаті укладення між боржником та кредитором Договору купівлі-продажу товару №1308/01-1 (основного договору).

Відповідно до пункту 1.2 договору - "Обсяг відповідальності поручителя (відповідача-2) в разі не виконання боржником (відповідачем-1) взятих на себе зобов'язань становить - 200,00 грн."

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на зазначене суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Скриня" основного боргу в сумі 4 915 грн. 36 коп., штрафу в сумі 153 грн. 50 коп., 3% річних в розмірі 56 грн. 76 коп., інфляційних втрат в розмірі 312 грн., та витрати по оплаті послуг адвоката в розмірі 1 000 грн., сплачений судовий збір в розмірі 1 763 грн. та позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реверспак" заборгованість в сумі 200 грн., витрати по оплаті судового збору в розмірі 64 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 2 000 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Щодо витрат позивача на послуги адвоката суд зазначає, що статтею 44 ГПК України до судових витрат віднесено, зокрема, витрати на оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи. При цьому, згідно норм частини 5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, пов'язані з розглядом судового процесу, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Частиною 3 статті 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Закон України "Про адвокатуру" втратив чинність згідно із Законом України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі - Закон).

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 6 Закону та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статтях 13, 14, 15 Закону.

Згідно статті 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Такі ж положення викладені в статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Установчим З'їздом адвокатів України від 17.11.2012 року.

Відповідно до статті 29 Правил адвокатської етики, адвокат має право, окрім гонорару, стягувати з клієнта кошти, необхідні для покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручення, якщо обов'язок клієнта з погашення цих витрат визначено договором або визначений законом. В договорі про надання правової допомоги мають бути визначені види передбачуваних фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручення (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов, тощо): порядок їх погашення (авансування, оплата по факту в певний строк і таке інше) та може бути визначений їх обсяг.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджено правовий статусу адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів позивачем на підставі договору, суд дійшов висновку, що позивачем понесені витрати на оплату послуг адвоката в розумінні статті 44 ГПК України, але об'єктивно їх розмір (2000,00 грн.) не є співмірним справі. Відносячи до числа судових витрат 1 000 грн. в якості витрат на оплату послуг адвоката суд врахував наступне.

Судом встановлено, що 01 вересня 2014 року між позивачем (замовник) та Адвокатським об'єднанням "Скорпіон" (виконавець) укладено договір №01/09 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) (надалі - договір про надання адвокатських послуг) (а.с.26-27).

Пунктом 3.1. договору про надання адвокатських послуг, сторони погодили, що загальна сукупна вартість послуг, які будуть надані зі сторони виконавця становить 2 000 грн.

При цьому сторони погодили, що вартість послуг визначених в підпункті 1.1.1. договору про надання адвокатських послуг становить 1 000 грн. (пункт 3.1. договору про надання адвокатських послуг).

Відповідно до пункту 1.1.1. договору про надання адвокатських послуг, виконавець зобов'язується надати наступні адвокатські послуги (правову допомогу) вартістю 1 000 грн.: вивчити та здійснити аналіз наданих виконавцем документів необхідних для підготовки позовної заяви до суду та інших матеріалів, зокрема договору купівлі-продажу №1308/01-1 від 01.08.2013 року, видаткових накладних на поставку товару, договору поруки від 01.08.2013 року №01/08, тощо, провести аналіз судової практики по вирішенню аналогічних чи подібних спорів та норм чинного законодавства України якими врегульовано спірні правовідносини сторін, підготувати позовну заяву до господарського суду Рівненської області щодо стягнення заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Скриня", яка виникла з підстав невиконання договору купівлі-продажу №130719-3 від 19.07.2013 року та ТОВ "Реверспак" з підстав невиконання договору поруки №01/08 від 01.08.2013 року.

Згідно пункту 1.1.2. договору про надання адвокатських послуг, виконавець також повинен забезпечити представництво інтересів замовника в господарському суді Рівненської області, Рівненському апеляційному господарському суді та Вищому господарському суді України по веденню справи в порядку господарського судочинства та надання правової допомоги в справі за позовом малого приватного підприємства-фірми "Ямуна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Скриня" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №1308/01-1 від 01.08.2013 року, вартість чого також становить 1 000 грн.

Таким чином, гонорар адвоката визначено у фіксованому розмірі в сумі 1000 грн. за чітко встановлені види та об'єми адвокатських послуг.

Платіжним дорученням №312139 від 26.09.2014 року, підтверджується, що позивачем сплачено виконавцю 2 000 грн. (а.с.29). Ці витрати дійсно вчинено Малим приватним підприємством-фірмою "Ямуна" на користь Адвокатського об'єднання "Скорпіон".

Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до пункту 1.1.2. договору про надання адвокатських послуг, послуги адвоката вартістю 1 000 грн. полягають у забезпеченні представництва позивача не лише у Господарському суді Рівненської області, але й Рівненському апеляційному господарському суді та Вищому господарському суді України, а тому покладення витрат в частині оплати вартості послуг адвоката, які полягають в представництві позивача у місцевому, апеляційному та касаційному судах на відповідачів на час розгляду спору в Господарському суді Рівненської області є передчасним та не відповідає критеріям розумності. В Акті № 2 передачі-прийняття наданих послуг до договору про надання адвокатських послуг, вказано, що представництво адвокатом прав замовника здійснено в Господарському суді Рівненської області, хоча пункт 1.1.2. та пункт 3.2. вказаного договору передбачають надання послуг з представництва вартістю 1 000 грн. не лише в місцевому господарському суді, але в судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Відповідно до пункту 3.3. договору про надання адвокатських послуг, сторони погодили, що виконавець надає для замовника підписаний акт наданих послуг, в якому зазначається вид наданих послуг, їх об'єм та вартість, після виконання певного виду робіт.

Пунктом 6.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено що, розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При вирішенні питання щодо розміру витрат на послуги адвоката, які підлягають відшкодуванню за рахунок позивача, судом взяті до уваги рівень складності справи; кількість судових засідань, у яких брав участь адвокат; кількість та складність документів, які були підготовлені адвокатом під час розгляду справи; відсутність додаткових матеріальних та фінансових витрат адвоката; відсутність необхідності здійснення адвокатом відряджень та переїздів до інших населених пунктів (замовник адвокатських послуг, адвокат та господарський суд знаходяться в межах одного населеного пункту); погодинний розмір мінімальної заробітної плати встановлений у 2014 році відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік"; а також орієнтовна (приблизна) вартість оплати відповідних послуг, яка склалася в регіоні.

Дослідивши матеріали справи, а також враховуючи вищезазначені приписи законодавства України та розумну необхідність судових витрат для даної справи, суд дійшов висновку про обмеження заявленого до стягнення розміру відшкодування витрат на адвоката до 1 000 грн.

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Скриня" (29000, м. Хмельницький, вул.Володимирська, буд.80, кв. 12, код ЄДРПОУ 38428150) на користь Малого приватного підприємства-фірма "Ямуна" (33000, м.Рівне, вул.Дворецька, 182, код ЄДРПОУ 30352116) 4 915 (чотири тисячи дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 36 коп. - основного боргу, 153 (сто п'ятдесят три) 50 коп. штрафу, 56 грн. (п'ятдесят шість) грн.. 76 коп. - 3 % річних, 312 (триста дванадцять) 00 коп. інфляційних втрат, 1 763 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят три) 00 коп. витрат на оплату судового збору та 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. вартості послуг адвоката.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реверспак" (33000, м. Рівне, вул.Дворецька, 182, код ЄДРПОУ 32803122) на користь Малого приватного підприємства-фірма "Ямуна" (33000, м.Рівне, вул.Дворецька, 182, код ЄДРПОУ 30352116) 200 (двісті) грн. 00 коп. - основного боргу та 64 грн. (шістдесят чотири) 00 коп. витрат на оплату судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 4 примірники:

1- до справи;

2- позивачу рекомендованим (33000, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Дворецька, 182);

3- відповідачу-1 рекомендованим (29000, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Володимирська, буд. 80, кв. 12);

4- відповідачу-2 рекомендованим (33000, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Дворецька, 182).