Постанова

від 16.10.2014 по справі 911/2713/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2014 р. Справа№ 911/2713/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: Васійчук Л.Ф. - представник за дов. б/н від 28.12.2013;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "В.В.Укрспеценерго" на рішення Господарського суду Київської області від 28.08.2014

у справі № 911/2713/14 (суддя - Лилак Т.Д.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "В.В.Укрспеценерго"

про стягнення 3486,50 грн.,

В судовому засіданні 16.10.2014 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - ПАТ "Укртрансгаз", позивач) звернулося до Господарського суду Київьскої області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "В.В.Укрспеценерго" (далі - ТОВ "В.В.Укрспеценерго", відповідач) про стягнення 3486,50 грн. заборгованості за договором підряду, з яких: 3000,00 грн. грошових коштів, сплачених в якості попередньої оплати, 324,00 грн. інфляційних втрат, 162,50 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.08.2014 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3000,00 грн. попередньої оплати, 324,00 грн. інфляційних втрат, 162,50 грн. 3% річних, 1827,00 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ "В.В.Укрспеценерго" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, в неповному обсязі з'ясував обставин справи, зокрема, не встановив, що всі роботи по договору були виконані, а відтак стягнення заборгованості є безпідставним. Крім того, апелянта зауважує, що строк позовної давності для даного виду зобов'язань сплинув, що є окремою підставою для відмови в позові.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2014 року апеляційну скаргу ТОВ "В.В.Укрспеценерго" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.10.2014.

У судовому засіданні 16.10.2014 представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання 16.10.2014 не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що, зокрема, свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення № 0411611361602 про вручення 30.09.2014 відповідачу копії вищезазначеної ухвали.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення Господарського суду Київської області в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15.06.2009 року між ТОВ "В.В.Укрспеценерго" (підрядник) та Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (замовник) було укладено договір підряду № 15 (далі - договір), за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати "Проектування електропостачання ГРС - Осокорки-1" згідно ТУ К-04-09-0258 від 09.04.09р., виданих ЗАТ "А.Е.С.Київобленерго" у відповідності до умов даного договору, згідно з додатком № 2 (кошторис, що є невід'ємною частиною даного договору).

Відповідно до п. 2.1. договору вартість та витрати по виконанню робіт визначаються згідно Додатка №1 та складає 93000,00 гривень, в т.ч. ПДВ 20% - 15 500,00 грн. (кошторис, що невід'ємною частино даного договору).

Згідно п. 3.1. замовник після укладання договору проводить оплату протягом 10-діб в розмірі 30 % від загальної вартості, згідно договору.

Правомірним є висновок суд першої інстанції, що на виконання умов договору позивач перерахував 06.07.2009 року на рахунок відповідача в якості передоплати грошові кошти в сумі 27900,00 грн., що підтверджується випискою банку з рахунку позивача та не заперечується відповідачем.

Доказів повного або часткового виконання підрядником робіт за договором матеріали справи не містять. В зв'язку з невиконанням підрядником договірних обов'язків та втратою до них інтересу позивачем, відповідач частково повернув сплачені замовником кошти в розмірі 24 900,00 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується апелянтом.

В свою чергу, доказів повернення відповідачем залишку коштів у розмірі 3000,00 грн., апелянтом не було надано ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції.

Крім того, в матеріалах справи (а/с 29-30) містяться акти звірки взаємних розрахунків підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень, згідно яких, сторони станом на 01.11.2011 та 31.10.2013 проводили звірку (з посиланням на умови договору) та відповідно до яких, за відповідачем існує заборгованість у розмірі 3000,00 грн.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що 28.08.2012 року позивач направляв відповідачу претензію № 2269/1.6 від 28.08.2012 року з вимогою повернути отримані в якості попередньої оплати грошові кошти 3000,00 грн., яку останній залишив без задоволення.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин, враховуючи, що заборгованість відповідача у розмірі 3000,00 грн. підтверджується матеріалами справи, неодноразово визнавалася відповідачем та на момент розгляду даної справи зазначені кошти не були повернені стороною, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача в цій частині.

Предметом розгляду справи є також вимога позивача про стягнення інфляційної складової боргу у розмірі 324,00 грн. та трьох відсотків річних в сумі 162,50 грн.

В цій частині суд першої інстанції також дійшов правомірного висновку про те, що (з врахування надісланої відповідачу вимоги - претензії № 2269/1.6 від 28.08.2012 року) відповідач повинен був повернути сплачені позивачем кошти в сумі 3 000,00 грн. в строк до 04.09.2012 року включно (що не було виконано стороною), з чого вбачаються обставини прострочення відповідачем грошового зобов'язання в розумінні ст. 625 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2012 у справі № 6/5005/8506/2011).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних за заявлені позивачем періоди, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що він є арифметично вірним та обґрунтованим, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 162,50 грн. правомірно задоволені місцевим судом.

Також підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за заявлені позивачем періоди у розмірі 324,00 грн., оскільки є обґрунтованою та доведеною.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач зазначав про те, що суд першої інстанції неправомірно не застосував строк позовної давності для даного виду зобов'язань.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою.

У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом (п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10).

Враховуючи викладене, посилання апелянта на те, що суд першої інстанції неправомірно не застосував строки позовної давності для даної вимоги не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки заяву про застосування строків позовної давності в суді першої інстанції позивач не подавав. При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що жодного обґрунтування неподання такої заяви відповідачем суду апеляційної інстанції (в розумінні ст. 101 ГПК України) надано не було.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в суді апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції по даній справі в розумінні ст. 104 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "В.В.Укрспеценерго" на рішення Господарського суду Київської області від 28.08.2014 у справі № 911/2713/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 28.08.2014 у справі № 911/2713/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/2713/1 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 20.10.2014р.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк