Рішення

від 09.10.2014 по справі 917/1582/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2014 Справа №917/1582/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцентр", вул. Макаренка, б. 5, м. Кременчук, Полтавська область, 39621

до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", вул. Івана Приходька, 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39621

про стягнення грошових коштів.

Суддя Плотницька Н.Б.

Рішення виноситься після перерви, оголошеної в судовому засіданні 30.09.2014.

Представники сторін 30.09.2014:

від позивача: Пусан Є.В. дов. №б/н від 08.08.2014,

від відповідача: Ікаєв Р.З. дов. №40-21/4 від 14.01.2014.

Представники сторін 09.10.2014:

від позивача: Пусан Є.В. дов. №б/н від 08.08.2014,

від відповідача: не з'явились.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно статті 85 ГПК України.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за договором поставки №0552-СН від 19.11.2013 в розмірі 2 219 481,28 грн.: з яких 1 800 354,00 грн. основний борг, 187 173,92 грн. неустойка, 202 760,02 грн. інфляційні втрати та 29 193,34 грн. 3% річні (в редакції заяви від 09.09.2014 року).

24.09.2014 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача: 1 800 354,00 грн. основного боргу, 211 836,31 грн. неустойки, 218 784,93 грн. інфляційних втрат та 32 152,83 грн. 3% річних.

Судом враховано рекомендації викладені в постанові Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в якій вказано, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

З урахуванням поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог, судом розглядаються вимоги про стягнення 1 800 354,00 грн. основного боргу, 211 836,31 грн. неустойки, 218 784,93 грн. інфляційних втрат та 32 152,83 грн. 3% річних.

В судовому засіданні 09.10.2014 представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 09.10.2014 не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Відповідач у своєму відзиві проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що поставка за договором є незакінченою, оскільки згідно з п. 4.1. договору підтвердженням якості та комплектності товару є сертифікат якості, паспорт якості, сертифікат відповідності, протокол узгодження якості. Перелічені документи не були надані відповідачу тому позивач позбавлений права вимагати оплату поставленого товару.

Відтак, обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено. За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

19.11.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрцентр", (надалі Постачальник, Позивач) та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" (надалі Покупець, Відповідач) було укладено договір поставки товару №0552-СН (надалі Договір) (арк. с. 15-17).

При укладенні договору сторони, зокрема, узгодили наступне:

- в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцю визначений цим договором товар (надалі іменується "товар"), а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (п.1.1. Договору);

- найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією - (ями) (надалі іменується "специфікація"), що є додатками до цього договору (п.1.2. Договору);

- поставка товару за цим договором здійснюється у такі строки: 30 календарних днів з дати отримання постачальником заявки покупця на замовлення товару (п.2.1. Договору);

- розрахунки за товар здійснюються на протязі 30 календарних днів з дати поставки кожної партії (п. 6.1. Договору);

- у випадку порушення покупцем строку розрахунку за поставлений товар останній сплачує на користь постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки, що діяла під час порушення грошового зобов'язання від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 10.5. Договору);

- строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 3.1. цього договору та закінчується 30 листопада 2014 року. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.п. 13.1. -13.2. Договору).

До договору поставки товару Сторони уклали між собою додаткові угоди №1 від 24.12.2013 року, №2 від 10.01.2014 року, №3 від 29.01.2014 року, №4 від 14.02.2014 року, №5 від 17.03.2014 року, в яких останні доповнили п. 1.2. Договору Специфікацією №2,3,4,5, внесли зміни до п.1.4. Договору та внесли зміни до розділу 15 Договору (арк. с. 18-22).

На виконання умов договору Позивачем на адресу Відповідача протягом січня 2014 року та лютого 2014 року було поставлено товар на загальну суму 1800 354,00 грн., що підтверджується рахунками, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та довіреністю на отримання товару, підписаних сторонами та скріплених їхніми печатками (арк. с. 23-109).

Взяті на себе зобов'язання щодо оплати товару Відповідач не виконав, що й стало підставою для звернення Позивача до суду із даним позовом.

Також, Позивачем на підставі пунктів 10.5 договору та статті 625 ЦК України нараховано Відповідачу неустойку в сумі 211 836,31 грн., 3 % річних в сумі 32 152,83 грн. та інфляційні втрати в сумі 218 784,93 грн., за періоди: з 03.02.2014 року по 30.09.2014 року (за поставлений товар 04.01.2014 року); з 07.02.2014 року по 30.09.2014 року (за поставлений товар 08.01.2014 року); з 09.02.2014 року по 30.09.2014 року (за поставлений товар 10.01.2014 року); з 12.02.2014 року по 30.09.2014 року (за поставлений товар 13.01.2014 року); з 14.02.2014 року по 30.09.2014 року (за поставлений товар 15.01.2014 року); з 15.02.2014 року по 30.09.2014 року (за поставлений товар 16.01.2014 року); з 21.02.2014 року по 30.09.2014 року (за поставлений товар 22.01.2014 року); з 22.02.2014 року по 30.09.2014 року (за поставлений товар 23.01.2014 року); з 28.02.2014 року по 30.09.2014 року (за поставлений товар 29.01.2014 року); з 01.03.2014 року по 30.09.2014 року (за поставлений товар 30.01.2014 року); з 02.03.2014 року по 30.09.2014 року (за поставлений товар 31.01.2014 року); з 05.03.2014 року по 30.09.2014 року (за поставлений товар 03.02.2014 року); з 07.03.2014 року по 30.09.2014 року (за поставлений товар 05.02.2014 року); з 09.03.2014 року по 30.09.2014 року (за поставлений товар 07.02.2014 року); з 12.03.2014 року по 30.09.2014 року (за поставлений товар 10.02.2014 року); з 14.03.2014 року по 30.09.2014 року (за поставлений товар 12.02.2014 року); з 15.03.2014 року по 30.09.2014 року (за поставлений товар 13.02.2014 року); з 23.03.2014 року по 30.09.2014 року (розрахунок арк. с. 156, 158-166).

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між Сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частина друга статті 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, на момент пред'явлення позову та розгляду справи, Відповідач свої зобов'язання за Договором поставки товару №0552-СН від 19.11.2013 року не виконав.

Судом встановлено, що рахунками, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та довіреністю на отримання товару, підписаних сторонами (арк. с. 23-109), підтверджується факт поставки Позивачем товару Відповідачу на суму 1800 354,00 грн.

Отже, Відповідач підписавши Договір поставки товару №0552-СН від 19.11.2013 року, додаткові угоди договору №1 від 24.12.2013 року, №2 від 10.01.2014 року, №3 від 29.01.2014 року, №4 від 14.02.2014 року, №5 від 17.03.2014 року, рахунки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, взяв на себе зобов'язання з оплати товару.

Крім того, в матеріалах справи є підписаний Сторонами акт звірки взаєморозрахунків сторін за період з 01.01.2014 року - 16.09.2014 року (арк. с. 150), за яким сума боргу Відповідача на той час становила 1 800 354,00 грн., який відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження фактичної поставки Позивачем товару за спірними накладними та наявності у Відповідача боргу в зазначеній сумі.

При цьому, суд вважає необхідним зауважити, що дійсно акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Між тим, акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 1 800 354,00 грн., є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до статті 2 цього закону, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В пункті 10.5. Договору Сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строку розрахунку за поставлений товар останній сплачує на користь постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки, що діяла під час порушення грошового зобов'язання від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Як вже зазначалося, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, передбачену пунктом 10.5 Договору неустойку суд розцінює як пеню.

За статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано Відповідачу пеню в сумі 211 836,31 грн., 3 % річних в сумі 32 152,83 грн. та інфляційні в сумі 218 784,93 грн., за періоди: з 03.02.2014 року по 30.09.2014 року (за поставлений товар 04.01.2014 року); з 07.02.2014 року по 30.09.2014 року (за поставлений товар 08.01.2014 року); з 09.02.2014 року по 30.09.2014 року (за поставлений товар 10.01.2014 року); з 12.02.2014 року по 30.09.2014 року (за поставлений товар 13.01.2014 року); з 14.02.2014 року по 30.09.2014 року (за поставлений товар 15.01.2014 року); з 15.02.2014 року по 30.09.2014 року (за поставлений товар 16.01.2014 року); з 21.02.2014 року по 30.09.2014 року (за поставлений товар 22.01.2014 року); з 22.02.2014 року по 30.09.2014 року (за поставлений товар 23.01.2014 року); з 28.02.2014 року по 30.09.2014 року (за поставлений товар 29.01.2014 року); з 01.03.2014 року по 30.09.2014 року (за поставлений товар 30.01.2014 року); з 02.03.2014 року по 30.09.2014 року (за поставлений товар 31.01.2014 року); з 05.03.2014 року по 30.09.2014 року (за поставлений товар 03.02.2014 року); з 07.03.2014 року по 30.09.2014 року (за поставлений товар 05.02.2014 року); з 09.03.2014 року по 30.09.2014 року (за поставлений товар 07.02.2014 року); з 12.03.2014 року по 30.09.2014 року (за поставлений товар 10.02.2014 року); з 14.03.2014 року по 30.09.2014 року (за поставлений товар 12.02.2014 року); з 15.03.2014 року по 30.09.2014 року (за поставлений товар 13.02.2014 року); з 23.03.2014 року по 30.09.2014 року (розрахунок арк. с. 156, 158-166).

Судом встановлено, що при нарахуванні пені та 3% річних Позивачем невірно визначено початок перебігу строку прострочення.

Згідно статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Частина 5 статті 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Так, згідно п. 6.1. Договору та п. 3 Додаткових угод №1,2,3,4, розрахунки за товар здійснюються на протязі 30 календарних днів з дати поставки кожної партії. Позивач помилково нараховує річні та пеню починаючи з 30 - го дня з дати поставки товару тоді як прострочення у Відповідача почалось тільки з наступного 31 - го дня. Також Позивачем не враховано, що по деяким поставкам товару останній день строку, для оплати припадає на вихідний, то днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

При нарахуванні пені Позивачем також не враховано, що за частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та нараховано пеню з порушенням шестимісячного строку.

Судом здійснено перерахунок розміру пені та річних, заявлених до стягнення, та з урахуванням вищенаведеного сума пені, що підлягає стягненню становить 171 356,68 грн., 3% річних відповідно - 31869,17 грн.

При перевірці нарахованих інфляційних втрат суд дійшов висновку, що останні є обґрунтованими, розрахунок наданий Позивачем не суперечать чинному законодавству, а відтак підлягають задоволенню в сумі 218 784,93 грн. за період з 04.02.2014 по 30.09.2014.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Частиною 1 статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідачем не спростовані обставини, які зазначені у позові, доказів сплати вартості отриманого товару відповідно до умов Договору не надано.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1 800 354,00 грн. основного боргу, 171 356,68 грн. пені, 218 784,93 грн. інфляційних втрат та 31 869,17 грн. 3% річних обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами (в мат. справи) і підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674-VI визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Підстави повернення судового збору визначені у статті 7 вказаного Закону, серед них, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Судом встановлено, що Позивачем за подання даної позовної заяви було внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме: сплатив - 46 889,63 грн., замість - 45 262,56 грн.

За викладених обставин суд вважає необхідним повернути Позивачу судовий збір в сумі 1627,07 грн., сплачений платіжними дорученнями №56 від 19.09.2014, (оригінали яких знаходяться в матеріалах справи).

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (вул. Івана Приходька, 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39621, ідентифікаційний код 05756783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцентр" (вул. Макаренка, б. 5, м. Кременчук, Полтавська область, 39621, ідентифікаційний код 36503969) 1 800 354,00 грн. основного боргу, 171 356,68 грн. пені, 218 784,93 грн. інфляційних втрат та 31 869,17 грн. 3% річних, 44 447,29 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Товариствy з обмеженою відповідальністю "Укрцентр" (вул. Макаренка, б. 5, м. Кременчук, Полтавська область, 39621, ідентифікаційний код 36503969) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1627,07 грн., сплачений платіжними дорученнями №56 від 19.09.2014.

Повне рішення складено 14.10.2014.

Суддя Плотницька Н.Б.

Примітка: Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.