Постанова

від 15.10.2014 по справі 909/19/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2014 р. Справа № 909/19/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Желік М.Б.

суддів Костів Т.С.

Марко Р.І.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області Міністерства доходів та зборів України, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 20 (вих. № 12378/10/10-039/908 від 24.07.2014 року)

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області

від 14.07.2014 року у справі № 909/19/14

за заявою: голови ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "Промресурс - ІФ", м. Івано-Франківськ, вул. Бельведерська, 2 "А", офіс 13 "А" (код ЄДРПОУ 37408882)

про визнання його банкрутом

За участю представників сторін:

від кредитора (скаржника) - Ковтун Н.О. - представник за довіреністю;

від боржника - не з'явився;

арбітражний керуючий - не з'явився.

Стороні роз'яснено її права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 27 ГПК України. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід складу суду не надходило.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

14.07.2014 року Господарським судом Івано-Франківської області (суддя Рoчняк О.В.) винесена ухвала у справі № 909/19/14 за заявою голови ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "Промресурс - ІФ", м. Івано-Франківськ, вул. Бельведерська, 2 "А", офіс 13 "А" (код ЄДРПОУ 37408882) про визнання його банкрутом, відповідно до якої визнано грошові вимоги Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську до боржника ТОВ "Промресурс - ІФ" в розмірі 2 712 706,00 грн., як вимоги третьої черги, вирішено облікувати в шосту чергу вимог кредиторів вимоги Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську в розмірі 491 476,23 грн.; відхилено грошові вимоги Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську до боржника в розмірі 4 939 091,00 грн.; затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, зобов'язано ліквідатора провести збори кредиторів та сформувати представницькі органи кредиторів, докази чого надати суду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою господарського суду Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині невизнання вимог кредитора та прийняти нове рішення, яким визнати вимоги ДПІ у м. Івано-Франківську у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час винесення оскаржуваної ухвали не враховано те, що конкурсний кредитор зобов'язаний звернутися до господарського суду з заявою до боржника, яка містить усі грошові вимоги до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство в тому числі вимоги, які не носять безспірного характеру, та не залежно від строку виконання зобов'язань. Відтак, вимоги, які виникли на підставі податкових повідомлень-рішень, не зважаючи на те, що такі оскаржуються в судовому порядку, повинні бути визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів боржника.

08.09.2014 року автоматизованою системою документообігу суду справу № 909/19/14 розприділено до розгляду судді доповідачу - М.Б.Желіку. Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 11.09.2014 року у склад колегії для розгляду справи № 909/19/14 введено суддів Марка Р.І., Якімець Г.Г.

01.10.2014 року розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду у зв'язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Якімець Г.Г. вносилися зміни до складу колегії суддів по розгляду справи № 909/19/14. Відтак, розгляд справи здійснювався колегією суддів у складі головуючого судді - Желікa М.Б., суддів Костів Т.С., Марка Р.І.

Зазначеному складу колегії суддів відводів не заявляли.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 11.09.2014 року скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, а подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 01.10.2014 року.

01.10.2014 року ухвалою Львівського апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав зазначених у ній.

Через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду 01.10.2014 року від арбітражного керуючого, ліквідатора боржника надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята при повному з'ясування усіх обставин справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її скасування.

Скаржник участь уповноваженого представника в судове засідання забезпечив, який надав пояснення по суті апеляційної скарги та просив врахувати їх при винесенні постанови. Інші сторони та учасники провадження у справі про банкрутство участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду.

Зважаючи на те, що відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч. 1 ст. 77 ГПК України, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні, наявності достатніх доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, а також належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, колегія судів з урахуванням строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду визначених ст. 102 ГПК України приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2014 року у справі № 909/19/14 слід залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 21.01.2014 року порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Промресурс - ІФ" в порядку положень ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

27.01.2014 року постановою Господарського суду Івано-Франківської області у даній справі боржника визнано банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Микитюка О.Р., про що 28.01.2014 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України розміщено повідомлення.

Статтею 4 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого переважають у застосуванні над нормами Господарського процесуального кодексу, як спеціальні норми.

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Як вбачається із матеріалів справи, 20.02.2014 року до господарського суду звернулася Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління міндоходів в Івано-Франківській області Міністерства доходів і зборів України з заявою про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 8 031 020,44 грн.

11.03.2014 року Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Головного управління міндоходів в Івано-Франківській області Міністерства доходів і зборів України подано уточнення до заяви про визнання кредитором боржника, в якому він просить додатково визнати вимоги у сумі 95 543,18 грн., що виникли у зв'язку з нарахуванням на підставі п.п. 129.1.2. п.129.1. ст. 129 Податкового кодексу України пені на суму основного зобов'язання.

На виконання вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражним керуючим, ліквідатором подано відзив на заяву про визнання кредиторських вимог (вих. № 004/13 від 06.03.2014 року), з якого вбачається, що вимоги заявника ліквідатор визнає частково, а саме в розмірі 3 052 226,64 грн., зокрема, 2 712 706,00 грн. - сума основного боргу, та 339 520,64 грн. штрафних санкцій. Решта ж вимог не визнаються ліквідатором з огляду на те, що податкові повідомлення рішення № 0002522302 від 04.10.2011 року та № 0002722302 від 08.11.2011 року на загальну суму 4 939 091,00 грн. скасовані в порядку судового оскарження, а щодо визнання недійсним податкового повідомлення рішення № 0001451592 від 16.05.2012 року триває оскарження в судовому порядку, відтак воно не є узгодженим станом на час заявлення вимог.

Так, свої вимоги заявник обґрунтовує наявністю заборгованості боржника по податках і платежах з податку на додану вартість внаслідок несплати самостійно задекларованих сум в розмірі 2 712 706,00 грн., які розраховані в уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, а саме № 9061407121 від 01.10.2014 року на суму 1 016 500,00 грн. (податкові зобов'язання: операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів), № 9061340021 від 01.10.2014 року на суму 470 583,00 грн. (податкові зобов'язання: операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів), № 9061404066 від 01.10.2014 року на суму 540 792,00 грн. (податкові зобов'язання: операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів) та № 9061405655 від 01.10.2014 року від 01.10.2014 року на суму 684 820,00 грн. (податкові зобов'язання: операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів).

У вказаних уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок на підставі ст. 501.1.а Податкового кодексу України боржником самостійно визначено суму штрафних санкцій у розмірі 135 020,61 грн.

Окрім того, у зв'язку з невиконанням боржником основного зобов'язання заявником нараховано до сплати пеню, що розрахована на суму несплаченого податкового боргу та становить 204 500,03 грн.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях (ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Вимоги у сумі 3 052 226,64 грн., зокрема 2 712 706,00 грн. основного боргу, 135 020,61 грн. штрафних санкцій та 204 500,03 грн. пені заявлені у строк встановлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", підтвердженні документально, а відтак колегія суддів погоджуючись із висновками суду першої інстанції вважає, що вони підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів згідно черговості передбаченої положенням ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". З аналогічних підстав визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів підлягають вимоги у сумі 95 543,18 грн., що виникли у зв'язку з нарахуванням на підставі п.п. 129.1.2. п.129.1. ст. 129 Податкового кодексу України пені на суму основного зобов'язання (уточнення до заяви про визнання кредитором боржника від 11.03.2014 року).

Щодо вимог у сумі 4 939 091,00 грн. заявлених на підставі винесених податковими органами податкових повідомлень рішень № 0002522302 від 04.10.2011 року, яким збільшено податкове зобов'язання із сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 3 478 811,00 грн. та № 0002722302 від 08.11.2011 року, яким визначено зобов'язання із сплати податку на додану вартість в розмірі 1 460 280,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 14.1.157. Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Так, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (п. 56.1. ст. 56 Податкового кодексу України).

Згідно ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 Податкового кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 року у справі № 2а-3935/11/0970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промресурс - ІФ" до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення № 0002522302 від 04.10.2011 року та № 0002722302 від 08.11.2011 року. Зазначена постанова залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012 року.

Оскільки податкові повідомлення рішення, на підставі яких виникли грошові зобов'язання до боржника скасовані в судовому порядку підстави для їх задоволення та включення до реєстру вимог кредиторів відсутні, у зв'язку з чим у задоволенні вимог в сумі 4 939 091,00 грн. слід відмовити.

Натомість, податковим повідомленням-рішенням № 0001451592 від 16.05.2012 року винесеним внаслідок встановлення податковим органом порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), визначеного на підставі п.п. 57.1. ст. 57, ст. 126 Податкового кодексу України за затримку на 13 календарних днів сплати грошового зобов'язання в розмірі 397 028,00 грн. зобов'язано боржника сплатити штраф у розмірі 39 702,80 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося боржником у судовому порядку в межах справи № 2а-1674/12/0970, однак постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.08.2012 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено. Посилання боржника на подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції без надання доказів її прийняття судом апеляційної інстанції з урахуванням належності та допустимості доказів визначених ст. 34 ГПК України не є належним доказом неузгодженості грошового зобов'язання, оскільки на підставі наявних доказів не можливо здійснити висновок щодо набрання вказаним рішенням законної сили.

Враховуючи зазначене, вимоги заявника у сумі 39 702,8 грн. заявлені у строк встановлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", підтвердженні документально, а відтак колегія суддів погоджуючись із висновками суду першої інстанції вважає, що вони підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів згідно черговості передбаченої положенням ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

25.06.2014 року податковим органом подано до господарського суду заяву про визнання кредитором у справі про банкрутство боржника на суму 16 709,61 грн., яку він підтверджує податковим повідомленням-рішенням № 0022220101 від 26.05.2014 року, яке винесено на підставі акту перевірки № 2895/09-15-22-01-01/37408882 від 14.05.2014 року, де встановлено порушення боржником ст. 134, п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств та довідкою про борг за платежами від 06.06.2014 року.

При розгляді зазначених вимог слід керуватися положенням ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яке передбачає, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Враховуючи те, що вимоги заявника підтвердженні належними доказами, однак останнім було пропущено строк звернення до суду з заявою про визнання кредиторських вимог, то згідно вимог ст.ст. 45, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги в сумі 16 709,61 грн. підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів до шостої черги задоволення.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувана ухвала вказаним вимогам відповідає.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі спростовуються висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів визнає їх не належною підставою для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали, що передбачені у ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області Міністерства доходів та зборів України, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 20 (вих. № 12378/10/10-039/908 від 24.07.2014 року) відмовити.

2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/19/14 від 14.07.2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 17.10.2014 року

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Костів Т.С.

суддя Марко Р.І.