Постанова

від 13.10.2014 по справі 810/4462/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2014 року 810/4462/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Васковець М.С., за участю:

представника позивача - Миколаєнка В.М.,

представника відповідача - Борисова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

28 липня 2014 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат» (ТОВ «Броварський заводобудівельний комбінат», товариство) із позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 червня 2014 року №0006232204 та №0006222204.

Зазначали, що твердження відповідача про безтоварність операцій між позивачем і його контрагентом не відповідає дійсності. Звертали увагу на наявність у товариства усіх необхідних і належно оформлених первинних документів, що підтверджують реальність операцій, а також використання придбаного товару у господарській діяльності. Вказали, що платник податку не може нести відповідальність за порушення норм законодавства його контрагентом. Наголошували, що висновки за наслідками перевірки позивача ґрунтуються на акті про неможливість проведення зустрічної звірки іншого платника податку і не підтверджуються належними доказами.

Посилаючись на невідповідність висновків Акта перевірки реальним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності, згідно з вимогами чинного законодавства, у тому числі Податкового кодексу України, просили визнати оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позову не визнав, просив відмовити у його задоволенні, стверджував, у тому числі і в письмових запереченнях, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття оскаржуваних рішень про збільшення суми грошового зобов'язання позивача із податку на додану вартість та податку на прибуток, а також стягнення штрафних санкцій. Вказав, що під час перевірки підприємством не надано товарно-транспортних накладних, що унеможливлює встановлення факту переміщення товару; звертав увагу і на Акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, виходячи із такого.

Як вбачається з Акта від 6 червня 2014 року №309/10-06-22-04/33212226 (а.с.52-58), у період з 27 травня 2014 року по 2 червня 2014 року, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Епро-Дівайс» за період з 1 жовтня 2012 року по 31 березня 2013 року.

За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, позивачем порушено вимоги: 1) пунктів 138.2, 138.4, 138.6, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим констатовано відсутність об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 47395,00 грн.; 2) пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, через що стверджено відсутність об'єкта оподаткування із податку на додану вартість на загальну суму 49890,00 грн. (за листопад 2012 року - на 29913,00 грн., за грудень 2012 року - на 19977,00 грн.; 3) підпункту 1.2 пункту 1, підпунктів 2.2, 2.13, 2.14, 2.15, 2.16 пункту 2, підпункту 3.2 пункту 3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Такі висновки обґрунтовано констатацією податковим органом відсутності фактичного здійснення господарської діяльності позивача із ТОВ «Епро-Дівайс». Зокрема вказано, що під час перевірки товариством не надано товарно-транспортних накладних та довіреностей на осіб, які отримували товар. Також зроблено посилання Акт від 23 травня 2013 року №41/22-00/37896740 ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Епро-Дівайс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень, жовтень - грудень 2012 року, січень - квітень 2013 року».

На підставі Акта перевірки 20 червня 2014 року відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме: №0006232204, яким збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість на 49890 грн. за основним платежем і на 24946 грн. за штрафними санкціями; №0006222204, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання із податку на прибуток підприємств на 47395 грн. за основним платежем та на 23698 грн. за штрафними санкціями (а.с.59-60).

Підставою для прийняття таких повідомлень-рішень слугували висновки про нереальність операцій між позивачем та товариством «Епро-Дівайс».

Як видно із статутних документів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат» є юридичною особою, зареєстроване 27 вересня 2004 року, має свідоцтво платника податку на додану вартість (а.с.9-16). Тобто є суб'єктом господарської діяльності.

У ході судового розгляду встановлено, що 6 листопада 2012 року між ТОВ «Епро-Дівайс» (постачальник) та ТОВ «Броварський заводобудівельний комбінат» (покупець) укладено договір поставки №1 (а.с.18), за умовами якого постачальник зобов'язується передати в погоджені строки покупцеві товар, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього грошову суму згідно з умовами такого договору. Асортимент, кількість і ціна товару встановлюється сторонами в погоджених постачальником заявках покупця, згідно яких формується рахунок-фактура на оплату товару. Розрахунки за кожну партію товару здійснюються шляхом 100% предоплати згідно виставленого рахунку-фактури. Покупець розраховується за поставлену постачальником продукцію шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника грошових коштів згідно виставленого рахунку-фактури. Передача товару від постачальника покупцеві здійснюється за видатковою накладною та оформленою покупцем відповідним чином довіреністю на одержання товару.

З метою підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем подано до суду належним чином засвідчені копії наступних документів:

- рахунки фактури №6 від 6 листопада 2012 року, №7 від 7 листопада 2012 року, №8 від 8 листопада 2012 року, №3 від 3 грудня 2012 року, №5 від 5 грудня 2012 року (а.с.19-23);

- платіжні доручення №368 від 6 листопада 2012 року, №382 від 7 листопада 2012 року, №387 від 8 листопада 2012 року, №508 від 3 грудня 2012 року, №520 від 5 грудня 2012 року (а.с.24-28);

- видаткові накладні №6112, №7114, №3141, №5125, №8115 від 10 січня 2013 року (а.с.30-34);

- податкові накладні №6112 від 6 листопада 2012 року, №7114 від 7 листопада 2012 року, №8115 від 8 листопада 2012 року, №3141 від 3 грудня 2012 року, №5125 від 5 грудня 2012 року (а.с.35-39).

У судовому засіданні досліджено оригінали перерахованих вище первинних документів та податкових накладних і встановлено відповідність їм залучених до матеріалів справи копій.

На засвідчення наявності документів, підтверджуючих якість придбаної у контрагента продукції, позивачем надано копію сертифікату відповідності (а.с.29).

Під час судового розгляду встановлено, що ТОВ «Броварський заводобудівельний комбінат», з метою запобігання укладенню правочину із недобросовісним суб'єктом господарювання, учинило низку дій щодо перевірки правосуб'єктності та добросовісності ТОВ «Епро-Дівайс», зокрема отримали копію довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виписку із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копію довідки про взяття на облік податковим органом, копію свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість стосовно такого контрагента позивача (а.с.45-48).

На підтвердження перебування в наявності у ТОВ «Броварський заводобудівельний комбінат» придбаного товару надано наказ про проведення річної інвентаризації та акт по проведенню інвентаризації будівельного майданчика товариства (а.с.128-132).

Також, з метою засвідчення використання придбаного товару у господарській діяльності (під час будівництва 16-поверхового житлового будинку) позивач подав акти на списання товарно-матеріальних цінностей та звіти про витрати основних матеріалів у будівництві (а.с.40-44).

Як доказ відображення відповідних операцій із ТОВ «Епро-Дівайс» у бухгалтерському обліку надано витяги із бухгалтерських рахунків (а.с.87-92).

У судовому засіданні представник Інспекції наголошував на відсутності у позивача товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування придбаного у ТОВ «Епро-Дівайс» товару.

У той же час, представником позивача пояснено, що транспортування товару, придбаного за договором №1 від 6 листопада 2012 року, здійснювалось фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 на підставі усної домовленості без оформлення договору у письмовому вигляді. На підтвердження цього надано копії посвідчення водія, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, свідоцтва платника єдиного податку, ліцензії на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування виданих ОСОБА_3, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів належних такій особі, довіреності на отримання товару, змінний рапорт про роботу машини для розрахунків за виконані роботи (а.с.94-97, 143-145).

На підтвердження обґрунтованості висновків ДПІ представником відповідача подано примірник протоколу додаткового допиту свідка ОСОБА_4 (а.с.109-113). Як встановлено судом, у такому протоколі задокументовано показання ОСОБА_4 щодо діяльності ТОВ «ТВ Транс» та стосовно перебування його на посаді директора цього товариства. Жодних відомостей щодо діяльності як позивача, так і його контрагента ТОВ «Епро-Дівайс» такий протокол не містить. Судом з'ясовувалося у представника відповідача з якою метою подано відповідний протокол та які фактичні дані у контексті спірних відносин він містить. Разом із тим, такі обставини представник Інспекції у судовому засіданні пояснити не зміг.

Як видно із наданої податковим органом копії Акта «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Епро-Дівайс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень, жовтень - грудень 2012 року, січень - квітень 2013 року» від 23 травня 2013 року №41/22-00/37896740, ТОВ «Епро-Дівайс» за період із жовтня 2012 року по квітень 2013 року декларувало податкові зобов'язання із податку на додану вартість. Крім того, висновки названого Акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача про відсутність у нього об'єкта оподаткування при придбанні та продажу товарів зроблені лише на підставі акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента вказаного контрагента позивача, а також через відсутність інформації про наявність основних засобів, трудових та технічних ресурсів, виробничих потужностей і транспортних засобів у ТОВ «Епро-Дівайс».

Відомості стосовно наявності судових вироків щодо посадових осіб ТОВ «Епро-Дівайс» на час прийняття рішення у справі - відсутні.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд констатує, що в силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формування податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Платники податку на прибуток, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом 3 Податкового кодексу України.

За правилами статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

За визначенням підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати у розумінні цього кодексу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником).

До складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

За нормами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції судом з'ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; зв'язок між фактом придбання товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість; податковий кредит та валові витрати вважаються сформованими правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на такі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та підтверджують їх здійснення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні»).

Витрати для цілей визначення податкового кредиту із податку на додану вартість і об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та враховуватися при визначенні податкових зобов'язань із податку на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Також суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення, на підставі якого визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймається податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішеннями суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише підставу для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності платнику податків його контрагентом ніякі товари не постачались.

Крім того, обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованим. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентом. Тобто, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновок Акта про неможливість проведення зустрічної звірки його контрагента без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

Суд враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент вчинення та виконання господарського договору ТОВ «Епро-Дівайс» було належним чином зареєстрованою юридичною особою, мало право укладати правочини, було зареєстроване платником податку на додану вартість і мало право виписувати податкові накладні.

Щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, то сама собою наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. При цьому суд враховує і те, що позивачем надано обґрунтовані пояснення і документи стосовно транспортування придбаної продукції.

Суд зазначає, що під час розгляду справи суду були надані належно оформлені податкові накладні, первинні документи; досліджувана операція належним чином відображена у бухгалтерському та податковому обліку позивача; встановлено її безпосередній зв'язок із господарською діяльністю позивача та факт проведення розрахунків за одержані товари.

Суд звертає увагу, що відповідач жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем податкових накладних, первинних документів як під час проведення перевірки, так і у ході судового розгляду справи - не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку таких документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам Інспекція суду не надала.

Зважаючи на викладене, податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції не відбулися реально, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та врахування відповідних витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, не доведено недобросовісності позивача.

За наведеного вбачається, що твердження про нереальність операції ґрунтуються на припущеннях, відповідачем не доведено того, що товари контрагентом не постачались, а доводи позивача про дійсність правочину є неспростованими.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Суд наголошує, що у цьому випадку податковий орган не довів відсутності здійснення господарських операцій та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 291,86 грн., доказів понесення інших судових витрат не надано. Тому, судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №0006232204 від 20 червня 2014 року та №0006222204 від 20 червня 2014 року.

Стягнути із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 291 (двісті дев'яносто одна) грн. 86 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 17 жовтня 2014 р.