Постанова

від 05.02.2007 по справі 14/290-06-8721а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/290-06-8721А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"05" лютого 2007 р. Справа № 14/290-06-8721А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  

головуючого судді: Туренко В.Б.

суддів: Бандури Л.І., Поліщук Л.В.

при секретарі судового засідання  Селіховій Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача – Фурса В.М.

від відповідача –Волканов Є.В., Янченко С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у Приморському районі м. Одеси

на постанову господарського суду Одеської області від 30.10.2006р.

у справі № 14/290-06-8721А

за позовом Виробничого підприємства „Панком-Мет” у вигляді  ТОВ

до ДПІ у Приморському районі м. Одеси

про  визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

         По справі оголошувалась перерва до 05.02.2007р. за правилами ч.2 ст.150 КАС України.

встановив:

           ДПІ у Приморському районі м. Одеси здійснена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Виробничого підприємства „Панком-Мет” у вигляді  ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.04.2004р. по 31.12.2005р., за наслідками якої складено акт № 1849/23-20/30565820 від 23.06.2006р., де зазначено, що підприємством порушені вимоги п.п.1.22.1. п.1.22. ст.1, п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4, п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5, п.5.9. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, ст.89 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України”, п.3.1. ст.3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 29.03. 2003р. (а.с.11-43 т.1).

На підставі акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси 11.07.2006р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006112301/0 про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток  в сумі 185050.00грн. та штрафної санкції в сумі 60980.00грн., нарахованої згідно до п.п.17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону України „Про  порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (а.с.60 т.1).

В серпні 2006 року ВП „Панком-Мет” у  вигляді ТОВ звернулось з адміністративним позовом до ДПІ у Приморському р-ні м. Одеси про визнання недійсним вищезазначеного податкового повідомлення-рішення з мотивів його незаконності, неправильного застосування податковою службою чинного законодавства (а.с.2-3 т.1).

        Заперечуючи проти задоволення позову, ДПІ послалась на безпідставність заявлених вимог (а.с.69-72 т.1).

        11.10.2006р. позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просив визнати нечинним вказане податкове повідомлення-рішення (а.с.108 т.1).

Постановою господарського суду Одеської області від 30.10.2006р. (суддя Горячук Н.О) позов задоволено частково, оспорене податкове повідомлення-рішення визнано нечинним в сумі 212925.00грн. В решті позову відмовлено (а.с.65-69 т.4).

Не погодившись із постановою суду, ДПІ 08.11.2006р. звернулась із заявою про апеляційне оскарження, а 24.11.2006р. –з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову в частині задоволених вимог, у позові відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу, позивач зазначив про необґрунтованість доводів скаржника, про відповідність висновків суду дійсності, у зв'язку з чим просив постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Згідно декларації з податку на прибуток підприємства за 2005 рік, позивачем відображено: скоригований валовий дохід в сумі 182505,5тис.грн., скориговані валові витрати в сумі 182940,6тис.грн., амортизаційні відрахування в сумі 23,0тис.грн., від'ємне значення  об'єкту оподаткування –     - 458,1тис.грн. (182505,5 –182940,6 –23,0 = - 458,1 ) –а.с.95-96 т.1.

За висновком ДПІ, у 2005 році підприємством занижений скоригований валовий дохід на 782,2тис.грн. (182505,5 + 782,2 = 183287,7), у т.ч. по періодам:  І квартал 2005р. на 61,1тис.грн., ІV квартал 2005р. на 670,1тис.грн. та 51,0тис.грн.; завищені валові витрати на 416,1тис.грн. (182940,6 –416,1 = 182524,5), порушень при визначенні амортизаційних відрахувань не встановлено (23,0тис.грн.); об'єкт оподаткування визначений 740,2тис.грн. (183287,7 –182524,5 –23,0 = 740,2), податок на прибуток за ставкою 25% донараховано податковим органом в сумі 185,05тис.грн. (740,2 х 25% = 185,05) виключно за 2005 рік –а.с.101. т.4.   

Зазначаючи про заниження валового доходу в І кварталі 2005р. на 61,1тис. грн., у ІV кварталі 2005р. на 670,1тис.грн. ДПІ послалась на попередній акт перевірки від 29.06.2005р. № 5594/23-1/30565820, що проводилась за період з 01.02.2002р. по 01.04.2004р., якою було встановлено:

- станом  на 01.02.2002р. на балансі підприємства рахувалась кредиторська заборгованість за отриманий металобрухт від підприємства „Азовкабельприват” на загальну суму 61113.16грн., яка станом на 01.04.2004р. не змінювалась;

- на балансі підприємства рахувалась кредиторська заборгованість за простим векселем № 753280381729 від 20.12.2002р. на суму 670124.00грн., наданим в розрахунок за отриманий металобрухт по договору № 129 від 01.11.2002р. –ППКФ „ЛАС”.

           Перевіркою, що була проведена за період з 01.04.2004р. по 31.12.2005р. (акт № 1849/23-20/30565820 від 23.06.2006р.), висновки якої оспорюються у даній справі, встановлено:

- кредиторська  заборгованість перед підприємством „Азовкабельприват” зменшилась, станом на 01.04.2004р. згідно бухгалтерського обліку складає 29934.82грн., станом на 01.01.2006р. не змінилась. У зв'язку з чим, ДПІ, посилаючись на ст.ст. 257, 261 Цивільного кодексу України, обрахувала перебіг строку позовної давності з 01.02.2002р. по 01.02.2005р. і зазначила про наявність кредиторської заборгованості в сумі 61113.16грн., яка залишилась не стягнутою після закінчення строку позовної давності;

- кредиторська заборгованість за вищевказаним простим  векселем в сумі 670124.00грн. станом на 01.01.2006р. не погашена. Посилаючись на ст.4 Закону України „Про обіг векселів в Україні”, п.п.11.2.1 п.11.2. ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, ст.21 Закону України „Про цінні папери та фондову біржу”, ст.34 Уніфікованого Закону „Про переказний і простий вексель”, ДПІ вважає, що оскільки зазначений вексель протягом року не був пред'явлений ППКФ „ЛАС” до сплати, то з 20.12.2002р. починає відраховуватися строк позовної давності, тобто від дня складання і закінчився 20.12.2005р. Крім того, згідно рішення господарського суду Дніпропетровської області  ППКФ „ЛАС” визнано банкрутом та ліквідовано без визнання правонаступництва, а тому господарське зобов'язання щодо погашення векселів отримувачем яких є підприємство-кредитор, припиняється, згідно п.3 ст.205 Господарського кодексу України.

       За висновком ДПІ, зазначені сумі кредиторської заборгованості відповідно до п.п.1.22.1 п.1.22. ст.1, п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” вважаються безповоротною фінансовою допомогою і підлягають включенню до валового доходу, отриманого платником податку в звітному періоді. Тобто, підлягало включенню до складу валових доходів у І кварталі 2005р. 61,1тис.грн., у ІV кварталі 2005р. 670,1тис.грн. Однак, підприємство порушило ці законодавчі норми, що призвело до заниження валових доходів у вказаних періодах на зазначені суми.

        Судова колегія не погоджується з такими висновками податкового органу, на підставі нижченаведеного.

      Зазначаючи про розмір кредиторської заборгованості по розрахункам з підприємством  „Азовкабельприват” в сумі 61113,16грн., ДПІ не врахувала, що по-перше, станом на 01.04.2004р. ця заборгованість зменшилась і складала 29934,82грн.; по-друге додатковою угодою від 27.02.2002р. до договору № 109 від 09.07.2001р., укладеному між позивачем та ТОВ „Азовкабель-Приват”, сторони змінили строки оплати за придбаний товар і визначили кінцевою датою сплати суми заборгованості 29934,82грн. до 31.12.2005р. (а.с.86-88 т.1). Отже, строк позовної давності має сплинути 31.12.2008р. ДПІ також не враховано, що простий вексель № 753280381739 від 20.12.2002р. на суму 670124,00грн. переданий позивачем ПВКФ „ЛАС” із зазначенням дати вексельного платежу: „За пред'явленням, але не раніше 20.11.2003р.” (а.с.63 т.1), а відповідно до ч.2 ст.34 Уніфікованого Закону „Про переказний і простий вексель” такий вексель не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати і у цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати, тобто у даному випадку не раніше 20.11.2003р. і строк позовної давності має сплинути 20.11.2006р. Крім того, посилання на те, що ПВКФ „ЛАС” ліквідовано спростовується довідкою Головного управління статистики у Дніпропетровській області від 30.06.2006р. № 22/12-1210, згідно якої зазначена фірма станом на 30.06.2006р. не виключена з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.93 т.1).

Отже, висновки ДПІ щодо спливу строку позовної давності не відповідають дійсним обставинам справи, а тому порушення п.п.1.22.1. п.1.22. ст.1, п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” відсутнє.

Зазначаючи про заниження валового доходу у ІV кварталі 2005р. на 51,0тис.грн., ДПІ послалась на порушення позивачем п.5.9. ст.5 вказаного Закону, п.п.1.6. п.1, п.п.3.1. п.3 Порядку складання декларації з податку на додану вартість, а саме показники залишків балансової вартості запасів на складах, в готовій продукції, які відображені в таблиці № 1 додатка К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10, 07 Декларацій з податку на прибуток за перевіряємий період, не відповідають даним регістрів бухгалтерського обліку по рахунках №№ 20, 22, 23, 26, 28 та їх субрахунків.

Судова колегія не погоджується з таким висновком ДПІ, оскільки у ІV кварталі 2004р. при придбанні автомобільних запчастин на суму 51,0тис.грн. їх вартість помилково не була віднесена до складу валових витрат і не враховувалась у розрахунку приросту, однак зазначена помилка самостійно виправлена платником до початку перевірки, відповідні корегування внесені в регістри бухгалтерського обліку і в Декларацію з податку на прибуток за 9 місяців 2005р., що відображено в акті перевірки та у бухгалтерській довідці платника (а.с.13-14, 24, 94 т.1), тобто вказана помилка не могла призвести до заниження валового доходу на 51,0тис.грн. у ІV кварталі 2005р., отже порушення податкового законодавства в цій частині відсутнє.

При дослідженні даних перевірки щодо завищення валових витрат у 2005 році на суму 416,1тис.грн. судовою колегією встановлено наступне.

Зазначена сума завищення розрахована податковою інспекцією слідуючим чином:

 184,3тис.грн. за І-ІV квартал 2005р. –витрати по наданню автотранспортних послуг ЗАТ „Лег-Транс”, які не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг);

    132,2тис.грн. за І квартал 2005р., зменшене від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2004 рік. Ця сума обрахована виходячи із суми 151,2тис.грн. –витрати по наданню автотранспортних послуг ЗАТ „Лег-Транс”, які не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) за період з ІІ кварталу 2004р. по ІV квартал 2004р. зменшену на 19,0тис.грн., яка в акті перевірки визначена як заниження скоригованого валового доходу за ІІІ-ІV квартали 2004р.;

       99,6тис.грн. –балансові збитки, які віднесені підприємством в 2005 році до складу валових витрат, що не компенсовані прибутками до 01.01.2003р.

Відповідно до п.11.1. ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” для цілей цього Закону використовуються такі періоди: звітний (податковий) рік –період, який розпочинається з 1 січня поточного року і закінчується 31 грудня поточного року; звітний (податковий) квартал.

Згідно ст.3 зазначеного Закону, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та на суму амортизаційних відрахувань.

Як свідчить вищенаведене, податковим органом завищення валових витрат позивача в сумі 132,2тис.грн. за 2005 рік обраховані із порушенням вищезазначених законодавчих норм. Крім того, вказуючи в акті про неправомірне включення до складу валових витрат по наданню автотранспортних послуг ЗАТ „Лег-Транс”, які не були пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), ДПІ виходила із умов вибірково наданих до перевірки договорів з постачальниками брухту, якими передбачено, що поставка металобрухту вважається виконаною на складі ВП „Панком-Мет”. Тобто, витрати по доставці металобрухту несе постачальник, а відтак такі витрати, не пов'язані з веденням власної господарської діяльності позивача.

Як вбачається з акту перевірки, позивач у перевіряємий період здійснював оптову торгівлю необробленими чорними та кольоровими металами, оптову торгівлю відходами та брухтом, тощо. Для ведення господарської діяльності останній уклав договори з постачальниками металобрухту та з ЗАТ „Лег-Транс” договір № 0201 від 03.01.2004р. на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів (а.с.14 т.1, 1-32 т.2).

З наявних в матеріалах справи договорів на постачання металобрухту вбачається, що ціна товару визначається по вазі нетто (брутто), згідно накладних. У  додаткових узгодженнях до цих договорів передбачена доставка металобрухту на склад Покупця (позивача по справі) за його рахунок. У випадку коли витрати по доставці сплачує Покупець, ціна товару в накладних зазначається без урахування транспортних витрат. Тобто, у будь-якому з наведених випадків транспортні витрати по доставці металобрухту є витратами позивача, пов'язаними з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Матеріали справи містять видаткові та товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт по перевезенню вантажів, що підписані позивачем та ЗАТ „Лег-Транс” (а.с.33-210 т.2,         а.с.1-168 т.3).

Отже, ВП „Панком-Мет” правомірно віднесло до складу валових витрат витрати по наданню ЗАТ „Лег-Транс” автотранспортних послуг без будь-якого порушення п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Щодо завищення скоригованих валових витрат за 2005 рік в сумі 99,6тис.грн. внаслідок порушення ст.89 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України” від 25.03.2005р. № 2505-ІV та п.3.1.ст.3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, то позивачем зазначене порушення визнано, у зв'язку з чим не оспорювалось при зверненні  з позовом та при вирішенні спору по суті.

Вищевикладене враховано судом першої інстанції при ухваленні постанови, у зв'язку з чим оскаржене податкове повідомлення-рішення визнано нечинним частково і підстави для скасування судового рішення відсутні.

  Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу  адміністративного судочинства України, суд

                                                   ухвалив:

Апеляційну скаргу ДПІ у Приморському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 30.10.2006р. у справі № 14/290-06-8721А –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя                                                                      В.Б. Туренко

Судді                                                                                          Л.І. Бандура

                                                                                                 Л.В. Поліщук