Постанова

від 30.01.2007 по справі 16/328-06-8998

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/328-06-8998

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"30" січня 2007 р. Справа № 16/328-06-8998

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:                      Мацюри П.Ф.

Суддів:                              Андрєєвої Е.І.,

                              Ліпчанської Н.В.

При секретарі:                              Федорові В.А.

за участю представників :                    

від позивача:       Міркун С.М., довіреність, б/н, від 02.10.2006 року.

від відповідача:  Баскакова Г.С., довіреність, б/н, від 01.06.05 року.

Розглянувши апеляційну скаргу ТОВ Торгово-виробниче комерційне підприємство "Новоє врємя"

на рішення господарського суду Одеської області від 06  листопада 2006 р.

зі справи № 16/328-06-8998

за позовом  ТОВ Торгово-виробниче комерційне підприємство "Новоє врємя"                

до  ЗАТ "Ізмаїльський завод залізобетонних виробів"            

про стягнення 100580,23грн.

                                                              Встановив:

05.09.2006 року Торгово-виробниче комерційне підприємство “Новоє врємя” у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Закритого акціонерного товариства “Ізмаїльський завод залізобетонних виробів” про стягнення заборгованості у сумі 83000,00 грн.  Свої доводи позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань відповідно до умов договорів на виконання будівельно-монтажних робіт від 17.01.2003р. та 01.08.2002р., а також договору на перевезення вантажу від 01.04.2005р., укладених між сторонами по справі.

 Заявою від 10.10.2006р., наданою представником позивача в судовому засіданні 16.10.2006р., ТОВ “Новоє врємя” позовні вимоги у даній справі були уточнені, у зв'язку з чим позивачем, заявлено до стягнення з ЗАТ “Ізмаїльський завод залізобетонних виробів” 64956,92 грн. заборгованості по оплаті виконаних будівельно-монтажних робіт, яка виникла за договором на виконання будівельно-монтажних робіт від 17.01.2003р., а також 26069,47 грн. збитків від інфляції, 3% річних у сумі 9553,84 грн., 10058,00 грн. витрат на юридичну допомогу, а всього: 100580,23 грн.

  Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

 Відповідач повністю заперечує проти заявлених вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

 Рішенням господарського суду Одеської області (суддя Желєзна С.П.)  від 06.11.2006 року в  позові відмовлено. Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладено на  позивача.

  Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення суду скасувати та прийняти нове, яким стягнути с Закритого акціонерного товариства “Ізмаїльський завод залізобетонних виробів” на користь ТОВ “Новоє врємя” 100580, 23 грн. в тому числі: основний борг в сумі 64956,92 грн., збитки, пов'язані з інфляцією в сумі 26069, 47 грн., 3 % річних за час прострочки в сумі 9553, 84 грн., також стягнути с ЗАТ “Ізмаїльський завод залізобетонних виробів” на користь ТОВ “Новоє врємя” витрат по сплаті держмита в сумі 1005,8 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., витрати на надання правової допомоги в сумі 10058 грн. Свої вимоги відповідач мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.

  Дослідивши  доводи апеляційної скарги та відзиву, наявні матеріали справи, обставини на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

  17.01.2003р. між ЗАТ “Ізмаїльський завод залізобетонних виробів” (Замовник) та ТОВ “Новоє врємя” (Підрядник) було укладено договір на укладення під'їзної дороги та підготовку будівельно-монтажноого майданчику в с. Новосельське.

  Відповідно до п.2.1 договору від 17.01.2003р. вартість робіт сторонами було визначено в сумі 395400,00 грн. із розрахунку 13,18 грн. за 1м3, тобто за 30,0 тис. м3.

 Строк дії договору від 17.01.2003р. обумовлений сторонами  до 01.02.2003р.

 З акту приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат (форми КБ-2в та КБ-3), складених за підписами керівників та печатками сторін до договору від 17.01.2003р., вбачається, що ТОВ “Новоє врємя” на виконання вищенаведених умов договору від 17.01.2003р. станом на 28.01.2003р. були виконані будівельно-монтажні роботи обсягом 20 тис. м3 на загальну суму 267600, 00 грн., а ЗАТ “Ізмаїльський завод залізобетонних виробів” роботи були прийняті без зауважень щодо їх якості та повністю оплачені.  В уточненій позовній заяві позивачем підтверджується факт повної сплати відповідачем вищенаведених  будівельно-монтажних робіт обсягом 20 тис. м3 на загальну суму 267600, 00 грн.

Листом за вих. №131 від 24.02.2003р. ЗАТ “Ізмаїльський завод залізобетонних виробів”  повідомив позивача про порушення ним строків договору підряду від 17.01.2003р., неякісне виконання робіт та з порушенням норм СНІП, і запропоновано вжити відповідні заходи.

16.10.2006 року позивач надав до суду уточнення позовних вимог, в яких зазначив, що після виконання останньої частини підрядних робіт по договору від 17.01.2003р., ТОВ “Новоє врємя” було надано ЗАТ “Ізмаїльський завод залізобетонних виробів” для підписання акт приймання виконаних підрядних робіт  обсягом 18329 м3 на загальну суму 245244,00 грн.

Отримання даного акту відповідачем не заперечується, але представник ЗАТ “Ізмаїльський завод залізобетонних виробів” наголошує на його не підписанні з огляду на порушення Підрядником умов договору від 17.01.2003р. щодо об'єму, строку та якості виконаних робіт.

Щодо виконання ТОВ “Новоє врємя” обов'язків за договором від 17.01.2003р. позивач посилається на перерахування відповідачем грошових коштів за будівельні матеріали, що підтверджується платіжними вимогами та податковими накладними (містяться в матеріалах справи).  З розрахунку заборгованості складеного позивачем вбачається, що за виконання першого  етапу робіт ЗАТ “Ізмаїльський завод залізобетонних виробів” було здійснено повне перерахування вартості  виконаних робіт на загальну суму 267600грн.,  остання частина виконаних робіт на суму 245244,00грн. оплачена відповідачем частково на суму 180287,08 грн., залишок несплаченої суми складає 64956,92 грн.

 Відповідно до п. 3.2.1., 3.2.2. договору від 17.01.2003р.  Підрядник  зобов'язався виконати будівельно-монтажні роботи до 01.02.2003р. та забезпечити якість виконаних робіт.

 Умовами  п. 3.1.2 договору від 17.01.2003р. сторонами передбачено проведення остаточних розрахунків протягом п'яти днів після підписання акта прийому виконаних робіт.

Не погоджуючись з уточненням позовних вимог відповідач  06.11.2006 року надав до суду заперечення на них, зазначаючи, що позивачем невиконані прийняті на себе за договором підряду зобов'язання, тому відповідачем не був підписаний акт прийому-передачі виконаних робіт на суму 245244,00грн., що в свою чергу звільняє його від обов'язку здійснити остаточний розрахунок з підрядником з огляду на умови п.3.1.2. договору від 17.01.2003р., яким передбачено проведення остаточних розрахунків після підписання акту прийому виконаних робіт.

 Умовами п.2.1. договору від 17.01.2003р. сторонами сума договору була  визначена у розмірі 395400грн. Позивачем не заперечується факт перерахування відповідачем  грошових коштів за виконанні Підрядником роботи на загальну суму 267.600,00 грн. + 180.287,08 грн. = 447.887,08грн., що значно перевищує суму договору, обумовлену сторонами. Будь-яких додаткових погоджень між сторонами  щодо зміни суми договору від 17.01.2003р. укладено не було. При цьому, позивач посилається на усну домовленість між сторонами про збільшення суми договору, однак, наведені посилання заперечуються відповідачем та не приймаються судом до уваги як безпідставні та  такі, що не підтверджуються матеріалами справи.

 Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що  самий по собі факт перерахування відповідачем грошових коштів за будівельні матеріали не може бути оцінений судом як безспірний доказ виконання ТОВ “Новоє врємя” повного обсягу робіт належної якості та прийняття ЗАТ “Ізмаїльський завод залізобетонних виробів” даних робіт, а також те, що з податкових накладних та платіжних доручень, наданих позивачем на підтвердження своєї правової позиції не є можливим встановити за яким саме договором здійснювалося перерахування відповідачем грошових коштів так як  між сторонами існували правовідносини  за декількома договорами. Більш того, відповідно до актів звірки взаєморозрахунків від 01.09.2003р. та від 01.06.2004р. підписаних головних бухгалтером ЗАТ “Ізмаїльський завод залізобетонних виробів”, на які в тому числі посилається позивач,  взаєморозрахунки проведені між сторонами за декількома договорами, без окремого посилання на договір підряду від 17.01.2003р., що в свою чергу те ж не дозволяє суду  зробити висновок  про погодження Замовника -  ЗАТ “Ізмаїльський завод залізобетонних виробів” з існуванням суми заборгованості саме за договором від 17.01.2003р.

 Крім того суд першої інстанції дав правильну оцінку тому факту, що  на підтвердження своїх заперечень про невиконання позивачем остаточної частини прийнятих на себе зобов'язань за договором від 17.01.2003р., відповідачем було надано суду договір № 18/10-2004р. від 10.09.2004р., укладений з ВАТ ПМК-15 „Дунайводбуд”, предметом якого є  виконання аналогічних договору від 17.01.2003р. робіт, довідку про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2004 року,  акт прийому виконаних  ВАТ ПМК-15 “Дунайводбуд”  по формі №КБ-2в та платіжне доручення  № 50 від  12.10.2004р. про перерахування ВАТ ПМК-15 „Дунайводбуд” грошових коштів у розмірі 44.654.40 грн. за виконані роботи.

 У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України  договір  є  обов'язковим  для  виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

 Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

      Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

 Суд не може погодитись з посиланнями в апеляційній скарзі на те, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки судом встановлені всі обставини, які мають значення для правильного вирішення спору і судом дана належна оцінка.

 Таким чином викладені в апеляційній скарзі вимоги та підстави, на які посилається скаржник, при перегляді справи не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

  Керуючись  ст.ст.101, 103-105 ГПК України,  апеляційний господарський суд,

                                                        П о с т а н о в и в:

                                                                                                                                            Апеляційну скаргу ТОВ Торгово-виробниче комерційне підприємство "Новоє врємя” -  залишити без задоволення , а рішення господарського суду Одеської  області від  06  листопада 2006 року справі  № 16/328-06-8998 - без змін.

Постанова вступає в законну  силу з дня її прийняття та може бути оскаржено до  Вищого господарського суду України.

          Головуючий суддя                                                    П.Ф.Мацюра

Суддя                                                                      Е.І.Андрєєва

Суддя                                                                         Н.В.Ліпчанська