Постанова

від 09.10.2014 по справі 803/1812/14

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 року Справа № 803/1812/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Шафранюк І.Ф.,

за участю представника позивача Ємчика Р.І.,

представника відповідача Мельничука М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0006792201 та № 0006802201 від 11 липня 2014 року повністю, № 0006812201 від 11 липня 2014 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3 581 443 грн. та застосування штрафу в сумі 1 790 716 грн. 50 коп.

29 вересня 2014 року було подано заяву про зміну позовних вимог в адміністративній справі, якою було збільшено позовні вимоги, а саме визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 липня 2014 № 0006792201, № 0006802201, № 0006812201 повністю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області проведено планову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня по 31 грудня 2013 року.

За результатами проведеної перевірки, Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» від 24 червня 2014 року № 3028/22.1/34524327.

На підставі вказаного акту перевірки 11 липня 2014 року було винесено податкові повідомлення-рішення № 0006812201, яким збільшено суму грошового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» з ПДВ на 8 032 459 грн. 50 коп.; № 0006802201, яким зменшено розмір від'ємного суми ПДВ у розмірі 2 215 135 грн.; № 0006792201, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 230 738 грн. та застосовано штраф в сумі 115 369 грн.

Позивач не погоджується з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм податкового законодавства та не ґрунтується на фактичних обставинах справи. Вважає, що в основу висновків Акту перевірки покладено взаємовідносини з товариством з обмеженою відповідальністю «Нафта-Ойл-Торг» на умовах договорів комісії, згідно яких останній зобов'язується укласти з третіми особами правочини на виконання будівельно-монтажних робіт. Відтак, товариство з обмеженою відповідальністю «Гефест Альянс» виконувало будівельно-монтажні роботи, тобто були підрядником при виконанні вищевказаних робіт. Згідно баз даних Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області встановлено, що дане підприємство не « відповідних трудових ресурсів та основних фондів, для надання послуг (робіт) товариству з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп».

Нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях.

Додатковим доказом правомірності формування податкового кредиту є здійснення товариством з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» фактичної оплати за надані товари (послуги) товариством з обмеженою відповідальністю «Нафта-Ойл-Торг» на підставі виставлених останнім рахунків та наданих податкових накладних.

Таким чином, товариством з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» дотримано встановленого порядку формування податкового кредиту за господарськими операціями та виконано своє зобов'язання по сплаті ПДВ особі, яка надавала товари (послуги). Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» після отримання від зазначеного контрагента належним чином оформлених податкових накладних відобразило у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому останнім у складі ціни придбання товарів (послуг) відповідно до вимог Закону.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу, оскільки вважає, що господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» та товариством з обмеженою відповідальністю «Нафта-Ойл-Торг» фактично були здійснені, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач, суб'єкт владних повноважень, в письмових запереченнях проти задоволення адміністративного позову заперечив з наступних підстав. Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» здійснювало господарські операції із товариством з обмеженою відповідальністю «Нафта-Ойл-Торг» на умовах договорів комісії по ремонтних роботах на загальну суму 36 163 885 грн. 62 коп., в тому числі ПДВ - 6 027 306 грн.

На підтвердження виконаних робіт було складено звіти комісіонера, довідки форми КБ-3 та акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2, договори підряду та податкові накладні.

Як зазначено в акті перевірки, товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Нафта-Ойл-Торг» сформовано податкового кредиту в загальній сумі 6 027 306 грн.

Згідно баз даних Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «Нафта-Ойл-Торг» подано до ДПІ у Печерському районі м. Києва податкові розрахунки сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку відповідно до яких кількість працюючих на підприємстві у 2013 році становить 4 особи. Згідно фінансових звітів суб'єкта господарювання відповідно до яких основні засоби на підприємстві відсутні. По основних постачальниках даного підприємства не підтверджено податкові зобов'язання по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Нафта-Ойл-Торг».

Товариством з обмеженою відповідальністю «Гефест Алянс» виконувались будівельно-монтажні роботи, тобто товариство було підрядником при будівельно-монтажних робіт по договорах комісії.

Згідно баз даних Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області встановлено, що «Гефест Альянс» подавало до ДПІ у Деснянсому районі м. Києва податкові розрахунки сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, відповідно до яких кількість працюючих на підприємстві у 2013 році становить 1 людина, а також відповідно до даних баз основні фонди товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест Альянс» відсутні.

Враховуючи вищезазначене, в порушення вимог Податкового кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» завищено податковий кредит по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю «Нафта-Ойл-Торг» на суму 6 027 306 грн., а тому винесені податкові повідомлення рішення є законними та обґрунтованими.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив з підстав викиданих у письмових заперечень.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що з 05 травня по 17 червня 2014 року Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при за період з 01 січня по 31 грудня 2013 року.

За результатами перевірки складено Акт № 3028/22.1/34524327 від 24 червня 2014 року про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп».

Перевіркою встановлені порушення позивачем податкового законодавства, а саме статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.3 абзацу «а», 200.4 статті 200, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України внаслідок чого встановлено: зменшення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 931 593 грн., в тому числі за червень 2013 року - 655 709 грн., за липень 2013 року - 275 884 грн.; завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 230 738 грн., в тому числі у квітні 2013 року - 230 738 грн.; завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 2 215 135 грн., в тому числі за квітень 2013 року - 555 935 грн., червень 2013 року - 727 607 грн., липень 2013 року - 655 709 грн., серпень 2013 року - 275 884 грн.; заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 5 354 973 грн., в тому числі за квітень 2013 року - 5 240 633 грн., червень 2013 року 114 340 грн.

За наслідками перевірки Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області 11 липня 2014 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0006812201, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 8 032 459 грн. 50 коп.; № 0006802201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 215 135 грн.; № 0006792201, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 230 738 грн. та застосовано штраф у сумі 115 369 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» та товариством з обмеженою відповідальністю «Нафта Ойл Торг» було укладено ряд договорів комісії, згідно яких останній зобов'язується укласти з третіми особами правочини на виконання будівельно-монтажних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що підрядником, який виконував будівельно-монтажні роботи, є товариство з обмеженою відповідальністю «Гефест Альянс».

Як зазначає контролюючий орган, то згідно їх баз даних встановлено, що дане підприємство не має відповідних трудових ресурсів та основних фондів, для надання послуг (робіт) товариству з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп».

Згідно пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.3. Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом такого звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті цього Кодексу.

Відтак, нормами чинного законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових іеклараціях.

Таким чином, ТзОВ «Вест Ойл Груп» дотримано встановленого порядку формування податкового кредиту за господарськими операціями та виконано своє зобов'язання по сплаті ПДВ особі, яка надавала товари (послуги). Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» після отримання від зазначеного контрагента належним чином оформлених податкових накладних відобразило у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому останнім у складі ціни придбання товарів (послуг) відповідно до вимог Закону.

Крім того, пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно абзацу «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від 'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послугу попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» фактично сплатило суму податку на додану вартість придбаваючи у постачальників товари (послуги).

Більше того, під час перевірки перевіряючими досліджено первинні документи (договори, акти виконаних робіт, податкові накладні тощо), які підтверджують факт здійснення операцій - поставки товарів й виконання робіт та здійснення розрахунків за них.

Чинне законодавство не передбачає обов'язку платника податку здійснювати перевірку правильності ведення постачальником податкового та бухгалтерського обліку та й передбачати такого не може. Тобто, право конкретного платника податків на бюджетне відшкодування або на податковий кредит з ПДВ не повинно залежати від третьої особи.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано посилається на Постанову від 31 січня 2011 року, яка узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У пункті 38 Рішення («Інтерсплав проти України», Заява №803/02 від 09 січня 2007 року) Суд зазначив, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Крім того, в періоді, що перевірявся встановлено взаємовідносини позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Континент Нафто Трейд», а саме придбання у контрагента дизельних генераторів в кількості 45 штук на загальну суму 10 641 240 грн., в тому числі ПДВ 1 773 500 грн. на умовах договору купівлі-продажу від 21 червня 2013 року № 21/06/13.

Висновки податкового органу щодо неправомірності віднесення позивачем витрат по вказаних операціях до складу податкового кредиту базуються на тому, що останнім не надано жодних документів, які б свідчили про проходження та якість придбаного товару, зокрема сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання відповідності.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону України «Про підтвердження відповідності», яким встановлено правові та організаційні засади підтвердження відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу та спрямований на забезпечення єдиної державної технічної політики у сфері підтвердження відповідності, визначено сертифікат відповідності, як документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Таким чином, сертифікат відповідності є підтвердженням відповідності продукції певним вимогам якості чи стандартів і не є первинним документом, що підтверджує факт поставки в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». А отже, сертифікат відповідності не може розглядатись як належний доказ в податкових правовідносинах, а відтак його наявність чи відсутність не стосується предмету доказування у даній справі.

Окрім того, податковий орган на підтвердження своїх висновків вказує на те, що позивачем на вимогу працівників, які проводили перевірку, не було проведено інвентаризацію на АЗС, на яких облікувались придбані дизель-генератори.

Відповідно до підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, довимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню, патентуванню та/або сертифікації) від проведення такої інвентаризації або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу.

Статтею 94 Податкового кодексу України визначено порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків як виняткового способу забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відтак, непроведення на вимогу податкового органу платником податків інвентаризації є порушенням вимог Податкового кодексу України, що тягне за собою настання певних юридичних наслідків, однак саме по собі не може свідчити про невідповідність господарської операції вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зважаючи на вищевикладене та беручи до уваги характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що доводи відповідача про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту витрат з господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Континент Нафто Трейд» ґрунтуються на неналежних доказах, а тому є необґрунтованими.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Отже, на думку суду, позивачем виконано всі вимоги податкового законодавства для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах за встановлених судом обставин, податкові повідомлення-рішення від 11 липня 2014 № 0006792201, № 0006802201, № 0006812201 були прийняті суб'єктом владних повноважень необґрунтовано, а відтак, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів від 11 липня 2014 року № 0006792201, № 0006802201, № 0006812201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» сплачений судовий збір в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена в повному обсязі 14 жовтня 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ф.А. Волдінер