Постанова

від 20.10.2014 по справі 804/10232/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2014 р. Справа № 804/10232/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Власенка Д.О.

при секретарі судового засідання Пасічнику Т.В.

без участі сторін

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «Ліфтмаркетсервіс» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «Ліфтмаркетсервіс» (далі - позивач, ТОВ «СП «Ліфтмаркетсервіс») звернулося до суду з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Новомосковська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.02.2014p. №0000732202, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 768079 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідачем в акті перевірки, на підставі якого виставлено оскаржуване повідомлення-рішення, безпідставно зроблено висновок про завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив. Надав суду письмові заперечення, в обґрунтування яких посилається на те, що у разі, коли за результатами перевірки податковим органом встановлено перевищення платником задекларованого залишку від'ємного значення податкової декларації з ПДВ, то сума зменшення залишку від'ємного значення на підставі податкового повідомлення-рішення за формою «В4» відображається платником з вирахуванням у рядку 21.3. податкової декларації з ПДВ податкового (звітного) періоду, в якому таке повідомлення-рішення отримано. Частиною 4 п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Таким чином, контролюючий орган вважає, що права та обов'язки платника податків щодо використання цієї суми у наступних податкових періодах виникають лише після набрання законної сили судових рішень.

За таких обставин, відповідач зазначив, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, а винесене відповідачем податкове повідомлення - рішення є законним та обґрунтованим.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та те, що відповідач - суб'єкт владних повноважень - був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає можливим розглядати справу без участі представника відповідача за наявними у ній доказами.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

За матеріалами справи судом встановлено, що фактичною підставою для зменшення розміру бюджетного відшкодування ПДВ згідно з податковим повідомленням-рішенням форми «В4» від 21.02.2014p. №0000732202 (зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 року у загальній сумі 768079 грн.), з приводу якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті камеральної перевірки від 29.01.2014 року №9/222/35782781 про порушення ТОВ «СП «Ліфтмаркетсервіс» вимог пунктів 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, зокрема, контролюючий орган вважає, що позивач безпідставно переніс до рядку 21.3 залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду серпня-грудня 2011 року, січня, березня, червня листопада 2012 року, червня, серпня 2013 року у розмірі 768079 грн., який зменшено актом про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 18.10.2013 року № 453/222/35782781, на підставі якого відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення за формою «P» від 14.11.2013 року №0002512202 та за формою «В4» від 14.11.2014 року №0002502202.

Позивач, не погодившись з результатами перевірки, оформленої актом перевірки від 18.10.2013 року № 453/222/35782781, та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх в адміністративному та судовому порядку.

Розв'язуючи спір суд зазначає, що відповідно до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно п. 56.18. ст. 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, зменшення від'ємного значення ПДВ на підставі податкових повідомлень-рішень за формою «P» від 14.11.2013 року №0002512202 та за формою «В4» від 14.11.2014 року №0002502202, оскаржуваних в адміністративному та судовому порядку, з огляду на зроблені за результатами перевірки в акті від 18.10.2013 року № 453/222/35782781 висновки, є неузгодженим до набрання законної сили рішенням суду, зважаючи на положення п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України.

Згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п.200.4 ст.200 ПК України).

Проаналізувавши наведені норми права та обставини справи, позивач при заповненні рядку 21.3 декларації з податку на додану вартість за березень, квітень 2014 року, передбаченого для відображення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, не міг врахувати результати перевірки, проведеної органом державної податкової служби (акт попередньої перевірки), оскільки при заповненні зазначеної декларації висновки акту перевірки від 18.10.2013 року № 453/222/35782781є неузгодженими, так як відбувалася процедура оскарження в судовому порядку.

Таким чином, висновки відповідача про безпідставне завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 768079 грн. не знайшли свого підтвердження у ході розгляду вказаної адміністративної справи.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що наведені в позовній заяві обставини підтверджуються належними та достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог позивача до податкового органу про скасування податкового повідомлення-рішення.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України та за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність винесення спірного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «Ліфтмаркетсервіс» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.02.2014p. №0000732202, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 768079 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «Ліфтмаркетсервіс» (ЄДРПОУ 35782781) судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотирьох восьмидесяти семи гривень 20 копійок).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Д.О. Власенко