Ухвала

від 17.10.2014 по справі 2а-2827/11/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

17 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-2827/11/1470

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Романішина Л.В., Шевчук О.А.

за участю секретаря - Цуцкірідзе М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська агропромислова корпорація «Нікоагрокапітал» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехінженерінг», товариства з обмеженою відповідальністю «Холес-Трейд», товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-Юг» та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, за участю прокурора Миколаївської області, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2011 року ТОВ «Сільськогосподарська агропромислова корпорація «Нікоагрокапітал» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 17 лютого 2011 року №0000010070/0, №0000042301/0 та №0000032301/0 в повному обсязі з моменту їх прийняття.

Позов обґрунтовувало тим, що висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених позивачем з його контрагентами, та порушення, у зв'язку з цим, ст.ст. 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.ст.3, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є безпідставними, так як такі висновки здійсненні лише на підставі актів перевірок контрагентів позивача та їх постачальників без врахування наявних у ТОВ «Сільськогосподарська агропромислова корпорація «Нікоагрокапітал» первинних документів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Акт перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містить аналіз діяльності суб'єктів господарювання, які не мають безпосереднього відношення до діяльності позивача і ніколи не мали з ним правовідносин.

За наслідками розгляду адміністративного позову Миколаївським окружним адміністративним судом 11 травня 2012 року ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову ТОВ «Сільськогосподарська агропромислова корпорація «Нікоагрокапітал». Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 17 лютого 2011 року №0000010070/0, №0000042301/0 та №0000032301/0.

Приймаючи означене рішення, Миколаївський окружний адміністративний суд виходив з того, що викладені в акті перевірки висновки податкового органу про нікчемність правочинів зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків цивільного або господарського законодавства. Суд зазначив, що зменшення товариству сум бюджетного відшкодування та розміру від'ємного значення суми ПДВ лише через недекларування відповідних сум податкових зобов'язань контрагентами позивача є незаконним, так як ТОВ «Сільськогосподарська агропромислова корпорація «Нікоагрокапітал» надано, а судом досліджено всі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність здійснення операцій.

В апеляційній скарзі Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція Миколаївської області Державної податкової служби, не обґрунтовуючи вимог та не зазначаючи у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, просить суд скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлень від 29.11.2010р. №271/23-23, від 10.01.2011р. №2/23-23, відповідно до ч.1 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п.75.1 ст.75, ст.77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, у період з 30.11.2010р. по 20.01.2011р. посадовими особами Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Сільськогосподарська агропромислова корпорація «Нікоагрокапітал» (код за ЄДРПОУ 35301768) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17.10.2007р. по 30.09.2010р., за результатами якої складено акт перевірки №21/23-35301768 від 27 січня 2011 року.

В акті перевірки, серед іншого, зазначено про порушення позивачем:

- ст.ст. 3, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення ТОВ «Сільськогосподарська агропромислова корпорація «Нікоагрокапітал» валових доходів на загальну суму 4074142,67 грн. (в т.ч. за II квартал 2009 року на 133775,81 грн., за III квартал 2009 року на 3072629,67 грн., за IV квартал 2009 року на 867737,19 грн.) внаслідок віднесення до складу валових доходів суми доходів, нарахованим по нікчемних правочинах, укладеними з ТОВ «Нібулон», ВАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів», ТОВ «Екотех», ТОВ «Кернел-Трейд», ТОВ «Альфред С.Топфер Интернешенал (Україна)», ЗАТ «Українські ковбаси», ДП Садтрей, та в частині завищення валових витрат на загальну суму 13006896,07 грн. (в т.ч. за II квартал 2009 року на загальну суму - 126910,72 грн., за III квартал 2009 року на загальну суму - 4025231,83 грн., за IV квартал 2009 року на загальну суму - 2202068,81 грн., за 1 квартал 2010 року на загальну суму - 113884,05 грн., за II квартал 2010 року на загальну суму - 6538800,66 грн.) внаслідок включення до складу валових витрат операцій з контрагентами-постачальниками по угодах, визнаних нікчемними.

Вказане, на думку податкового органу, призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 2233188 грн. (у т.ч. за II квартал 2009 року в сумі 1716 грн., за III квартал 2009 року в сумі 238150 грн., за IV квартал 2009 року в сумі 333583 грн., за І квартал 2010 року в сумі 28721 грн., за II квартал 2010 року-1634451 грн.);

- ст.ст. 3, 4, п.п.4.5.1 п.4.5 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в частині завищення ТОВ «Сільськогосподарська агропромислова корпорація «Нікоагрокапітал» податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 1 556 507,18 грн. (в т.ч. за травень 2009 року - 23714,15 грн., за червень 2009 року - 7493,31 грн., за липень 2009 року - 844406,61 грн., за вересень 2009 року - 421345,67 грн., за листопад 2009 року - 259547,44 грн.) внаслідок включення до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість суми ПДВ, нараховані по нікчемних правочинах, укладених з ТОВ «Нібулон», ВАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів», ТОВ «Екотех», ТОВ «Кернел-Трейд», ТОВ «Альфред С.Топфер Интернешенал (Україна)», ЗАТ «Українські ковбаси», ДП Садтрей, в частині завищення податкових зобов'язань за серпень 2008 року на загальну суму 14032,91 грн., внаслідок не складання розрахунку коригування податкових зобов'язань на загальну суму 1166,24 грн. за операцією з повернення коштів на розрахунковий рахунок ЗАТ «Українські ковбаси» та внаслідок збільшення податкових зобов'язань замість зменшення податкового кредиту за операцією повернення коштів від ЗАТ «Українські ковбаси», в частині завищення податкового кредиту на загальну суму 2 314 373,15 грн. (в т.ч. за травень 2009 року на суму 18535,09 грн., за червень 2009 року на суму 38569 грн., за липень 2009 року на суму 236939,37 грн., за серпень 2009 року на суму 111565,50 грн., за вересень 2009 року на суму 426721,85 грн., за жовтень 2009 року на суму 88029,15 грн., за листопад 2009 року на суму 63476,12 грн., за лютий 2010 року на суму 11378,03 грн., за березень 2010 року на суму 11398,78 грн., за квітень 2010 року на суму 480041,79 грн., за травень 2010 року на суму 827 718,47 грн.) внаслідок включення до складу податкового кредиту операцій з контрагентами-постачальниками по угодах, визнаними нікчемними, в частині завищення податкового кредиту за період з 17.10.2007р. по 30.09.2010р. на загальну суму 40888 грн. (в т.ч. за рахунок заниження за серпень 2008 року на суму 22627 грн., завищення за вересень 2008 року на суму 34051 грн., заниження за жовтень 2008 року на суму 47150 грн., заниження за листопад 2008 року на суму 21344 грн., завищення за грудень 2008 року на суму 94158 грн., заниження за січень 2009 року на суму 748 грн., завищення за лютий 2009 року на суму 5260 грн., заниження за травень 2009 року на суму 1191 грн., завищення за червень 2009 року на суму 1191 грн., заниження за червень 2009 року на суму 712 грн.

Вказане, на думку податкового органу, призвело до завищення ТОВ «Сільськогосподарська агропромислова корпорація «Нікоагрокапітал» показника від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 1455821 грн., а також до порушення п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7, п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого товариством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування у розмірі 4 616 878,98 грн. (в т.ч. за листопад 2009 на суму ПДВ 146 97579 грн., за грудень 2009 на суму ПДВ 20 249,05 грн., за січень 2010 на суму ПДВ 76 532,00 грн., за квітень 2010 на суму ПДВ 125 000 грн., за травень 2010 на суму ПДВ 1 055 000 грн., за червень 2010 на суму ПДВ 1 789 250 грн., за липень 2010 на суму ПДВ 1 403 872 грн.).

На підставі вказаного акту перевірки 17.02.2011р. Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000032301/0, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1455821 грн.;

- №0000010070/0, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявлено в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 4616878,98 грн.;

- №0000042301/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 2791485 грн. (в т.ч. за основним платежем - 2233188 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 55829 грн.).

Задовольняючи позов ТОВ «Сільськогосподарська агропромислова корпорація «Нікоагрокапітал» про визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ст.72 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено жодного фактичного порушення позивачем вимог податкового законодавства, яке позбавляло б його права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, а також на відображення зазначених операцій в податковій звітності з оприбуткування прибутку підприємств. В свою чергу, пред'явлені товариством первинні бухгалтерські документи підтверджують здійснення господарських операцій, реальність яких не визнана Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби. Колегія суддів погоджується з такими висновками Миколаївського окружного адміністративного суду.

Як правильно встановлено судом першої інстанції основною діяльністю позивача є оптова торгівля зерновими та сільгосппродукцією.

Згідно акту перевірки №21/23-35301768 від 27 січня 2011 року, суть порушень зафіксованих у висновках цього акту, полягає в тому, що господарські відносини позивача щодо придбання і продажу товарів вчинені за нікчемними правочинами.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що в ході її проведення не встановлено факту передачі товарів від контрагентів - продавців покупцю ТОВ «Сільськогосподарська агропромислова корпорація «Нікоагрокапітал», а також надання послуг (виконання робіт), зокрема, з урахуванням висновків акту перевірки ТОВ «Торгінвест-Плюс» від 22.10.2010р. №3652/231-00/35639425. Висновки відповідача про нікчемність правочинів з вказаним контрагентом ґрунтуються на тому, що одним з постачальників ТОВ «Торгінвест-Плюс» було ТОВ «Нардин», яке відповідно до довідки №206/231-00/35564140 про результати невиїзної документальної перевірки зазначеного платника податків з питань правомірності формування податковою кредиту з податку на додану вартість за березень - грудень 2008 року, січень, лютий 2009 року, проведеної ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, встановлено здійснення операцій, зміст яких суперечить ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, а тому вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені такими правочинами. Діяльність ТОВ «Нардин» була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентами-посередниками. які не виконували своїх податкових зобов'язань. Також відповідачем аналізується діяльність ТОВ «Штурман-СВ», і на підставі висновку про неможливість перевірки даного товариства з посиланням на довідку від 29.09.2010р., відповідач вважає укладені угоди нікчемними та господарська діяльність інших товариств і підприємств за ланцюгами постачання з ТОВ «Торгінвест-Плюс» є безтоварною.

На підставі зазначеного, відповідач зняв з валових доходів позивача вартість товару, яку він сплатив у ціні придбання ТОВ «Торгінвест-Плюс» та зняв з валових доходів позивача подальший продаж придбаної продукції покупцям - ТОВ «Нібулон», ВАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів», ТОВ «Екотех», ТОВ «Кернел-Трейд», ТОВ «Альфред С.Топфер Интернешенал(Україна)», ЗАТ «Українські ковбаси», ДП Садтрей.

Крім того в акті перевірки зазначено, що на порушення вимог ст.ст. 3 , 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем завищено показники у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» на загальну суму 13006896,07 грн. Господарські операції з придбання продукції ТОВ «Сільськогосподарська агропромислова корпорація «Нікоагрокапітал» за лютий-червень 2010 року на загальну суму 7510108,35 грн. є нікчемними. З акту перевірки вбачається, що під час перевірки відповідачем досліджено первинні документи, однак у висновках акту перевірки щодо порушення законодавства про включення до складу валових витрат сум поставок від вказаного постачальника вже зазначається інша інформація, а саме «за лютий-травень 2010 року по постачальнику - ТОВ «Будтехінжинерінг» проведені на підставі нікчемного правочину на загальну суму 5776046,55 грн. Під час перевірки на запит від 01.12.2010р. №20000/7/23-120 щодо підтвердження отриманих від ТОВ «Сільськогосподарська агропромислова корпорація «Нікоагрокапітал» відомостей стосовно відносин з ТОВ «Будтехінжинерінг» та дотримання податкового законодавства ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області отримано довідку від 29.12.2010р. №5085/234-00/33797733 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Будтехінжинерінг» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Сільськогосподарська агропромислова корпорація «Нікоагрокапітал» за червень, липень 2010 року, з якої вбачається, що між вказаними суб'єктами господарювання укладено договори: від 21.01.2010р. №01/64, від 05.01.2010р. №01/62, за якими ТОВ «Будтехінжинерінг» поставляє сільськогосподарську продукцію та надає послуги по перевалюванні, відвантаженню, транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажу, що слідує через складські площі та неспеціалізовані криті склади МТПП, в експортному напрямку. Згідно акту перевірки жодні з валових витрат позивача щодо суми оплати за надані стивідорні послуги цьому товариству, не виключені, тобто, визнано правомірним таке включення до валових витрат наданих послуг, а вартість товару щодо якого здійснювалися послуги по перевалці на судно, зберіганні, відвантаженні, виключена із складу валових витрат позивача.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону , на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону ; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону .

Нормами статті 4 вказаного Закону встановлено, що є валовим доходом.

Статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено поняття валових витрат в розумінні податкового законодавства, та в п.5.11 ст.5 Закону зазначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено поняття податкового кредиту як суми, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно із цим законом.

Пункт 1.8 статті 1 цього Закону встановлює, що бюджетним відшкодуванням є сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Відповідно до п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт , послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення витрат до валових та сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Ознаками відсутності реального характеру операції є: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 , обов'язкові реквізити.

З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2009р. між ЗАТ «Українські ковбаси» (Покупець) та ТОВ «Сільськогосподарська агропромислова корпорація «Нікоагрокапітал» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №02/09/01, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю сільськогосподарську продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку і на умовах, визначених Договором.

Поставка товару за договором №02/09/01 від 01.01.2009р. підтверджується видатковою накладною №РН-0000117 від 24.11.2009р. та податковою накладною №118 від 24.11.2009р.

31.03.2009р. між ВАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» (Покупець) та ТОВ «Сільськогосподарська агропромислова корпорація «Нікоагрокапітал» (Постачальник) укладено договір поставки №К-4/62, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю зерно, а Покупець зобов'язується отримати та оплатити його. Про виконання умов зазначеного договору свідчать наявні в матеріалах справи видаткова накладна №РН-0000057 від 23.05.2009р. та податкова накладна №57 від 23.05.2009р.

18.05.2009р. між ТОВ «Сільськогосподарська агропромислова корпорація «Нікоагрокапітал» (Покупець) та ТОВ «Тогінвест-Плюс» укладено договір купівлі-продажу №4/05, за умовами якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує товар (пшеницю, ячмінь, соняшник, кукурудзу, рапс врожаю 2008 року), вид, кількість, ціна і вартість якого визначаються відповідно до умов цього Договору.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Тогінвест-Плюс» видано видаткові накладні №ТП-0000748 від 07.05.2009р., №ТП-0000750 від 09.05.2009р., №ТП-0000751 від 23.05.2009р., №ТП-0000927 від 20.06.2009р., №ТП-0001191 від 10.07.2009р., №ТП-0001192 від 16.07.2009р., №ТП-0001193 від 22.07.2009р., №ТП-0001194 від 23.07.2009р., №ТП-0001195 від 25.07.2009р., №ТП-0001196 від 30.07.2009р., №ТП-0001443 від 03.08.2009р., №ТП-0001444 від 19.08.2009р., №ТП-0001445 від 26.08.2009р., №ТП-0001446 від 03.09.2009р., №ТП-0001651 від 04.09.2009р., №ТП-0001652 від 14.09.2009р., №ТП-0001653 від 18.09.2009р., №ТП-0001654 від 18.09.2009р., №ТП-0001655 від 22.09.2009р., №ТП-0001656 від 24.09.2009р., №ТП-0001856 від 04.10.2009р., №ТП-0001857 від 04.10.2009р., №ТП-0001952 від 24.11.2009р., №ТП-0001953 від 27.11.2009р., №ТП-0001954 від 30.11.2009р., а також податкові накладні №728 від 07.05.2009р., №730 від 09.05.2009р., №731 від 23.05.2009р., №911 від 18.06.2009р., №906 від 01.06.2009р., №907 від 02.06.2009р., №908 від 03.06.2009р., №909 від 04.06.2009р., №910 від 18.06.2009р., №930 від 24.06.2009р., №1185 від 10.07.2009р., №1186 від 16.07.2009р., №1187 від 22.07.2009р., №1188 від 23.07.2009р., №1189 від 25.07.2009р., №1190 від 30.07.2009р., №1416 від 03.08.2009р., №1417 від 19.08.2009р., №1418 від 26.08.2009р., №1419 від 03.09.2009р., №1609 від 04.09.2009р., №1610 від 14.09.2009р., №1611 від 18.09.2009р., №1612 від 18.09.2009р., №1613 від 22.09.2009р., №1614 від 24.09.2009р., №1780 від 04.10.2009р., №1781 від 04.10.2009р., №1878 від 24.11.2009р., №1879 від 27.11.2009р., №1880 від 30.11.2009р.

Перевезення товару від ТОВ «Тогінвест-Плюс» до ТОВ «Сільськогосподарська агропромислова корпорація «Нікоагрокапітал» підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, претензій щодо достатності та правильності оформлення яких у податкового органу не було.

21.07.2009р. та 11.09.2009р. між ТОВ «Сільськогосподарська агропромислова корпорація «Нікоагрокапітал» (Постачальник) та ТОВ «Кернел-Трейд» (Покупець) було укладено договори поставки №Н 28/10 та №Н 217/10 відповідно, за умовами яких Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець - прийняти і оплатити товар українського походження врожаю 2009 року.

Реальність виконання зазначених договорів підтверджується видатковими накладними №РН-0000074 від 22.07.2009р., №РН-0000075 від 22.07.2009р., №РН-0000088 від 14.09.2009р., №РН-0000092 від 22.09.2009р. та податковими накладними №75 від 22.07.2009р., №76 від 22.07.2009р., №90 від 14.09.2009р., №94 від 22.09.2009р.

21.01.2010р. між ТОВ «Сільськогосподарська агропромислова корпорація «Нікоагрокапітал» (Покупець) та ТОВ «Будтехінженерінг» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу №01/64, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар (кукурудзу врожаю 2009 року).

Виконання умов зазначеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи:

- видатковими накладними №25 від 09.04.2010р., №26 від 13.04.2010р., №27 від 19.04.2010р., №28 від 20.04.2010р., №29 від 21.04.2010р., №30 від 22.04.2010р., №31 від 23.04.2010р., №32 від 26.04.2010р., №33 від 27.04.2010р., №34 від 28.04.2010р., №35 від 30.04.2010р., №36 від 05.05.2010р., №37 від 11.05.2010р., №38 від 12.05.2010р., №39 від 13.05.2010р., №41 від 14.05.2010р., №42 від 17.05.2010р., №43 від 20.05.2010р., №44 від 21.05.2010р., №45 від 24.05.2010р., №48 від 25.05.2010р., №49 від 28.05.2010р.;

- податковими накладними №26 від 09.04.2010р., №27 від 13.04.2010р., №28 від 19.04.2010р., №29 від 20.04.2010р., №30 від 21.04.2010р., №31 від 22.04.2010р., №32 від 23.04.2010р., №33 від 26.04.2010р., №34 від 27.04.2010р., №35 від 28.04.2010р., №36 від 30.04.2010р., №37 від 05.05.2010р., №38 від 11.05.2010р., №39 від 12.05.2010р., №40 від 13.05.2010р., №41 від 14.05.2010р., №42 від 17.05.2010р., №43 від 20.05.2010р., №44 від 21.05.2010р., №45 від 24.05.2010р., №48 від 25.05.2010р., №49 від 28.05.2010р.;

- товарно-транспортними накладними від 07.04.2010р., 10.04.2010р., 11.04.2010р., 16.04.2010р., 19.04.2010р., 20.04.2010р., 21.04.2010р., 24.04.2010р., 25.04.2010р., 26.04.2010р., 28.04.2010р., 29.04.2010р., 30.04.2010р., 01.05.2010р., 03.05.2010р., 04.05.2010р., 08.05.2010р., 09.05.2010р., 10.05.2010р., 11.05.2010р., 12.05.2010р., 18.05.2010р., 20.05.2010р., 21.05.2010р., 22.05.2010р., 24.05.2010р., 27.05.2010р.

05.01.2010р. між ТОВ «Сільськогосподарська агропромислова корпорація «Нікоагрокапітал» (Клієнт) та ТОВ «Будтехінженерінг» (Компанія) було укладено договір №01/62 щодо виконання та організації виконання Компанією за дорученням Клієнта за його рахунок послуг по перевалюванні, відвантаженню та транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажу, що слідує через складські площі та неспеціалізовані криті склади МТПП, в експертному напрямку згідно Додатком №1, який є невід'ємною частиною Договору.

Виконання умов зазначеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг №46 від 26.05.2010р., №47 від 24.05.2010р., №50 від 30.05.2010р., №68 від 05.07.2010р. та податковими накладними №46 від 24.05.2010р., №47 від 24.05.2010р., №53 від 31.05.2010р. і №67 від 05.07.2010р.

23.03.2010р. між ТОВ «Сільськогосподарська агропромислова корпорація «Нікоагрокапітал» (Покупець) та ТОВ «Холес Трейд» укладено договір купівлі-продажу №69/10, за умовами якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує товар (кукурудзу), вид, кількість, ціна і вартість якого визначаються відповідно до умов цього Договору.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Холес Трейд» видано видаткові накладні №РН-0000490 від 28.04.2010р. та №РН-0000267 від 24.03.2010р., податкові накладні №491 від 28.04.2010р. та №268 від 24.03.2010р. Перевезення придбаного товару підтверджується товарно-транспортними накладними.

В квітні 2010 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «Велес Юг» укладено договори купівлі-продажу №80/10, №81/10, №83/10, №84/10 та 07.05.2010р. між вказаними сторонами укладено договір №106/10/К, за умовами яких Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує товар (кукурудзу), вид, кількість, ціна і вартість якого визначаються відповідно до умов цього Договору.

Виконання зазначених договорів підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №ВС-0000173 від 23.04.2010р., №ВС-0000182 від 26.04.2010р., №ВС-0000192 від 28.04.2010р., №ВС-0000194 від 29.04.2010р., №ВС-0000199 від 29.04.2010р., №ВС-0000207 від 01.05.2010р., №ВС-0000229 від 11.05.2010р., №ВС-0000230 від 11.05.2010р., податковими накладними №173 від 23.04.2010р., №182 від 26.04.2010р., №192 від 28.04.2010р., №194 від 29.04.2010р., №199 від 29.04.2010р., №207 від 01.05.2010р., №ВС-0000229 від 11.05.2010р., №230 від 11.05.2010р., а також товарно-транспортними накладними, які засвідчують факт перевезення товару.

З матеріалів справи також вбачається, що у вересні та листопаді 2009 року між позивачем (Продавець) та ТОВ «Альфред С.Топфер Интернешенал (Україна)» (Покупець) укладено ряд договорів купівлі-продажу, за умовами яких Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує товар (насіння соняшнику врожаю 2008 року, 2009 року), вид, кількість, ціна і вартість якого визначаються відповідно до умов цього Договору.

В підтвердження виконання умов вказаних договорів в матеріалах справи містяться видаткові накладні №РН-0000086 від 03.09.2009р., №РН-0000087 від 04.09.2009р., №РН-0000091 від 18.09.2009р., №РН-0000095 від 25.09.2009р., №РН-0000106 від 05.11.2009р., №РН-0000113 від 27.11.2009р. та податкові накладні №87 від 03.09.2009р., №89 від 04.09.2009р., №93 від 18.09.2009р., №97 від 25.09.2009р., №107 від 05.11.2009р., №114 від 27.11.2009р.

30.11.2009р. між підприємством з іноземними інвестиціями «Сантрейд» (Покупець) та ТОВ «Сільськогосподарська агропромислова корпорація «Нікоагрокапітал» (Постачальник) було укладено договір поставки №4500505668, за умовами якого Продавець зобов'язується передати та поставити, а Покупець - оплатити і прийняти товар (кукурудзу врожаю 2009 року) насипом у відповідності до умов вказаного Договору. На виконання умов Договору позивачем видано видаткову накладну №РН-0000114 від 30.11.2009р. та податкову накладну №115 від 30.11.2009р.

Здійснення оплати згідно перерахованих вище договорів підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що зазначені договори з додатками не були ані удаваними, ані фіктивними, мають економічний ефект, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. В матеріалах справи відсутні і відповідачем та прокурором не надані докази та факти, які свідчили б про те, що зміст договорів з додатками не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Зазначені договори з додатками спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням цивільного, господарського і податкового законодавства. З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у зазначених суб'єктів господарювання, з якими позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки первинні документи, що підтверджують виконання договорів з контрагентами, або документи оформлені із порушеннями Закону України «Про податок на додану вартість» . Слід зазначити, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов господарських договорів з контрагентами відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

Закон України «Про систему оподаткування» для платників податків статтею 9 не передбачає обов'язку, а статтею 10 не надає права вимагати від інших платників податків будь - які відомості щодо здійснення господарської діяльності (в тому числі відносно реєстрації в якості платника податків, ведення регістрів податкового та бухгалтерського обліку, подання звітності, сплати податків до бюджету та інше).

У разі невиконання контрагентом (іншими особами - учасниками господарських операцій з контрагентами позивача в ланцюгу постачання товару) добросовісного платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили той факт, що під час здійснення господарської діяльності з безпосередніми контрагентами позивач був обізнаний про обставини діяльності їх контрагентів.

Колегія судів погоджується з Миколаївським окружним адміністративним судом, що порушення прямими контрагентами позивача або суб'єктами підприємницької діяльності, з якими ТОВ «Сільськогосподарська агропромислова корпорація «Нікоагрокапітал» взагалі не мало господарських відносин, порядку здійснення господарської діяльності, не можуть впливати на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення його до відповідальності, оскільки будь - яка юридична відповідальність особи, згідно до ст.61 Конституції України , має індивідуальний характер.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом , але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом , такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону , а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Оскільки встановлено, що договори з контрагентами укладені у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України . Укладені договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України , не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

Колегія суддів вважає, що факт порушення контрагентами може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагентів, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань. Таким чином, наведені в акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання угод нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування валових витрат та податкового кредиту, яке б позбавляло його права на їх формування. ДПІ при проведенні перевірки не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, невірно застосовано норми податкового законодавства, що призвело до прийняття незаконних повідомлень-рішень.

Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція Миколаївської області Державної податкової служби зазначає, що контрагенти позивача не могли здійснювати господарську діяльність через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу. Відповідач в акті перевірки №21/23-35301768 вказує на привласнення окремими суб'єктами підприємницької діяльності, що беруть участь у ланцюгах, бюджетних коштів в розмірі сум сплаченого у складі ціни товару (послуги) ПДВ шляхом неподання звітності, недекларування податкових зобов'язань з ПДВ, завищення сум податкового кредиту, несплати ПДВ до бюджету, наявність у них ознак фіктивності та наміру щодо ухилення від сплати податків. Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень апелянта, оскільки такі висновки взято відповідачем з актів перевірок інших податкових інспекцій, без самостійної перевірки таких обставин та без наявності жодного документального підтвердження таких доводів. Більше того, сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

При укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

Реєстрація контрагентів ТОВ «Сільськогосподарська агропромислова корпорація «Нікоагрокапітал» платниками податку на додану вартість підтверджується залученими до матеріалів справи та дослідженими судом свідоцтвами.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених позивачем та перерахованими актом перевірки контрагентами, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 17 лютого 2011 року №0000010070/0, №0000042301/0 та №0000032301/0.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст.200 КАС України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185 , 195 , 196 , 198 ч.1 п.1, 200 , 205 ч.1 п.1, 206 КАС України , суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська агропромислова корпорація «Нікоагрокапітал» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 17 лютого 2011 року №0000010070/0, №0000042301/0 та №0000032301/0 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач: Димерлій О.О.

Судді: Романішин В.Л.

Шевчук О.А.