Постанова

від 16.10.2014 по справі 815/5711/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5711/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Кипаренко Н.Ю.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 688844,06грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 688844,06грн., з яких 688552,97грн. - податок на додану вартість, 291,09грн. - єдиний податок.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 узгодженої сими податкової заборгованості у загальному розмірі 688844,06грн., з яких 688552,97грн. - податок на додану вартість, 291,09грн. - єдиний податок.

Відповідач - ФОП ОСОБА_1 з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими, з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (від 14.10.2014р. вихід.№1119/14), наголошуючи, зокрема, на тому, що в межах спірних правовідносин платник податків звернувся до Європейського суду з прав людини з заявою, у якій зазначив, що судові рішення національних судів України ґрунтуються не на підставі Законів Україна, а на підставі Указу Президента України та статті з журналу «Вісник податкової служби», які не є та не можуть бути законами України, у зв'язку з чим, на думку відповідача, порушено Конвенцію про захист прав громадян (Протокол №1 та Протокол №12).

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, з урахуванням того, що від позивача - Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області до суду надійшла заява (вхід.№25410/14 від 16.10.2014р.) про розгляд справи в порядку письмового провадження, судом ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження, відповідно до ч.6 ст.128 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, та системно проаналізувавши приписи податкового законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у період з 30.11.2011р. по 20.12.2011р. на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.77 Податкового кодексу України, відповідно до направлення від 17.11.2011року №699, виданого ДПІ у Комінтернівському районі Одеській області та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, головним державним податковим ревізор-інспектором відділу оподаткування фізичних осіб ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області, І рангу Ладиненко В.А., було проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010року по 30.06.2011року.

За результатами означеної перевірки ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області складено Акт від 27.12.2011року №1842/17-2835413159 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.07.2010року по 30.06.2011року», у висновках якого наголошено на тому, що платником податків не внесено запис в 1-ому кварталі 2011р. безготівкові кошти до книги обліку доходів та витрат, ф-10 у сумі 350грн, у зв'язку з чим порушено вимоги ст.4 Указу Президента України від 03.07.1998р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»; порушено вимоги ст.ст.1,5 Указу Президента України від 03.07.1998р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», у зв'язку з чим донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 2671,50грн.; у зв'язку з порушенням вимог п.9.3 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» донараховано податок на додану вартість у сумі 603362,42грн.

На підставі означеного Акта перевірки від 27.12.2011року №1842/17-2835413159 ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.04.2012року №0002552301 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 688552,97грн., з яких 603362,42грн. - основний платіж, 85190,55грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Так, судом з'ясовано, що Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2014р., залишеною без змін Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014р. по справі №815/8407/13-а, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.04.2012року №0002552301, та №0002542301.

Зокрема, в межах розгляду означеної справи, судами з'ясовано, що відповідно до п.1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998року №727/98, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно правових висновків Верховного суду України, які викладені у Постанові від 6 березня 2012року (справа №21-34а12), спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500000 гривень. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана субєктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Тобто, застосовується касовий метод обчислення виручки, при якому враховуються всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малого підприємництва. Таким чином, до обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) необхідно включати суми всіх коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок або (та) в касу платника єдиного податку фізичної особи у звітному податковому періоді. Фізична особа-підприємець перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, перевищила законодавчо встановлений граничний обсяг виручки від здійснення транспортно-експедиційних послуг. Та обставина, що частина коштів, отриманих на рахунок фізичної особи-підприємця, підлягала перерахуванню третім особам на виконання договорів транспортного експедирування, не є підставою для невизнання її виручкою від надання послуг. У зв'язку з чим, у вищенаведеній справі, яку переглянув Верховний суд України, були такі самі обставини та правовідносини, що і в даній справі.

Частинами 1, 2 статті 244-2 КАС України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Таким чином, в межах розгляду справи №815/8407/13-а судами з'ясовано правомірність та ґрунтовність донарахування ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області позивачу грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 688552,97грн., з яких 603362,42грн. - основний платіж, 85190,55грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відтак, з урахуванням наведеного судом з'ясовано, що судами першої та апеляційної інстанцій, повністю встановлено обставини по суті спору, надана їх відповідна правова оцінка, та, зокрема, встановлено правомірність винесення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області податкового повідомлення-рішення від 10.04.2012року №0002552301 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 688552,97грн., з яких 603362,42грн. - основний платіж, 85190,55грн. - штрафні (фінансові) санкції, з вищенаведених підстав.

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. № 2453-VI (зі змінами та доповненнями) встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Згідно з приписами ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України, а невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Також, судом встановлено та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, що 13.09.2012р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області із заявою №4113/М про застосування спрощеної системи оподаткування, за результатами розгляду якої податковим органом ФОП ОСОБА_1 видано Свідоцтво серії НОМЕР_2.

В ході розгляду справи судом з'ясовано, що у поданій 13.09.2012р. до контролюючого органу заяві ФОП ОСОБА_1 самостійно обрав ІІ групу оподаткування єдиного податку та ставку оподаткування у розмірі 20% до розмірі мінімальної заробітної плати.

Згідно з ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014рік" від 16.01.2014р. №719-VІІ, у 2014році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі становить 1218грн.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач - ФОП ОСОБА_1 щомісяця повинен був сплачувати єдиний податок з доходів фізичних осіб у сумі 243,60грн.

Судом з'ясовано, що 12.03.2014р. головним державним інспектором відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб та майнових податків управління доходів і зборів фізичних осіб Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області Вороняк В.А. складено акт №319/15-17-17-01-09-2835413159 про порушення податкового законодавства, у якому встановлено, що ОСОБА_1 порушено терміни сплати грошового зобов'язання з єдиного податку, у зв'язку з чим порушено вимоги п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України.

На підставі означеного Акта перевірки від 12.03.2014р. №319/15-17-17-01-09-2835413159 ДПІ у Комінтернівському районі ГУ Міндоходів в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення від 12.03.2014року №0001051701 щодо визначення суми штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати єдиного податку у розмірі 655,04грн., котре 24.03.2014р. було отримане ФОП ОСОБА_1, про що свідчить його особистий підпис на корінці означеного податкового повідомлення-рішення.

11.03.2014р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до ДПІ у Комінтернівському районі ГУ Міндоходів в Одеській області із заявою №556/М про застосування спрощеної системи оподаткування, за якою платник податку перейшов з ІІ групи оподаткування єдиного податку на ІІІ групу зі ставкою єдиного податку 5%.

Судом встановлено та підтверджується наявними у справі документами, що згідно податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, наданої ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Комінтернівському районі ГУ Міндоходів в Одеській області, зокрема, від 08.08.2014р. за 2014рік, сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, відповідачем самостійно визначено у загальному розмірі 2513грн.

Проте, заборгованість по єдиному податку у законодавчо визначеному порядку та строки самостійно ФОП ОСОБА_1, у повному обсязі, сплачена не була, у зв'язку з чим, та з урахуванням часткової сплати, за відповідачем рахується податкова заборгованість у загальному розмірі 291,09грн., що, у тому числі, підтверджується наявною у справі відповідною обліковою карткою платника станом на 31.08.2014року.

Відповідно до п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з пунктами 16.1.3 та 16.1.4 ст.16 означеного Кодексу платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п.291.2, 291.4 ст.291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150000 гривень; друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Згідно з п.п.293.1 ст.293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Пунктом 295.1 статті 295 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Відповідно до п.300.1 ст.300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Згідно з п.122.1 ст.122 Податкового кодексу України несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.п.14.1.175 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Також, згідно з п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Так, Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, було надіслано податкову вимогу №249-25 від 24.06.2014р. на суму 690206,86грн., про що свідчить наявний у матеріалах справи фіскальний чек «Укрпошта».

Разом з тим, відповідних належних доказів на підтвердження сплати відповідачем, визначеної вказаною податковою вимогою суми податкового боргу, чи її оскарження, суду не надано.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, та як вбачається з наявних у матеріалах справи облікових карток платника податків, які ведуться в податкових органах згідно з Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженим Наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013р. №765, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04 лютого 2014р. за №217/24994, за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, рахується заборгованість у загальному розмірі 688844,06грн., з яких 688552,97грн. - податок на додану вартість, 291,09грн. - єдиний податок.

Відповідно до п.п.95.1, 95.2 ст.95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області підлягають задоволенню повністю зі стягненням з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості у загальному розмірі 688844,06грн., з яких 688552,97грн. - податок на додану вартість, 291,09грн. - єдиний податок, з вищенаведених підстав.

Керуючись ч.4 ст.122, ч.ч.4,6 ст.128, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 688844,06грн., задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України на користь Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області (67500, Одеська обл., смт.Комінтернівське, просп.Визволення,2/а, код ЄДРПОУ 38718876) податкову заборгованість у загальному розмірі 688 844(шістсот вісімдесят вісім тисяч вісімсот сорок чотири)грн. 06коп.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому положеннями ст.254 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.