Рішення

від 16.10.2014 по справі 904/6163/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.10.14р. Справа № 904/6163/14 За позовом Приватного акціонерного товариства "ЕКО-АЗОТ", м. Черкаси

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна гільдія", м. Дніпропетровськ

про стягнення 23 940,00 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

Секретар судового засідання Шевцова В.В.

Представники:

від позивача: Снітько Е.В., представник за довіреністю № 97 від 19.09.14р.

від відповідача: Тесля О.М., представник за довіреністю № б/н від 22.09.14р.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариств "ЕКО-АЗОТ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна гільдія" (далі - відповідач) про стягнення 23 940,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 18.08.14р. порушено провадження у справі №904/6163/14, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 30.09.14р.

Ухвалою господарського суду від 30.09.14р. відкладено розгляд справи на 16.10.14р., у зв'язку з надходженням 29.09.14р. до суду від відповідача клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з перебуванням повноважного представника відповідача на лікарняному.

16.10.14р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

В свою чергу, повноважний представник відповідача усно заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі. Крім того, повноважний представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості повноважному представнику відповідача ознайомитися з матеріалами справи та зняти копії необхідних документів. Поясняючи причину не можливості завчасного ознайомлення з матеріалами справи до розгляду справи у судовому засідання, яке призначено на 16.10.14р., повноважний представник відповідача зазначив про те, що останній працює у м. Києві і йому було складно знайти час на ознайомлення з матеріалами справи.

Господарський суд не вбачає підстав для задоволення поданого клопотання, оскільки:

По-перше, відповідач відповідно до норм чинного законодавства не обмежений у виборі осіб, які будуть здійснювати його представництво в господарському суді, тому доводи повноважного представника відповідача про те, що останній працює у м. Києві та перебував на лікарняному, у зв'язку з чим не мав можливості ознайомитися з матеріалами справи та підготувати обґрунтований відзив до уваги судом не беруться.

По-друге, в матеріалах справи є докази того, що позивач направляв на адресу відповідача копію позовної заяви та доданих до неї документів.

По-третє, у відповідача було майже 2 місяця для ознайомлення з матеріалами справи та підготування витребуваних судом документів та відзиву на позовну заяву. Крім того, відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце проведення усіх судових засідань, що підтверджує клопотання про відкладення від 29.09.14р. та клопотання про відкладення від 16.10.14р.

По-четверте, суд обмежений у строках розгляду позовної заяви, який не може бути більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, а оскільки позовна заява надійшла до суду 18.08.14р., то спір по суті повинен бути розглянутий судом до 18.10.14р. включно. Жодного клопотання від сторін про продовження строку розгляду спору до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, подане клопотання та заслухавши пояснення повноважних представників сторін, у судовому засіданні оголошено перерву до 15:00 год. для надання можливості повноважному представнику відповідача ознайомитися з матеріалами справи.

Після перерви, у судовому засіданні представники сторін жодних клопотань, заяв до суду не надали.

У судовому засіданні 16.10.14р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.06.13р. між позивачем та відповідачем укладено договір №1901 (далі - Договір), відповідно до умов п. 2.1. якого відповідач приймає на себе зобов'язання поставити, а позивач сплатити та отримати товар на умовах дійсного Договору в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях та які є невід'ємною частиною дійсного Договору.

Згідно з п. 2.2. Договору сторони зобов'язуються проводити звірку взаємних фінансових зобов'язань на перше число кожного місяця з оформленням акта звіряння, підписаного представниками відповідача та позивача і завіреного круглими печатками.

Ціна на товар, що постачається, встановлюється в національній валюті України та вказується в Специфікаціях, які підписуються сторонами (п. 3.1. Договору).

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що поставка товару здійснюється протягом десяти робочих днів з моменту отримання замовлення від позивача на підставі накладної, яка відповідає замовленню. Відхилення у накладній від змісту замовлення допускається в межах сум заявки за погодженням з позивачем.

Як зазначено у п. 6.1. Договору, всі розрахунки за дійсним Договором здійснюються обов'язково в національній валюті України.

Крім того п. 6.2. Договору передбачено, що оплата товару позивачем проводиться шляхом перерахування грошових коштів на вказаний у Договорі розрахунковий рахунок відповідача.

Відповідно до п. 10.3. Договору кожна з сторін може припинити дію цього Договору у будь який час, письмово попередивши про це іншу сторону, але не пізніше ніж за десять робочих днів.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання та діє протягом 11.06.14р. (п. 10.1. Договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов вищезазначеного Договору відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 288 789,60 грн., що підтверджують видаткові накладні (а.с.13-30). Позивачем було сплачено вартість товару у розмірі 312 729,60 грн., що підтверджують виписки по особовим рахункам (а.с.31-48). Таким чином, позивач вважає, що останнім було переплачено 23 940,00 грн.

Позивач звертає увагу суду на те, що на виконання п. 2.2. Договору, 17.06.14р. позивачем було направлено на адресу відповідача Акт звірки, відповідно до якого позивач має передоплату по Договору у розмірі 23 940,00 грн. (а.с.49). Як зазначає позивач, другий примірник Акту звірки на адресу позивача відповідачем повернутий не був.

25.06.14р. позивачем на адресу відповідача було направлено лист №71 від 25.06.14р., відповідно до якого позивач повідомляв відповідача про припинення Договору та просив повернути суму переплати у розмірі 23 940,00 грн. протягом семи календарних днів з моменту отримання даного листа (а.с.51, 52). Як зазначає позивач, відповідач вищезазначений лист отримав 25.06.14р., а отже датою припинення Договору є 09.07.14р.

14.07.14р. позивачем на адресу відповідача було надіслано лист-вимога №75 від 14.07.14р. про повернення суми переплати у розмірі 23 940,00 грн. протягом семи календарних днів з моменту отримання даного листа (а.с.54, 55).

Позивач зазначає про те, що вищезазначені листи були залишені відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до господарського суду.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача переплату за поставлений товар у розмірі 23 940,00 грн.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В силу ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передати оплачений товар або повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що виходячи з положень ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, до предмета доказування у даній справі входить встановлення наявності чи відсутності певних юридичних фактів, а саме: підстав виникнення у сторін зобов'язань з купівлі-продажу, зокрема, у відповідача обов'язку поставити певний товар у встановлений строк; здійснення позивачем попередньої оплати; порушення відповідачем відповідного зобов'язання передати товар.

Між сторонами на підставі вищезазначеного Договору виникли зобов'язання, які, згідно положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, мають виконуватися належним чином відповідно до умов даного договору та норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 288 789,60 грн., що підтверджують видаткові накладні (а.с.13-30). Позивачем було сплачено вартість товару у розмірі 312729,60 грн., що підтверджують виписки по особовим рахункам (а.с.31-48). Таким чином, суд вважає, що позивачем було переплачено 23 940,00 грн.

Крім того, господарський суд не бере до уваги твердження повноважного представника відповідача про те, що вищезазначена сума у розмірі 23 940,00 грн. не є переплатою, а є платою за торф, який позивач повинен приїхати та забрати, оскільки строк дії Договору сплинув, а відповідач у строк не виконав свого зобов'язання. Доказів того, що відповідач звертався до позивача з вимогами прийняти проплачений товар (п. 5.5 Договору) господарському суду не надані. А крім того, це є підтвердженням того, що відповідач має заборгованість перед позивачем у сумі 23 940,00 грн.

За таких обставин господарський суд дійшов до висновку, що відповідач не довів виконання ним зобов'язання за вищезазначеним Договором.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, умови Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки переплата підтверджується матеріалами справи, а зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 536, 599, 610, 612, 629, 655, 663, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна гільдія" (49051, м.Дніпропетровськ, вул. Байкальська, буд. 9/12, оф. 8, код ЄДРПОУ 38300023) на користь Приватного акціонерного товариства "ЕКО-АЗОТ"(18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 2, код ЄДРПОУ 31489809) 23 940,00 грн. (двадцять три тисячі дев'ятсот сорок грн. 00 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 21.10.14р.

Суддя Н.Е. Петренко