Постанова

від 21.01.2015 по справі 904/6163/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2015 року Справа № 904/6163/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Величко Н.Л., Іванов О.Г.

секретар судового засідання Погорєлова Ю.А.

представники сторін:

від позивача: Снітько Є.В., довіреність №14 від 20.01.15, представник;

представник відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна гільдія" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2014р. у справі №904/6163/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Еко-Азот", м.Черкаси

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна гільдія", м.Дніпропетровськ

про стягнення 23940,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2014р. у справі №904/6163/14 (суддя Петренко Н.Е.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна гільдія" на користь Приватного акціонерного товариства "Еко-Азот" переплату за договором поставки в сумі 23940,00 грн. та 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Вмотивовуючи означене рішення, місцевий господарський суд послався на те, що відповідач не довів виконання ним договору, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають сплаті у повному обсязі, оскільки переплата підтверджується матеріалами справи, а зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк. При ухваленні рішення, суд керувався положеннями ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 655, 663, 693 Цивільного кодексу України, тощо.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельна гільдія", не погодившись з прийнятим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2014р. у справі №904/6163/14, подало апеляційну скаргу, в якій вважає, що суд першої інстанції виніс рішення з неповним з'ясуванням обставин справи, неправильною оцінкою наданих доказів і встановлених юридичних фактів, а також з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права. Відповідач просить скасувати означене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що судом першої інстанції, всупереч вимог ст. 65 ГПК України не вчинено необхідних дій по підготовці справи до розгляду, а саме не забезпечено надання суду сторонами документів, необхідних для розгляду даної справи та винесення правильного та законного рішення. Відповідач звертає увагу на те, що ним не була отримана копія позовної заяви і він не мав змоги надати відзив на позовну заяву та надати контррозрахунок заявленої до стягнення суми, а також сформувати свою позицію стосовно заявленого позову. Посилається на те, що 16.10.2014р. просив суд перенести слухання справи, у зв'язку з тим, що не мав можливості своєчасно ознайомитися з матеріалами справи з підстав перебування представника відповідача спочатку на лікарняному, а потім у відрядженні, однак суд не визнав вагомими зазначені обставини та оголосив перерву до 15 год. 00 хв. того ж дня, 16.10.2014р. При відсутності доступу до матеріалів справи та за браком часу для їх вивчення, відповідач зазначає про неможливість використати надане йому право ст. 4-3 ГПК України на змагальність сторін у судовому процесі. Також скаржник зазначає, що ним виконано всі умови договору і поставлено необхідну кількість товару, що вказана в специфікаціях; позивач перерахував 23940,00 грн. на рахунок відповідача відповідно до специфікацій за товар - торф сільськогосподарський, тому оскаржувана сума не може бути переплатою за договором; відповідач не відмовляється від виконання умов договору та готов передати позивачу визначений договором та специфікаціями товар, натомість, позивач жодного разу не звернувся до відповідача з вимогою про поставку товару.

Позивач - ПАТ "Еко-Азот" у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що відповідач не заперечує факту сплаченої позивачем суми коштів, на яку товар так і не був поставлений, а посилання скаржника на те, що він може на даний момент поставити товар суперечить ст.ст. 525, 530 ЦК України та ст.193 ГК України. Договором та ч. 3 ст. 612 ЦК України, ст. 220 ГК України передбачені припинення взаємовідносин між сторонами та відмова кредитора від виконання боржником своїх обов'язків, тому ПАТ "Еко-Азот" має безумовне право вимагати повернення своїх коштів від ТОВ "Торговельна гільдія". Позивач просить відмовити відповідачу в задоволенні апеляційної скарги.

Представник позивача у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції заперечував на задоволення апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач був належним чином повідомлений судом апеляційної інстанції про розгляд справи в судовому засіданні 21.01.2015р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 144), однак представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, між позивачем - Приватним акціонерним товариством "Еко-Азот" (Покупець) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельна гільдія" (Постачальник) укладено договір №1901 від 19.06.2013р. (надалі - договір), за умовами якого постачальник приймає на себе зобов'язання поставити, а Покупець сплатити та отримати товар на умовах дійсного договору в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях, що є невід'ємною частиною дійсного договору.

Відповідно до п.п. 3.1.-3.2. договору, ціна на товар, що постачається, встановлюється в національній валюті та вказується в Специфікаціях, які підписуються сторонами. Загальна вартість договору складається з суми всіх Специфікацій до дійсного договору.

Як обумовлено у підписаних сторонами Специфікаціях №№1-5 до договору №1901 від 19.06.2013р. позивач зобов'язався поставити відповідачу товар - торф для сільського господарства: за Специфікацією № 1 від 19.06.2103р. - у кількості 200,000 тон загальною вартістю 40800,00 грн. з урахуванням ПДВ; за Специфікацією №2 від 01.07.2013р. - у кількості 200,000 тон загальною вартістю 40800,00 грн. з урахуванням ПДВ; за Специфікацією № 3 від 01.08.2013р. - у кількості 261,150 тон загальною вартістю 53274,60 грн. з урахуванням ПДВ; за Специфікацією № 4 від 01.09.2013р. - у кількості 344,750 тон загальною вартістю 70329,00 грн. з урахуванням ПДВ; за Специфікацією № 5 від 01.10.2013р. - у кількості 306,500 тон загальною вартістю 62526,00 грн. з урахуванням ПДВ, а всього загальною вартістю на суму 267729,60 грн.

В п. 5.1. договору та п. 2 вказаних Специфікацій до нього зазначено, що поставка товару здійснюється згідно умов Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС-2010" в редакції 2010 року, а саме СРТ (склад Покупця). Поставка товару здійснюється протягом десяти робочих днів з моменту отримання замовлення від Покупця на підставі накладної, яка відповідає замовленню. Відхилення у накладній від змісту замовлення допускається в межах сум заявки за погодженням з Покупцем (п. 5.2. договору).

Як обумовлено у пункті 3 усіх вказаних вище Специфікацій, оплата товару Покупцем здійснюється у формі 100% по факту виконаного замовлення.

Сторони погодили в п.п. 6.1.-6.2. договору, що всі розрахунки за дійсним договором здійснюються обов'язково в національній валюті України, оплата товару Покупцем проводиться шляхом перерахування грошових коштів на вказаний у договорі розрахунковий рахунок Постачальника.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє протягом 11.06.2014р. (п.10.1 договору).

В п.п. 10.2-10.3 договору передбачено, що термін дії цього договору автоматично продовжується строком на один рік у випадку, коли жодна із сторін письмово не повідомить іншу про відмову від подальшої участі в цьому договорі, а також кожна із сторін може припинити дію цього договору у будь-який час, письмово попередивши про це іншу сторону, але не пізніше ніж за десять робочих днів.

Як вірно встановив місцевий господарський суд і це підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними на отримання товару (а.с.13-30), на виконання умов договору за період з 19.06.2013р. по 26.03.2014р. відповідач поставив позивачу товар у кількості 1406,000 тон на загальну суму 288789,60 грн.

Разом з цим судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до умов вказаних Специфікацій загальна кількість поставленого товару мала становити 1312,400 тон загальною вартістю на суму 267729,60 грн.

Позивач зі своєї сторони здійснив оплату товару на суму 312729,60 грн., відповідно до копій банківських виписок, які містяться в матеріалах справи (а.с.31-48).

Таким чином, матеріалами справи доведено, що відповідач повністю виконав свої зобов'язання щодо передачі товару в кількості обумовленої в Специфікаціях до договору, а крім того в період дії вказаного договору поставив позивачу товар у кількості 93,600 тон загальною вартістю на суму 21060,00 грн. понад обумовлену у специфікаціях кількість, за замовленнями позивача, який здійснив її попередню оплату.

Внаслідок таких дій сторін, враховуючи, що загальна сума сплачених позивачем відповідачу грошових коштів становила 288789,60 грн., у позивача виникла переплата за товар на суму 23940,00 грн., поставка якого відповідачем фактично здійснена не була.

Відповідно до умов п. 2.2. договору, сторони зобов'язуються проводити звірку взаємних фінансових зобов'язань на перше число кожного місяця з оформленням акта звіряння, підписаного представниками відповідача та позивача і завіреного круглими печатками.

17.06.2014р. позивач надіслав на адресу відповідача два примірники акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.06.2013р. по 17.06.2014р. (а.с.49-50). Факт отримання відповідачем цього акту звірки підтверджено поштовим повідомлення з відміткою про вручення 23.06.2014р., яке наявне в матеріалах судової справи (а.с.53).

25.06.2014р. за вих. №71 позивач направив на адресу відповідача лист, яким повідомив останнього про припинення договору №1901 від 19.06.2013р. згідно з п.10.3 означеного договору та просив повернути суму переплати у розмірі 23940,00 грн. протягом семи календарних днів з моменту отримання даного листа. Також, в цьому листі позивач звернув увагу відповідача, що у відповідності до п. 2.2. договору направляв на адресу відповідача акт звірки розрахунків, проте станом на 25.06.2014р. не отримав свій примірник підписаного акту звіряння (а.с.51-52).

14.07.2014р. за вих. №77 позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою повернути суму переплати у розмірі 23940,00 грн. протягом семи календарних днів з моменту отримання даної вимоги та повідомив відповідача, що у разі незадоволення даної вимоги, буде вимушений звернутися за захистом своїх прав до суду (а.с.54-55).

Невиконання відповідачем вимоги позивача про повернення вказаної вище суми 23940,00 грн. переплати за договором поставки стало причиною виникнення спору у даній справі.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ч.ч.1 і 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу приписів ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В силу ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передати оплачений товар або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи, що п. 10.3 договору надавав кожній із сторін за вказаним договором поставки право на припинення дії договору у будь-який час за умови письмового попередження іншої сторони про це не пізніше ніж за 10 робочих днів і, як підтверджено матеріалами судової справи, така вимога позивача була отримана відповідачем 25.06.2014р., колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд правильно встановив, що строк дії договору сплинув. При цьому датою припинення дії договору слід вважати 09.07.2014р.

За встановлених вище обставин місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що, оскільки строк дії договору сплинув, а відповідач у цей строк не виконав свого зобов'язання з поставки товару на усю суму здійсненої позивачем передплати, у відповідача виник обов'язок з повернення позивачу суми 23940,00 грн., яка є переплатою за поставлений за договором товар.

Доказів того, що відповідач поставляв товар на склад позивача та звертався до позивача з вимогами прийняти проплачений товар, а позивач зі своєї сторони не виконав передбаченого умовами 5.5. договору обов'язку Покупця без затримки прийняти товар - суду не надано. За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано не взяв до уваги твердження представника відповідача про те, що вищезазначена сума у розмірі 23940,00 грн. не є переплатою, а є платою за товар, який позивач повинен приїхати та самостійно забрати, а тому також відхиляє, як необґрунтовані, доводи апеляційної скарги відповідача щодо невиконання позивачем своїх обов'язків покупця.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Натомість, як свідчать матеріали справи, вимога позивача до відповідача про повернення означеної суми грошових коштів у семиденний строк з дня отримання ним листа від 25.06.2014р. за вих. №71 до теперішнього часу у добровільному порядку не виконана.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 23940,00 грн. в судовому порядку.

Щодо решти доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства, то вони також відхиляються судовою колегією з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 18.08.2014р. прийняв позовну заяву ПрАТ "Еко-Азот" до розгляду, порушив провадження у справі та призначив її розгляд на 30.09.2014р.

У якості доказів направлення відповідачу копії позовної заяви із доданими до неї документами до позовної заяви був доданий опис вкладення у цінний лист про направлення на ім'я ТОВ "Торгівельна гільдія" за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, буд. 9/12 оф. 8 поштової кореспонденції, з відміткою підприємства поштового зв'язку про прийняття цієї кореспонденції до пересилання 13.08.2014р. та відповідним фіскальним чеком (а.с. 6, 7).

Дійсність вказаної в позовній заяві юридичної адреси відповідача підтверджена відповідним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за станом на 15.10.2014р. (а.с. 77-79).

29.09.2014р. господарським судом Дніпропетровської області отримано клопотання представника відповідача за дорученням Тесля О.М., у якому було повідомлено суд про неможливість з'явитись цьому представнику на розгляд справи в судове засідання з поважних причин - у зв'язку з перебуванням на лікарняному та містило прохання відкласти розгляд справи на іншу дату.

Під час розгляду справи судом першої інстанції в судовому засіданні 30.09.2014р. господарським судом Дніпропетровської області було враховано клопотання відповідача про перенесення розгляду справи, а розгляд справи відкладено в судовому засіданні на 16.10.20914р., із направленням на адресу відповідача відповідної ухвали (а.с. 72-73).

В судове засідання 16.10.2014р., яке розпочалось о 12:15 год. з'явився представник відповідача за дорученням Тесля О.М, який повторно звернувся до суду із клопотанням (а. с. 76) про надання йому можливості ознайомитись з матеріалами справи та зняти копії необхідних документів - у зв'язку з перебуванням на лікарняному до 10.10.2014р. та у відрядженні з 13.10.2014р. по 15.10.2014р. Для надання повноважному представнику відповідача можливості ознайомитись з матеріалами справи судом було оголошено перерву в судовому засіданні до 15:00 год. Як зазначено у протоколі судового засідання від 16.10.2014р. (а.с. 96) після перерви у судовому засіданні представники сторін жодних клопотань чи заяв до суду не надали, судом було розпочато розгляд справи по суті, а за результатами розгляду оголошено вступну та резолютивну частини рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України

За змістом положень ст. 77 Господарського процесуального кодексу України однією з підстав для відкладення розгляду справи є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Натомість вказані обставини спростовують доводи апеляційної скарги відповідача про порушення його процесуальних прав на ознайомлення зі змістом позовних вимог та наданих позивачем доказів, та на вирішення спору на принципах змагальності тощо. Із клопотаннями про надання суду апеляційної інстанції будь-яких нових доказів, із зазначенням причин за яких їх не було надано суду першої інстанції, відповідач під час перегляду справи в порядку апеляційного провадження також не звертався. Тому колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з наведеними у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції мотивами щодо необхідності відхилення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та про наявну у суду можливість остаточного вирішення спору безпосередньо у судовому засіданні 16.10.2014р.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні повно встановлені фактичні обставини справи, яким надана вірна оцінка, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального законодавства, і підстав для скасування або зміни цього рішення, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, немає. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведених висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені відповідачем у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна гільдія" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2014р. у справі №904/6163/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено - 23.01.2015р.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Н.Л. Величко

Суддя О.Г. Іванов