Постанова

від 20.10.2014 по справі 803/1939/14

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2014 року м. ЛуцькСправа № 803/1939/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Смокович В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Волинь» про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області (далі - позивач, управління, УПФ України в Турійському районі) звернулося в суд з адміністративним позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Волинь» (далі - відповідач, кооператив, СВК «Волинь») про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах за період з липня по вересень 2014 року у розмірі 15 602,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ), частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІУ (далі - Закон № 1058-1V), пункту 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція №21-1) зобов'язаний щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. В результаті недотримання порядку відшкодування витрат Пенсійному фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, заборгованість відповідача за період з липня по вересень 2014 року включно становить 15 602,94 грн. На підставі вищевикладеного, УПФ України в Турійському р-ні просить суд стягнути з СВК «Волинь» вказану суму заборгованості.

Позивач, суб'єкт владних повноважень, свого представника у судове засідання не направив, проте у позовній заяві та у клопотанні від 09 жовтня 2014 оку №2020/09-16 просить суд розглядати справу за його відсутності (а.с.3, 54).

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, заперечення на позовну заяву не подав, не повідомив про причини неявки та не подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи повісткою, надісланою за його місцезнаходженням, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка повернулася на адресу суду 07 жовтня 2014 року з відміткою пошти «за зазначеною адресою не існує» (а.с.48).

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні. Частиною першою статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки в судове засідання сторони не прибули (при цьому, позивач просить суд розглядати справу за відсутності його представника, що є його правом), зазначене не перешкоджає судовому розгляду, а дану справу можливо розглянути і вирішити на основі наявних матеріалів, судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Частиною другою Прикінцевих положень Закону № 1058-ІУ визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Страхувальниками, відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 Закону № 1058- IV є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання та інші.

Відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зазначені в пункті "б"- "з" цієї статті.

Пунктом 6.8 Інструкції № 21-1 встановлено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону № 1058-ІУ, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Судом встановлено, що Сільськогосподарський виробний кооператив «Волинь» 07 квітня 2000 року зареєстрований як юридична особа Турійською районною державною адміністрацією Волинської області, що підтверджується довідкою про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.37).

Підприємство підпадає під дію частини другої Прикінцевих положень Закону № 1058-ІУ та пункту "б"-"з" статті 13 Закону № 1788-ХІІ та перебуває на обліку в УПФ України в Турійському районі, що підтверджується протоколами про призначення пільгових пенсій, довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (а.с.16-36).

Як слідує з графи 16 розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах за липень-вересень 2014 року, СВК «Волинь» зобов'язаний щомісяця сплачувати 4 109,14 грн як відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а.с.8-13). Крім того, згідно розрахунку за 2014 рік, кооператив зобов'язаний щомісяця відшкодовувати 1 091,84 грн витрат на виплату та доставку пенсії громадянці ОСОБА_5 (а.с.14-15). Однак як слідує з картки особового рахунку, у липні-вересні 2014 року заборгованість у розмірі 15 602,94 грн відповідач не відшкодував (а.с.6-7).

Заперечень щодо вказаної заборгованості або доказів її сплати відповідачем суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Проаналізувавши подані позивачем письмові докази, суд дійшов висновку, що УПФ України в Турійському р-ні належними та допустимими доказами довело наявність у Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Волинь» заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з липня по вересень 2014 року включно у розмірі 15 602,94 грн.

Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачем суду не надано.

Оскільки у відповідача наявна заборгованість по виплаті та доставці пільгових пенсій за період з липня по вересень 2014 року включно у розмірі 15 602,94 грн, яка підтверджена матеріалами справи, добровільно підприємством не сплачена та доказів її погашення на день розгляду справи суду не надано, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Керуючись частиною шостою статті 128, статтями 160, 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Волинь» про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій - задовольнити повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Волинь» (44523, Волинська обл., Турійський район, село Дуліби, ідентифікаційний код юридичної особи 03736492) на користь Управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області (44500, Волинська обл., Турійський район, смт. Турійськ, майдан Центральний, буд.1, ідентифікаційний код юридичної особи 20133447, р/р 256077013593 у Фiлiї - Волинське обласне управлiння АТ «Ощадбанк», МФО 303398) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з липня по вересень 2014 року включно у розмірі 15 602,94 грн (п'ятнадцять тисяч шістсот дві гривні дев'яносто чотири копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І. Смокович