Ухвала

від 09.10.2014 по справі 2а-1870/7919/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 р.Справа № 2а-1870/7919/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.06.2014р. по справі № 2а-1870/7919/11 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 07 листопада 2011 року звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень Шосткинської МДПІ від 28.07.2010 р. № 0000811742/0 та № 0000821742/0.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.06.2014р. було відмовлено у задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.06.2014р. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача надав клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з його хворобою, однак докази в обґрунтування не надав, в зв'язку з чим воно не підлягає задоволенню.

Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу, виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.06.2014р. без змін.

На адресу суду повернувся конверт з судовою повісткою направленою на адресу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, який не є вручений адресату з незалежних від суду причин, в зв'язку з чим відповідно до ст. 35 КАС України вважається, що вказана повістка є врученою.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Шосткинською МДПІ було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 31 березня 2010 року. За результатами перевірки був складений акт №863/17/103-3055419120 від 22.07.2010 року (т.1 а.с.19-31).

Перевіркою встановлено порушення позивачем розділу IV ст.13 ДКМУ "Про прибутковий податок з громадян", ч.1, 5 ст.203, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України щодо загальних вимог додержання яких є необхідними для чинності правочину в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в періоді, що перевірявся, на загальну суму 120255,21 грн., у тому числі: за 3 квартал 2008 року на суму 52995,45 грн., за 4 квартал 2008 року на суму 53034,61 грн., за 2009 рік на суму 14225,13 грн.

На підставі акту перевірки Шосткинською МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.07.2010 року №0000811742/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 240509,50 грн. та №0000821742/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 121737,51 грн. (т.1 а.с.32,33).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задовольенні позову, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції прийняті у відповідності до норм чинного законодавства і підстави для їх скасування відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки №863/17/103-3055419120 від 22.07.2010 року, підставами для висновку про заниження податку з доходів фізичних осіб та про заниження податку на додану вартість став висновок податкового органу про те, що правочини укладені від імені фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з ТОВ "Кватро-центр", ТОВ "Кові-тос", ТОВ "Саллком-2007" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року позивачем надані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку на підтвердження господарських операцій між позивачем та суб'єктами господарювання - постачальниками: ТОВ "Кватро-центр" на суму 422694,83 грн., ТОВ "Кові-тос" на суму 197756,57 грн., ТОВ "Салком-2007" на суму 181250,0 грн.( а.с.72-97).

На адресу Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції надійшла копія постанови Вишгородського районного суду Київської області від 24.03.2009 року (а.с. 181-186), з якої вбачається, що вищезазначені підприємства зареєстровані на підставних осіб, були створені з метою здійснення незаконної діяльності, яка полягала у документальному оформленні безтоварних операцій, а саме: громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звинувачені у скоєнні злочину передбаченого ст.205 ч.2, 358 ч. 1.3 КК України, який виразився в умисних діях щодо створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, чим заподіяно велику матеріальну шкоду державі.

Частиною 1 статті 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. В даному випадку таким органом у підприємств - постачальників ТОВ "Кватро -центр", ТОВ „Салком-2007", ТОВ "Кові-тос" є його керівник, посаду якого займає підставна особа. Особи, що формально є засновниками та керівниками вказаних підприємств не мали на меті займатися фінансово-господарською та іншою підприємницькою діяльністю, документи фінансово-господарської діяльності та податкової звітності вказаних підприємств не складали, печатками не користувалися.

На підставі викладеного колегія судів зазначає, що при взаємовідносинах ФОП ОСОБА_1 з ТОВ "Кватро -центр", ТОВ „Салком-2007", ТОВ "Кові-тос" діяли неналежні особи, які підписували видаткові та податкові накладні, податкові декларації, не маючи на це законних повноважень.

Відповідно до ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або кримінальній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що одним з обов'язкових реквізитів первинного документу є особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто укладаючи відповідні угоди, видаючи податкові та видаткові накладні від імені ТОВ "Кватро -центр", ТОВ „Салком-2007", ТОВ "Кові-тос" громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вчиняли умисні незаконні дії спрямовані на ухилення від сплати податків, оформляли безтоварні операції, що дало змогу незаконно формувати податковий кредит та валові витрати легально діючим суб'єктам підприємницької діяльності, тим самим зменшуючи об'єкт оподаткування та, відповідно, суми податків, які повинні сплачуватись до бюджету, вказані підприємства не мали наміру сплачувати податки та збори, але надали право ФОП ОСОБА_1 включити до складу валових витрат 801701,40 грн. та віднести до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по отриманим податковим накладним.

Відповідно до п.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину ( п.1 ст.215 ЦК України).

Пункт 2 ст.215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правочин, вчинений з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Згідно ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, є нікчемним і визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Враховуючи те що, ТОВ "Кватро -центр", ТОВ „Салком-2007", ТОВ "Кові-тос" були створені з метою здійснення незаконної діяльності , яка полягала в документальному оформленні безтоварних операцій, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно визначено, що усні угоди на поставку матеріальних цінностей між ФОП ОСОБА_1 і зазначеними суб'єктами господарювання були укладені без мети реального настання правових наслідків, що в свою чергу суперечить інтересам держави і суспільства.

ТОВ "Кватро -центр", ТОВ „Салком-2007", ТОВ "Кові-тос", укладаючи відповідні договори, не переслідували за мету створення взаємних прав і обов'язків, а навпаки, метою було ухилення від сплати обов'язкових податків та зборів.

Разом з цим, колегія судів вказує на те, що податкові накладні, на підставі яких було сформовано податковий кредит по податку на додану вартість, виписані з порушенням норм пп.7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки вони не підтверджують повну або часткову поставку товару. Факт відсутності реальної поставки товару від ТОВ "Кватро-центр", ТОВ "Кові-тос", ТОВ "Салком-2007" по нікчемним угодам, які описані вище, унеможливлює подальше використання поставлених товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника, а документи, що є похідними від цих угод та пов'язані з їх виконанням, вважаються недійсними. Відповідно на момент перевірки суми податку на додану вартість залишаються не підтвердженими податковими накладними.

Тобто, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ з придбаних у ТОВ "Кватро-центр", ТОВ "Кові-тос", ТОВ "Салком-2007" товарно-матеріальних цінностей та послуг у сумі ПДВ 160340 грн.

Позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати згідно актів виконаних робіт про надання транспортно-експедиційних послуг ФОП ОСОБА_4, (і.п.н.НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на суму 9004,0 грн., у т.ч.: за вересень 2008 року - 2004,0 грн. та за жовтень 2008 року - 7000,0 грн. ( а.с.66-69), з тих підстав, що фактично надання таких послуг не надавалось. Так, зі змісту актів виконаних робіт (послуг) вбачається, що відбувалось перевезення товару на виконання угод позивачки з ТОВ "Кватро-центр", ТОВ "Кові-тос", ТОВ "Салком-2007", проте ці угоди є безтоварні.

Також, суд апеляційної інстанції, зазначає, що судом першої інстанції, в повній мірі було досліджено реальність, товарність та виконання зазначених договорів між сторонами, а саме досліджено первісну документацію, яка надавалась позивачем на перевірку на підтвердження виконання вищевказаних угод, а саме договір про додаткові транспортно-експедиційні послуги та допоміжні транспортні операції, акти виконаних робіт, квитанції до прибуткових касових ордерів, податкові накладні, рахунки.

Колегія судів вказує на те, що вказана первісна документація не спростовує висновків відповідача викладені в акті перевірки, оскільки не можливо встановити переміщення товару та ідентифікувати який саме товар придбавався ("автозапчастини в асортименті", "планування території", "рекламно-поліграфічні послуги").

Позивачем була надана рекламна продукція (фотокопії логотипу та рекламного буклету), однак з її змісту не можливо встановити, що вона виготовлялась на виконання вищевказаного спірного договору.

Надані до матеріалів справи гарантійні листи, листи погодження, специфікації, видаткові накладні та доручення також не дозволяють встановити факт транспортування та фактичного отримання товару за вищевказаними спірними договорами, окрім того, колегія судів звертає увагу на те, що вказані документи не надавались, ані на перевірку, ані до суду під час розгляду справи в період з 07 листопада 2011 року по березень 2014 року.

Крім того щодо доводів апелянта про те, що в акті перевірки саме сума 16916,34 грн. не зазначена, колегія судів зазначає, що в акті перевірки ця сума входить до загальної суми встановленого завищення витрат за періодами їх завищення, а саме

Проведеною перевіркою за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання суми валових витрат на придбання товарів всього у сумі 827624,74 грн., у тому числі: за 3 квартал 2008 року завищення в сумі 355307,10 грн. (в т.ч. 2004,00 грн. - транспортно-експедиційні послуги ФОП ОСОБА_4. та 353303,1 грн. - на підставі нікчемного правочину); за 4 квартал 2008 року завищення в сумі 360564,07 грн. (в т.ч. 7000,00 грн. - транспортно-експедиційні послуги ФОП ОСОБА_4. та 353564,07 грн. - на підставі нікчемного правочину); за 1 квартал 2009 року завищення у сумі 95909,41 грн. (в т.ч. 1075,18 грн. - не підтверджені документально та 94834,23 грн. - на підставі нікчемного правочину); за 2 квартал 2009 року завищення у сумі 15841,16 грн. (не підтверджені документально).

Тобто, сума завищення витрат (без урахування завищення витрат на підставі нікчемного правочину) складає 16916,34 грн. (1075,18 + 15841,16).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що оскаржувані рішення відповідача прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства з урахуванням встановлених в ході перевірки фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.06.2014р. по справі № 2а-1870/7919/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С. Судді Зеленський В.В. П'янова Я.В.