Рішення

від 08.10.2014 по справі 753/3973/14-ц

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/3973/14-ц

провадження № 2/753/2771/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2014 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Шклянка М.П.

при секретарі Яківчук К.А.

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Києві справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазобладнання» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, суд -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2014 року позивачка звернулась до суду з позовом до ТОВ «Нафтогазобладнання», посилаючись на те, що відповідно до наказу №23/08-К від 23.08.2012 року вона була зарахована на посаду помічника генерального директора ТОВ «Нафтогазобладнання». Відповідно до штатного розкладу, позивачці було встановлено оклад в розмірі 4000 грн. З початку зарахування її на роботу, відповідач порушував трудове законодавство, що полягало в неповній виплаті заробітної плати протягом всього періоду роботи. На неодноразові звернення до керівництва щодо недоплати заробітку та з проханням погасити заборгованість керівництво відговорювалось обіцянками погасити в найкоротший термін. В зв'язку з чим, нею на адресу відповідача 19.10.2013 року була направлена заява з проханням звільнити її з 01.11.2013 за власним бажанням згідно ч.3 ст.38 КЗпП. Однак, ні наказу про звільнення, ні трудової книжки ні розрахунку при звільненні вона не отримала. В зв'язку з чим, вимушена була звернутись до суду та просила стягнути з відповідача нараховану але не виплачену заробітну плату за період з 23.09.2012 року по 01.11.2013 року, компенсацію за невикористану відпустку та несвоєчасно отриману трудову книжку в сумі 65062,94 грн., Крім того, просила стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

В судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги уточнили та просили зобов'язати відповідача видати наказ про звільнення позивачки згідно ч.3 ст. 38 КЗпП України з 01.11.2013 року.; зобов'язати відповідача повернути позивачці трудову книжку оформлену належним чином з внесенням відомостей щодо її звільнення згідно ч.3 ст.38 КЗпП України з 01.11.2013. Стягнути з відповідача на її користь заборгованість, а саме заробітну плату в розмірі 44 596,86 грн.; компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки 27 днів у сумі 4908,87 грн.; вихідну допомогу у розмірі тримісячного заробітку у сумі 12 000 грн.; компенсаційні витрати за час затримки належних їй сум - 36 543,81 грн.; відшкодування моральної шкоди у зв'язку із порушенням прав позивачки у сумі 10 000 тис. грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду відповідачем були направлені заперечення проти позову. Відповідач позов не визнав, вважав його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з того, що позивачка в своєму позові не вказала, що була прийнята на умовах неповного, а саме 4-х годинного робочого дня, оскільки відповідно до наказів по підприємству, з метою уникнення масового звільнення працівників та у зв'язку з нестабільною ситуацією на ринку нафтопродуктів наказом від 01.06.2012 року було встановлено неповний - 4-х годинний робочий день строком на три місяці по 01.08.2012 року. Також, наказом від 31.08.2012 року був встановлений неповний робочий день строком на 3 місяці з 01.11.2012 року. Крім того, позивачу при прийнятті на роботу було встановлено випробувальний термін строк на 3 місяці з 23.08.2012 року по 23.11.2012 року. Про те, що позивачем було відпрацьовано саме чотирьох годинний робочий день, зазначено в табелях обліку робочого часу, обов'язки по веденню якого, були покладені саме на позивачку. В подальшому згідно наказу від 31.01.2013 року за згодою позивачки було встановлено режим повного робочого часу з 01.02.2013 року. В зв'язку з цим, в позові просили відмовити.

Суд, заслухавши пояснення позивача, її представника, дослідивши матеріали справи, вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивачка на підставі її заяви від 23.08.2012 року була прийнята на посаду помічника генерального директора ТОВ «Нафтогазобладнання» з 23.08.2012 року з окладом згідно штатного розпису та встановленням випробувального терміну 3 місяці з 23.08.2012 року по 23.11.2012 року, що підтверджується наказом №23/08-К від 23.08.2012 року (а.с.6).

Відповідно до штатного розпису ТОВ «Нафтогазобладнання» за період з 01.06.2012 року по 31.12.2012 року, затвердженого наказом по підприємству №01/06-В від 01.06.2012 року, посадовий оклад помічника генерального директора становить 4000 грн. (а.с.10)

Відповідно до ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.

Як встановлено в судовому засіданні з пояснень позивачки, відповідач порушив порядок виплати заробітної плати. Починаючи з моменту зарахування позивачки на посаду їй не в повній мірі виплачувалась заробітна плата, що підтверджується відомостями про нарахування заробітної плати та табелями обліку використання робочого часу, що додані відповідачем до його заперечень (а.с.51-93).

Крім того, з письмових заперечень відповідача та доповнень до них вбачається, що згідно наказів по підприємству від 01.06.2012 року №01/06-В, від 01.08.2012 року №01/08-к, від 30.08.2012 року №31/08-В та від 31.08.2012 року №31/08-к, працівникам підприємства ТОВ «Нафтогазобладнання» з метою уникнення масового звільнення працівників у зв'язку з нестабільною ситуацією на ринку нафтопродуктів, було встановлено неповний робочий - 4-х годинний робочий день. Про що, ніби то, було відомо позивачці, так як відповідно до наказу від 31.01.2013 року №31/01-к у зв'язку із збільшенням обсягів роботи їй було встановлено повний робочий день, і з наказом вона ознайоимлась.

Позивачка в судовому засіданні вказані обставини заперечувала, повідомляла, що їй не було відомо про встановлення 4-х годинного робочого дня, так як при прийнятті її на роботу вказані обставини їй не повідомлялись і в табелях обліку робочого часу вона не підписувалась.

З огляду на пояснення позивачки, та за її клопотанням судом було витребувано у відповідача оригінали зазначених вище наказів та табелів обліку робочого часу, однак, відповідачем вимога суду виконана не була, в зв'язку з чим суд не може прийняти докази надані відповідачем, як належні та допустимі.

Згідно ч.3 ст. 38 КЗпП працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Позивачкою 19.10.2013 року на адресу відповідача була направлена заява з проханням звільнити її з 01.11.2013 за власним бажанням згідно ч.3 ст.38 КЗпП у зв'язку з порушенням останнім чинного законодавства про працю, зокрема, ст. 43 Конституції України, ст.115 КЗпП, положень Закону України «Про оплату праці» (а.с.7, 16).

З пояснень позивачки в судовому засіданні, встановлено, що вона неодноразово зверталась до відповідача із відповідними вимогами щодо належного оформлення її звільнення, особисто приходила до головного офісу підприємства, однак не мала можливості навіть зайти в приміщення, в зв'язку з чим вимушена була звернутись до органів прокуратури із заявою щодо неправомірних дій керівництва ТОВ «Нафтогазобладнання» (а.с.121,122).

Зі змісту ст. 44 КЗпП випливає, що внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39 ) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Згідно п.4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої Наказом Мінпраці України №58 від 29.07.1993 року якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що станом на винесення рішення та розгляду справи, позивачка так і не отримала трудову книжку та не отримала остаточний розрахунок, а тому позовні вимоги в частині повернення трудової книжки з відповідним записом про звільнення позивачки згідно ч.3 ст.38 КЗпП підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно до ст. 49 КЗпП на власника або уповноважений ним орган покладено обов'язок видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Усупереч викладеному, відповідачем не була надана довідка про нараховану та невиплачену заробітну плату позивачці за весь відпрацьований період.

Згідно Постанови КМУ №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахувань на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно п.4 Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року зазначено чіткій перелік виплат, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, у всіх інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку з вини роботодавця, розрахунки проводяться виходячи з установленого йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Згідно штатного розпису посадовий оклад позивачки становить 4000 тис. грн.

Отже сума середньоденної заробітної плати становить: 181,81 грн. = 8000 грн. (заробітна плата за 2 повних місяця роботи, згідно штатного розпису ) / 44 (кількість робочих днів у повних 2-х місяцях роботи вересень, жовтень 2013).

Виходячи із наведеного розрахунку, можна зробити розрахунки належних при звільненні позивачці сум, а саме заробітна плата за фактично відпрацьовані дні в серпні 2012 року з 23.08.2012 по 31.08.2012 року у кількості 6 робочих днів у сумі 1096,86 грн. (8000 грн. заробітна плата за 2 останні місяці / 44 робочі дні =181,81 грн. середньоденна заробітна плата * 6 = 1090,86 грн.) та невиплачена та частково невиплачена заробітна плата за період з вересня 2012 по жовтень 2013 року, згідно розрахунку, наданого позивачкою, у розмірі 43500 грн.

Відповідно до статті 83 КЗпП та статті 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР: у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки , а саме компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки позивачки у кількості 27 днів у розмірі 4908,87 грн. (181,81 середньоденна заробітна плата * 27 днів відпустки).

Згідно ст. 44 КЗпП випливає, що внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39 ) працівникові виплачується вихідна допомога - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Вихідна допомога, що підлягає до виплати позивачці становить 12 000 грн.

Згідно ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Згідно п.п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року №100, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Отже, компенсаційні виплати за час затримки належних позивачці при звільненні сум з 01.11.2013 по день винесення рішення становлять 181,81 грн. (середньоденна заробітна плата) * 238 (кількість робочих днів затримки та час вимушеного прогулу) = 43270,78 грн.

Крім того, у відповідності до положень ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В судовому засіданні достовірно встановлено та доведено позивачкою (а.с.112,113), що в зв'язку з неправомірними діями відповідача у позивачки виникло глибоке психологічно-душевне страждання, напруженість в сім'ї, позбавлення можливості реалізувати свої здібності, так як всі зусилля були спрямовані на з'ясування та вирішення ситуації, яка виникла у зв'язку з порушенням її трудових прав, що призвело до постійного безсоння, погіршення загального самопочуття та стану здоров'я

За таких обставин, суд вбачає підставі для стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди, розміром 3000 грн.

Також, відповідно до ст.88 ЦПК з відповідача необхідно стягнути судові витрати.

Керуючись ст.ст.116,117 КЗпП України, Постановою Пленуму ВСУ №9 „Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 року , Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року №100ст.ст. 10,11, 209, 212, 213-215,224-226 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазобладнання» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати задовольнити частково.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазобладнання» видати наказ про звільнення ОСОБА_2 згідно ч.3 ст. 38 КЗпП України з 01.11.2013 року.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазобладнання» повернути ОСОБА_2 трудову книжку оформлену належним чином з внесенням відомостей щодо її звільнення згідно ч.3 ст.38 КЗпП України з 01.11.2013.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазобладнання» (код ЄДРПОУ 37036116) на користь ОСОБА_2 заборгованість, а саме заробітну плату в розмірі 44 596,86 грн.; компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки 27 днів у сумі 4908,87 грн.; вихідну допомогу у розмірі тримісячного заробітку у сумі 12 000 грн.; компенсаційні витрати за час затримки належних позивачці сум при звільненні - 43270,78 грн.; відшкодування моральної шкоди у сумі 3 000 тис. грн., а всього стягнути 107776 (сто сім тисяч сімсот сімдесят шість тисяч) грн. 51коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазобладнання» на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: