Рішення

від 16.04.2015 по справі 753/3973/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Шклянка М.П.

№ 22-ц/796/2446/2015 Доповідач - Борисова О.В.

справа №753/3973/14-ц

м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.

при секретарях : Кутц А.В., Греку А.Г., Шалапуда Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗОБЛАДНАННЯ» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗОБЛАДНАННЯ» про зобов'язання видати наказ про звільнення, повернення трудової книжки, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014 року позивач звернулась до суду з позовом до ТОВ «НАФТОГАЗОБЛАДНАННЯ», в якому з урахуванням уточнень просила:

зобов'язати відповідача видати наказ про її звільнення згідно з ч.3 ст.38 КЗпП України з 01 листопада 2013 року, повернути їй трудову книжку оформлену належним чином з внесенням відомостей щодо звільнення згідно з ч.3 ст.38 КЗпП України з 01 листопада 2013 року, стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 44596,86 грн., компенсацію за невикористані 27 дні щорічної основної відпустки у сумі 4908,87 грн., вихідну допомогу у розмірі тримісячного заробітку у сумі 12000 грн., компенсаційні витрати за затримки розрахунку при звільненні в розмірі 36543,81 грн. та 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов'язано ТОВ «НАФТОГАЗОБЛАДНАННЯ» видати наказ про звільнення ОСОБА_1 згідно ч.3 ст.38 КЗпП України з 01 листопада 2013 року.

Зобов'язано ТОВ «НАФТОГАЗОБЛАДНАННЯ» повернути ОСОБА_1 трудову книжку оформлену належним чином з внесенням відомостей щодо її звільнення згідно ч.3 ст.38 КЗпП України з 01 листопада 2013 року.

Стягнуто з ТОВ «НАФТОГАЗОБЛАДНАННЯ» на користь ОСОБА_1 заборгованість, а саме заробітну плату в розмірі 44596,86 грн.; компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки 27 днів у сумі 4908,87 грн.; вихідну допомогу у розмірі тримісячного заробітку у сумі 12000 грн.; компенсаційні витрати за час затримки належних позивачці сум при звільненні - 43270,78 грн.; відшкодування моральної шкоди у сумі 3000 грн., а всього стягнуто 107776,51 грн.

Стягнуто з ТОВ «НАФТОГАЗОБЛАДНАННЯ» на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач ТОВ «НАФТОГАЗОБЛАДНАННЯ» подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції. Зазначає, що вказане рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Посилається на те, що судом першої інстанції не враховано те, що позивач у період з 23 серпня 2012 року по 31 січня 2013 року працювала на умовах 4-х годинного робочого дня, при цьому оформленням, підготовкою та подачею на затвердження до керівництва документів стосовно неповного робочого часу займалась саме позивач, а тому безпідставними є твердження, що їй про це не було відомо.

Зазначає, що також не погоджується з задоволенням вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, оскільки обґрунтовуючи моральну шкоду позивач не надала доказів, які б підтверджували заподіяння їй такої шкоди.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки уповноваженого представника відповідача, який перебуває у відрядженні.

Колегія суддів відхиляє вказане клопотання, оскільки доказів на підтвердження вказаних обставин відповідачем не було надано та вважає можливим розглядати справу у відсутності осіб, які не з'явились.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішенням, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги щодо зобов 'язання відповідача видати наказ про звільнення, повернення трудової книжки, стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вихідної допомоги та частково задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до наказу від 23 серпня 2012 року № 23/08-К позивач була прийнята на посаду помічника генерального директора ТОВ «НАФТОГАЗОБЛАДНАННЯ» на підставі її заяви від 23 серпня 2012 року з окладом згідно штатного розпису у розмірі 4000 грн. та з встановленням випробувального терміну на 3 місяці з 23 серпня 2012 року по 23 листопада 2012 року.

Згідно з штатного розпису ТОВ «НАФТОГАЗОБЛАДНАННЯ» на період з 01 червня 2012 року по 31 грудня 2012 року посадовий оклад помічника генерального директора встановлений у розмірі 4000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи на час прийняття позивача на роботу відповідно до наказу від 01 червня 2012 року № 01/06-В на ТОВ «НАФТОГАЗОБЛАДНАННЯ» з метою уникнення масового вивільнення працівників у зв'язку з нестабільною ситуацією на ринку нафтопродуктів встановлено неповний робочий день - 4 години строком на 3 місяці з оплатою праці пропорційно відпрацьованого часу з 01 серпня 2012 року.

Наказом ТОВ «НАФТОГАЗОБЛАДНАННЯ» від 30 серпня 2012 року №31/08-В на товаристві встановлено неповний робочий день - 4 години - строком на 3 місяці з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу з 01 листопада 2012 року.

Наказом ТОВ «НАФТОГАЗОБЛАДНАННЯ» від 31 січня 2013 року №31/01-к у зв'язку зі збільшенням обсягів роботи встановлено ОСОБА_1 помічнику генерального директора, за її згодою, режим повного робочого часу з 01 лютого 2013 року з оплатою праці згідно штатного розпису.

Згідно зі штатним розписом ТОВ «НАФТОГАЗОБЛАДНАННЯ» на період з 01 серпня 2013 року по 31 грудня 2013 року розмір посадового окладу помічника генерального директора затверджено у розмірі 3000 грн.

Відповідно до наданого відповідачем розрахунку позивачу була нарахована заробітна плата за період її роботи у відповідача: за серпень 2012 року в розмірі 545,45 грн., за вересень 2012 року - 2000 грн., за жовтень 2012 року - 2000 грн., за листопад 2012 року - 2000 грн., за грудень 2012 року - 2000 грн., за січень 2013 року - 1714,29 грн., за лютий 2013 року - 4000 грн., за березень 2013 року - 4000 грн., за квітень 2013 року - 4000 грн., за травень 2013 року - 4000 грн., за червень 2013 року - 4000 грн., за липень 2013 року - 4000 грн., за серпень 2013 року - 3000 грн., за вересень 2013 року - 3000 грн., за жовтень 2013 року - 1565,22 грн., що в сумі становить 41824,96 грн. Те, що заробітна плата позивачу нараховувалася саме в такому розмірі підтверджується також табелями обліку використання робочого часу, відомостями про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованим особам за період з серпня 2012 року по жовтень 2013 року.

Згідно з ст.56 КЗпП України за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На просьбу вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Факт того, що позивачу було відомо про встановлення 4-х годинного робочого дня підтверджується наказом від 30 серпня 2012 року № 31/08-В, згідно з яким саме на позивача був покладений обов'язок ознайомити з даним наказом усіх працівників товариства, копіями табелів обліку використання робочого часу за жовтень 2012 року та за листопад 2012 року, які підписані позивачем та наказом від 31 січня 2013 року № 31/01-к про встановлення повного робочого дня, з яким під підпис була ознайомлена позивач.

Таким чином колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що на підприємстві з серпня 2012 року по січень 2013 року включно був встановлений неповний робочий день з оплатою праці пропорційно відпрацьованого часу, про що було відомо позивачу.

Згідно з ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Проте, позивачем вимоги про визнання дій відповідача щодо встановлення їй неповного робочого дня з оплатою пропорційно відпрацьованого часу та встановлення окладу в розмірі 3000 грн. починаючи з серпня 2013 року не заявлялися та відповідно судом незаконними не визнавались.

Статтею 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Як вбачається з матеріалів справи за період з 23 серпня 2012 року по 17 жовтня 2013 року позивачу була нарахована заробітна плата в розмірі 41824,96 грн.

Разом з тим, відповідачем позивачу було виплачено: 3277,60 грн., 2000 грн., 2000 грн., 222,40 грн., 1500 грн., 3500 грн., а всього 12500 грн., що також не оспорюється позивачем та що без вирахування податків становить суму, яка була нарахована до виплати в розмірі 14892,50 грн.

Як роз'яснив Верховний Суд України в п. 6 Постанови Пленуму від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.

Таким чином колегія суддів вважає, що заборгованість відповідача по заробітній платі, яка підлягає стягненню на користь позивача становить: 41824,96 грн. - 14892,50 грн. = 26 932,46 грн. без виключення сум відрахування на податки.

Відповідно до ст.83 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Статтею 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року визначено, що обчислення середнього заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Згідно з ст.3 вищевказаного Порядку усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення, аліментів тощо. При обчисленні середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки, до фактичного заробітку включається виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Статтею 7 Порядку визначено, що нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

Як вбачається з матеріалів справи сумарний заробіток позивача за останні 12 місяців за період з жовтня 2012 року по вересень 2013 року включно становить 37714,29 грн.

Виходячи із наведеного середньоденна заробітна плата становить: 37714,29 грн. сумарного заробітку / на 352 календарні дні (365 - 13 (10 днів святкових та неробочих + 3 днів взятих позивачем за свій рахунок) = 107,14 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має право на компенсацію за 27 днів невикористаної щорічної основної відпустки.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення грошової компенсації за 27 днів невикористаної щорічної основної відпустки підлягають задоволенню частково в розмірі 2892,78 грн. (107,14 середньоденна заробітна плата * 27 днів відпустки =2892,78).

Задовольняючи позовні вимоги про зобов'язання ТОВ «НАФТОГАЗОБЛАДНАННЯ» видати наказ про звільнення позивача згідно з ч.3 ст.38 КЗпП України з 01 листопада 2013 року, повернути ОСОБА_1 трудову книжку оформлену належним чином з внесенням відомостей щодо її звільнення згідно ч.3 ст.38 КЗпП України з 01 листопада 2013 року та стягуючи вихідну допомогу у розмірі тримісячного заробітку у сумі 12000 грн.; компенсаційні витрати за час затримки належних позивачці сум при звільненні суд першої інстанції виходив з того, що згідно з ч.3 ст.38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем 19 жовтня 2013 року на адресу відповідача поштою була направлена заява від 18 жовтня 2013 року про її звільнення з 01 листопада 2013 року за власним бажанням згідно з ч.3 ст.38 КЗпП України.

Разом з тим доказів про те, що вказана заява була отримана відповідачем позивач не надала. Представник відповідача заперечував факт отримання товариством вказаного заяви.

Як вбачається з листа від 29 листопада 2013 року № 02-29-11/13 направленого ТОВ «НАФТОГАЗРОБЛАДНАННЯ» на адресу місця проживання ОСОБА_1 відповідно до табелів обліку використання робочого часу остання не з'являється на роботу з 17 жовтня 2013 року та не відповідає на телефонні дзвінки, у зв'язку з чим відповідач просить її з'явитись на роботу та повідомити причини неявки.

Вказаний лист був направлений відповідачем рекомендованим листом, який не був вручений позивачу та був повернутий відповідачу за закінченням терміну зберігання.

При цьому як вбачається з наданого представником відповідача наказу від 20 січня 2014 року №20/01к ОСОБА_1 була звільнена з посади помічника генерального директора з 17 жовтня 2013 року за прогул без поважних причин.

Відповідач листом від 20 січня 2014 року № 01-20-01/14 повідомив позивача про її звільнення, направив наказ та запропонував з'явитись на роботу для отримання трудової книжки, який був повернутий без вручення адресату за терміном зберігання.

Таким чином колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про зобов'язання відповідача видати наказ про звільнення позивача та повернути належним чином оформлену трудову з внесенням відомостей щодо звільнення позивача, стягнення вихідної допомогу у розмірі тримісячного заробітку підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки позивач на час звернення з позовом до суду вже була звільнена за прогул з 17 жовтня 2013 року, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині позовних вимог.

Крім того, за приписами ст.ст.116, 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як роз'яснено в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

З викладеного випливає, що на роботодавця покладено обов'язок повністю розрахуватися з працівником, який у день звільнення не працював, не пізніше наступного дня після пред'явлення ним вимог про розрахунок, невиконання вказаного обов'язку має наслідком покладання на нього відповідальності - стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в день звільнення не працювала, отже відповідач зобов'язаний був розрахуватися з позивачем не пізніше наступного дня після пред'явлення нею вимоги про розрахунок.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач після її звільнення пред'являла до відповідача вимогу про розрахунок, а тому вважати, що відповідачем було порушено строки розрахунку при звільненні немає.

З огляду на вищевикладене, відсутні підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно з ст.237-1 КЗпП України, відшкодуваннявласником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом встановлено та не оспорюється відповідачем, що останній несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував позивачу заробітну плату чим допустив заборгованість, а тому колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що у зв'язку з порушенням її трудових у останньої виникло глибоке психологічно-душевне страждання, напруженість в сім'ї, позбавлення можливості реалізувати свої здібності.

А тому колегія суддів враховуючи ступінь моральних страждань, тяжкості вимушених змін у житті позивача внаслідок несвоєчасного та не в повному обсязі виплати відповідачем заробітної плати, та виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості прийшла до висновку, що моральна шкода яка підлягає стягненню, відповідно до ст.237-1 КЗпП України, становить 2000 грн.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Згідно з ст.88 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача в дохід держави судового збір за вимоги майнового характеру в розмірі 298,25 грн. та 243,60 грн. за вимоги немайнового характеру, а всього 541,85 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗОБЛАДНАННЯ» - задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 жовтня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗОБЛАДНАННЯ» ідентифікаційний код 37036116, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Краківська, буд. 15/17, оф.162 на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 26932 грн. 46 коп. без виключення сум відрахування на податки, грошову компенсацію за 27 днів невикористаної щорічної основної відпустки в розмірі 2892 грн.72 коп. без виключення сум відрахування на податки.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗОБЛАДНАННЯ» ідентифікаційний код 37036116 на користь ОСОБА_1 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗОБЛАДНАННЯ» ідентифікаційний код 37036116 в дохід держави судовий збір в сумі 541 грн. 85 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: