Постанова

від 10.10.2014 по справі 810/4644/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 жовтня 2014 року 810/4644/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "КТС Інжинірінг" доІрпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про про визнання протиправним та скасування податкового повідомленя-рішеня, ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "КТС Інжинірінг" (надалі - позивач) з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомленя-рішеня.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.06.2014 № 000542204 (надалі - оскаржувані рішення). Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача пояснив, що відповідач, приймаючи висновки щодо безтоварності господарських операцій, проведених позивачем, діяв неправомірно, правом встановлювати нікчемності господарських правовідносин податковий орган не наділений. У зв'язку із наведеним, представник позивач просив суд задовольнити вказаний адміністративний позов та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечення проти позову обґрунтовував тим, що правовідносини між позивачем та його контрагентом ТОВ «Фобос-О», ТОВ «Сібол» не мали реальний характер, оскільки господарські операції не підтверджені належними документами, а контрагенти здійснюють діяльність за межами правового поля.

Дослідивши обставини справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжинірнг» зареєстроване виконавчим комітетом Ірпінської міської ради від 31.07.2006 року № 13571020000001515 за адресою: 08000, Київська область, м. Ірпінь, вул.. Громадянська, буд. 2-б, кв. 8, код ЄДРПОУ: 34023777.

У травні 2014 року податковим органом була проведена позапланова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено Акт перевірки від 23.05.2014 № 499/22-4/34023777 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Товариство з обмеженою відповідальністю "КТС Інжиніринг" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Фобос-О», та ТОВ «Сібол» за період з 01.01.2014 по 31.01.2014 рр.

У ході перевірки були перевірені документи та встановлено наступні порушення вчинені позивачем, а саме: установчі документи; декларації з податку на додану вартість за перевіряємий період договори; акти здачі-прийняття робіт; видаткова накладна; накладні; банківські виписки; акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у Київській області у м. Києві від 03.04.2014 року (відносно контрагента ТОВ «Фобос-О»); акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у Київській області у м. Києві від 03.04.2014 року (відносно контрагента ТОВ «Сібол»);

Податком органом були встановлені порушення : п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, н.200.1 Податкового Кодексу України №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження сум ПДВ, які підлягають нарахуванню до сплати в бюджет за січень 2014 року на загальну суму 295875, 61 грн.

Як слідує з матеріалів справи та Акту перевірки, - такого висновку відповідач дійшов у зв'язку з тим, що позивачем не було підтверджено первинними бухгалтерськими документами, оформленими належним чином, взаємовідносини із контрагентами.

На підставі Акту перевірки від 23.05.2014 № 499/22-4/34023777 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.06.2014 № 000542204, щодо заниження суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Позивач не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

З матеріалів справи слідує, що позивачем було укладено з ТОВ «-Фобос» договір від 26.06.2013 року № 26613, згідно якого виконавець зобов'язується в повному обсязі виконувати роботи з сервісного обслуговування та монтажу систем кондиціювання, вентиляції, освітлення та холодильного обладнання на об'єктах, також - договір від 01.10.2013 року № 10/13 з ТОВ «Сібол», згідно якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його згідно виставлених рахунків-фактур.

Як вбачається з матеріалів справи при перевірці податковим органом було встановлено безтоварність з контрагентом по взаємовідносинам з ТОВ «Фобос-О». Відповідно до Акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва, були встановлені бюджетні втрати в частині не надходження податку на додану вартість. Разом з цим, за названим контрагентом не можливо встановити місцезнаходження підприємства, також відсутнє технологічне обладнання та інше, що унеможливлює здійснення господарських операцій. Що стосується контрагента ТОВ «Сібол», відповідно до Акту перевірки складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва зазначено, що відносно до зазначеного підприємства розпочато ліквідаційну процедуру з метою встановлення фактичного місцезнаходження. За даним контрагентом неможливо встановити реальність здійснення господарських операцій. Також, бюджетні втрати в частині не надходження податку на додану вартість дорівнюють 35694250 грн. Тому, докази надані позивачем про здійснення господарської діяльності за вищезазначеними контрагентами не були доведені в судовому порядку.

А саме, з матеріалів справи слідує, що між позивачем та ТОВ «Фобос» було укладено договір, предметом якого було виконання робіт з сервісного обслуговування та монтажу систем кондиціювання, вентиляції, освітлення та холодильного обладнання на об'єктах. Позивачем при перевірці було надано наступні документи: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, банківські виписки та інше. Однак, не надано інформації щодо складського приміщення, наявності транспортних засобів, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, що тим самим не підтверджує здійснення основного виду діяльності та вказує на відсутність трудових ресурсів, виробничого, торгівельного, транспортного обладнання.

Що стосується укладеного договору між позивачем та ТОВ « Сібол», предметом якого було зобов'язання прийняти товар та оплатити його згідно виставлених рахунків-фактур, позивачем на підтвердження дійсності господарської діяльності було надано видаткові накладні, податкові накладні та інше. Однак, з наданих документів, неможливо встановити реальність здійснення господарських операцій, у зв'язку з відсутністю надання бухгалтерських регістрів аналітичного та синтетичного обліку, журнали ордери, зворотно-сальдові відомості руху товарних запасів, первинні документи, які свідчать про здійснення операцій з продажу та придбання товарів. Таким чином, відсутнє підтвердження здійснення фінансово-господарської діяльності позивача з ТОВ «Сібол».

Надаючи правову оцінку відносинам, які складають предмет позову в даній справі, суд виходить з наступного.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин з приводу визначення позивачу грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.14.1.181 статті 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання товарів.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин з приводу визначення позивачу грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств, суд зазначає наступне.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, позивач не спростував обставини, викладені відповідачем у Акті перевірки та в запереченнях, та не надав суду достатніх доказів підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Сібол» та ТОВ «Фобос-О», які мають формальний характер, рух товару та послуг не підтверджується.

Таким чином, господарська діяльність позивача не підтверджена, реальність укладених угод між позивачем та контрагентами не доведена, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-УІ «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2% розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 вказаного Закону, під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем при поданні вказаного позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн., що становить лише 10% суми яка підлягає сплаті за подання до суду вказаного позову.

Керуючись статтями 11, 69-71, 94, 128, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в:

1. У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КТС Інжірінг» (ЄДРПОУ 34023777) судовий збір у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.