Постанова

від 24.02.2015 по справі 810/4644/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4644/14 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КТС Інжинірінг" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КТС Інжинірінг" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КТС Інжинірінг" (далі - позивач, ТОВ "КТС Інжинірінг") звернулось до суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення позовних вимог, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Інжинірнг» зареєстроване виконавчим комітетом Ірпінської міської ради від 31.07.2006 року № 13571020000001515 за адресою: 08000, Київська область, м. Ірпінь, вул. Громадянська, буд. 2-б, кв. 8, код ЄДРПОУ: 34023777.

У травні 2014 року податковим органом була проведена позапланова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено Акт перевірки від 23.05.2014 № 499/22-4/34023777 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Товариство з обмеженою відповідальністю "КТС Інжиніринг" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Фобос-О», та ТОВ «Сібол» за період з 01.01.2014 по 31.01.2014 рр.

У ході перевірки були перевірені документи та встановлено наступні порушення вчинені позивачем, а саме: установчі документи; декларації з податку на додану вартість за перевіряємий період договори; акти здачі-прийняття робіт; видаткова накладна; накладні; банківські виписки; акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у Київській області у м. Києві від 03.04.2014 року (відносно контрагента ТОВ «Фобос-О»); акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у Київській області у м. Києві від 03.04.2014 року (відносно контрагента ТОВ «Сібол»);

Податком органом були встановлені порушення: п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, н.200.1 Податкового Кодексу України №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження сум ПДВ, які підлягають нарахуванню до сплати в бюджет за січень 2014 року на загальну суму 295875, 61 грн.

Як слідує з матеріалів справи та Акту перевірки, - такого висновку відповідач дійшов у зв'язку з тим, що позивачем не було підтверджено первинними бухгалтерськими документами, оформленими належним чином, взаємовідносини із контрагентами.

На підставі Акту перевірки від 23.05.2014 № 499/22-4/34023777 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.06.2014 № 000542204, щодо заниження суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції, вчинені між позивачем і ТОВ «Фобос-О», ТОВ «Сібол» не мають реального характеру, а тому в даному випадку відсутні правові підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88).

Так, відповідно до п. 198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.2. ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

П.п. 200.1, 200.4 ст.200 ПК України передбачено, що 200.1. сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналогічні правові приписи містяться у п.2.4 Положення №88.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Як свідчать матеріали справи, у перевіряє мий період позивач мав господарські відносини з підприємствами - контрагентами ТОВ «Фобос-О», ТОВ «Сібол».

Так, між позивачем було укладено з ТОВ «-Фобос» договір від 26.06.2013 року № 26613, згідно якого виконавець зобов'язується в повному обсязі виконувати роботи з сервісного обслуговування та монтажу систем кондиціювання, вентиляції, освітлення та холодильного обладнання на об'єктах, також - договір від 01.10.2013 року № 10/13 з ТОВ «Сібол», згідно якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його згідно виставлених рахунків-фактур.

При цьому, реальність здійснення вказаних фінансово-господарських операцій належно завіреними копіями первинних документів, що містяться в матеріалах справи, а саме: актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2014 року, податковими накладними від 31.01.2014 року , видатковими накладними, банківськими виписками.

Також матеріали справи містять докази використання придбаного товару, наданих послуг у власній господарській діяльності позивача.

Крім того, у матеріалах справи наявна також копія ліцензії ТОВ «Фобос-О» на виконання господарської діяльності пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури зі строком дії по 25 липня 2015 року.

Отже, позивачем надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів у ТОВ «Сібол» та робіт, послуг у ТОВ «Фобос-О».

Судова колегія зазначає, що всі перелічені документи складені з дотриманням вимог ст.9 Закону №996-XIV.

Таким чином, форма і зміст наданих позивачем письмових документів відповідає вимогам чинного законодавства. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що позивач в повному обсязі довів реальність господарських операцій з ТОВ «Фобос-О», ТОВ «Сібол».

Колегія суддів вважає безпідставними посилання податкового органу та суду першої інстанції на наявність актів ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 1011/26-55-22-07/37265968 від 03 квітня 2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сібол» та № 1015/26-55-22-07/38150128 від 03 квітня 2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фобос-О» (код за ЄДРПОУ 38150128)» з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом Державної податкової адміністрації України № 236 від 22 квітня 2011 року - у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Отже, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово - господарських відносин суб'єктів господарювання.

Більш того, зі змісту ст.61 Конституції України вбачається, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншого суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема, у галузі податкових правовідносин.

Виходячи з викладеного колегія суддів вважає, що відповідачем, у порушення приписів ч.2 ст.71 КАС України, не надано жодних належних і допустимих, у розумінні ст.70 КАС України, доказів, які б підтверджували правомірність прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, оскільки реальність спірних фінансово-господарських операцій між позивачем і зазначеними контрагентами повністю підтверджується матеріалами справи, то колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про фіктивність правовідносин між ТОВ «Фобос-О», ТОВ «Сібол», що надає достатні правові підстави для висновку про протиправність та необхідність скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно встановлено обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КТС Інжинірінг" задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КТС Інжинірінг" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення від 12.06.2014 № 000542204 Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області визнати протиправним та скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 02.03.2015 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.