Постанова

від 30.09.2014 по справі 910/9714/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2014 р. Справа№ 910/9714/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Ткаченка Б.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Янко М.І., за довіреністю;

відповідача:не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАПОЛІС-ЖИТЛОБУД"

на рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2014

у справі № 910/9714/14 (суддя: Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіабудсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАПОЛІС-ЖИТЛОБУД"

про стягнення 144 855,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.07.2014 у справі № 910/9714/14 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАПОЛІС-ЖИТЛОБУД" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Авіабудсервіс" суму основного боргу (по оренді обладнання) в розмірі 26708 грн. 74 коп., неустойку в розмірі 34275 грн. 78 коп., штраф за втрату майна в розмірі 72964 грн. 92 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2678 грн. 96 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВАПОЛІС-ЖИТЛОБУД" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2014 у справі № 910/9714/14 в частині стягнення суми штрафу в розмірі 72964 грн. 92 коп., а в іншій частині рішення залишити без змін.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАПОЛІС-ЖИТЛОБУД" передано на розгляд колегії судді у складі головуючого судді - Зеленіна В.О., суддів: Синиці О.Ф., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2014 колегію суддів у зазначеному складі прийнято до провадження справу № 910/9714/14. Розгляд апеляційної скарги призначений на 30.09.2014.

30.09.2014 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду був поданий відзив на апеляційну скаргу.

30.09.2014 відповідач в судове засідання не з'явився, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 99 ГПК України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви (ч. 1 ст. 69 ГПК України).

Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду справи відповідач 1 повідомлений належним чином.

Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представника відповідача 1.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

30.09.2014 представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2014 у справі № 910/9714/14 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

08.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіабудсервіс" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НОВАПОЛІС-ЖИТЛОБУД" (орендар) укладено договір №О-345/А оренди обладнання (надалі - договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове користування будівельну опалубку (далі за текстом - "майно, що орендується").

В п. 1.2. договору сторони погодили, що вартість майна яке орендується - 72 964,92 грн.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Відповідно до п.1.3 договору, комплектація майна, що орендується, визначена у специфікації №5422, яка є невід'ємною частиною договору (додаток №1 до договору).

Згідно з п.2.1 договору, передача майна в оренду здійснюється орендодавцем орендарю за актом здачі-приймання на складі орендодавця протягом 3-х днів з дати здійснення орендарем попередньої оплати відповідно до п. 5.2 договору та внесення орендарю гарантійного платежу відповідно до п. 2.4 договору.

На виконання умов договору відповідачем 09.08.2013 було здійснено гарантійний платіж в розмірі 6677,20 грн., а 12.08.2013 між сторонами було підписано акт здачі-приймання майна в оренду, відповідного до якого в оренду передано опалубку у комплектації згідно специфікації №5422 та вартістю 72964,92 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

В п.3.1 договору сторони погодили, що договір вступає в силу з дати підписання його сторонами і діє до закінчення терміну оренди майна, що орендується.

Термін оренди складає 30 днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання майна, що орендується (п.4.1 договору).

Частиною 1 статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з п.5.2 договору, розмір орендної плати за 1 добу складає: 222 грн. 57 коп. т.ч. ПДВ 20%.

Відповідно до п.5.4 договору, орендна плата сплачується орендарем наступним чином: попередня оплата у розмірі 100% - протягом 3 робочих днів з дати підписання договору.

Пунктом 7.1.7 договору передбачено, що орендар зобов'язується: у випадку прийняття рішення про подовження терміну оренди понад строки, передбачені п.4.1 договору, не пізніше ніж за 3 календарних дні до закінчення терміну оренди підписати додаткову угоду на продовження терміну оренди.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання зазначеного пункту договору сторони підписали низку додаткових угод до договору.

До того ж, п. 3 додаткових угод визначено, що орендар в повному обсязі сплачує орендну плату, визначену п.2 угоди, протягом 3-х днів з дати підписання сторонами даної угоди.

Факт надання відповідачу послуг підтверджується підписаними двосторонніми актами наданих послуг: - №5265 від 31.08.2013 року на суму 5 119,18 грн.; - №5266 від 07.09.2013 року на суму 1558,02 грн.; - №6245 від 30.09.2013 року на сум 5119,18 грн.;- №6487 від 15.10.2013 року на суму 3338,59 грн.; - №7239 від 31.20.2013 року на суму 3 561,17 грн.; - №7607 від 15.11.2013 року на суму 3338,59 грн.; - №8260 від 30.11.2013 року на суму 3338,59 грн.; - №8476 від 31.12.2013 року на суму 6899,76 грн.; - №432 від 31.01.2014 року на суму 6899,76 грн., загалом на суму 39172,84 грн.

Суд зазнає, що договір, акт приймання-передачі майна в оренду, акти наданих послуг, підписані в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень і застережень та скріплені їх печатками.

До того ж, договір не визнаний в судовому порядку недійсним, що є підставою для виникнення у сторін цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору не виконав основного обов'язку орендаря, орендну плату вніс лише частково в розмірі 12018,94 грн., в результаті чого виникла заборгованість.

З оскаржуваного рішення вбачається, що місцевий господарський суд пришов до обґрунтованого висновку про те, що термін оренди закінчився 28.02.2014 року (відповідно до додаткової угоди №8 від 01.02.2014 року), так-як сторонами не надано доказів наявності повідомлень та їх отримання про наміри продовжити термін оренди майна та продовження дії договору оренди.

Відповідно до п.2.4.2 договору, після закінчення терміну оренди та повернення орендарем майна, що орендувалось, за актом прийому-передачі орендодавцю, гарантійний платіж повертається орендарю у повному обсязі протягом 7-ми календарних днів з дати підписання сторонам акту прийому-передачі майна з оренди.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то за змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Пункт 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з п.5.2 договору, розмір орендної плати за 1 добу складає: 222 грн. 57 коп. т.ч. ПДВ 20%.

Відповідно до п.5.4 договору, орендна плата сплачується орендарем наступним чином: попередня оплата у розмірі 100% - протягом 3 робочих днів з дати підписання договору.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З аналізу викладених норм вбачається, що договір оренди є оплатним, і обов'язок орендодавця надати в оренду приміщення відповідає обов'язку орендаря прийняти приміщення та оплатити орендну плату.

Згідно з ч.1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Оскільки договір оренди є оплатним, то обов'язок відповідача за договором оплатити орендну плату виникає згідно з положеннями Закону.

Так-як, наявні в матеріалах справи документи містять всі обов'язкові реквізити, що фіксують факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків по орендній платі, а часткова оплата скаржником за орендоване майно свідчить, про його схвалення договору.

Отже, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості, визнаються судом обґрунтованими та такими, що правомірно були задоволені судом першої інстанції лише частково 26708,74 грн. (39172, 84 грн. (розмір орендної плати по актам за період з серпня 2013 року по 31.01.2014 року) + 6232,04 грн. (оренда по додатковій угоді №8 від 01.02.2014р. за лютий 2014 року) - 12018,94 грн. (часткова оплата) - 6677,20 грн. (сплачений гарантій платіж)).

Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойку в розмірі 34275,78 грн. (п.8.4 договору) та штраф за втрату майна (п.9.1.3 договору) в розмірі 72964,92 грн.

Відповідно до ч.1 статті 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з п.8.1 договору орендар зобов'язаний не пізніше останнього дня терміну оренди повернути майно, що орендується, на склад орендодавця за актом здачі-приймання (додаток №3) у комплектації згідно специфікації.

Майно, що орендується повинне бути передане орендодавцю у справному стані без забруднень. Майно, що орендується, повертається представником орендаря на підставі письмового доручення, виданого орендарем на ім'я такого представника, яким представник уповноважується на підписання акту прийому-передачі майна з оренди (п.8.2 договору).

Відповідно до п.8.4 договору, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна після закінчення терміну дії даного договору, орендар сплачує неустойку у розмірі подвійного розміру орендної плати за весь час прострочення виконання обов'язку щодо повернення майна (п. 2 ст. 785 ЦК України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Отже, місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено вимогу позивача про стягнення 34275,78 грн. неустойки.

Відповідно до п.8.5 договору, в разі якщо, орендар протягом 5-ти днів з моменту припинення договору (закінчення терміну договору оренди, розірванні договору оренди або відмови від договору оренди) не повернув орендоване майно, орендодавець має право вважати таке майно втраченим. У такому випадку орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю вартість неповернутого (втраченого) майна з оренди, по цінам зазначеним в актах приймання-передачі майна в оренду (специфікація), а в разі підвищення вартості майна, яке перебувало в оренді, по цінам узгодженими сторонами додатковими угодами до нього договору (якщо інше не передбачено додатковою угодою між сторонами договору).

Відповідно до специфікації №5422 (додаток №1 до договору № О-345/А від 08.08.2013 року) вартість майна становить 72964,92 грн.

Згідно з п.9.1.2 договору, орендар несе відповідальність: за пошкодження або втрату майна, що орендується - штраф в розмірі 100 (сто) % від вартості згідно специфікації за кожну втрачену або пошкоджену частину майна, що орендується.

Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували його вимоги та заперечення, а саме те, що орендоване майне не втрачено та повернуто за актом здачі-приймання (додаток №3) у комплектації згідно специфікації.

Отже, місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено вимогу позивача про стягнення штраф за втрату майна (п.9.1.3 договору) в розмірі 72964,92 грн.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову частково.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2014 у справі № 910/9714/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАПОЛІС-ЖИТЛОБУД" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2014 у справі № 910/9714/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/9714/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді О.Ф. Синиця

Б.О. Ткаченко