Ухвала

від 14.10.2014 по справі 810/4230/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/4230/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

14 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю., секретар судового засідання: Самсонова М.М., за участю сторін: представників позивача Волосна Я.О., Ареф`єва К.Ю., представників відповідача Макаренко С.В., Карпенко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УПК-Європлюс" до Переяслав-Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київської області, Баришівського відділення Переяслав-Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "УПК-Європлюс" (надалі - ТОВ "УПК-Європлюс") звернулося до суду позовом до Переяслав-Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київської області, Баришівського відділення Переяслав-Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Баришівського відділення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області №0003252202 від 07.03.2014 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання на 1 098 383,00 грн. та застосовані фінансові (штрафні) санкції в розмірі 25% від суми податкового зобов'язання, що дорівнює 274 595,75 грн.

Позов обґрунтовано тим, що рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 р. позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Баришівського відділення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області № 0003252202 від 07.03.2014 року.

Суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються первинними документами.

Переяслав-Хмельницька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київської області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті постанови не було в повному обсязі досліджено усі фактичні обставини та докази у справі, що призвело до винесення необґрунтованого рішення у справі.

В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги, представники відповідача заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що у період з 06.02.2014 року по 06.02.2014 року Переяслав-Хмельницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «УПК-Європлюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Транссинтез XXI» за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року".

Перевірка проводилася на підставі Наказу Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 05.02.2014 року №85.

За результатами перевірки відповідачем складений Акт від 12.02.2014 року №85/22-01/32497680 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «УПК-Європлюс» код за ЄДРПОУ 32497680 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Транссинтез ХХІ» код за ЄДРПОУ 35582400 їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року» про порушення позивачем: пп. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2012 року на суму 1098383 грн.

Вказаний висновок податкового органу ґрунтується на аналізі Акту ДПІ в м. Полтаві №829/16-01-22/35582400 від 06.09.2013 р., про порушення податкового законодавства з боку ТОВ «Транссинтез XXI», тобто, Переяслав- Хмельницька ДПІ зробила висновок про порушення податкового законодавства з боку ТОВ «УПК-Європлюс» на підставі акту ДПІ м. Полтави №829/16-01- 22/35582400 від 06.09.2013 р. по факту перевірки ТОВ «Транссинтез XXI».

24.02.2014 року листом №30 ТОВ "УПК -Європлюс" надало заперечення на Акт переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області.

Листом Переяслав-хмельницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області №450/10/22-01 від 04.03.2014 року зазначені заперечення були залишені без задоволення.

13.03.2014 р. ТОВ «УПК-Європлюс» отримало податкове повідомлення-рішення Баришівського відділення Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області №0003252202 від 07.03.2014 р., яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання на 1 098 383,00 грн. та застосовані фінансові (штрафні) санкції в розмірі 25% від суми податкового зобов'язання, що дорівнює 274 595,75 грн.

ТОВ «УПК-Європлюс» оскаржило зазначене податкове повідомлення-рішення Баришівського відділення Переяслав- Хмельницької ОДПІ №0003252202 від 07.03.2014 р. до Головного управління Міндоходів у Київській області (скарга №47 від 21.03.2014 року) та Міністерства доходів і зборів України (скарга №139 від 26.05.2014 року).

За результатами розгляду скарги Головним управлінням Міндоходів у Київській області було прийняте рішення від 15.05.2014 року №1174/10/10-36-10-01-04/288, яким в задоволенні скарги ТОВ «УПК-Європлюс» було відмовлено, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення було залишено без змін.

За результатами розгляду скарги Міністерством доходів і зборів було прийняте рішення від 08.07.2014 року №12447/6/99-99-10-01-15, яким в задоволенні повторної скарги ТОВ «УПК-Європлюс» було відмовлено, а податкове повідомлення - рішення було залишено без змін.

Проте, позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення №0003252202 від 07.03.2014 р. такими, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, тому звернувся з даним позовом до суду.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень підпунктів 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно матеріалів справи, а саме з акту Інспекції від 12.02.2014 № 85/22-01/32497680 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між ТОВ «УПК-Європлюс» та ТОВ «Транссинтез».

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ «Транссинтез XXI» (постачальник) та ТОВ «УПК-Європлюс» (покупець) 02.08.2012 року був укладений договір поставки №02/08-12, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати окремими партіями щомісячно протягом строку дії договору, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти продукцію (рама бокова (креслення 100.00.002-2) та балка надресорна (креслення 100.00.001-6) для візка вантажних вагонів колії 1520 мм. у відповідності до специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Специфікацією №1 до договору поставки №02/08-12 визначено, що за цим договором постачається рама бокова в кількості 200 штук за ціною 27 550,25 грн. кожна, та балка надресорна в кількості 100 штук за ціною 31 399,50 грн., на загальну суму 10380000 грн.

Визначений період поставки - серпень 2012 року, та умови поставки - FCA (передача завантаженої в автотранспорт Покупця партії Товару за адресою: м. Кременчук, Полтавська область, вул. І.Приходька,141, ПАО «Кременчуцький сталеливарний завод»). Умови оплати - 5 календарних днів з моменту поставки. Вантажовідправник - ПАО «Кременчуцький сталеливарний завод», вантажоодержувач - ТОВ «УПК-Європлюс».

На виконання умов договору поставки №02/08-12 ТОВ «Транссинтез XXI» передало, а ТОВ «УПК-Європлюс» прийняло наступний товар: раму бокову в кількості 200 шт. за ціною 27 550,25 грн. на загальну суму 5 510 050,00 грн.; балку надресорну в кількості 100 шт. за ціною 31 242,50 грн. на загальну суму З 139 950,00 грн..

На підтвердження факту виконання договору позивачем надано копії: актів приймання-передачі товару, видаткових накладних, податкових накладних, платіжні доручення.

На підставі наданих податкових накладних позивач включив до податкового кредиту за серпень 2012 року. суму податку 1730000 грн.

Судами першої та апеляційної інстанції також встановлено, що 31.05.2012 року між ТОВ «УПК-ЄВРОПЛЮС» (Постачальник) та УП «Белжелдорснаб» (республіка Бєларусь) (Покупець) був укладений контракт №59-13-05/328В, за яким постачальник зобов'язується продати, а покупець - прийняти та оплатити Товар для особистого виробництва та (або) споживання (рама бокова та балка надресорна для теліжки вантажних вагонів моделі 18-100 колії 1520 мм.) в асортименті та кількості передбаченій додатковими угодами до контракту.

Вказаним контрактом передбачена поставка товару без ввозу та вивозу з території Російської Федерації на умовах DAF Україна - Білорусь згідно ІНКОТЕРМС 2000 та в строки, погоджені Сторонами в специфікаціях та (або) додаткових угодах до контракту.

На виконання контракту №59-13-05/328В позивачем також надано копії: вантажних митних декларацій, FINAL INVOICE/Фактичних рахунків, міжнародних товарно-транспортні накладних.

Отже, позивачем доведено, що ТОВ «УПК-Європлюс» придбало товар у ТОВ «Транссинтез XXI» по договору №02/08-12 та продало товар на користь УП «Белжелдорснаб» по контракту №59-13-05/328В.

Крім того, судом встановлено, що пунктом 3.2. договору №02/08-12 передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах БСА Інкотермс 2010.

Пунктом 4 контракту №59-13-05/328В передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах ВАБ Україна - Білорусь згідно ІНКОТЕРМС 2000.

Таким чином, ТОВ «УПК-Європлюс» за договором №02/08-12 (п. 3.2., З.З., 3.8.) мало придбати та передати перевізнику товар, який знаходиться на території вантажовідправника ПАО «Кременчуцький сталеливарний завод» (м. Кременчук, Полтавська область, вул.. І.Приходька,141) на умовах FСА Інкотермс 2010, а перевізник мав доставити його до станції прикордонного переходу Україна-Бєларусь на умовах DAF Інкотермс 2000, що передбачено контрактом №59-13-05/328В (п. 4.1.).

У судовому засіданні, також, встановлено , що з метою транспортування товару ТОВ «УПК-Європлюс» уклало договір на організацію перевезення вантажів з ФОП ОСОБА_7 та про надання транспортно-експедиційних послуг з ПП «Дісен-Дніпро».

Так, 16.08.2012 р. між ТОВ «УПК-Європлюс» (Замовник) та ФОП ОСОБА_7 (Виконавець) було укладено договір № 16/08-12-1ПВ на організацію перевезення вантажів.

За умовами цього договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується організувати доставку та передачу вантажоодержувачу (уповноваженій особі) ввірений йому вантаж в пункт призначення, зазначений у супровідних документах на вантаж. Виконавець використовує для виконання цього договору автомобільний транспорт. Виконавець виконує для Замовника пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції.

Згідно п. 2.1. договору перевезення здійснюється за заявкою, виставленою Замовником та підтвердженою Виконавцем.

Пунктом 4 вказаного Договору визначений порядок розрахунків між сторонами, яким встановлено, що розрахунки здійснюються у безготівковому порядку шляхом оплати Замовником виставлених Виконавцем рахунків протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту одержання документів, якщо інше не оговорено в заявці.

Також до договору №16/08-12-1ПВ 16.08.2012 р. була укладена додаткова угода №1, якою договір доповнено п. 2.3.10., що передбачає обов'язок Виконавця надати Замовнику Акт виконаних робіт (наданих послуг), який є невід'ємною частиною договору.

На підтвердження виконання договору №16/08-12-1ПВ позивачем також надані копії актів виконаних робіт (наданих послуг).

Крім того, 30.07.2012 року між ПП «Дісен-Дніпро» (Експедитор) та ТОВ «УПК-Європлюс» (Замовник) уклали договір №180 про надання транспортно-експедиційних послуг на перевезення вантажів автомобільним транспортом.

За умовами цього договору Експедитор зобов'язується за винагороду та за рахунок Замовника організувати виконання наступних транспортно-експедиційних послуг: забезпечити оптимальне транспортне обслуговування та організувати перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України, а також в міжнародному сполученні; передавати в установленому законодавством порядку учасникам транспортної діяльності заявки на перевезення вантажів; застрахувати вантаж, якщо це є умовою заявки; оптимізувати рух вантажів від вантажовідправника до вантажоотримувача з метою досягнення мінімального рівня витрат; надати інші допоміжні та супроводжуючі перевезення вантажу послуги.

Для забезпечення вищенаведеного, Експедитор може укладати договори на перевезення, страхування, митне оформлення вантажів, а також інформаційно-консультаційне обслуговування з третіми особами (резидентами та нерезидентами), які мають відповідні ліцензії та дозволи.

Відповідно до пунктів 2.2. та 2.3. договору №180, кожне конкретне зобов'язання стосовно перевезення вантажу оговорюється та оформляється заявкою, яка є невід'ємною частиною договору.

Розрахунки за перевезення здійснюються на умовах п. 5.2. та 5.5., зокрема: П. 5.2. - по кожній заявці Експедитор виставляє рахунок на оплату Замовнику за ставкою, яка обговорена в заявці. Експедитор оформляє акт виконаних робіт та податкову накладну і надає оригінали Замовнику, після чого Замовник оплачує, виставлений Експедитором, рахунок.; П. 5.5. - узгоджені сальдові платежі оплачуються дебітором кредитору протягом З (трьох) банківських днів, починаючи з 1 -го числа (кварталу, місяця), наступного за звітним.

На підтвердження виконання умов договору №180 між сторонами позивачем надані акти здачі-приймання робіт, рахунки-фактури.

Отже, судом першої інстанції встановлено, а апеляційним судом підтверджено факт виконання ТОВ «УПК-Європлюс» своїх зобов'язань щодо поставок товарів шляхом залучення перевізника, що підтверджується укладеними та виконаними договорами з ФОП ОСОБА_7 та ПП «Дісен-Дніпро».

Тобто, ТОВ «УПК-Європлюс» надав до суду всі необхідні первинні документи, починаючи з моменту придбання товару, його транспортування та закінчуючи поставкою на кордон Україна-Білорусь.

Враховуючи все вищезазначене, позивачем податковому органові під час проведення перевірки та суду надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів у ТОВ «Транссинтез ХХІ» та їх оплати, які є підставою для включення до податкового кредиту позивача сум ПДВ за серпень 2012 року на суму 1730000грн.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість позивача та ТОВ «Транссинтез ХХІ» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.

Тобто, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних контрагент позивача був платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України, а правомірність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Транссинтез ХХІ» підтверджується податковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи та відповідають вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України.

Окрім цього, судом першої інстанції вірно враховано, що ТОВ «Транссинтез XXI» звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, третя особа - ТОВ «УПК - Європлюс», про визнання протиправними дій по внесенню певної інформації до акту ДПІ в м. Полтаві №829/16-01-22/35582400 від 06.09.2013 р. та про заборону використовувати цю інформацію.

Постановою від 08 квітня 2014 року у справі №816/723/14 Полтавський окружний адміністративний суд відмовив в задоволенні позову.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 11 червня 2014 року у справі №816/723/14 постанову суду першої інстанції скасував, ухвалив нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссинтез XXI» задовольнив частково, а саме: визнав протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області по відображенню в базі даних «Аналітична система перегляду співставлень податкових зобов'язань та податкових кредитів в розрізі контрагентів» АС «Податковий блок» інформації, відображеної в Акті перевірки від 06 вересня 2013 року №829/16-01-22- 08/35582400; зобов'язав Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області виключити інформацію про відображення результатів перевірки, викладеної в Акті перевірки від 06 вересня 2013 року №829/16-01-22-08/35582400, в базі даних «Аналітична система перегляду співставлень податкових зобов'язань та податкових кредитів в розрізі контрагентів» АС «Податковий блок».

При цьому в мотивувальній частині постанови апеляційний суд встановив, що на підтвердження реальності вчиненої господарської операції ТОВ «Транссинтез XXI» надав видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі товару. Оплата товару проведена в безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками.

Окрім цього, суд визнав необґрунтованими посилання ДПІ у м. Полтава, як на правомірність своїх дій, щодо відображення результатів перевірки в базі даних "Аналітична система перегляду співставлень податкових зобов'язань та податкових кредитів в розрізі контрагентів" АС "Податковий блок", на акт Вишгородської ОДПІ Київської обл. №51/22-00/37868650 від 05.06.2013 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лавіс плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «ІНФОСТРОЙ», ТОВ «АРС ТРЕЙД», ТОВ «УРАН ІНВЕСТ» за період з 01.06.2012 р. по 31.10.2012 p., оскільки ТОВ "Транссинтез XXI" не може нести відповідальності за невиконання контрагентом вимог податкового законодавства.

Отже, Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 11 червня 2014 року у справі №816/723/14 дійшов висновку, зокрема, щодо реальності операцій ТОВ «Транссинтез XXI», та щодо неправомірності посилань органу ДПІ на дані перевірок контрагентів платника податків, оскільки сам платник податків не може та не повинен нести відповідальність за невиконання його контрагентом вимог податкового законодавства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивачем спірні суми ПДВ сформовані на підставі дійсних податкових накладних контрагента позивача, висновок відповідача про порушення позивачем 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, 198.6 ст. 198. п. 201.10 ст. 201 ПК України та про заниження податку на додану вартість на загальну суму є безпідставним.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було доведено, що сторони, укладаючи зазначені угоди, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків. Виконання позивачем та контрагентом договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текст ухвали виготовлено 20.10.2014р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 р., залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УПК-Європлюс" до Переяслав-Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київської області, Баришівського відділення Переяслав-Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.