Рішення

від 15.10.2014 по справі 916/3137/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2014 р.Справа № 916/3137/14

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Ніколаєві П.В.

за участю представників сторін :

прокурор: Чалий М.Г., посвідчення № 014402 від 10.01.2013 р.;

від позивача (Міністерство оборони України): Шевчук А.В. за довіреністю № 220/102/д від 29.01.2014 р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: Шевчук А.В. за довіреністю від 21.01.2014 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/3137/14:

За позовом: Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України;

до відповідача: Приватного підприємства "Лідер-Т";

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Військової академії (м. Одеса);

про визнання права власності та витребування майна, -

в с т а н о в и в :

Перший заступник прокурора Південого регіону з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України до Приватного підприємства „Лідер-Т", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Військової академії (м. Одеса) про визнання права власності та витребування майна, посилаючись на наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили - це військове формування, на яке покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до ст. З Закону України «Про Збройні Сили України», п. 1 «Положення про Міністерство оборони України», затвердженого Указом Президента України від 6.04.2011 № 406/2011, є центральним органом виконавчої влади і військового управління, який забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони Держави та військового будівництва, керівництво Збройними Силами України, їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань. Як орган виконавчої влади Міністерство оборони України уповноважене державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» організаційно Збройні Сили України складаються із органів військового управління, об'єднань, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними у межах, визначених законодавством України.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» майно, матеріальні і грошові засоби Збройних Сил України є державною власністю, яка входить до сфери управління Міністерства оборони України. Військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України на праві оперативного управління.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» органами, які здійснюють управління військовим майном є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України.

Збитки, які заподіюються Міністерству оборони України, його структурному підрозділу - Військовій академії (м. Одеса) - це безпосередня шкода економічним інтересам держави.

Оскільки на прокуратуру згідно зі ст. 121 Конституції України та ст. 36і Закону України «Про прокуратуру» покладено функцію представництва інтересів держави в судах, а також враховуючи необхідність забезпечення законності у сфері господарювання та запобігання правопорушенням, виникла необхідність у зверненні прокурора до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової академії (м. Одеса) з цим позовом.

Так, рішенням звуженого виконкому Одеської міської ради депутатів трудящихся № 27 від 29.05.1951 „О восстановлении прав землепользования, а также прав на строения, отведенные в довоенный и послевоенный периоды для нужд Одесского Военного Округа" підтверджено належність Одеському військовому округу нежитлового приміщення на території військового містечка № 17 - будівлі сховища (за генеральним планом № 105) та відновлено право користування відповідною земельною ділянкою. Таким чином, зазначена будівля відноситься до нерухомого військового майна і належить до державної власності. У період до 04.10.2013 будівля перебувала на балансі та обліку квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, а в подальшому, на підставі наказу Міністра оборони України від 13.05.2013 № 312, передана на баланс основних засобів Військової академії (м. Одеса).

Вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності») належить до компетенції Кабінету Міністрів України.

Міністерство оборони України відповідно до закону здійснює управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Статтею 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» визначено, що відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна, приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1919 «Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил» затверджено Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил. Пунктом 6 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил встановлено, що рішення про відчуження військового майна, зазначеного у пунктах 3 і 4 цього Положення, приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки переліку такого майна.

Міністерство оборони України не подавало пропозицій, подань щодо відчуження, передачі нерухомого військового майна за адресою: АДРЕСА_1, а Кабінет Міністрів України будь-яких рішень (розпоряджень) з цього приводу не приймав.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» спірна будівля за адресою АДРЕСА_1 (8/1-А) закріплена за Міністерством оборони України та Військовою академією (м. Одеса) на праві оперативного управління.

У липні 2013 року Одеський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, встановивши факт вибуття з державної власності зазначеного військового майна, звернувся до Малиновського районного суду з позовною заявою про витребування майна із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 нежитлового приміщення, загальною площею 56,1 м , основною площею 37,4 м 2 , яке розташоване за адресою АДРЕСА_1.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19.03.2014 у справі № 521/12120/13ц позов Одеського спеціалізованого прокурора задоволено в повному обсязі: витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 нежитлове приміщення, загальною площею 56,1 м 2 , основною площею 37,4 м 2 , яке розташоване за адресою АДРЕСА_1.

В подальшому було встановлено, що право власності на будівлю за адресою: АДРЕСА_1, зареєстроване за ПП «Лідер-Т» на підставі договору купівлі-продажу від 29.07.2013 № 1332, укладеного між ОСОБА_2 та ПП «Лідер-Т (довідка № 24303924 від 16.07.2014 державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції).

Частиною 1 ст. 317 ЦК України визначено, що тільки власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Враховуючи, що держава в особі Кабінету Міністрів України не приймала рішення щодо відчуження нерухомого військового майна за адресою АДРЕСА_1, слід прийти до висновку, що набуття ПП «Лідер-Т» права власності на зазначене нерухоме військове майно суперечить законодавству.

Окрім того, слід відзначити, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19.03.2014 у справі № 521/12120/13ц за позовом Одеського прокурора з нагляду про витребування нерухомого військового майна -нежитлового приміщення, загальною площею 56,1 м , основною площею 37,4 м 2 , яке розташоване за адресою АДРЕСА_1, встановлено наступні факти:

- спірне майно знаходилося на картковому та балансовому обліку КЕВ м. Одеси та було передано до Військової академії (м. Одеса);

-Міністерство оборони України є власником зазначеного майна;

-Міністерство оборони України не подавало пропозицій щодо відчуження вказаного майна;

-Міністерство оборони України має право на витребування зазначеного майна з чужого володіння.

Відповідно до ст. 35 ч. 2 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас МОУ не було відомо і про відчуження спірного нерухомого майна від ОСОБА_2 до TOB «Лідер-Т».

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

На підставі ст. 388 ч. 1 п. З Цивільного кодексу України власник має право витребувати майно від набувача, якщо воно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Пунктом 2.15 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 встановлено, що у випадках відчуження майна за кількома послідовними правочинами таке майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом пред'явлення позовів про витребування майна відповідно до статей 387-390 ЦК України або глави 83 ЦК України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Обґрунтованість позовних вимог підтверджується долученими до позовної заяви матеріалами, зокрема: планом будівлі сховища № 105 за генеральним планом військового містечка № 17; індивідуальною карткою будівлі № 105; генеральним планом військового містечка № 17; актом прийому-передачі будівель, споруд та території військового містечка № 17 від н 28.09.2007; актом прийому-передачі основних засобів - будівлі № 105, від 04.10.2013; довідкою № 24303924 від 16.07.2014 державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції; рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19.03.2014 у справі №521/12120/13ц.

Маючи у власності зазначене майно та не будучи обмеженим у його розпорядженні, ПП «Лідер-Т» може реалізувати його (зокрема, як вбачається з наданих матеріалів, спірне нерухоме майно вже кілька разів протиправно відчужувалося), подарувати іншим особам, передати в оренду або розпорядитися ним на власний розсуд іншим чином, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у справі.

З метою запобігання подальшому відчуженню спірного нерухомого майна чи здійсненню інших дій, що створять перешкоду для поновлення порушених інтересів держави, необхідно вжити заходів до забезпечення позову в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 20, 36і Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 16, 388, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 29, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, - прокурор просить :

Визнати за державою Україна в особі Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю АДРЕСА_1.

Витребувати від приватного підприємства «Лідер-Т», код ЄДР 38436685, нежитлову будівлю АДРЕСА_1.

Зобов'язати приватне підприємство «Лідер-Т», код ЄДР 38436685, передати Міністерству оборони України, код ЄДР 00034022, нежитлову будівлю АДРЕСА_1, вартістю 15 528 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять вісім грн.) 21 коп.

Накласти арешт на нерухоме майно: нежитлову будівлю АДРЕСА_1.

Відповідач в засідання суду (чотири рази) не з'явився був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи ( поштові повідомлення у справі ).

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленум Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", -

3.9.1. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01 жовтня 2014 р. за клопотанням позивача строк вирішення спору продовжений на 15 днів до 21 жовтня 2014 р.

Вислухавши представників прокурора, позивача, 3-ої особи, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

Як випливає з матеріалів справи, рішенням звуженого виконкому Одеської міської ради депутатів трудящихся № 27 від 29.05.1951 „О восстановлении прав землепользования, а также прав на строения, отведенные в довоенный и послевоенный периоды для нужд Одесского Военного Округа" підтверджено належність Одеському військовому округу нежитлового приміщення на території військового містечка № 17 - будівлі сховища (за генеральним планом № 105) та відновлено право користування відповідною земельною ділянкою. Таким чином, зазначена будівля відноситься до нерухомого військового майна і належить до державної власності. У період до 4.10.2013 будівля перебувала на балансі та обліку квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, а в подальшому, на підставі наказу Міністра оборони України від 13.05.2013 № 312, передана на баланс основних засобів Військової академії (м. Одеса).

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1919 «Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил» затверджено Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил. Пунктом 6 цього Положення встановлено, що рішення про відчуження військового майна, зазначеного у пунктах 3 і 4 цього Положення, приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки переліку такого майна.

Міністерство оборони України не подавало пропозицій, подань щодо відчуження, передачі нерухомого військового майна за адресою: АДРЕСА_1, а Кабінет Міністрів України будь-яких рішень (розпоряджень) з цього приводу не приймав.

Згідно зі ст. З Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» спірна будівля за адресою АДРЕСА_1 (8/1-А) закріплена за Міністерством оборони України та Військовою академією (м. Одеса) на праві оперативного управління.

У липні 2013 року Прокурор звернувся до Малиновського районного суду з позовною заявою про витребування майна із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 нежитлового приміщення, загальною площею 56,1 м , основною площею 37,4 м 2 , яке розташоване за адресою АДРЕСА_1.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19.03.2014 у справі № 521/12120/13ц позов Одеського спеціалізованого прокурора задоволено в повному обсязі: витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 нежитлове приміщення, загальною площею 56,1 м 2 , основною площею 37,4 м 2 , яке розташоване за адресою АДРЕСА_1.

В подальшому було встановлено, що право власності на будівлю за адресою: АДРЕСА_1, зареєстроване за ПП «Лідер-Т» на підставі договору купівлі-продажу від 29.07.2013 № 1332, укладеного між ОСОБА_2 та ПП «Лідер-Т (довідка № 24303924 від 16.07.2014 державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції).

Частиною 1 ст. 317 ЦК України визначено, що тільки власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Враховуючи, що держава в особі Кабінету Міністрів України не приймала рішення щодо відчуження нерухомого військового майна за адресою АДРЕСА_1, слід прийти до висновку, що набуття ПП «Лідер-Т» права власності на зазначене нерухоме військове майно суперечить законодавству.

Вказаним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19.03.2014 встановлено наступні факти:

- спірне майно знаходилося на картковому та балансовому обліку КЕВ м. Одеси та було передано до Військової академії (м. Одеса);

- Міністерство оборони України є власником зазначеного майна;

- Міністерство оборони України не подавало пропозицій щодо відчуження вказаного майна;

- Міністерство оборони України має право на витребування зазначеного майна з чужого володіння.

Відповідно до ст. 35 ч. 2 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Міністерству оборони України не було відомо і про відчуження спірного нерухомого майна від ОСОБА_2 до TOB «Лідер-Т».

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

На підставі ст. 388 ч. 1 п. З Цивільного кодексу України власник має право витребувати майно від набувача, якщо воно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Пунктом 2.15 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013р. визначено. що у випадках відчуження майна за кількома послідовними правочинами таке майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом пред'явлення позовів про витребування майна відповідно до статей 387-390 ЦК України або глави 83 ЦК України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Обґрунтованість позовних вимог підтверджується долученими до позовної заяви матеріалами, зокрема: планом будівлі сховища № 105 за генеральним планом військового містечка № 17; індивідуальною карткою будівлі № 105; генеральним планом військового містечка № 17; актом прийому-передачі будівель, споруд та території військового містечка № 17 від н 28.09.2007; актом прийому-передачі основних засобів - будівлі № 105, від 04.10.2013; довідкою № 24303924 від 16.07.2014 державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції; рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19.03.2014 у справі №521/12120/13ц.

З огляду на вищеприведене господарський суд вважає, що в позовна заява прокурора є законною, обгрнтованою та доведеною вищенаведеними доказами і тому підлягає задоволенню повністю.

Вимоги прокурора щодо накладення арешту на вказану не житлову будівлю задоволенню не підлягають з підстав недоведеності.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст.32,33,43, 44, 49, 82-85 господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов першого заступника прокурора Південого регіону з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері - задовольнити повністю.

Визнати за державою Україна, в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю АДРЕСА_1.

Витребувати від приватного підприємства «Лідер-Т» (67772, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, мкр Райдужний, буд. 5, кв. 5, код ЄДРПОУ 38436685) нежитлову будівлю АДРЕСА_1.

Зобов'язати приватне підприємство «Лідер-Т» ( 67772, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, мкр Райдужний, буд. 5, кв. 5, код ЄДРПОУ 38436685) передати Міністерству оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) нежитлову будівлю АДРЕСА_1, вартістю 15 528 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять вісім грн.) 21 коп.

Стягнути з приватного підприємства «Лідер-Т» (67772, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, мкр Райдужний, буд. 5, кв. 5, код ЄДРПОУ 38436685)до державного бюджету України (рахунок №31210206783008, Одержувач: ГУДКСУ в Одеській області, Код ЄДРПОУ - 37607526, Банк одержувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, Код бюджетної класифікації: 22030001, Код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області: 03499997) через Білгород-Дністровську об'єднану державну податкову інспекцію ГУ Міндоходів в Одеській області 3 045 (три тисячі сорок п'ять) грн. судового збору.

Повний текст рішення складено та підписано 20.10.2014р.

Суддя М.І. Никифорчук