Рішення

від 14.10.2014 по справі 922/3584/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2014 р.Справа № 922/3584/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Аверс", м. Харків про стягнення 107961,72 грн. за участю представників:

позивача - Єфременко О.О.., довіреність № 14-88 від 18.04.2014 року;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Аверс", м. Харків, про стягнення 107961,72 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за Договором № 13/3132-ТЕ-32 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 року, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу за вищевказаним Договором в розмірі 72618,25 грн., пеню в розмірі 21197,81 грн., індекс інфляції в розмірі 9623,60 грн. та 3 % річних в розмірі 4522,06грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 серпня 2014 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/3584/14 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 23 вересня 2014 року о 12:40.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 вересня 2014 року клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх. № 640/14) задоволено та розгляд справи відкладено на 14 жовтня 2014 р. о 10:50, відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

14.10.2014 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшов супровідний лист (вх. № 36078/14), з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Позивач в призначене судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, 08.10.2014 року на адресу суду повернулась ухвала від 23.09.2014 року по справі № 922/3584/14, яка була направлена на адресу відповідача, що вказана в позовній заяві, з довідкою поштового відділення: "повернуто за закінченням терміну зберігання".

Судом перевірено адресу відповідача, так, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом місцезнаходженням відповідача - 61166, м. Харків, пр. Леніна, 40, к. 528, саме на зазначену адресу господарським судом направляються всі процесуальні документи по даній справі.

За висновками суду, в матеріалах справи № 922/3584/14 достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

Дослідивши матеріали господарської справи № 922/3584/14, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

28 грудня 2012 року між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) було укладено Договір № 13/3132-ТЕ-32 купівлі-продажу природного газу (далі-Договір), відповідно до умов якого, сторони погодили та встановили низку цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до п. 1.1 вищенаведеного Договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідача у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України позивачем, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього Договору.

Пунктом 6.1 вищенаведеного Договору сторони погодили порядок та умови проведення розрахунків, а саме, оплата здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання та на виконання умов пунктів 1.1, 2.1 Договору, протягом січня - грудня 2013 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 669280,06 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання - передачі природного газу: від 31.01.2013 року б/н за січень 2013р. на суму 94566,13 грн.; від 28.02.2013 року б/н за лютий на суму 76289,70 грн.; від 31.03.2013 року б/н за березень 2013р. на суму 76103,80 грн.; від 30.04.2013р. б/н за квітень 2013р. на суму 34750,09 грн.; від 31.05.2013р. б/н за травень 2013р. на суму 14707,55 грн. від 30.06.2013р. б/н за червень 2013р. на суму 15079,37 грн.; від 30.07.2013р. б/н за липень 2013р. на суму 8672,14 грн.; від 31.08.2013р. б/н за серпень 2013р. на суму 14568,78 грн.; від 30.09.2013р. б/н за вересень 2013р. на суму 21647,63 грн.; від 31.10.2013р. б/н за жовтень 2013р. на суму 80281,45 грн.; від 24.01.2014р. б/н за листопад 2013р. на суму 93491,28 грн.; від 24.01.2014р. б/н за грудень 2013р. на суму 139122,14 грн. Зазначені Акти приймання - передачі природного газу підписані між сторонами без будь - яких зауважень та скріплені печатками підприємств (а.с. 23-34).

Проте відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання, а саме, оплату в строки, встановлені пунктом 6.1 Договору від 28.12.2012р. своєчасно та в повному обсязі не здійснив, сплативши позивачу за отриманий газ 596661,81 грн., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за вищевказаним Договором № 13/3132-ТЕ-32 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р., яка станом на 11.08.2014 року склала 72618,25 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за отриманий відповідачем природний газ в розмірі 72618,25 грн., в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на укладений між сторонами Договір № 13/3132-ТЕ-32 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р., вищенаведені Акти приймання - передачі природного газу за період з січня по грудень 2013 року, як на документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції.

Відповідач під час розгляду справи не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь уповноваженого представника в судовому засіданні, на спростування заявлених позовних вимог, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, не надав суду свій варіант проекту акту звірки, тощо.

Таким чином, на момент прийняття рішення у справі в матеріалах справи № 922/3584/14 відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в розмірі 72618,25 грн. в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд зазначає про наступне.

Приписами ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Із обставин справи вбачається, що у даному випадку правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі Договору № 13/3132-ТЕ-32 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р., в якому сторони вільно на власний розсуд визначили низку цивільних прав та обов'язків, що підлягають виконанню з боку сторін, оскільки відповідно до наведених вимог законодавства ці умови є обов'язковими для сторін.

Згідно з приписами ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведені обставини та норми закону, заявлені позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 72618,25 грн. підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 21197,81 грн.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 Договору сторони передбачили, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по кожній поставці природного газу, відповідно до якого належною до сплати сумою є 21197,81 грн. пені.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем суми пені у розмірі 21197,81 грн., суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам Договору.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3 % річних у розмірі 4522,06 грн. та інфляційних втрат у розмірі 9623,60 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування й розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивачем визначений вірно згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у розмірі 4522,06 грн. та інфляційних втрат у розмірі 9623,60 грн.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм закону, а також враховуючи, що відповідач, в установленому ст.ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені суду позивачем не спростував, не надав суду доказів належного виконання умов Договору, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи № 922/3584/14 доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

При розподілі господарських витрат, суд керується приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2159,23 грн. за майновий характер спору в даному разі покладаються на відповідача, з вини якого виник даний спір, який доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Аверс" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 40, к. 528, код ЄДРПОУ 37878061) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 2011120) - 72618,25 грн. заборгованості за Договором № 13/3132-ТЕ-32 від 28.12.2012р., 21197,81 грн. пені, 4522,06 грн. 3 % річних, 9623,60 грн. індексу інфляції, 2159,23 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 20.10.2014 р.

Суддя Є.М. Жиляєв