Постанова

від 08.10.2014 по справі 910/10663/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2014 року Справа № 910/10663/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Божок В.С., суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Ательє каменю "Традиції та технології", м. Київ на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 року у справігосподарського суду міста Києва за позовом "Формаг Київ" дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Формаг", м. Київ доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ательє каменю "Традиції та технології", м. Київ простягнення 146 083,35 грн.

за участю представників

позивача: Марченко Р.В.,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

"Формаг Київ" дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Формаг" (далі за текстом - "Формаг Київ" ДП ТОВ "Формаг") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ательє каменю "Традиції та технології" (далі за текстом - ТОВ "Ательє каменю "Традиції та технології") про стягнення суми заборгованості в розмірі 146 083,35 грн., в тому числі: 78 441, 38 грн. основного боргу, 3 886, 10 грн. інфляційних втрат, 2 623, 76 грн. пені, 60 633, 75 грн. договірної пені, 498, 36 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.07.2014 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 року позовні вимоги задоволено повністю: присуджено до стягнення з ТОВ "Ательє каменю "Традиції та технології" на користь "Формаг-Київ" ДП ТОВ "Формаг" грошові кошти: 78 441, 38 грн. основної заборгованості, 2 623, 76 грн. пені, 60 633, 75 грн. договірної пені, 498, 36 грн. 3 % від простроченої суми, 3 886, 10 грн. інфляційних втрат та судовий збір.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що позивачем належними доказами доведено прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати за Договором транспортного експедирування та наявну заборгованість; наданий позивачем розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу в розмірі 2 623, 76 грн. та додаткової договірної пені в розмірі 1 % від загальної вартості послуг за кожен день прострочення в сумі 60 633, 75 грн. перевірено та встановлено, що він відповідає нормам чинного законодавства.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "Ательє каменю "Традиції та технології" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2014 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

"Формаг Київ" ДП ТОВ "Формаг" відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Відповідача згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню в частині стягнення з ТОВ "Ательє каменю "Традиції та технології" додаткової пені в розмірі 60 633, 75 грн. з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у позові, в решті позовних вимог судові акти попередніх інстанцій необхідно залишити без змін з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.05.2013 року "Формаг Київ" ДП ТОВ "Формаг" (експедитор) та ТОВ "Ательє каменю "Традиції та технології" (клієнт) було укладено Договір транспортного експедирування № ТЕ 310513-1 (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого експедитор зобов'язувався за дорученням, за плату та за рахунок клієнта організовувати та забезпечувати перевезення експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів клієнта при транспортному експедируванні усіма видами транспорту, крім трубопровідного, а клієнт зобов'язувався оплатити експедитору загальну суму вартості експедирування та транспортування відповідно до умов платежів цього Договору.

В розділі 6 Договору сторони погодили вартість послуг і порядок розрахунків за Договором.

Так, згідно з п. 6.1. Договору вартість транспортно-експедиційних послуг (далі за текстом - ТЕП) за цим Договором попередньо встановлюється і узгоджується сторонами перед кожним перевезенням за допомогою заявки. Остаточна сума вказується в рахунку-фактурі експедитора на кожну виконану ТЕП і може змінюватися, виходячи зі складності виконання заявки, штрафних санкцій та інших витрат, понесених експедитором при виконанні ТЕП.

Відповідно до п. 6.2. Договору послуги експедитора, а також витрати та інші платежі, здійснені ним в інтересах клієнта та пов'язані з виконанням даного Договору, оплачуються клієнтом на умовах 100 % оплати на підставі виставленого експедитором рахунку в строк, передбачений в п. 6.3. цього Договору. У разі виникнення у експедитора додаткових витрат, оплати штрафів та проведення інших платежів на користь клієнта та пов'язаних з виконанням цього Договору, експедитор виставляє клієнту додатковий рахунок, який підлягає оплаті клієнтом в термін, передбачений п. 6.3 цього Договору.

В п. 6.3. Договору вказано, що клієнт оплачує рахунки експедитора протягом трьох банківських днів з дати його оформлення шляхом переведення вказаних в рахунку сум на розрахунковий рахунок експедитора. Експедитор має право направити клієнту рахунок з використанням засобів факсимільного та/або електронного зв'язку.

Пунктом 6.5. Договору встановлено, що у випадку прострочення оплати рахунку експедитора, з четвертого банківського дня експедитор нараховує клієнту інфляційні втрати (компенсації) та штрафні санкції. Зарахування платежів проводиться в порядку черговості згідно зі ст. 534 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 6.6. Договору за прострочення оплати рахунку експедитора, клієнт сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який сплачується пеня та додатково 1 % від загальної вартості послуг за кожен день прострочення. Пеня сплачується за весь період прострочення.

Згідно з п. 6.7. Договору сторони можуть узгодити вартість ТЕП в будь-якій валюті, але розрахунки між сторонами здійснюються у національній валюті України у відповідності до курсу НБУ на день оплати. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок експедитора.

В п. 6.8. Договору визначено, що будь-які претензії щодо суми рахунку експедитора приймаються, якщо вони спрямовані в письмовому вигляді не пізніше трьох банківських днів з дня видання рахунку. Після закінчення трьох банківських днів рахунок експедитора вважається узгодженим і підлягає оплаті клієнтом в повному обсязі.

В п. 9.1. Договору сторони погодили, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до кінця календарного року.

За результатами виконання зобов'язань згідно з умовами Договору "Формаг Київ" ДП ТОВ "Формаг" виставлено ТОВ "Ательє каменю "Традиції та технології" рахунок № 38230 від 03.02.2014 року на суму 57 094, 70 грн.

31.05.2013 року ТОВ "Ательє каменю "Традиції та технології" на адресу "Формаг Київ" ДП ТОВ "Формаг" направлено Гарантійний лист до Договору, відповідно до якого відповідач гарантував оплатити надані за Договором послуги транспортного експедирування, додаткові послуги та, у випадку несвоєчасної оплати наданих рахунків, сплатити штрафні санкції і неустойку в вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який сплачується пеня та додатково 1 % від загальної вартості послуг за кожен день прострочення. Проведення такої оплати відповідач гарантував протягом трьох банківських днів з моменту отримання ним рахунків.

03.02.2014 року "Формаг Київ" ДП ТОВ "Формаг" у зв'язку з нестабільною фінансовою ситуацією в Україні надіслав ТОВ "Ательє каменю "Традиції та технології" лист-повідомлення про заходи фінансової стабілізації відносин між сторонами, яким повідомив клієнта про запровадження наступних змін до умов Договору: у випадку оплати фрахту в національній валюті - 100 % передплата; термін оплати рахунків - 1 банківський день (не пізніше наступного дня після надання рахунка); при виставленні рахунків на оплату застосовується комерційний курс валют, у відповідності до курсу МВБ; при виставленні рахунків на оплату у відповідності до курсу НБУ, враховується процент на купівлю валюти (на день виставлення рахунку), який відповідачем залишений без відповіді.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що "Формаг Київ" ДП ТОВ "Формаг" свої зобов'язання за Договором виконало належним чином, що підтверджується підписаним сторонами Актом про надання послуг № 38230 від 17.02.2014 року на загальну суму 57 094,70 грн. та виставило ТОВ "Ательє каменю "Традиції та технології" рахунок на оплату наданих послуг № 38230 від 03.02.2014 року.

Клієнт оплати зазначеного рахунку не здійснив, внаслідок чого Формаг Київ" ДП ТОВ "Формаг" надіслало на адресу ТОВ "Ательє каменю "Традиції та технології" цінним листом претензію від 27.03.2014 про необхідність здійснити оплату рахунку № 38230 від 03.02.2014 року, яку залишено без відповіді та належного реагування.

29.03.2014 року "Формаг Київ" ДП ТОВ "Формаг" надіслало на адресу ТОВ "Ательє каменю "Традиції та технології" рахунок № 38323 від 28.03.2014 року на компенсацію курсової різниці в сумі 21 346, 68 грн., акт № 38323 від 28.03.2014 року, а також лист-повідомлення про заходи фінансової стабілізації відносин між сторонами.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення боргу, пені, інфляційних втрат, відсотків річних та додатково договірної пені за невиконання умов договору транспортного експедирування, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відтак, з урахуванням того, що відповідач відповідно до п. 6.8 Договору не висловив претензій щодо суми виставлених позивачем рахунків, рахунки № 38230 від 03.02.2014 року та № 38323 від 28.03.2014 року на загальну суму 78 441, 38 грн. господарськими судами попередніх інстанцій правомірно визнано узгодженими та такими, що підлягають оплаті в повному обсязі, а тому вимоги в частині сплати основного боргу є законними та обгрунтованими.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно не було прийнято до уваги посилання відповідача на невиконання своїх договірних зобов'язань через форс-мажорні обставини щодо введення в ПАТ "Банк Форум" тимчасової адміністрації та введення мораторію на виконання банком своїх зобов'язань перед клієнтами, з огляду на те, що це не є обставинами форс-мажору, а відноситься до групи "комерційні ризики", оскільки відповідач був вільний у виборі комерційного банку для відкриття поточного рахунку і міг вибрати будь-який банк України.

До того ж, судами враховано, що Постанову НБУ № 355 про ліквідацію ПАТ "Банк Форум" було прийнято 13.06.2014 року, а відповідач повинен був виконати свої зобов'язання на початку квітня 2014 року.

Крім того, при виникненні форс-мажорних обставин виконання зобов'язань сторонами переноситься на час дії таких обставин, які повинні бути засвідчені Торговельно-промисловою палатою або іншим уповноваженим органом; сторона, для якої виникли такі обставини, повинна в можливо короткі терміни сповістити про це іншу сторону та погодити подальші дії між сторонами, однак жодних засвідчень форс-мажорних обставин чи довідок Торгово-промислової палати України від відповідача до позивача не надходило, як і листів, пропозицій тощо щодо узгодження подальших дій.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що виходячи з наведених норм чинного законодавства та умов Договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача 78 441, 38 грн. основного боргу, 498, 36 грн. 3 % річних та 3 886, 10 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволено судами.

Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом п. 6.6 Договору за прострочення оплати рахунку експедитора, клієнт сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який сплачується пеня та додатково 1 % від загальної вартості послуг за кожен день прострочення. Пеня сплачується за весь період прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що господарські суди попередніх інстанцій, вважаючи правильним стягнення з відповідача суми процентів за користування чужими грошовими коштами і визначивши це як договірна пеня в розмірі 60 633, 75 грн., нарахована на підставі п. 6.6 Договору за кожен день прострочення невиконаного зобов'язання, не звернули уваги на те, що судами також присуджено до стягнення з відповідача 2 623, 76 грн. пені, вже нарахованої на підставі того ж пункту Договору в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від несплаченої клієнтом суми за кожен день прострочення оплати за цей самий період.

Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що умовами Договору передбачено, а судами здійснено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання клієнтом, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїх постановах від 24.12.2013 року у справі № 8/5025/1402/12, від 01.07.2014 року у справі № 11/5026/1925/2012, від 01.07.2014 року у справі № 5010/1575/2012-20/83.

Зазначені обставини не були враховані господарськими судами попередніх інстанцій, що призвело до помилкових висновків про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а в силу положень п. 2 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення у справі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права в частині стягнення договірної пені в розмірі 60 633, 75 грн., не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у позові.

Поряд з цим, оскільки господарськими судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи, які входять до предмета доказування в цій справі, але допущено помилку в застосуванні норм процесуального права, через що висновки суду першої і апеляційної інстанцій в частині стягнення договірної пені не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції вважає за можливе прийняти нове рішення у справі в цій частині.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2014 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 року у справі № 910/10663/14 підлягають скасуванню в частині стягнення з ТОВ "Ательє каменю "Традиції та технології" додаткової пені в розмірі 60 633, 75 грн. з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у позові, а в решті позовних вимог судові акти попередніх інстанцій необхідно залишити без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 року у справі № 910/10663/14 скасувати в частині стягнення з ТОВ "Ательє каменю "Традиції та технології" додаткової пені в розмірі 60 633, 75 грн.

В цій частині у задоволенні позовних вимог - відмовити.

В решті позовних вимог - рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 року у справі № 910/10663/14 - залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді: Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга