Рішення

від 16.10.2014 по справі 910/18078/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18078/14 16.10.14

За позовом Приватного підприємства «Левіт №1»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС»

про стягнення 13 588, 47 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Жиленко О.І.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне підприємство «Левіт №1» (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» (далі -відповідач) про стягнення 13 588, 47 грн., з яких: 12 960, 00 грн. - основного боргу, 529, 41 грн. - пені, 99, 06 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг за договором № 185/Ф-13 на надання послуг охорони від 03.12.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.09.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

18.09.2014 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник відповідача подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 18.09.2014 р. оголошувалась перерва до 16.10.2014 р.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, через загальний відділ діловодства суду подав заяву про розгляд справи без участі представника, через зайнятість останнього у розгляді кримінальної справи, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 16.10.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2013 р. між Приватним підприємством «Левіт №1» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» укладено договір №185/Ф-13 на надання послуг охорони, умовами якого передбачено, що охорона майна, прийнятого під охорону, що перебуває у володінні чи користуванні на законних підставах у «Замовника» на «Об'єкті» - СТО «ПІТ-СЕРВІС», яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Камишанська, буд. 4.

Відповідно до п. 6.1. договору, даний договір укладений на певний строк з 03.12.2013 р. по 31.12.2013 р. і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Згідно з п. 8.1.1 договору, відповідач здійснює 1 (першого) числа кожного місяця передплату за послуги охорони за даним договором у вигляді 50 % суми вартості послуг з охорони, відповідно до протоколу про узгоджену ціну (додаток №1), та 50 % суми вартості послуг на підставі рахунку-фактури, виставленого позивачем, до 10-числа місяця наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів за безготівковим рахунком на розрахунковий рахунок позивача, або через Ощадкасу з обов'язковою вказівкою в призначенні платежу номера даного договору.

Здача-приймання виконаних робіт (послуг) оформляється «Актом приймання-передачі» виконаних робіт (послуг), підписаним обома сторонами, який подається позивачем відповідачу не пізніше 10-числа місяця наступного за розрахунковим (п. 8.2. договору).

Пунктом 8.7. договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати, згідно з п. 8.1.1. договору, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від суми простроченої оплати за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня останньої дати платежу.

Відповідно до п. 8.8. договору, у випадку відсутності оплати в строк, зазначений у договорі, позивач протягом доби в однобічному порядку має право призупинити дію даного договору до моменту повної оплати відповідачем послуг позивача, згідно умов даного договору.

Згідно з додатком № 1 до договору № 185/ФК-13 від 03.12.2013 р., щомісячна вартість послуг з охорони об'єкта, з урахуванням ПДВ, становить 18,00 грн. за одну годину роботи охоронника.

Відповідно до додатку № 3 до договору № 185/ФК-13 від 03.12.2013 р. сторони підписали акт прийняття об'єкта під охорону від 03.12.2013 р.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем були надані послуги згідно умов договору на суму 12 960, 00 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №УоХ-000005 від 31.01.2014 р. та №УоХ-000052 від 28.02.2014 р., актами звірки взаємних розрахунків станом на 25.02.3014 р. та станом на 03.03.2014 р., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками, а також рахунками-фактури №СФо-000005 від 16.01.2014 р. та №СФо-000052 від 07.02.3014 р. (копії в матеріалах справи).

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач за надані послуги не розрахувався, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у сумі 12 960, 00 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія №16 від 05.03.2014., в якій позивач просить погасити заборгованість у розмірі 12 960, 00 грн.

Відповідач гарантійним листом надав відповідь на зазначену вище претензію позивача, в якому гарантував сплату заборгованості.

Однак, відповідач заборгованість за договором не сплатив, доказів зворотнього суду не надав.

Таким чином, у відповідності до п. 8.8. договору, позивач призупинив виконання зобов'язань згідно договору №185/Ф-13 на надання послуг охорони від 03.12.2013 р., що підтверджується актом прийому-передачі об'єкта з-під охорони від 28.02.2013 р., який підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками (копія в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг, зокрема погашення заборгованості у розмірі 12 960, 00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 529, 41 грн. - пені та 99, 06 грн. - 3% річних за період з 28.02.2014 р. по 31.05.2014 р.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №185/Ф-13 на надання послуг охорони від 03.12.2013 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором про надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 978 Цивільного кодексу України, за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги охорони не провів, а отже прострочив виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №185/Ф-13 на надання послуг охорони від 03.12.2013 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 12 960, 00 грн. основної заборгованості.

Щодо позовних вимог про стягнення 529, 41 грн. - пені та 99, 06 грн. - 3% річних за період з 28.02.2014 р. по 31.05.2014 р. за невиконання зобов'язань щодо оплати наданих послуг за договорами, суд відзначає наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господасрького кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку пені та 3 % річних і встановлено, що в останньому допущено помилку у визначенні моменту виникнення прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, однак заявлена сума пені і 3 % річних розрахована правильно.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Левіт №1» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» (02090, м. Київ, вул. Калачівська, буд. 11, ідентифікаційний код - 36515686), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного підприємства «Левіт №1» (52005, Дніпропетровська обл., смт Ювілейне, вул. Теплична, буд. 27, ідентифікаційний код - 25518146) 12 960 (дванадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 00 коп. - основної заборгованості, 529 (п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 41 коп. - пені, 99 (дев'яносто дев'ять) грн. 06 коп. - 3% річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 17.10.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.