Постанова

від 09.02.2015 по справі 910/18078/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2015 р. Справа№ 910/18078/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Жиленко О.І., довіреність № б/н від 08.09.2014;

від відповідача - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Станція технічного обслуговування "ПІТ-Сервіс" на рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2014 у справі № 910/18078/14 (суддя Бондарчук В.В.) за позовом приватного підприємства "Левіт № 1" до товариства з обмеженою відповідальністю "Станція технічного обслуговування "ПІТ-Сервіс" про стягнення 13 588,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Левіт № 1" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Станція технічного обслуговування "ПІТ-Сервіс" про стягнення 13 588,47 грн., з яких: 12 960, 00 грн. - основна заборгованість, 529, 41 грн. - пеня та 99, 06 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2014 у справі № 910/18078/14 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача основну заборгованість в сумі 12 960, 00 грн., пеню в сумі 529, 41 грн. та 3% річних в сумі 99, 06 грн.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі виходив з того, що відповідач не виконав своє грошове зобов'язання за договором на охорону.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2014 у справі № 910/18078/14 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на недоведеність позивачем надання відповідачу послуг з охорони.

Представник позивача в судовому засіданні 09.02.2015 проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апелянт не скористався правом на участь свого представника в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від відповідача до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення відповідача, а також те, що саме товариством з обмеженою відповідальністю "Станція технічного обслуговування "ПІТ-Сервіс" подана апеляційна скарга, а отже його позиція є викладеною та зрозумілою, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між приватним підприємством "Левіт №1" (Охорона) та товариством з обмеженою відповідальністю "Станція технічного обслуговування "ПІТ-СЕРВІС" (Замовник) 03.12.2013 укладено договір №185/Ф-13 на надання послуг охорони.

Згідно предмету даного договору замовник доручає, а охорона приймає на себе зобов'язання, зокрема, щодо охорони майна, яке перебуває у володінні чи користуванні на законних підставах у "Замовника" на "Об'єкті" - СТО "ПІТ-СЕРВІС", та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Камишанська, буд. 4 (п. п. 2. 1.1 договору).

Відповідно до п. 8.1.1 договору, замовник здійснює 01 числа кожного місяця передплату за послуги охорони за даним договором у вигляді 50 % суми вартості послуг з охорони, відповідно до протоколу про узгоджену ціну (додаток №1), та 50 % суми вартості послуг на підставі рахунку-фактури, виставленого охороню, до 10-числа місяця наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів за безготівковим рахунком на розрахунковий рахунок охорони, або через Ощадкасу з обов'язковою вказівкою в призначенні платежу номера цього договору.

Здача-приймання виконаних робіт (послуг) оформляється "Актом приймання-передачі" виконаних робіт (послуг), підписаним обома сторонами, який подається охороню замовникові не пізніше 10-числа місяця наступного за розрахунковим (п. 8.2 договору).

Пунктом 8.7 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати, згідно з п. 8.1.1 договору, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від суми простроченої оплати за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня останньої дати платежу.

Відповідно до п. 8.8 договору, у випадку відсутності оплати в строк, зазначений у договорі, охорона протягом доби в однобічному порядку має право призупинити дію даного договору до моменту повної оплати замовником послуг охорони, згідно умов даного договору.

Згідно додатку № 1 до договору № 185/Ф-13 від 03.12.2013 р., щомісячна вартість послуг з охорони об'єкта, з урахуванням ПДВ, становить 18,00 грн. за одну годину роботи охоронника.

Згідно з актом прийому-передачі від 03.12.2013 позивач прийняв під охорону об'єкт - СТО "ПІТ-СЕРВІС", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Камишанська, буд. 4.

На виконання умов договору позивачем було надано відповідачу послуги з охорони зазначеного об'єкту, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №УоХ-000005 від 31.01.2014 р. на суму 6 912, 00 грн. та №УоХ-000052 від 28.02.2014 р. на суму 6 048, 00 грн., всього на суму 12 960, 00 грн., які підписані та скріплені печатками обох сторін.

Відповідач у строки передбачені договором зобов'язання з оплати охоронних послуг не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість на загальну суму 12 960, 00 грн.

З метою повернення вказаної заборгованості позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 05.03.2014 № 16 з вимогою сплатити борг за отриманні охоронні послуги за січень та лютий 2014 року на суму 12 960, 00 грн.

Відповідач листом (а.с. 26) гарантував оплату заборгованості в сумі 12 960, 00 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині оплати послуг охорони об'єкта, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Станція технічного обслуговування "ПІТ- СЕРВІС" 12 960, 00 грн. боргу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Факт наявності заявленого до стягнення боргу станом на день подачі позову до суду підтверджується матеріалами справи, та не заперечується відповідачем, про що свідчить, зокрема, акт звірки взаєморозрахунків (а.с. 19), підписаний останнім та скріплений його печаткою.

З огляду на викладене доводи апелянта про неотримання послуг з охорони є необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах даної справи доказами.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Станція технічного обслуговування "ПІТ- СЕРВІС" 12 960, 00 грн. боргу за надані позивачем послуги з охорони об'єкта.

Також, окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 529, 41 грн. та 3% річних в сумі 99, 06 грн.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 8.7 договору у випадку несвоєчасної оплати, згідно з п. 8.1.1 договору, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від суми простроченої оплати за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня останньої дати платежу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, як і трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 529, 41 грн. та 3% річних в сумі 99, 06 грн., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Станція технічного обслуговування "ПІТ-Сервіс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2014 у справі № 910/18078/14 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 910/18078/14 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко