Постанова

від 01.02.2007 по справі 45/271пд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

45/271пд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

31.01.2007 р.                                                                            справа №45/271пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів  

за участю представників сторін:

від позивача:Удовенко Є.В.,

від відповідача 1:

від відповідача 2:від третьої особи 1:від третьої особи 2:від прокуратури:Зощенко С.В. дов. № 01/07-3 від 03.01.07р.Картавих С.М., дов. № 01/07-К від 03.01.07р.Топорін А.В., директорАлімов О.С., дов. 349/01-07 від 25.10.06р.не з"явивсяЄфремова А.А., дов. № 02-5333 від 15.09.06р.Пікарь А.О., посвідчення № 2848,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне поданняЯсинуватського міжрайонного прокурора м.Ясинувата

на рішеннягосподарського суду

Донецької області

від06.12.2006 року

по справі№45/271пд

за позовомЯсинуватського міжрайонного прокурора м.Ясинувата в інтересах державив особі  Ясинуватської  районної  державної адміністрації м.Ясинувата  

до

за участю третьої особи:Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарах" м.ДонецькЯсинуватської районної ради1. Донецьке обласне виробниче управління меліорації  та водного господарства м.Донецьк2. Державне управління екології та природних ресурсів в Донецькій області

про визнання недійсним договору

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.12.2006р. у справі № 45/271пд в задоволенні позовних вимог Ясинуватського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ясинуватської районної державної адміністрації, м. Ясинувата, до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю  „ Фарах” м.Донецьк,  до відповідача 2, Ясинуватської районної ради, м. Ясинувата, третя особа 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Донецьке обласне виробниче управління меліорації та водного господарства та третя особа 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне управління екології та природних ресурсів в Донецькій області, про визнання недійсним договору оренди водних об'єктів №61 від 31.05.2002р.- відмовлено.

Вищевказане рішення суду першої інстанції мотивується тим, що  трирічний термін звернення до суду за захистом законних прав та порушених інтересів, який був встановлений діючим на той час Цивільним кодексом Української РСР, закінчився 31.05.2005р. Згідно із ст.80 Цивільного кодексу Української РСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову  є підставою для відмови в позові. За приписом ст. 267 Цивільного кодексу України сплив  позовної  давності,  про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Ясинуватський міжрайонний прокурор не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернувся з апеляційним поданням про скасування рішення, так як вважає, що при винесенні рішення  судом неправильно застосовані  норми матеріального права . При цьому посилається на те , що право  розпорядження  водними об‘єктами загальнодержавного значення районні державні адміністрації Донецької області набули після видачі головою Донецької державної адміністрації  розпорядження № 640 , тобто з 20.10.03р. Вважає , що саме з цього часу у них виникло і право на судовий  захист цього права. Крім того , посилається на те , що  райдержадміністрація та районна рада є самостійними органами , які діють в межах  власної  компетенції, визначеної відповідно до ст. 13 Закону України „ Про місцеві державні адміністрації” та ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”. Контроль  за діяльністю  районної ради райдержадміністрація не здійснює, реєстрацією договорів оренди не займається. Тому при укладенні договору райдержадміністрація не мала довідки  про його існування та не могла довідатися про порушення свого права або про особу , яка його порушила.

Відповідач 1  , Товариство з обмеженою відповідальністю  „ Фарах” м.Донецьк, у відзиві на  апеляційну скаргу та представник відповідача в засіданні суду зазначив , що проти заявленого апеляційного подання  заперечує , рішення господарського суду вважає обґрунтованим та таким , що не підлягає скасуванню. Посилається на те , що перебіг трирічного терміну звернення до суду за захистом законних прав та порушених інтересів  сплив 31.05.05р. Крім того , зазначив , що  Ясинуватській районній державній адміністрації достеменно було відомо про договір оренди водних об‘єктів № 61 від 31.05.02р. , про що свідчить лист № 01-13/2719 від 20.08.03р. в якому зазначено про надання  у 2002році , відповідно до положень Земельного кодексу України , райдержадміністрацією згоди  на оренду земель водного фонду , розташованих під орендованим водним об‘єктом.

Відповідач 2, Ясинуватська  районна рада   , у відзиві  № 22/01-7 від 24.01.07р. на апеляційну скаргу  та представник відповідача в засіданні суду проти заявленого подання заперечує ,  вважає , що рішення суду першої інстанції  винесено правомірно та у відповідності з законодавством України.

Третя особа , Державне управління екології та природних ресурсів  в Донецькій області, відзиву на апеляційне подання не представило , представник третьої особи , що був присутній в судовому засіданні , просить суд розглянути справу на власний розсуд .

20.01.07р.  до суду надійшло клопотання № 01-112 від 29.01.07р. Донецького обласного виробничого управління меліорації та водного господарства м.Донецьк про розгляд апеляційного подання  за відсутністю його представника.

Зважаючи  на достатність наданих сторонами доказів та керуючись ст.75 Господарського процесуального кодексу України -  справа розглядається  за наявними в ній  матеріалами.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв‘язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення  місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважних представників сторін , що присутні в засіданні суду , судова колегія встановила наступне.

31.05.2002р. між Ясинуватською районною радою, м.Ясинувата та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фарах”, м.Донецьк  був укладений договір оренди водних об'єктів за № 61.

За умовами вказаного договору, відповідачу за цим позовом передане в оренду водний об'єкт місцевого значення (частина) балка Вербова басейн річки Вовча, об'ємом 156,0тис.кубм. площею зеркала 9,0 га розташованого у с.Первомайське Первомайської та Песковської селищних рад для риборозведення та виробництва сільськогосподарської та промислової продукції.

Даний договір був укладений на підставі рішення Донецької обласної ради №23/18-87 від 04.03.1998р. „Про делегування окремих повноважень по наданню водних об'єктів в тимчасове користування на умовах оренди” у зв'язку з тим, що ставки є водними об'єктами місцевого значення.

Наказом Державного комітету України по водному господарству №41 від 03.06.1997р., який зареєстрований в Міністерстві юстиції України №2/2442 від 06.01.1998р. затверджений перелік річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення.

Згідно з даним наказом до переліку річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення у Донецькій області, віднесено 13 водотоків у Першотравневому та Новоазовському районах.

Під час перевірки щодо законності надання в оренду водних обєктів загальнодержавного значення та їх використання було встановлено, що фактично ставок на балці Вербова басейну річки Вовча в с.Первомайське об'ємом 156,0 тис.кубм., площею водного дзеркала 9,0 га мав бути віднесений до водного об'єкту загальнодержавного значення.

Оскільки згідно ст.51 Водного кодексу України орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації, прокурор вважає, що Ясинуватська районна Рада не мала права укладати даний договір.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення та доводи повноважних представників сторін , колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про необґрунтованість апеляційного подання , та відповідність оскарженого судового акта зі справи вимогам чинного законодавства з таких підстав.

На підставі  ст. 48 Цивільного кодексу України ( в редакції  1963р.) недійсними можуть визнаватись  угоди , що не відповідають  вимогам законодавства , а також угоди , що порушують вимоги  Указів Президента України , Постанов Кабінету  Міністрів України , інших нормативних актів , виданих державними органами , в тому числі відомчих , зареєстрованих у встановленому порядку.

Отже, положення даної статті  передбачають наявність тих обставин , з якими закон пов‘язує визнання угод недійсними і настання відповідних  наслідків , а саме:  відповідність змісту угод вимогам закону ; додержання встановленої форми угоди ; правоздатність сторін за угодою;  та в чому конкретно полягає неправомірність  дій сторони .

За змістом п.7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, щодо позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і  про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Законом України N1990-III від 21.09.2000р. „Про внесення змін до Водного кодексу України” були внесені зміни в ст.51 Водного кодексу Україні, стаття була доповнена абзацем наступного змісту: „Орендодавцями  водних  об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.”

Даний закон був опублікований у Відомостях Верховної Ради України, рік 2000, 10.11.2000, N 45, ст. 390;  Голос України, 25.10.2000;  Урядовий кур'єр, 01.11.2000;  Офіційний вісник України, рік 2000, 03.11.2000, N 42, ст. 1772, стор.13.

Як вбачається з матеріалів справи , Ясинуватський міжрайонний прокурор звернувся до суду із позовом про визнання недійсним договору оренди водних об'єктів №61 від 31.05.2002р. - 22.09.2006р.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те , що  трирічний термін звернення до суду за захистом законних прав та порушених інстересів, який був встановлений діючим на той час Цивільним кодексом Української РСР, починається з 31.05.2002р. та закінчується 31.05.2005р. Таким чином , прокурором був пропущений встановлений законом строк позовної давності.

Відповідно до положень  ст.80 Цивільного кодексу Української РСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову  є підставою для відмови в позові.

За приписом ст. 267 Цивільного кодексу України сплив  позовної  давності,  про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином , господарський суд дійшов до вірного висновку про відмову Ясинуватському міжрайонному прокурору в інтересах держави в особі Ясинуватської районної державної адміністрації, м. Ясинувата в задоволенні вимог про визнання недійсним договору оренди водних об'єктів №61 від 31.05.2002р.

Доводи прокурора щодо набуття  Ясинуватською райдержадміністрацією повноважень почалось лише з моменту видання головою Донецької обласної державної адміністрації розпорядження № 640 від 20.10.03р. та обов‘язку  орендаря переукласти договір оренди водного об‘єкту через видання  означеного розпорядження  не можуть  бути визнані такими , що ґрунтуються на Законі, з тих підстав , що:

-          по-перше, вказане розпорядження було прийнято в зв‘язку з внесенням змін  до Водного Кодексу України в частині передачі прав на укладання  договорів оренди водних об‘єктів загального державного значення місцевим державним адміністраціям, тобто на момент укладення спірного договору оренди такого розпорядження , так саме , як і змін до Водного Кодексу України не існувало, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин даних нормативних  актів з оглядом на положення ст. 58 Конституції України;

       -               по-друге, на час укладення договору оренди № 61 від 31.05.02р. діяло  рішення                     

           обласної ради від  04.03.98р. № ХХІІ/18-87 „ О делегировании отдельных полномочий по предоставлению водных объектов  во временное пользование на условиях аренды” і рішення обласної ради від 27.03.01р. № 3/19-439 „О внесении изменений  в решение обласного совета  от 04.03.98г. № ХХІІ/18-87 „ О делегировании отдельных полномочий по предоставлению водных объектов  во временное пользование на условиях аренды”;

-          по-третє, судова колегія критично  ставиться  до ствердження прокурора про відсутність відомостей  у райдержадміністрації про  укладення спірного договору оренди , так як відсутність контролю з боку цього органу з приводу питань надання в оренду ( тобто в платне користування з сплатою до бюджету відповідних  грошових коштів) водних об‘єктів означає невиконання  цим органом  контролюючих функцій, покладених  в цій частині на нього приписами ст. 16 Закону України „ Про місцеві державні адміністрації”.

Крім того , відносно ствердження Прокурора про те , що позивач на час укладення спірного договору  не знав , що водний об‘єкт , яким був зданий в оренду , відноситься до  категорії  об‘єктів загальнодержавного значення  слід зауважити  таке. Матеріали справи містять лист  № 03/302  ( а.с. 10) де зазначено , що згідно ст. 5 Водного кодексу України  до водних об‘єктів  загальнодержавного значення належать „поверхневі води ( озера, водосховища, річки, канали) , що знаходяться і використовуються  на території  більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків”. До водних об‘єктів місцевого  значення –„ поверхні води , що знаходяться і використовуються в межах однієї області  які не віднесені до водних об‘єктів загальнодержавного значення”.

Наказом Державного комітету України № 41 від 03.06.97р.  та зареєстрованого в Міністерстві  юстиції України № 2/2442 від 06.01.98р. затверджено перелік річок та водойм, що віднесені до водних об‘єктів місцевого значення. Згідно цього Наказу до водних об‘єктів місцевого значення  у Донецькій області віднесені  тільки  13 водотоків у Першотравневому  та Новоазовському районах.

Тобто, віднесення водного об‘єкту до категорій загальнодержавного або місцевого значення врегульовані нормативними актами , які мають юридичну силу та не потребують спеціальних знань  для їх застосування.

Таким чином , ці доводи Прокурора не можуть бути взяті до уваги.

Крім того , судова колегія вважає необхідним зазначити , що з доводів прокурора , викладених в апеляційному поданні , не вбачається в чому саме полягає порушення  інтересів держави.  Означені обставини не були визначені також представником прокурора в судовому засіданні.

При цьому , слід зауважити  , що жодних розбіжностей у розмірі орендної плати за користування водним об‘єктом, як про це зазначено представником прокурора, при укладенні відповідного договору  як з Радою так і з Райдержадміністрацією  існувати не може через законодавче врегулювання даного питання, яке є однаковим для обох  державних органів.

Стосовно ствердження представника прокурора відносно обмеження прав на розпорядження  спірним водним  об‘єктом  райдержадміністрацією, слід зауважити , що  під  розпорядженням  слід розуміти   відчуження майна, а не здання його  в оренду.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду по даній справі відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких подано подання про перевірку рішення не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 99, 101,103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд  

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційне  подання Ясинуватського міжрайонного прокурора   на рішення господарського суду Донецької області від 06.12.2006р. у справі № 45/271пд –залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 06.12.2006р. у справі № 45/271пд–без мін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошенні в судовому засіданні.

Головуючий          

Судді: