Постанова

від 17.10.2014 по справі п/811/2793/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2014 року Справа № П/811/2793/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Кармазиної Т.М.

за участю секретаря - Білоус І.В., Сириці І.О.,

за участю представника позивача - Палуна Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кіровограді справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокор Плюс" до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.08.2014 року №0004211500 та №0004221500.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "Єврокор Плюс" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, податку на прибуток за 2013 рік, липень 2013 року по взаємовідносинам з ТОВ "Орландо-А" (код 37153992), якою встановлено заниження податку на прибуток на 16 205 грн. та завищення податкового кредиту в сумі 17 057,46 грн. При цьому, зазначав, що такі висновки є необґрунтованими та безпідставними, а податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню з огляду так як господарські правовідносини з ТОВ "Орландо-А" підтверджуються належним чином складеними та оформленими первинним документами, а відповідача в частині нікчемності правочину є безпідставними та не можуть ґрунтуватись лише на акті перевірки контрагента-постачальника.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Відповідачем подано до суду заперечення проти позову згідно змісту якого зазначено, що всі операції купівлі-продажу позивача з ТОВ "Орландо-А" не спричиняють реального настання правових наслідків, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 16205,00 грн. та завищення податкового кредиту в сумі 17057,64 грн.. Враховуючи це, перевіркою встановлено порушення ст.ст.138, 139, 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим 05.08.2014 р. винесено податкові повідомлення-рішення №0004211500, №0004221500, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають (а.с.58-62).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак подав клопотання про розгляд справи за його відсутності за наданими документами. Одночасно, представник просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог (а.с.111).

Суд, дослідивши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврокор Плюс" зареєстровано 09.06.2010 як юридична особа (а.с.74-75), та перебуває на обліку в Світловодській ОДПІ як платник податків.

Судом встановлено, що відповідачем проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "Єврокор Плюс" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, податку на прибуток за 2013 рік, липень 2013 р. по взаємовідносинам з ТОВ "Орландо-А" (код - 37153992), за результатами якої складено акт від 22.07.2014 р. №314/2200/37153992 (а.с.12-31).

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 16 205 грн.;

2. п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по операціям з ТОВ "Орландо-А" в липні 2013 р. на суму 17 057,46 грн..

На підставі даного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 05.08.2014 р.:

- №0004211500 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 20 256,25 грн., у тому числі 16 205 грн. основного платежу та 4 051,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.8-9);

- №0004221500 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 21 322,50 грн., у тому числі 17 058 грн. основного платежу і 4 264,50 грн. штрафної (фінансової) санкції (а.с.10-11).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

І. Щодо заниження податку на прибуток приватних підприємств.

Як вбачається з акту, за перевіряємий період позивачем документально відображено наявність фінансово-господарських правовідносин з ТОВ "Орландо-А" за 2013 рік (липень 2013 року). Так, за перевіряємий період позивачем задекларовано валові витрати за 2013 р. у сумі 4 705 599 грн., при цьому, перевіркою повноти визначення валових витрат за даний період, з позиції відповідача, встановлено їх завищення у сумі 85 287,31 грн.. Зокрема, в ході перевірки позивача було використано акт ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області за №387/2200/38626204 від 31.10.2013 р. "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Орландо-А" (код ЄДРПОУ 38626204) з питання дотримання вимог діючого податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Базіс-Вент" (код ЄДРПОУ 37571778) за липень 2013 р.", згідно висновків якого відповідач вважає, що операції з придбання товару/послуг ТОВ "Орландо-А" за червень 2013 р. та подальшої реалізації підприємствам-покупцям (в даному випадку й позивачу) не можливо підтвердити. Таким чином, на думку відповідача, операції купівлі-продажу ТОВ "Єврокор Плюс" з ТОВ "Орландо-А" не спричиняють реального настання правових наслідків, а у зв'язку з не підтвердженням податкових витрат - відсутні об'єкти оподаткування податком на прибуток, що в кінцевому результаті призвело до заниження податку на прибуток в сумі 16 205 грн..

Суд не погоджується з цим та зазначає наступне.

Згідно п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно п.138.1 ст.138 ПК України витрати, котрі враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України передбачено, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що платник податків має право віднести будь-які витрати до складу витрат за умови їх здійснення в межах своєї господарської діяльності та документального підтвердження відповідних витрат шляхом оформлення (складання) первинних документів відповідно до вимог чинного законодавства.

Судом встановлено, що 01 липня 2013 року між позивачем (Покупець) та ТОВ "Орландо-А" (Постачальник) укладено договір №0107-2013, відповідно до якого Постачальник зобов'язувався поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення для виконання будівельних робіт, а Покупець - прийняти і оплатити продукцію на умовах, визначених у договорі (а.с.32-33).

На виконання умов договору 29.07.2013 року ТОВ "Орландо-А" поставило позивачу товар - антикорозійна бітумно-полімерна система XUNDA плівка (в кількості 2543 кг), антикорозійна бітум-полімерна система XUNDA праймер (в кількості 150 кг), всього на суму 102 344,77 грн., в т.ч. ПДВ - 17 057,46 грн., що підтверджується видатковою накладною №144 (а.с.34), податковою накладною №144 (а.с.35) та товарно-транспортною накладною (а.с.36).

Оплата за товар підтверджена платіжним дорученням № 169 від 06.11.2013 р. на суму 102 344,77 грн. (а.с.119).

Як зазначав представник позивача в судовому засіданні, товар розвантажено позивачу в орендованому приміщенні за адресою: м. Кременчук, вул. Сумська, 69, що підтверджено договором №1/11 від 01.11.2012 року (а.с.100-102), актом здачі-приймання робіт (надання послуг)(а.с.122), журналом-ордером і відомістю по рахунку 281 Товари на складі за липень 2013 року (а.с.124).

В подальшому, отриманий у ТОВ "Орландо-А" товар було використано позивачем у власній господарській діяльності шляхом реалізації до ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" згідно договору про закупівлю за державні кошти №12-074 від 18.09.12 р. (а.с.112-118, 120-121, 123).

Отже, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що факт отримання, оплати та використання товару у господарській діяльності підтверджено наявними в справі доказами. При цьому, господарські операції знайшли своє відображення як в бухгалтерському, так і податковому обліках, а тому висновки про заниження податку на прибуток на 16 205 грн. є необґрунтованими, відтак, податкове повідомлення-рішення від 05.08.2014 р. №0004211500 - протиправним.

ІІ. Завищення податкового кредиту.

Перевіркою встановлено, що за період 01.07.13 - 31.07.13 позивачем документально відображено у складі податкового кредиту фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Орландо-А". Водночас, на думку відповідача, враховуючи акт перевірки контрагента позивача, ТОВ "Єврокор Плюс" включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість податкові накладні, виписані в порушення пункту 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, ТОВ "Орландо-А за липень 2013 року, що призвело до заниження податку на додану вартість та завищення податкового кредиту в сумі 17 057,64 грн..

Згідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідності до ч.1 та 2 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, згідно вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, підприємство не має права на податковий кредит у разі відсутності податкової накладної чи митної декларації, що позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено порядок складання та вимоги до податкових накладних.

Відповідно п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, з аналізу наведених вище норм законодавства та правовідносин позивача з ТОВ "Орландо-А" за липень 2013 р. вбачається, що позивачем, було дотримано всіх обов'язкових вимог закону, пов'язаних з формуванням податкового кредиту і виникненням податкового зобов'язання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.

Суд також враховує, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, є не безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

У відповідності до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним суб'єктом господарювання було лише одержання позивачем податкової вигоди.

Також, відповідачем не наведено доказів того, що договір, сторонами якого є позивач та ТОВ "Орландо-А", було укладено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави, в т.ч., в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди. Крім того, відповідачем не доведено факт, що дана юридична особа була створена з відома або за участі позивача з метою ухилення від сплати податків, порушення економічних інтересів держави тощо.

До того ж, за правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України № 21-47а10 від 31.01.2011 р., чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача в частині завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 17 057,46 грн. за липень 2013 року, а тому податкове повідомлення-рішення № 0004221500 від 05 серпня 2014 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 17 058,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 4264,50 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. При цьому, за приписами частини другої статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, а тому суд вважає їх такими, що винесені не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, суд вважає за необхідне присудити позивачу судові витрати з Державного бюджету України в розмірі 182,70 грн..

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 05 серпня 2014 року №0004211500 та №0004221500.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "Єврокор Плюс" з Державного бюджету України судові витрати в сумі 182,70 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено - 22.10.2014р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина