Ухвала

від 08.10.2015 по справі п/811/2793/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 жовтня 2015 рокусправа № П/811/2793/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року

у справі № П/811/2793/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокор Плюс»

до відповідача ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврокор Плюс» звернулося з адміністративним позовом до відповідача, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.08.2014 року №0004211500 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 20 256,25 грн., у тому числі 16 205 грн. основного платежу та 4 051,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0004221500 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 21 322,50 грн., у тому числі 17 058 грн. основного платежу і 4 264,50 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позові, зазначив, що висновки перевірки, за результатами якої прийнято податкові повідомлення-рішення, щодо відсутності факту господарських операцій купівлі-продажу товару з ТОВ «Орландо-А» є необґрунтованими.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокор Плюс» задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 05.08.2014 року №0004211500 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 20 256,25 грн., у тому числі 16 205 грн. основного платежу та 4 051,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0004221500 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 21 322,50 грн., у тому числі 17 058 грн. основного платежу і 4 264,50 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Постанова суду мотивована необґрунтованістю та недоведеністю відповідачем тих обставин, які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Такі висновки суд обґрунтував встановленими обставинами справи, які свідчать про реальність господарських операцій, що не визнаються відповідачем, а також наявністю належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують здійснені позивачем господарські операції, за наслідками яких підприємством визначено податкові зобовязання з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач - ОСОБА_1 об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність рішення суду обставинам справи, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач, зокрема, зазначив, що контрагентом позивача не могла бути здійснена поставка товарів (послуг) у зв'язку з відсутністю відповідних ресурсів. Крім того до перевірки не надано первинні документи, які підтверджуються реальність господарських операцій.

Так, відповідач вказує, що в ході перевірки встановлено відсутність реальності здійснення фактичної поставки ТМЦ по ланцюгу постачання в частині не надання наступних документів: відсутні сертифікати якості на отримані матеріали, відсутні специфікації до договорів; відсутні технічні паспорти на автомобілі (причепи), немає можливості підтвердити факт одночасного постачання (отримання) 3х-4х видів палива за одну поставку; відсутня інформація щодо вантажопід'ємності транспортних засобів, що використовувались при перевезенні ТМЦ; відсутня інформація щодо наявності основних засобів, на яких здійснюється виробництво; тощо. Відсутність даної інформації свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Заперечення на апеляційну скаргу до суду не надійшли.

Представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до суду не прибули.

У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що посадовими особами податкової інспекції проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "Єврокор Плюс" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, податку на прибуток за 2013 рік, липень 2013 р. по взаємовідносинам з ТОВ "Орландо-А" (код - 37153992), за результатами якої складено акт від 22.07.2014 р. №314/2200/37153992.

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 16 205 грн.;

2. п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по операціям з ТОВ "Орландо-А" в липні 2013 р. на суму 17 057,46 грн..

Проведеною перевіркою встановлено: за перевіряємий період позивачем документально відображено наявність фінансово-господарських правовідносин з ТОВ "Орландо-А" за 2013 рік (липень 2013 року). Так, за перевіряємий період позивачем задекларовано валові витрати за 2013 р. у сумі 4 705 599 грн., при цьому, перевіркою повноти визначення валових витрат за даний період, з позиції відповідача, встановлено їх завищення у сумі 85 287,31 грн.. Зокрема, в ході перевірки позивача було використано акт ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області за №387/2200/38626204 від 31.10.2013 р. "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Орландо-А" (код ЄДРПОУ 38626204) з питання дотримання вимог діючого податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Базіс-Вент" (код ЄДРПОУ 37571778) за липень 2013 р.", згідно висновків якого відповідач вважає, що операції з придбання товару/послуг ТОВ "Орландо-А" за червень 2013 р. та подальшої реалізації підприємствам-покупцям (в даному випадку й позивачу) не можливо підтвердити. Таким чином, на думку відповідача, операції купівлі-продажу ТОВ "Єврокор Плюс" з ТОВ "Орландо-А" не спричиняють реального настання правових наслідків, а у зв'язку з не підтвердженням податкових витрат - відсутні об'єкти оподаткування податком на прибуток, що в кінцевому результаті призвело до заниження податку на прибуток в сумі 16 205 грн..

Крім того, під час проведення перевірки також встановлено, що за період 01.07.13 - 31.07.13 позивачем документально відображено у складі податкового кредиту фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Орландо-А". Водночас, на думку відповідача, враховуючи акт перевірки контрагента позивача, ТОВ "Єврокор Плюс" включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість податкові накладні, виписані в порушення пункту 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, ТОВ "Орландо-А за липень 2013 року, що призвело до заниження податку на додану вартість та завищення податкового кредиту в сумі 17 057,64 грн..

З цих підстав ОДПІ вказує на нереальність господарських операцій між ТОВ «Єврокор Плюс» та ТОВ «Орландо-А», що свідчить про неправомірність визначення ТОВ «Єврокор Плюс» витрат та формування податкового кредиту по цим взаємовідносинам.

Будь-яких інших обставин, з якими б ОДПІ пов'язувала порушення ТОВ «Єврокор Плюс» вимог податкового законодавства, акт перевірки не містить.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 05.08.2014 року:

- №0004211500 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 20 256,25 грн., у тому числі 16 205 грн. основного платежу та 4 051,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій ;

- №0004221500 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 21 322,50 грн., у тому числі 17 058 грн. основного платежу і 4 264,50 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податкові повідомлення - рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені, зокрема, Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

Відповідно до пп. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, податковою службою фактично не досліджувались господарські операції між позивачем та ТОВ «Орландо-А», за наслідками яких позивачем визначались податкові зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість. Висновки про заниження податкових зобов'язань зроблені не з огляду на вищенаведені норми права, а з огляду на обставини, які викладені в акті перевірки контрагента позивача ТОВ «Орландо-А» які, на думку ОДПІ, свідчать про нереальність укладених правочинів. В той же час, враховуючи вказані вище норми матеріального права, при дослідженні факту здійснення господарської діяльності повинні досліджуватись відносини, що мали місце безпосередньо між учасниками господарських операції, та документи первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких сформовані дані податкового обліку.

Отже, обставини, викладені в акті перевірки ТОВ «Єврокор Плюс», не можуть бути беззаперечним доказом порушення саме позивачем вимог податкового законодавства та підставою для прийняття контролюючим органом рішення про збільшення сум грошового зобов'язання.

Дослідивши акт перевірки та документи первинного бухгалтерського обліку позивача у сукупності, суд встановив наступне.

01 липня 2013 року між позивачем (Покупець) та ТОВ "Орландо-А" (Постачальник) укладено договір №0107-2013, відповідно до якого Постачальник зобов'язувався поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення для виконання будівельних робіт, а Покупець - прийняти і оплатити продукцію на умовах, визначених у договорі.

На виконання умов договору 29.07.2013 року ТОВ "Орландо-А" поставило позивачу товар - антикорозійна бітумно-полімерна система XUNDA плівка (в кількості 2543 кг), антикорозійна бітум-полімерна система XUNDA праймер (в кількості 150 кг), всього на суму 102 344,77 грн., в т.ч. ПДВ - 17 057,46 грн., що підтверджується видатковою накладною №144, податковою накладною №144 та товарно-транспортною накладною.

Оплата за товар підтверджена платіжним дорученням № 169 від 06.11.2013 р. на суму 102 344,77 грн..

Крім того судом встановлено, що товар придбаний у контрагента розвантажено позивачу в орендованому приміщенні за адресою: м. Кременчук, вул. Сумська, 69, що підтверджено договором №1/11 від 01.11.2012 року, актом здачі-приймання робіт (надання послуг, журналом-ордером і відомістю по рахунку 281 Товари на складі за липень 2013 року.

В подальшому, отриманий товар було використано позивачем у власній господарській діяльності шляхом реалізації до ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" згідно договору про закупівлю за державні кошти №12-074 від 18.09.12 р..

Надані позивачем документи, у їх сукупності, дозволяють визначитись зі змістом та обсягом господарських операцій, найменуванням поставленого товару та виконаних робіт, їх кількістю та вартістю, сторонами господарських операцій та осіб відповідальних за здійснення господарських операцій. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Податкове законодавство України не ставить в залежність право покупця на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, а також наявності та змісту правових взаємовідносин цих осіб між собою.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість одним із постачальників товару у ланцюгу постачання не впливає на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого при придбанні товару (послуг), оскільки Податковий кодекс України не ставить таке право покупця в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками товару (послуг) своїх договірних (цивільно-правових) та податкових зобов'язань.

У разі, коли контрагенти покупця чи треті особи не виконали свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Будь-які факти, встановлені під час перевірки контрагентів, не є підставою для позбавлення покупця права на витрати та податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання права на кредит та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовного того, що під час судового розгляду відповідач не надав беззаперечних доказів щодо відсутності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Орландо-А».

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність і обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень, що є підставою для задоволення позову.

На підставі викладеного, апеляційну скаргу ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області слід залишити без задоволення, постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 у справі № П/811/2793/14 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 22.10.2015 року.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко