Постанова

від 16.10.2014 по справі 810/5591/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2014 року 810/5591/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Приходько Н.І., за участю:

представника позивача - Гаврика І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИМАТ» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

25 вересня 2014 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРИМАТ» (ТОВ «ПРИМАТ», товариство) із позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 червня 2014 року №0005341501.

Зазначали, що податковим органом за результатами перевірки зроблено помилкові висновки про порушення позивачем вимог пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки товариством дотримано порядку включенню до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у випадку невнесення постачальником товару до Єдиного реєстру податкових накладних податкової накладної, зокрема подано до ДПІ податкову декларацію із податку на додану вартість за відповідний період із додаток №8, лист про нереєстрацію постачальником у відповідному реєстрі податкової накладної та документальне підтвердження взаємовідносин із ТОВ «Толф».

Посилаючись на порушення відповідачем норм Податкового кодексу України, просили визнати протиправним і скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача направив клопотання про розгляд справи без його участі; також подав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні позову. Стверджував, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття оскаржуваного рішення про збільшення суми грошового зобов'язання позивача із податку на додану вартість, а також стягнення штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення, виходячи із такого.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРИМАТ» є юридичною особою, зареєстроване 21 квітня 1995 року, тобто є суб'єктом господарської діяльності (а.с.45-46).

Як вбачається з Акта від 29 травня 2014 року №1786/15-1/23240407 у період з 16 травня 2014 року по 29 травня 2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПРИМАТ» (код за ЄДРПОУ 23240407) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Толф» (код за ЄДРПОУ 34808845) за період з 1 грудня 2012 року по 31 березня 2013 року (а.с.10-13).

За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, товариством порушено вимоги пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України Кодексу та розділу 3 наказу ДПА України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо комплексного відпрацювання сум ПДВ, які формують податковий кредит за податковими накладними, не зареєстрованими в ЄРПН» від 15 травня 2012 року №420, через що безпідставно завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий 2013 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку, у розмірі 50673 грн.; безпідставно завищено бюджетне відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань в наступних періодах за березень 2013 року у сумі 50673 грн.; безпідставно занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за березень 2013 року у розмірі 50673 грн.

Такі висновки зроблені у зв'язку із виявленням відповідачем відсутності факту реєстрації податкової накладної за грудень 2012 року по операціям із ТОВ «Толф» в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як стверджувалось представником позивача і не заперечувалось відповідачем, ТОВ «ПРИМАТ» подано до ДПІ заперечення на Акт від 29 травня 2014 року №1786/15-1/23240407, однак Інспекцією такі заперечення залишено без задоволення.

На підставі Акта перевірки 17 червня 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0005341501, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість на 50673 грн. за основним платежем і на 25337 грн. за штрафними санкціями (а.с.9).

Судом з'ясовано, що 23 липня 2012 року між ТОВ «ПРИМАТ» та ТОВ «Толф» укладено договір постачання нафтопродуктів №064-250712 (а.с.31-33).

У ході виконання такого договору 25 грудня 2012 року оформлено рахунок №ТФ-0000443 та підписано видаткову накладну №РН-0000626 (а.с.15, 54).

26 грудня 2012 року контрагентом позивача ТОВ «Толф» виписано податкову накладну №72 на суму 304036,25 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 50672,70 грн. (а.с.14).

Дізнавшись, що вказана податкова накладна не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач разом із податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2012 року подав додаток №8 - «Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)», які отримано ДПІ 21 січня 2013 року, про що свідчить квитанція №2 (а.с.16зв.,17).

Крім того, у листі до ДПІ від 21 січня 2013 року, який отримано Інспекцією також 21 січня 2013 року, ТОВ «Примат» повідомило податковий орган, що ТОВ «Толф» не зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №72 від 26 грудня 2012 року; зазначили і про те, що товариство додало до декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року додаток №8 - заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних). Також подали із вказаним листом копії договору постачання №064-250712 від 23 липня 2012 року, рахунку №ТФ-0000443 від 25 грудня 2012 року, видаткової накладної №РН-0000626 від 25 грудня 2012 року, податкової накладної №72 від 26 грудня 2012 року, виписки з банку про оплату (а.с.16).

Податкова накладна №72 від 26 грудня 2012 року видана ТОВ «ТОЛФ», з урахуванням уточнюючого розрахунку, включена товариством «ПРИМАТ» до податкового кредиту за лютий 2013 року, а відповідна сума податку врахована позивачем при визначенні суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2013 року.

Крім того, у ході розгляду справи встановлено, що надходження заяви ТОВ «ПРИМАТ» від 21 січня 2013 року із скаргою на ТОВ «Толф» стало підставою для проведення документальної позапланової перевірки зазначеного постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

За результатами такої перевірки від ДПІ у Печерському районі м. Києва надійшла довідка №916/22-9/34808845 від 7 березня 2013 року (а.с.18-20), за висновками якої перевіркою не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ТОВ «Толф» за грудень 2012 року; у той же час, встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей отриманих від ТОВ «Толф» за грудень 2012 року.

Також з'ясовано, що правомірність нарахування товариством «Примат» бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодах за березень 2013 року вже була предметом перевірки ДПІ у травні-червні 2013 року, за наслідками якої порушень при врахуванні суми податку на додану вартість за операцією із ТОВ «Толф» виявлено не було.

Судом встановлено, що жодних претензій стосовно реальності здійснення господарської операції, за якою виписано податкову накладну №72 від 26 грудня 2012 року, як і щодо форми і змісту первинних документів і податкової накладної, - у ДПІ не має.

У судовому засіданні оглянуто оригінали первинних документів та податкову накладну №72 від 26 грудня 2012 року, виписану ТОВ «Толф», встановлено відповідність їм залучених до матеріалів справи копій.

Також досліджено платіжні доручення (а.с.55-62), за результатами чого встановлено факт оплати позивачем коштів за отриману від ТОВ «ТОЛФ» продукцію. На підтвердження перевезення придбаного товару товариством подано завірену копію товарно-транспортної накладної (а.с.42).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

У силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної (частина третя пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

За нормами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

За правилами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

За наведених законодавчих приписів та встановлених у ході судового розгляду обставин, суд констатує, що позивачем було здійснено усіх передбачених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України дій, які у разі нереєстрації продавцем товару податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних дають право на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Крім того, за наслідками дослідження судом первинних документів та податкової накладної за операцією із ТОВ «Толф» встановлено відповідність таких документів законодавчим вимогам до їх оформлення.

У зв'язку із цим, суд резюмує правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту у лютому 2013 року податку на додану вартість у сумі 50672,70 грн. за податковою накладною №72 від 26 грудня 2012 року по постачальнику ТОВ «Толф».

При цьому відповідачем доводи позивача про правомірне формування податкового кредиту не спростовані, доказів відсутності у ТОВ «ПРИМАТ» права на формування податкового кредиту за податковою накладною №72 від 26 грудня 2012 року, як і доказів невиконання ним вимог Податкового кодексу України при виявленні факту нереєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, - не надано.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 182,70 грн., доказів понесення інших судових витрат не надано. Тому судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №0005341501 від 17 червня 2014 року.

Стягнути із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИМАТ» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 20 жовтня 2014 р.