Ухвала

від 21.10.2014 по справі 903/921/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"21" жовтня 2014 р. Справа № 903/921/14

за позовом приватного підприємства "Безпека-Центр"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРІС"

про стягнення 107 524,70грн.

Суддя Філатова С.Т.

за участю представників сторін:

від позивача: Галян В.Я., дов. від 23.09.2014р. №10-1, Луцик А.М., дов. №9-3 від 15.09.2014р., Зубаль А.М., директор

від відповідача: Діхтяренко Ю.І., дов. від 30.09.2014р.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: приватне підприємство "Безпека-Центр" звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРІС" про стягнення 107 524,70грн. (згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог від 07.10.2014р.), в т.ч. 3 336,61грн. заборгованості за поставлені нафтопродукти згідно договору купівлі-продажу нафтопродуктів №12/09/13 від 12.09.2013р., 3 142,53грн. пені за несвоєчасну оплату товару згідно п. 5.3 договору, 3 983,66грн. штрафу згідно п. 5.3 договору, 96 532,98грн. відсотків за користування товарним кредитом згідно п. 5.4 договору, 528,92грн. річних згідно ст. 625 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів №12/09/13 від 12.09.2013р. Посилається на договір купівлі-продажу нафтопродуктів №12/09/13 від 12.09.2013р., видаткові накладні №0000000041 від 30.09.2013р., №0000000034 від 31.10.2013р., №00000000028 від 30.11.2013р., №0000000028 від 31.12.2013р., №0000000027 від 31.01.2014р., №0000000032 від 28.02.2014р., платіжні доручення №742 від 20.09.2013р., №751 від 30.09.2013р., №755 від 07.10.2013р., №760 від 11.10.2013р., №765 від 18.10.2013р., №779 від 07.11.2013р., №787 від 15.11.2013р., №790 від 19.11.2013р., №791 від 19.11.2013р., №804 від 28.11.2013р., №809 від 06.12.2013р., №811 від 09.12.2013р., №812 від 10.12.2013р., №821 від 18.12.2013р., №824 від 24.12.2013р., №825 від 26.12.2013р., №9 від 22.01.2014р., №12 від 27.01.2014р., №22 від 06.02.2014р., №30 від 14.02.2014р., №33 від 21.02.2014р., №84 від 22.05.2014р., №96 від 16.06.2014р., №101 від 24.06.2014р., №128 від 31.07.2014р., №147 від 19.08.2014р., №194 від 17.09.2014р., №199 від 26.09.2014р. , акт звірки взаєморозрахунків від 31.12.2013р., підписаний обома сторонами.

Ухвалою суду від 07.10.2014р. розгляд справи згідно ст. 77 ГПК України відкладався у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі. Зобов'язано позивача розглянути акт звірки, звірити розрахунки, у разі заперечень надати суду контррозрахунок; відповідача - направити повноважного представника до позивача для проведення звірки взаємних розрахунків, акт звірки надати суду до 17.10.2014р.

Представник відповідача вимоги ухвали суду від 07.10.2014р. не виконав, акт звірки не подав. Разом з тим, у письмових поясненнях, відібраних судом у судовому засіданні згідно ст. 32 ГПК України, позивач зазначив, а відповідач підтвердив, що основна сума заборгованості складає 3 336,61грн.

У судовому засіданні представник відповідача звернувся до суду з клопотанням від 21.10.2014р. про зупинення провадження у справі до вирішення судом справи №903/1012/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торіс" до відповідача приватного підприємства «Безпека-Центр» про визнання недійсним п.5.4 договору купівлі-продажу нафтопродуктів №12/09/13 від 12.09.2013р.

Клопотання обґрунтував тим, що п.5.4 договору купівлі-продажу нафтопродуктів №12/09/13 від 12.09.2013р., яким передбачено сплату відсотків за користування товарним кредитом, не відповідає вимогам закону та суттєво порушує права товариства.

До клопотання долучив ухвалу господарського суду Волинської області про порушення провадження у справі №903/1012/14 від 15.10.2014р.

Представник позивача заперечив клопотання про зупинення провадження у справі, посилаючись на п. 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Суд, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, ухвалив відхилити останнє, виходячи із наступного:

Згідно частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Пунктом 3.16. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч.ч. 2-4 ст. 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, -у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю або у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

В силу наведеної норми суд має право визнати недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний із предметом спору договір, який суперечить законодавству, коли визнання недійсним договору не є предметом позову, а позовна вимога лише ґрунтується на договорі. Таким чином, розглядаючи позовні вимоги, що випливають з договору, суд, у будь-якому випадку, має перевірити правомірність цього договору.

Представник відповідача у відзиві від 21.10.2014р. позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 3 336,70грн., пені - 3 142,53грн., штрафу - 3 983,66грн. визнав. Разом з тим, заперечив нарахування відсотків за користування товарним кредитом, мотивуючи тим, що відповідно до п.п. 14.1.245 Податкового кодексу України товарний кредит це товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Законодавець передбачив вимоги, які ставляться до договорів, які передбачають поставку товарів на умовах товарного кредиту, зокрема, дані договори передбачають відстрочення (відстрочка, розстрочка) остаточних розрахунків на визначений строк; сторони у договорі обумовлюють відсоток за користування товарним кредитом; користування товарним кредитом передбачає правомірне використання чужих коштів під визначений процент.

Вважає, що договір купівлі-продажу нафтопродуктів №12/09/13 є типовим договором купівлі-продажу без умови відкладення платежу та відсотків за користування кредитом.

Встановлюючи відсотки за користування товарним кредитом, продавець в даному випадку передбачив відповідальність за несвоєчасне проведення розрахунків у вигляді стягнення відсотків за користування чужими коштами, про що свідчить і те, що ця норма міститься в розділі 5 «Відповідальність сторін», а не в розділі 3 «Ціна (вартість) товару та умови оплати товару».

Стверджує, що пункт 5.4 договору купівлі-продажу нафтопродуктів №12/09/13 передбачає саме сплату відсотків за прострочення розрахунків (відповідальність за несвоєчасне проведення платежів), а не сплату відсотків по товарному кредиту.

Судом прийнято визнання позову відповідачем в частині стягнення 3 336,70грн. основного боргу, 3 142,53грн. пені, 3 983,66грн. штрафу згідно ст.ст. 22, 78 ГПК України, як таке, що не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, виходячи з принципу диспозитивності сторін, зважаючи на подання відповідачем відзиву безпосередньо у судовому засіданні, господарський суд, керуючись п. 3 ст. 77 ГПК України, вважає за необхідне відкласти розгляд спору.

Господарський суд, керуючись п. 3ст.77, ст.86 ГПК України, -

ухвалив:

1. Розгляд справи відкласти на 18.11.2014р. на 10:00год.

2. Представити суду до 08.11.2014р.

2.1. Позивачу: доводи по суті відзиву відповідача від 21.10.2014р.

Представники сторін про наступне судове засідання повідомлені під розписку.

Суд попереджає сторони, що у разі невиконання вимог суду, господарським судом буде вирішене питання про адмінвідповідальність за злісне ухилення від виконання вимог суду та в силу ст. 4-5 ГПК України, ст.ст. 185-3, 221-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладено штраф у розмірі до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (1 700грн.).

Суд повідомляє, що згідно зі ст. 221-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова суду, прийнята за результатами розгляду такої справи, є остаточною і оскарженню не підлягає.

У разі неподання витребуваних судом доказів та неявки в судове засідання повноважного представника відповідача спір буде розглянуто за наявними в справі матеріалами згідно ст.75 ГПК України.

Суддя С.Т. Філатова