Рішення

від 14.10.2014 по справі 910/19959/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19959/14 14.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомп Сервіс ЛТД";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Бетон";

про стягнення 61 596,11 грн.

Суддя О. В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, адвокат, ордер серія НОМЕР_1 від 17.09.2014 р.;

Від відповідача: Томіна А.І., представник, довіреність № б/н від 02.01.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 66 376,20 грн. основного боргу за договором № ЛТД-8 на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів від 01.10.2013 р., 6 847,27 грн. пені, 6 320,36 грн. інфляційних втрат, 1 053, 08 грн. трьох процентів річних, 2 900,00 грн. витрат на оплату адвоката та 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2014 р. порушено провадження у справі № 910/19959/14, розгляд справи призначено на 14.10.2014 р.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 14.10.2014 р. представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача 47 375,40 грн. основного боргу, 6 847,27 грн. пені, 6 320,36 грн. інфляційних втрат, 1 053, 08 грн. трьох процентів річних, 2 900,00 грн. витрат на оплату адвоката та 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.п. 3.10., 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Приймаючи до уваги, що вищевказана заява про зменшення позовних вимог не суперечить вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти її до розгляду та задовольнити, у зв'язку з чим спір у даній справі вирішується виходячи з нової ціни позову.

Представник відповідача у судовому засіданні та у своєму письмовому відзиві на позовну заяву основну заборгованість за договором № ЛТД-8 від 01.10.2013 р. у розмірі 47 375, 40 грн. визнав, однак проти заявленої позивачем суми пені в розмірі 6 847,27 заперечував, вважаючи що загальна сума пені, яку позивач мав право нарахувати складає 5 637,85 грн.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автокомп Сервіс ЛТД" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес Бетон" (замовник) 01.10.2013 р. було укладено договір на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів № ЛТД-8 (далі-договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виконувати ремонт та технічне обслуговування (надалі - роботи) наданих замовником автомобілів, а також здійснювати на замовлення замовника поставку запасних частин, а замовник зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за виконані роботи та запасні частини на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 2.1. договору, роботи виконуються відповідно до замовлення-наряду та кошторису, які підписуються представниками сторін. В замовленні-нарядах та актах виконаних робіт зазначається перелік виконаних робіт та їх вартість, перелік та вартість використаних запасних частин та витратних матеріалів, перелік деталей та матеріалів, наданих для виконання робіт замовника. В замовленні-нарядах також зазначаються терміни виконання робіт.

Згідно з положеннями п. 2.9 договору, послуги, передбачені розділом 1 цього договору, вважаються наданими з моменту підписання акта виконаних робіт.

Відповідно до п.п. 3.2.1 п. 3.2 договору, замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснити розрахунок, згідно акту виконаних робіт та рахунку- фактури.

Згідно з умовами п. 4.1 договору, вартість робіт, запасних частин та матеріалів зазначається в акті виконаних робіт, що складається виконавцем після проведення ремонту та/або технічного обслуговування автомобіля і підписується представниками обох сторін. Рахунок на оплату надається виконавцем після фактично виконаних робіт та підписання акту виконаних робіт.

Пунктом 4.2 договору сторони встановили, що замовник сплачує виконавцю вартість визначених робіт, запасних частин, паливно-мастильних матеріалів протягом 5 банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт та виписки рахунку-фактури, а виконавець зобов'язаний видати замовнику податкову накладну.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 р.; у разі відсутності письмового повідомлення однієї з сторін про закінчення строку дії договору за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, даний договір вважається пролонгованим на наступних 12 місяців.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № ЛТД-8 від 01.10.2013 р., на підтвердження чого позивач надав суду підписані уповноваженими представниками та скріпленими печатками сторін акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) на загальну суму 66 376,20 грн.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати за виконані роботи виконав не в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість, яка станом на день позову становила 66 376,20 грн.

Представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача 47 375,40 грн. основного боргу за договором № ЛТД-8 на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів від 01.10.2013 р., 6 847,27 грн. пені, 6 320,36 грн. інфляційних втрат, 1 053, 08 грн. трьох процентів річних, 2 900,00 грн. витрат на оплату адвоката та 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Таким чином, оскільки судом прийнято клопотання про зменшення розміру позовних вимог, то справа № 910/19959/14 розглядається з новою ціною позову - 61 596,11 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № ЛТД-8 від 01.10.2013 р. строк оплату здійснив неповністю.

Представник відповідача у судовому засіданні та у своєму письмовому відзиві на позовну заяву основну заборгованість за договором № ЛТД-8 від 01.10.2013 р. у розмірі 47 375, 40 грн. визнав повністю.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 47 375, 40 грн. основного боргу, а відповідач визнав вищезазначену суму заборгованості у повному обсязі, то позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомп Сервіс ЛТД" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Бетон" суми основного боргу за договором за договором № ЛТД-8 на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів від 01.10.2013 р. у розмірі 47 375,40 грн., визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на підставі п. 4.3. договору пені у розмірі 6 847,27 грн.

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (частина 1 статті 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 6 частини 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.07.2012 року №01-06/908/2012 «Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 року №01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарський судів», за змістом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України та статті 253 Цивільного кодексу України, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Пунктом 4.3 договору сторони передбачили, що при порушенні строків оплати за прийняті роботи, виконавець вправі нарахувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, за кожен день прострочення.

Оскільки умовами укладеного між сторонами договору оренди встановлена можливість стягнення пені за кожний день прострочення, то господарський суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 847,27 грн. за прострочення виконання зобов'язання.

Також позивач просить стягнути з відповідача 6 320,36 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та 3% річних в розмірі 1 053,08 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних, що складають 1 053,08 грн., обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як зазначив Вищий господарський суд України у п. 2 Інформаційного листа від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 320,36 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 2 900 грн., суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Дія Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в п. 1 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, в якій зазначається, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" наголошено на тому, що за змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

У матеріалах справи міститься ордер на надання правової допомоги ТОВ «Автокомп Сервіс ЛТД» у Господарському суді міста Києва адвокатом ОСОБА_1 та укладений між позивачем та адвокатським бюро «Дмитра Матвійчука» договір про надання правової допомоги № 32 від 17.09.2014 р., а також акт № 41 здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 17.09.2014 р. Платіжним дорученням № 580 від 18.09.2014 р. підтверджується оплата позивачем послуг адвоката в розмірі 2 900, 00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 2 900 грн.

Таким чином, господарський суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомп Сервіс ЛТД" у повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Бетон"

(03115, м. Київ, вул. Святошинська, будинок 34-А; код ЄДРПОУ 33943105) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомп Сервіс ЛТД" (03680, м. Київ, просп. Академіка Палладіна, будинок 32-Б; код ЄДРПОУ 38801560) заборгованість в розмірі 47 375 (сорок сім тисяч триста сімдесят п'ять) грн. 40 коп., пеню в розмірі 6 847 (шість тисяч вісімсот сорок сім) грн. 27 коп., 3 % річних в розмірі 1 053 (одна тисяча п'ятдесят три) грн. 08 коп., інфляційні втрати в розмірі 6 320 (шість тисяч триста двадцять) грн. 36 коп., 2 900 (дві тисячі дев'ятсот) грн. 00 коп. витрат по оплаті послуг адвоката та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО. В. Мандриченко Дата складання рішення 20.10.2014 р.