Ухвала

від 16.10.2014 по справі 2а-570/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 року Справа № 15101/13 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіЗатолочного В.С., суддів за участі секретаря судового засіданняМатковської З.М., Каралюса В.М., Нефедової О.А., представників позивача представників відповідачаГнаткевича І.Я., Держицького І.Р., Павлюк Б.З., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.11.2013 року у справі за позовом Приватного підприємства «Фірма «ЛЮБЕ» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Фірма «ЛЮБЕ» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 11 березня 2010 р. № 0000402320/0/5606 та податкового повідомлення-рішення від 22 жовтня 2010 р. № 0002042320/2/25558.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.11.2013 року позов задоволено повністю, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення 11 березня 2010 р. № 0000402320/0/5606 та від 22 жовтня 2010 р. № 0002042320/2/25558.

Відповідач оскаржив дане судове рішення, просить скасувати його та ухвалити нове про відмову в позові. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що Позивач невірно визначив приріст (убуток) балансової вартості запасів в 2008 р., що призвело до заниження валового доходу на 148151,00 грн., та в 2009 р., що призвело до заниження валових витрат на 1188,12 грн., а також неправомірно включив до валових витрат відсотки за банківським кредитом, використаним на придбання основних засобів.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, представників позивача, які просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство «Фірма «ЛЮБЕ» зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради 22.07.1997 р.. Як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Личаківському районі м. Львова з 15.08.1997 р.

Основними видами діяльності Підприємства є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, виробництво металевих дверей і вікон, будівництво житлових і нежитлових будівель. ДПІ у Личаківському районі м. Львова провела планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Фірма «ЛЮБЕ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 р. по 30.09.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 30.09.2009 р. за результатами якої був складений акт від 26.02.2010 р. № 86/23-2/23956020.

В акті зазначено, що проведеною перевіркою встановлено порушення п.п.5.5.1 п.5.5, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 64568 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова було винесене податкове повідомлення-рішення від 11 березня 2010 р. № 0000402320/0/5606, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 96852,00 грн., в тому числі основний платіж в розмірі 64568,00 грн., штрафні ( фінансові ) санкції в розмірі 32284,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 11 березня 2010 р. № 0000402320/0/5606 залишено без змін та винесене податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2010 р. № 0002042320/2/25558, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 4799,60 грн., в тому числі основний платіж в розмірі 3214,90 грн., штрафні ( фінансові ) санкції в розмірі 1584,70 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд» та Позивач уклали договір купівлі-продажу від 25 червня 2008 р., відповідно до якого Товариство зобов'язується передати у власність Позивача частину відкритого складу розташованого за адресою: м. Львів, вул. Зелена, буд. 238, за 690000,00 грн., в т.ч. ПДВ-115000,00 грн. Розрахунки між сторонами договору проводилися у відповідності до графіку на протязі червня 2008 р. - листопада 2008 р.

Актом прийому-передачі від 01 грудня 2008 р. Товариство передало, а Позивач прийняв частину відкритого складу. Оплату за придбаний об'єкт Позивач здійснив повністю.

На підставі акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 01.12.2008 р. відкритий склад Позивач ввів в експлуатацію.

На виконання договору купівлі-продажу від 25 червня 2008 р. між ЗАТ «ПроКредит Банк» та Позивачем був укладений договір про надання траншу № 3.21970/Л-1665/04.04 від 26.06.2008 р. відповідно до якого Банк надає Позивачу грошові кошти в сумі 100000 дол. США на строк 45 місяців із сплатою відсотків в розмірі 16% річних для придбання основних засобів.

На протязі червня-листопада 2008 р. Позивач отримав від Банку 100000 дол. США та сплатив за користування грошовими коштами відсотки в сумі 116987,41 грн.

Сплачені відсотки Позивач відніс до валових витрат, що не заперечується представниками Позивача та підтверджується Деклараціями з податку на прибуток підприємства за 2008 р.

На підтвердження позовних вимог Позивач надав копії договору купівлі-продажу від 25 червня 2008 р., акту прийому-передачі частини відкритого складу від 01 грудня 2008 р., акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 01.12.2008 р., договору про надання траншу №3.21970/Л-1665/04.04 від 26.06.2008 р., виписок банку за 27 червня 2008р., 17 липня 2008 р., 18 липня 2008 р., 25 липня 2008 р., 01 вересня 2008 р., 12 вересня 2008 р., 08 жовтня 2008 р., 26 листопада 2008 р., Декларації з податку на прибуток підприємства за 1-й квартал 2008 р., Декларації з податку на прибуток підприємства за 1-е півріччя 2008 р., Декларації з податку на прибуток підприємства за 9-ть місяців 2008 р., Декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 р.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону № 334/94-ВР установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п.8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;

інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати»).

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати» у разі безпосереднього позичання коштів з метою створення кваліфікаційного активу сумою фінансових витрат, що підлягає включенню до собівартості кваліфікаційного активу, є фактичні, визнані у звітному періоді, фінансові витрати, які пов'язані з цим запозиченням (за вирахуванням доходу від тимчасового фінансового інвестування запозичених коштів).

Кваліфікаційний актив - актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення.

Собівартість кваліфікаційного активу - витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу.

Фінансові витрати - витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями.

Фінансові витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були нараховані, окрім випадку, коли облікова політика підприємства передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу.

Капіталізація фінансових витрат - включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України від 01.06.2006 р. №31-34000-10-5/11601 при застосуванні Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати» суттєвим часом вважається час, що становить більше трьох місяців.

З вищенаведених норм вбачається, що в бухгалтерському обліку фінансові витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були нараховані, якщо облікова політика підприємства не передбачає капіталізації фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу. Норми ж податкового законодавства ніяких застережень щодо включення до валових витрат відсотків за кредитами не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ про облікову політику Позивача не передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу. Придбаний об'єкт не може вважатися кваліфікаційним активом, оскільки не потребував суттєвого часу для його створення.

Виходячи з норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», враховуючи наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії бухгалтерських і податкових документів суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність включення Позивачем до валових витрат відсотків, сплачених ЗАТ «ПроКредит Банк» у зв'язку з отриманням кредиту відповідно до договору № 3.21970/Л-1665/04.04 від 26.06.2008 р., в сумі 116987,41 грн.

Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону № 334/94-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Підпунктом 5.2.10 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону.

Відповідно до п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону № 334/94-ВР платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З вищенаведених норм вбачається, що облік приросту ( убутку ) балансової вартості запасів провадиться на підставі даних бухгалтерського обліку і здійснюється тільки щодо тих запасів, вартість на придбання яких віднесена до валових витрат. Не приймають участі в обліку приросту (убутку) балансової вартості запаси, які використані на поліпшення орендованих основних фондів у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Як вбачається з Декларацій з податку на прибуток підприємства, акта перевірки і не спростовано Позивачем станом на 01.01.2008 р. балансова вартість запасів становить 1187270,00 грн., станом на 31.12.2008 р. - 1392975,25 грн. Відповідно до рядка 4.10 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 р. витрати Позивача на поліпшення основних фондів склали 72980 грн.

Відповідачем не спростовано твердження Позивача щодо не включення до валових витрат вартості запасів, які використовувалися для поліпшення основних засобів.

Отже суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач неправомірно збільшив Позивачу валовий дохід на суму 148151,00 грн. та зменшив валові витрати на суму 1188,12 грн. Таким чином, є вірним висновок суду попередньої інстанції, що висновки Відповідача, викладені в акті перевірки щодо порушення Позивачем норм п.п.5.5.1 п.5.5, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами справи, встановленими судом під час розгляду справи.

Тому суд попередньої інстанції прийшов обґрунтованого висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Доводи апеляційної скарги не спростовують законності висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для її задоволення.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.11.2013 року у справі № 2а-570/11/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:В.С. Затолочний Судді: В.М. Каралюс З.М. Матковська Повний текст виготовлено 17.10.2014