Ухвала

від 16.10.2014 по справі 826/10761/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10761/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 жовтня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Ломанової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс-ЛТД" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс-ЛТД" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс-ЛТД", звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.07.2014 року № 0010042209, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 234 599,61 грн., в т.ч. за основним платежем - 187 679,69 грн. та за штрафними санкціями - 46 919,92 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2014 року в задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 1 статі 9 КАС України , суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.06.2014 року № 520 та на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Онікс-ЛТД" (код ЄДРПОУ 23510152) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Семикс" (код ЄДРПОУ 38348306), за результатом якої складено акт перевірки від 27.06.2014 № 1195/26-59/22-09/23510152 (Т. 1, арк. 9-20).

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства: п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, 201.8 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 187 679,69 грн.

На підставі складеного акту перевірки від 27.06.2014 року № 1195/26-59/22-09/23510152 ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесло податкове повідомлення-рішення від 14.07.2014 року № 0010042209, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 234 599,61 грн., в т.ч. за основним платежем - 187 679,69грн. та за штрафними санкціями - 46 919,92 грн. (Т. 1, арк. 21).

Не погоджуючись з вищевказаними висновками податкового органу, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку та подав заперечення на акт перевірки від 27.06.2014 року № 1195/26-59/22-09/23510152.

Листом ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.07.2014 року № 8926/10/26-59-22-09 за розглядом заперечень позивача на акт перевірки податкове повідомлення-рішення від 14.07.2014 року № 0010042209 залишено без змін.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову погодився з висновками акту перевірки відповідача про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, оскільки ці операції не підтверджено належним чином відповідними документами.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачаєтисья, що однією з підстав для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення став акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.04.2014 року № 1012/26-55-22-07/38348306 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Семикс" (код ЄДРПОУ 38348306) щодо підтвердження господарських взаємовідносин за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року.

Згідно даного акту вбачається, що до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов висновок податкової міліції від 02.04.2014 року про непричетність посадових осіб до діяльності товариства, оскільки, підпис від імені ОСОБА_2 виконано іншою особою.

У зв'язку з чим, податковий орган дійшов висновку, що ТОВ "Семикс" не мало можливості здійснювати діяльність та ТОВ "Семикс" документально не підтвердило задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ та податковий кредит за період січень - лютий 2014 року.

Враховуючи, що ТОВ "Онікс-ЛТД" задекларувало податковий кредит з ПДВ по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Семикс", податковий орган дійшов висновку, що податкові накладні складені ТОВ "Семикс" не можуть прийматися до уваги, оскільки складені не у відповідності до норм чинного законодавства і не можуть підтверджувати правомірність віднесення до податкового кредиту ТОВ "Онікс-ЛТД" суму ПДВ в розмірі 187 679,69 грн. за січень 2014 року.

Так, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що, між ТОВ "Онікс-ЛТД", в особі директора Куніна Олександра Сергійовича (Покупець) та ТОВ "Семикс", в особі директора Сімакова Ігоря Олександровича (Постачальник) було укладено договір довгострокового постачання товарів № 131018 від 18.10.2013 року (Т. 3, арк. 176-178).

Згідно даного договору, постачальник зобов'язується поставити і передати на умовах товар у власність покупця, а покупець приймає та оплачує товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від постачальника до покупця.

П. 2.1, 2.3 договору визначено, що постачальник зобов'язується прийняти від покупця замовлення, яке повинно містити асортимент та кількість товару, наданого засобами електронного чи факсимільного зв'язку або іншим зручним способом на поставку товару, погодити його не пізніше 5-ти календарних днів з дня отримання замовлення та здійснити поставку відповідно до умов поставки DDP (відповідно до Інкотермс).

На підтвердження виконання зобов'язань позивачем надано лише додаток № 1 (специфікація), видаткові накладні та податкові накладні (Т. 3, арк. 183-202), платіжні доручення (Т. 1, арк. 42-45).

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що первинною документацією, яка мала бути складена у випадку виконання умов договору з урахуванням специфіки договору позивачем на підтвердження товарності та реальності угоди мали бути надані замовлення на поставку товарів, підтвердження замовлення, довіреності на отримання товару, товарно-транспортні накладні, докази обліку отриманого товару, докази отримання посадовими особами Позивача товару, сертифікати якості, інструкції з експлуатації тощо.

Однак, судом першої інстанції встановлено, що у позивача відсутні: замовлення на поставку товарів, відсутні Підтвердження замовлення, Довіреності на отримання товару, товарно-транспортних накладних, докази обліку отриманого товару, докази отримання посадовими особами Позивача товару, відсутні сертифікати якості, інструкції з експлуатації тощо, що передбачено умовами договору (п. 3, п . 4 Договір №10312).

Крім того, позивачем документів на підтвердження виконання умов договору ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції надано не було, та не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Так, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2014 року було витребувано у позивача всі документи на підтвердження товарності укладеної угоди, однак, позивачем жодного документу надано не було.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про подальшу реалізацію поставленого товару наступним контрагентам, так як надані довіреності видачі товару наступним контрагентам жодним чином не доводять, що це саме той товар, який отримано від ТОВ «Семикс».

Тому, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що наданих документів неможливо визначити який саме товар передається та його вартість. Будь-яких додаткових документів позивачем не надано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність доказів на підтвердження наявності в позивача господарської необхідності щодо укладання договорів з ТОВ «Семикс» та відсутня можливість встановити з якою метою позивачем були укладені договори з зазначеними підприємствами щодо виконання робіт на користь третіх осіб.

Доказів та обґрунтувань на підтвердження використання наданих від ТОВ «Семикс» послуг у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про неможливість їх надання.

Разом з тим, суд першої інстанції зазначає, що необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно частини 1 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не мав права формувати податковий кредит на підставі виданих директором ОСОБА_2 від імені ТОВ "Семикс" податкових накладних, оскільки документи складені з порушенням норм чинного законодавства України.

Разом з тим, позивачем не надано достатніх первинних документів, які мали бути складені відповідно до умов договору.

Також позивачем не надано суду доказів та обґрунтувань на підтвердження використання отриманих товарів у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності правовідносин з ТОВ «Семикс», а отже не доведено факту отримання товару.

Так, колегія суддів зазначає, що господарські операції (зокрема, купівля техніки), здійснені на виконання правочинів, є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань, а дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції.

Водночас колегія суддів встановила відсутність первинних документів, які за даних обставин мають складатися під час виконання поставки товарів, а також відсутність економічних причин для проведення такої діяльності, та прийшла до висновку про створення товариством імітації операцій з поставки товарів з метою одержання податкової вигоди у вигляді зменшення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та визнає незаконним формування позивачем даних податкового обліку за цими операціями.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлена безтоварність угод укладених між позивачем та контрагентами, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні також первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" .

Наявні в матеріалах справи копії первинних документів не дають змоги встановити їх зв'язок з укладеними договорами та не підтверджують товарність угод.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази колегія суддів дійшла висновку про те, що надані представником позивача копії документів не є достатнім підтвердженням фактичного отримання послуг.

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 19 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України , у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та в ході перевірки повноваження державної податкової інспекції використовувалися з тією метою, з якою вони надані; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Аналогічна правова позиція наведена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 та в Постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

У разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить інших посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України , за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4 , 8-11 , 160 , 196 , 198 , 200 , 205 , 207 , 212 , 254 Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс-ЛТД" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2014 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

Є.О. Сорочко

Повний текст виготовлено 17 жовтня 2014 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Сорочко Є.О.