Ухвала

від 24.02.2015 по справі 826/10761/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2015 року м. Київ К/800/56370/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Суддя-доповідач:Вербицька О.В. Судді: Ланченко Л.В. Муравйов О.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс-ЛТД»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2014 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 р.

у справі № 826/10761/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс-ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Онікс-ЛТД» (далі - позивач, ТОВ «Онікс-ЛТД») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2014 р. у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ «Онікс-ЛТД», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 р. скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі, посилаючись на те, що касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, просить залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Шевченківському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Онікс-ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Семикс», за результатом якої складено акт перевірки від 27.06.2014 № 1195/26-59/22-09/23510152.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, 201.8 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 187 679,69 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2014 року № 0010042209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 234 599,61 грн., у тому числі за основним платежем - 187 679,69грн. та за штрафними санкціями - 46 919,92 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Онікс-ЛТД» (покупець) та ТОВ «Семикс» (постачальник) було укладено договір довгострокового постачання товарів № 131018 від 18.10.2013 року. Згідно даного договору, постачальник зобов'язується поставити і передати на умовах товар у власність покупця, а покупець приймає та оплачує товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від постачальника до покупця.

В той же час, як також встановлено судами, у позивача відсутні: замовлення на поставку товарів, відсутні підтвердження замовлення, довіреності на отримання товару, товарно-транспортних накладні, первинні документи обліку отриманого товару, первинні документи отримання посадовими особами позивача товару, відсутні сертифікати якості, інструкції з експлуатації тощо.

Крім того, у позивача відсутні первинні документи на підтвердження використання наданих від ТОВ «Семикс» послуг у власній господарській діяльності.

Відтак, не вбачається підстав вважати, що між позивачем та контрагентом реально здійснені та фактично виконані господарські операції, які підтверджені належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем не виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо необґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2014 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс-ЛТД» відхилити.

2.Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Л.В. Ланченко

О.В. Муравйов