Постанова

від 16.10.2014 по справі 809/824/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 року Справа № 1870/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

при секретарі судового засідання Нефедової А.О.,

представників позивача Гриньківа І.О., Сабатович О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.12.2013 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області до Управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про зобов'язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

Державна фінансова інспекція в Івано-Франківській області звернулася до суду з позовом до Управління освіти і науки Івано-Франківської міської ради про зобов'язання до вчинення дій.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.12.2013 року позов задоволено, зобов'язано відповідача виконати пункт 11 вимоги Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області від 31.05.2012 року № 0810-14/93 «Про усунення порушень, виявлених ревізією», а саме: провести претензійно-позовну роботу з колективним підприємством торгово-виробнича фірма «Соя» щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів у сумі 55781,63 грн. або постачання продукції на вказану суму, або стягнення цієї суми з винних осіб у порядку та розмірах, установлених статтями 130-136 КЗпП України.

Дану постанову оскаржив в апеляційному порядку відповідач, який зазначив, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки чинним законодавством не надано позивачу повноважень щодо зобов'язання суб'єктів господарювання проводити претензійно-позовну роботу. При розгляді справи в суді першої інстанції було доведено, що бюджету завдано збитків на суму 7776,71 грн., які було відшкодовано КП ТВФ «Соя». Отже у позивача відсутні підстави для звернення до суду. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Вислухавши суддю-доповідача, представників позивача, які просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до пункту 1.1 плану контрольно-ревізійної роботи Івано-Франківської об'єднаної державної фінансової інспекції (надалі - Івано-Франківська ОДФІ, Інспекція) на перший квартал 2012 року Інспекцією проведена ревізія фінансово-господарської діяльності управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (надалі - управління освіти) за період з 01.01.2010 року по 01.03.2012 року. За результатами ревізії складений акт від 24.04.2012 року за № 810-21/10.

Ревізією, серед іншого, встановлені порушення, допущені управління освіти в ході придбання продуктів харчування в КП ТВФ «Соя». Зокрема, в порушення статті 3 Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010 №2289-УІ в частині максимальної економії та ефективності, у лютому-березні 2011 року управлінням освіти придбано у вказаного підприємства продукції рослинництва без проведення встановленої законом процедури закупівлі за цінами, вищими за середні ціни по регіону на загальну суму 63558,34 грн..

У зв'язку з викладеним, Івано-Франківською ОДФІ на адресу управління освіти скерована вимога від 31.05.2012 року за №810-14/939 про усунення порушень, виявлених ревізією.

Пунктом 11 вказаної вимоги відповідача, серед іншого, зобов'язано провести претензійно-позовну роботу з КПТВФ «Соя» щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів у сумі 55781,63 грн. або постачання продукції на вказану суму, або стягнення цієї суми з винних осіб у порядку та розмірах, установлених статтями 130-136 Кодексу законів про працю України.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана вимога правомірно винесена Позивачем на адресу Управління освіти і науки для її виконання та усунення виявлених ревізією порушень.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності покладення на відповідача зобов'язання виконати пункт 11 вимоги Інспекції, а саме: провести претензійно-позовну роботу з колективним підприємством торгово-виробнича фірма «Соя» щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів у сумі 55781,63 грн. або постачання продукції на вказану суму, або стягнення цієї суми з винних осіб у порядку та розмірах, установлених статтями 130-136 КЗпП України.

Відповідно ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993р. № 2939-XII (надалі по тексту Закон № 2939-XII) органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечене виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Статтею 15 Закону № 2939-ХІІ передбачено, що вимоги службових осіб державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Визнаючи законними вимоги позивача, суд першої інстанції виходив із доведеності факту вчинення порушення відповідачем законодавства про державні закупівлі та завданих збитків.

Проте, суд першої інстанції не дав оцінки доводам відповідача щодо спростування позовних вимог.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що прокуратурою м. Івано-Франківська проведена перевірка на підставі матеріалів Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області, якою встановлено, що, з врахуванням цінової довідки Торгово-промислової палати від 31.05.2012 року, в лютому-березні 2012 року придбано товарів по завищених цінах на суму 31802,71 грн. З врахуванням витрат КП ТВФ «Соя» на доставку продукції (24026,00 грн.) бюджету завдано збитків на суму 7776,71 грн.

14.06.2012 року КП ТВФ «Соя» відшкодовано Управлінню освіти і науки завдані збитки в сумі 7776,71 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 14.06.2012 року.

Дані обставини не спростовані позивачем в ході розгляду справи судом першої інстанції.

Також не дано оцінки запереченням відповідача щодо неправомірного нарахування збитків внаслідок невірного застосування цін на товари, які придбавалися Відповідачем.

Розрахунок збитків має проводитися за правилами розділу 2 (визначення суми завданих збитків внаслідок не проведення процедур) Методики визначення суми завданих замовниками збитків у разі недотримання ними вимог чинного законодавства під час здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженою рішенням Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель Рахункової палати України за № 01/12рш від 21.08.2007 року, оскільки даний нормативний акт є спеціальним, встановлює спосіб визначення суми збитків в результаті недотримання замовниками вимог законодавства у сфері державних закупівель.

Дана Методика передбачає застосування середньоринкової ціни одиниці одного предмета закупівлі, що діяла на момент першої закупівлі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем дана Методика, так саме як і передбачена нею середньоринкова ціна одиниці одного предмета закупівлі, не застосовувалися, що дає підстави для сумніву в правильності розрахунків завданої шкоди.

Тому не можна вважати законними як висновки про спричинену шкоду, так, як наслідок, і вимоги про вжиття заходів до її відшкодування.

Крім того, відповідно ст. 2 Закону № 2939-ХІІ порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 35 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. № 550, визначено, що виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесений до компетенції служби, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушені, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Пункт 50 Порядку передбачає, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи служби вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущених порушеннях працівників об'єкту контролю; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Аналізуючи головні завдання Державної фінансової інспекції, визначені у статті 2, і обсяг прав, встановлений статтею 10 Закону № 2939-ХІІ слід зазначити, що Позивач, здійснюючи державний фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів і майна реалізує такі через механізм вилучення в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, стягнення у дохід держави коштів, одержаних підконтрольними установами, за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства, звернення до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечене виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також порушення перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства, накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осі підконтрольних установ адміністративні стягнення.

Разом з тим, приписи зазначених норм матеріального права не наділяють суб'єкта владних повноважень правами щодо спонукання господарюючого суб'єкта на проведення претензійно-позовної роботи та зобов'язання звернення до суду про стягнення безпідставно отриманих коштів з іншого господарюючого суб'єкту.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що Державна фінансова інспекція в Івано-Франківській області, зобов'язуючи Управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради провести претензійно-правову роботу по відшкодуванню збитків, вийшла за межі наданих владних повноважень, у зв'язку з чим є підстави для відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.12.2013 року у справі № 809/824/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області до Управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про зобов'язання до вчинення дій відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

З.М. Матковська

Повний текст виготовлено 17.10.2014