Постанова

від 17.10.2014 по справі 813/5918/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2014 року Справа № 813/5918/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Кіщак К.В.,

представник позивача Навроцький А.І.,

представник відповідача Середяк Б.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Опіум» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до Галицької ДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002952210 від 24.07.2014 року та № 0002962210 від 24.07.2014 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковий орган зробив хибний висновок щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження сум податку на додану вартість за березень 2014 року, оскільки ПП «Опіум» 30.03.2014 року визначено податкові зобов'язання по наявних необоротних активах та залишках товарів, що були на балансі підприємства, крім того, ДПІ, на думку позивача, не враховані наявні первинні документи, що підтверджують відсутність на балансі будь-яких інших необоротних активів, а також податковим органом жодним чином необґрунтовано звичайні ціни нібито наявних необоротних активів.

Відповідач позовні вимоги не визнає, з підстав, викладених у письмових запереченнях. Посилається на те, що згідно наданих платником відомостей «Облік необоротних активів і зносу (рахунки 10,13) за березень 2014 року» станом на дату анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, залишкова вартість необоротних активів ПП «Опіум» становить 993973,99 грн.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП «Опіум» зареєстроване 19.02.2008 року виконавчим комітетом Львівської міської ради, запис відомостей до свідоцтва про державну реєстрацію від 18.02.2008 №14151020000019419, ЄДРПОУ 35720835. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 19.02.2008 року за № 29493. Станом на 07.07.2014 року перебувало на обліку в ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Судом встановлено, що ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ПП «Опіум» з питань повноти нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2014 року у зв'язку із анулюванням свідоцтва платника ПДВ та дотримання податкового законодавства згідно п.184.7 ст.184 Податкового кодексу України, за результатами якої складено акт від 07.07.14 № 810/22-10/35720835.

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.07.2014 року № 0002962210 за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму - 247 860 грн., та від 24.07.14 року № 0002952210, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1826 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями ПП «Опіум» звернулося до суду за захистом порушених прав.

При прийняті рішення суд виходив з наступного.

Перевіркою встановлено, що згідно відомостей «Облік необоротних активів і зносу (рахунки 10,13) за березень 2014 року», наданих платником, первісна вартість в т.ч. сума переоцінки на початок березня 2014 року становить 1644414,67 грн.: знос необоротних активів залишок на початок березня 2014 року - 645382,94 грн.; знос всього по кредиту - 5057,73 грн.; знос необоротних активів залишок на кінець березня 2014 року - 650440,68 грн.; первісна вартість в т.ч. сума переоцінки на кінець березня 2014 року - 993973,99 грн.

В довідці від 08.12.2009 року № 3167/23-409/35720835 було перевірено включення до податкового кредиту сум ПДВ по понесених витратах, пов'язаних з ремонтом орендованого приміщення (розділ 3.3 «Перевірка достовірності нарахування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за вересень 2009 року).

В ході проведеної перевірки податковим органом встановлено, що позивачем на порушення п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України при анулюванні реєстрації платника податку на додану вартість від 31.03.2014 року не визнано умовний продаж товарів (необоротних активів) за звичайними цінами та не задекларовано податкове зобов'язання за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувалося анулювання (по декларації за березень 2014 року). Таким чином, податковим органом, визначено суму податкового зобов'язання шляхом обчислення умовного постачання з використанням залишкової вартості необоротних активів.

Суд критично оцінює таку правову позицію відповідача, з огляду на наступне:

ПП «Опіум» було зареєстровано платником податку на додану вартість з 07.04.2008 року по 31.03.2014 року, свідоцтво № 100293452.

Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано за ініціативою ПП «Опіум» у зв'язку з переходом на спрощену систему оподаткування за ставкою без ПДВ.

Позивачем на виконання вимог п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України виписано податкові накладні із позначкою « 10» від 30.03.14 № 5 на суму ПДВ 7933,05 грн. та № 6 на суму ПДВ 4280,05 грн., якими визначено податкові зобов'язання по наявних необоротних активах та залишках товарів, що були на балансі підприємства в останньому звітному (податковому) періоді - березні 2014 року.

Відсутність на балансі ПП «Опіум» будь-яких інших товарів та необоротних активів підтверджується Фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва (додаток 1 до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25) від 31.03.2014 (рядок 1010 «Основні засоби» - залишок на кінець періоду відсутній та рядок 1100 «Запаси» - залишок на кінець періоду відсутній), актом списання основних засобів № 1 від 31.12.2013 року, актом списання основних засобів № 2 від 31.12.2013 року, актом списання основних засобів № 3 від 31.12.2013 року, актом ліквідації (знищення) № 1-000001 від 31.12.2013 року. Зазначені акти списання основних засобів типової форми ОЗ-3 та містять усі необхідні реквізити передбачені п. 42 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Мінфіну від 30.09.2003 р. № 561.

Крім того, позивачем в ході судового розгляду долучено фотоматеріали об'єкту поліпшення, з яких вбачається незадовільний технічний стан списаних необоротних активів, втрата функціональності та їх повне зношення, так як такі з 2008 року використовувались в господарській діяльності кожен день (заклад громадського харчування).

Суд погоджується з твердженнями позивача, що некоректне оформлення вторинного (синтезуючого) документу (рахунок № 10) щодо порядку обліку необоротних активів не є порушенням податкового законодавства, а податковий орган повинен був врахувати усі наявні документи позивача.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено наявність на балансі ПП «Опіум» станом на 31.03.2014 року необоротних активів та товарних залишків.

Підпунктом 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

У разі анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу умовне постачання товарів та необоротних активів відображається у податковій декларації з податку на додану вартість за наслідками останнього звітного періоду (з першого дня такого останнього звітного періоду по день анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість включно).

Згідно з п. 184.6 ст. 184 Податкового кодексу України у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Відповідно до п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України, якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи зі звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Відповідно до п.1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.14 № 10, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Враховуючи вищенаведене, нарахування податкового зобов'язання здійснюється не пізніше дати анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість в останньому звітному (податковому) періоді шляхом виписування податкової накладної.

Відповідно до п. 2 розділу 4 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 25.11.13 № 708, у разі якщо товари/послуги придбані в особи, яка не зареєстрована як платник податку, у графі 7 відображається умовний ІПН „400000000000".

Відповідно до п. 10 Порядку заповнення податкової накладної у верхній лівій частині оригіналу такої податкової накладної робиться відповідна помітка "х" та зазначається тип причини « 10» - визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов'язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Відповідно до пункту 1 розділу 3 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 13.11.13 № 678, така податкова накладна включається до розділу I Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, а також до декларації з ПДВ з відповідним відображенням у рядку 1 розділу I та підлягає розшифруванню у розділі I додатка 5 до декларації.

Відповідно до пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Постачанням товарів також вважаються:

а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу;

б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства;

в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню);

Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Також суд звертає увагу, що методи та порядок визначення звичайної ціни визначені ст. 39 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 39.1.3 статті 39 Податкового кодексу України 39.1.3. ціна в контрольованій операції для цілей оподаткування визнається звичайною, якщо центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, не доведено зворотне.

Проте в порушення зазначених норм Податкового кодексу України, рівень звичайних цін, що склались на ринку ідентичних (однорідних) товарів (необоротних активів) відповідач в акті перевірки не досліджував.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що ДПІ безпідставно визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2014 року, а відтак, позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень № 0002952210 та № 0002962210 від 24.07.2014 року обґрунтовані та належать задоволенню.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При винесені рішення по адміністративній справі, суд вирішує питання про розподіл витрат відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 7-14, 17-20, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0002962210 від 24.07.2014 року та №0002952210 від 24.07.2014 року.

3.Стягнути з державного бюджету на користь Приватного підприємства «Опіум», (м. Львів, вул. Батів Рогатинців, 18; ЄДРПОУ 35720835) 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 21.10.2014 року.