Рішення

від 13.10.2014 по справі 914/2667/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2014 р. Справа № 914/2667/14

За позовом: Прокурора м.Червоногада в інтересах держави, її уповноваженого органу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі: Державного підприємства "Львіввугілля", м.Сокаль Львівської області в особі: Відокремленого підрозділу "Червоноградське управління виробничо - технологічного зв'язку", м.Червоноград;

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія", с.Сілець Сокальського району Львівської області;

про: стягнення 505 624,41 грн.

Суддя Король М.Р.

За участю представників:

від прокурора: не з'явився;

від позивача: Таранчук Ю.В.- представник (довіреність від 03.01.2014 року);

від відповідача: Кріль Н.Г. - представник (довіреність від 22.04.2014 року);

В судовому засіданні 13.10.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору :

Позов заявлено прокурором м.Червоногада в інтересах держави, її уповноваженого органу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі: Державного підприємства "Львіввугілля" (м.Сокаль Львівської області) в особі: Відокремленого підрозділу "Червоноградське управління виробничо - технологічного зв'язку" (м.Червоноград) до Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" (с.Сілець Сокальського району Львівської області) про стягнення 505 624,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором про надання послуг електрозв'язку № 20 від 01.03.2011 року не виконав, зокрема, не провів оплати за отримані послуги.

Ухвалою суду від 25.07.2014 року порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 11.09.14р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі визнано обов'язковою участь повноважних представників сторін в судове засідання.

В судове засідання 11.09.2014 року прокурор участь повноважного представника забезпечив, позов підтримав.

Позивач участь повноважного представника в судове засідання забезпечив, вимоги ухвали суду від 25.07.2014 р. виконав, позовні вимоги підтримав.

Відповідач участь повноважного представника в судове засідання не забезпечив, через відділ обліку та документального забезпечення суду подав клопотання (вх. № 38286/14 від 09.09.2014 року) про відкладення розгляду справи з огляду на неможливість прийняти участь в судовому засіданні, вимоги ухвали суду від 25.07.2014 р. не виконав.

Судом відкладено розгляд справи на 25.09.2014 року.

В судове засідання 25.09.2014 року прокурор та позивач участь повноважних представників забезпечили.

Відповідач участь повноважного представника в судове засідання забезпечив, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для врегулювання спору в добровільному порядку та клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів. Прокурор проти наведеного клопотання не заперечив.

Судом відкладено розгляд справи на 09.10.2014 року та продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

В судовому засіданні 09.10.2014 року судом оголошено перерву до 13.10.2014 року. Відповідачем подано відзив на позовну заяву (№ 42964/14 від 09.102.2014 року відповідно до якого просить суд відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання 13.10.2014 року прокурор не прибув. Сторони явку повноважних представників забезпечили.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, подав заперечення на відзив № 384 від 10.10.2014 року.

Відповідач проти позову заперечує, посилаюсь на зарахування однорідних вимог між сторонами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

01.03.2011 року Відокремлений підрозділ "Червоноградське управління виробничо - технологічного зв'язку" Державного підприємства "Львіввугілля", в особі начальника Андрія Лук’яновича Харка, що діє на підставі Положення та довіреності № 33 від 12.01.2011рокуц (надалі підприємство зв'язку) та Відкрите акціонерне товариство "Львівська вугільна компанія" (надалі - споживач) уклали договір № 20 про надання послуг електрозв'язку, предметом якого є надання послуг електрозв'язку, перерахованих в додатку.

До договору № 20 було укладено додатки № 1 від 01.03.2011 року, № 2 та № 3 від 01.05.2011 року.

Відповідно до п. 4.5 договору розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним.

На виконання умов договору позивачем послуги надавались, що підтверджується Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та копіями виставлених відповідачу рахунків.

Відповідачем, в порушення договірних зобов'язань допущено заборгованість за період з 01.06.2011 року по 01.07.2014 року на суму 453883,46 грн., про що сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків від 10.07.2014 року.

Відповідач в судових засідання вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки зобов'язання між сторонами, на його думку, є припиненими шляхом зарахування зустрічних зобов'язань.

Позивач таке зарахування заперечує, позовні вимоги підтримує.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Приписами статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими зобов'язаннями визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Як обумовлено приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Як встановлено судом, 01.03.2011 року сторони уклали договір про надання послуг електрозв'язку № 20, який є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

А відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання. Частинами 1, 2 статі 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судом встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 453883,46 грн. за період з 01.06.2011 року по 01.07.2014 року.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України зазначається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Із врахуванням викладеного, суд вважає позов підставним, обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

На суму основної заборгованості позивачем нараховано 31335, 36 грн. інфляційних втрат та 20405,59 грн. 3% річних. Правильність нарахування судом перевірено.

Заперечення відповідача проти позову з підстав зарахування однорідних зустрічних вимог суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином для зарахування зустрічних однорідних вимог необхідно щоб сторони одночасно брали участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні був боржником в іншому зобов'язанні. Також зарахування можливе у разі однорідності вимог. Однорідність вимоги визначається однорідністю підстав виникнення зобов'язань, які зараховуються, оскільки зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

В підтвердження зарахування однорідних вимог, що є підставою, на думку відповідача, припинення зобов'язань між сторонами, відповідач представив акти звірки розрахунків від 06.08.2014 року та від 02.09.2014 року, та довідки про вартість послуг, наданих відокремленими підрозділами ДП "Львіввугілля". Із представлених суду доказів суд не може визначити характер зобов'язань, строк їх виконання, підстави виникнення заборгованості, їх однорідність, правову природу та матеріальний зміст.

Отже, на переконання суду, представлені докази не є одностороннім правочином про зарахування однорідних зустрічних вимог, що позбавляє позивача права на його оспорення.

Як зазначено у п. 31. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. N 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

Кірм того, сумніви відповідача щодо дійсності договорів про надання послуг електрозв'язку є безпідставними, оскільки в матеріалах справи містяться копії Положення про Відокремлений підрозділ „Червоноградське управління виробничо - технологічного зв'язку" ДП „Львіввугілля" від 13.09.2011 р. та довіреності №10 від 02.01.2008 р. та №33 від 12.01.2011 р., відповідно до яких крівник наділений повноваженнями від імені ДП „Львіввугілля" укладати та підписувати, змінювати та розривати договори (контракти) та інші угоди з юридичними та фізичними особами з метою реалізації основних напрямків діяльності підрозділу (надання послуг зв'язку).

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір покладається на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити повністю.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" (80086, с.Сілець Сокальського району Львівської області, код ЄДРПОУ 35879807) на користь Державного підприємства "Львіввугілля" (80000, м. Сокаль Львівської області, код ЄДРПОУ 32323256) в особі: Відокремленого підрозділу "Червоноградське управління виробничо - технологічного зв'язку" (80100, вул. Св.Володимира, 42, код ЄДРПОУ 26307859) 453883,46 грн. основного боргу, 20405,59 грн. - 3% річних та 31335,36 грн. втрат від інфляції.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" (80086, с.Сілець Сокальського району Львівської області, код ЄДРПОУ 35879807) в доход державного бюджету 10112,48 грн. судового збору.

4. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 20.10.2014 р.

Суддя Король М.Р.