Постанова

від 20.10.2014 по справі 813/5736/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2014 року м. Львів № 813/5736/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Бравчук Д.Є., представника позивача Качмар В.П., представника позивача Лісний В.Д., представника відповідача Гладій О.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Снєжка-Україна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Снєжка-Україна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.08.2014 року № 0000580801/16921

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що право позивача на податковий кредит під час проведення перевірки підтверджувався усіма необхідними первинними документами на підтвердження договірних відносин з ТОВ «Промтехметал». Таким чином, вважає, що відповідач прийшов до неправомірних висновків щодо порушення порядку формування ТзОВ «Снєжка-Україна» податкового кредиту, який передбачає єдиною підставою для формування податкового кредиту - наявність податкових накладних. Позивач також вважає, що порядок формування податкового кредиту здійснено згідно з вимогами чинного законодавства. Відтак оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач заперечив позовні вимоги з підстав викладених у письмових запереченнях, поданих представником відповідача в судовому засіданні 15.09.2014 року. Зазначив, що господарські операції позивача з ТОВ «Промтехметал» не могли відбутись з огляду на те, що вказаний контрагент не здійснював господарської діяльності. Даний факт підтверджується Вироком Сихівського районного суду м.Львова від 07.07.2014 року у справі № 464\6266\14-к, у якій керівник підприємства визнав повністю свою вину, який з метою надання змогу мінімізувати податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість, податку на прибуток, прикриваючи незаконну діяльність ТОВ «Промтехметал», усвідомлюючи, що створює видимість здійснення фінансово-господарської діяльності, і діє в порушення вимог законодавства. Маючи в розпорядженні установчі документи ТОВ «Промтехметал», чекові книжки, ключі від системи «Клієнт Банк», печатки, за попередньою змовою осіб протягом квітні-вересні 2011року, вчинив використання підроблених документів від імені ТОВ «Промтехметал».

Під час проведення перевірки позивачем не надано належного документального підтвердження факту здійснення господарської операції з контрагентом ТОВ «Промтехметал».

Представник відповідача заперечив проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

ТзОВ «Снєжка-Україна» зареєстрована Яворівською районною державною адміністрацією Львівської області 16.11.1999р. Позивач взятий на облік платника податків .

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Львові проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Снєжка Україна» з питань правомірності формування податкового кредиту по податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Промтехметал» за березень, квітень 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п.14.1.181 п.14.1.ст.14, п.198.2п.198.3 п.198.6 ст.198 , п.20.1.1.ст.201 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 15818, 16грн.

Зокрема, на підставі акта перевірки 17.08.2011р. відповідачем прийнято:

податкове повідомлення - рішення форми «В4» № 0000580801\16921, яким відповідно до вимог п.п.14.1.181 п.14.1.ст.14, п.198.2п.198.3 п.198.6 ст.198 , п.20.1.1.ст.201 Податкового кодексу України завищено від'ємне значення суми податку на додану вартість за березень місяць 2011року - 9751,50 грн. та за квітень 2011року у сумі 6066,66 грн.

Не погоджуючись з висновками посадових осіб державної податкової служби та з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями ТзОВ «Снєжка-Україна» оскаржило останнє у судовому порядку.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (набув чинності з 1.01.2011 року) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, згідно з п. 201.6. ст. 206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п. 201.7. та п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, до перевірки був представлений договір №03\03 від 01.03.2011р., податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки платіжні доручення.

Між ТОВ «Промтехметал» (Постачальник) та ТзОВ «Снєжка-Україна» (покупець) укладено договір №03\03 від 01.03.2011р., відповідно до договору постачальник зобов'язується поставити у власність покупця дерев'яні піддони, а покупець зобов'язується прийняти цей товар в кількості та асортименті, визначених у накладних, та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Предметом даних договорів передбачено, що у порядку та на умовах визначених цими договорами постачальник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами поставити товар покупцю відповідно до погодженого плану поставок, що є невід'ємною частиною даного договору та на підставі замовлень покупця на кожну окрему партію товару. Поставка товару здійснюється партіями згідно накладних на підставі замовлень покупця. Оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника 100% від загальної суми з моменту отримання товару. Вартість доставки включається в ціну товару.

В підтвердження виконання договору, позивачем надано податкові-видаткові накладні, платіжні доручення, виписки банку, акти списання товару.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п. 1.2 п.1 вказаною Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Крім того, частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти списання) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вирішення спору потребує встановлення реальності господарської операції між ТзОВ «Снєжка-Україна» та ТОВ «Промтехметал». З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій щодо віднесення ним до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетне відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Позивач доводить господарську операцію з ТОВ «Промтехметал» первинними документами переліченими вище.

Суд вважає, що складені ТОВ «Снєжка Україна» з ТОВ «Промтехметал» документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані. Окрім того, допитаний у судовому засідання свідок ОСОБА_4 не навів переконливих аргументів реальності поставки піддонів контрагентом позивача, оскільки сплив час і не може відтворити подій, лиш зазначав, що отримували піддони, а саме від кого і якими транспортними засобами здійснювалась поставка не пригадує. До матеріалів справи не долучено позивачем доказів замовлення товару, не долучено плану поставок товару погодженого з контрагентом, не надано товарно-супровідних документів, товарно-транспортних накладних. Наявність даних документів передбачено договором укладеним між сторонами.

Так, судом в процесі з'ясування всіх обставин у справі встановлено, ПП «Промтехметал» не знаходиться за юридичною адресо, підтверджується актом виходу від 23.06.2011р. На скерований запит на встановлення місцязнаходження ТОВ «Промтехмел», отримано відповідь - що підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Згідно додатку К1\1 декларацій з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011року основні фонди необхідні для проведення відповідної господарської діяльності на ТОВ «Промтехметал», відсутні. Чисельність працюючих відповідно до довідки 1ДФ не надавалась. Отже, зважаючи на викладене вище, у контрагента позивача відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, так як відсутні основні засоби, відсутній робочий персонал, відсутні складські приміщення, відсутні транспортні засоби.

Перевірками по вищезазначеному контрагенту встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, а виконання робіт передбачених у наданих договорах стають неможливими без їх наявності, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність та взаєморозрахунки. Таким чином, перевіркою встановлено проведення транзитних операцій, що спрямовано на здійснення операцій з отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту. Платник податку мав лише намір одержати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Щодо посилання позивача, що він не несе відповідальність за невиконання податкового обов'язку із сплати податків його контрагентом, то суд зазначає наступне.

П.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішення платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платника податків.

За змістом цієї норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак і контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам, що в даному випадку і знайшло своє відображення.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетне відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Вироком Сихівського районного суду особу ОСОБА_5 визнано винуватим по ч.3 ст.27, ч.2 ст.205, ч.4 ст.358 КК України. Організатор фіктивного підприємництва ОСОБА_5, як засновник та директор ТОВ «Промтехметал», діючи за попередньою змовою групою осіб з метою прикриття незаконної діяльності юридичних осіб та сприяння реально діючим суб'єктам господарювання в ухиленні від сплати податків, в період квітень-вересень 2011 року, вчиняв використання завідомо підроблених документів від імені ТОВ «Промтехметал». Свою вину визнав.

Зазначене свідчить про те, що документи з ТОВ «Промтехметал» були підписані про людське око, без наміру щодо виникнення та виконання зобов'язань, які передбачені в договорах. Таким чином, господарські операції з контрагентом - ПП «Промтехметал», є фіктивними в частині особи, яка їх виконувала, а тому первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами.

Відсутність судового рішення про визнання недійсним договорів між позивачем та, ТОВ «Промтехметал» сама по собі не свідчить про реальність виконання цього договору зазначеними суб'єктами. Укладення договору не є доказом його виконання. Відтак, установлення факту недійсності цивільно-правового договору, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.

Враховуючи наведене, висновок податкового органу про неправомірне включення ТзОВ «Снєжка-Україна» до податкового кредиту сум сплачених ТОВ «Промтехметал» є обгрунтованим.

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею цього Кодексу.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що вони були прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163,167 КАС України, суд -

постановив:

В задоволені позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Снєжка-Україна» (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ 38738929) на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 22 жовтня 2014 року.

Суддя Сподарик Н.І.