Постанова

від 22.10.2014 по справі 825/2410/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/2410/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Безименної Н.В., Карпушової О.В.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТОМ» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.09.2014 року по справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «ІСТОМ» звернулися до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про:

- визнання протиправними дій щодо складання акту від 20.06.2014 року №42/22/38776592 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами покупцями-постачальниками за період квітень-травень 2014 року;

- визнання протиправними дій щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на підставі акту;

- зобов'язання вилучити з автоматизованої інформаційної системи «Система автоматичного співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України» та автоматизованої системи «Аудит 2.19» інформацію, внесену на підставі акту від 20.06.2014 № 42/22/38776592 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами покупцями-постачальниками за період квітень-травень 2014 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.09.2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «ІСТОМ» подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція не може повністю погодитися з такою правовою позицією, з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було складено акт від 20.06 2014 року № 42/22/38776592 «Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами покупцями - постачальниками за період квітень - травень 2014».

В даному акті зазначено, що позивач відсутній за податковою адресою; ним документально не підтверджено реальність здійснення фінансово - господарських операцій; в діяльності позивача та його контрагентів вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій по наданню податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Враховуючи вищевикладене, податковий орган прийшов до висновку, що позивачем порушено: п. 198.3 ст. 198, пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 , п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України.

Зазначені в акті звірки відомості були внесені відповідачем до автоматизованої інформаційної системи «Система автоматичного співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України» та автоматизованої системи «Аудит 2.19».

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 62.1.3 пункту 6.2.1 статті 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

З метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін (п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Згідно п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

За п. 58.1 ст. 58 та п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає, що відповідач своїми діями по проведенню та оформленню акта про неможливість проведення зустрічної звірки позивача не порушив його права чи законні інтереси, оскільки такий акт є лише формою фіксації податкової інформації, яка використовується податковими органами.

Дії податкового органу по проведенню перевірки та складанню акта про неможливість проведення зустрічної звірки є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції, а сам акт не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України і є лише носієм інформації, встановленої під час проведення перевірки, та не порушує права платника.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.08.2014 року № К/800/1518/14.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій щодо складання акту від 20.06.2014 року №42/22/38776592 про неможливість проведення зустрічної звірки задоволенню не підлягають.

Проте, зі змісту акта про неможливість проведення зустрічної звірки вбачається, що відповідачем фактично вчинено дії по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, за результатами якої складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки. Однак, з матеріалів справи не вбачається існування в межах спірних правовідносин будь-якої підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, що визначені в пункті 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, про необхідність виходу за межі позовних вимог та з метою належного і повного захисту порушених прав позивача знаходить підстави для визнання протиправними дій відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами покупцями-постачальниками за період квітень-травень 2014 року.

Крім того, колегія суддів не може не зауважити, що відповідно до п. 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 № 236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема, у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3), реєструє його у журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання), неявки для підписання, відмови від підписання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами Державної податкової служби України.

Таким чином, в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження або не підтвердження господарських відносин між платниками податків, оскільки, додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, в якому не передбачено необхідність робити висновок щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2014 року № К/800/38448/13.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій по внесенню до автоматизованих систем коригувань показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ позивача у розрізі контрагентів, зобов'язання вилучити із бази даних інформацію, внесену на підставі акту , то колегія суддів повідомляє наступне.

Згідно п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення..

З аналізу вищевикладеного вбачається, що зміни до електронних баз даних можуть бути внесені податковим органом лише на підставі самостійно складеної та поданої платником податків до податкового органу за місцем реєстрації податкової звітності або на підставі винесеного податковим органом за результатами документальної перевірки та узгодженому у встановленому законом порядку податкового повідомлення-рішення.

Оскільки у матеріалах справи відсутні податкові-повідомлення рішення про визначення позивачу сум грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, а акт про неможливість проведення зустрічної звірки може засвідчувати лише наявність обставин, які унеможливлюють проведення податковим органом зустрічної звірки, апеляційна інстанція приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що у податкового органу не виникло права вносити зміни у дані, задекларовані позивачем у податкових деклараціях, які не пов'язані із зміною податкового навантаження з ПДВ, а тому протиправними є дії відповідача щодо коригування податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача в автоматизованій інформаційній системі «Система автоматичного співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України» та автоматизованій системі «Аудит 2.19».

Враховуючи те, що на підставі висновків акту про неможливість проведення зустрічної звірки позивача податковим органом внесено до інформаційних систем зміни в частині податкових зобов'язань та податкового кредиту, колегія суддів приходить до висновку щодо законності та обґрунтованості позову в частині зобов'язання відповідача вилучити внесені ним зміни в АІС «Система автоматичного співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України» та автоматизованій системі «Аудит 2.19», показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, які були відкориговані податковим органом на підставі вищезазначеного акту.

Дана правова позиція підтримана ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.05.2014 року у справі № К/800/25774/14.

Також, апеляційна інстанція вважає за необхідне відзначити слідуюче:

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, з урахуванням ст.20 ПК України та наведених норм чинного законодавства, органи державної податкової служби не наділені правом самостійно визначати сумнівність чи фіктивність правочинів, а тому вони мають право звернутися до суду з метою визнання договору недійсним, а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К/9991/50772/12 від 14.11.2012 року.

Окрім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними»:… при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого з контрагентів позивача або самого позивача за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем зі своїми контрагентами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «фіктивності» здійснених позивачем господарських операцій. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

За ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності дій щодо коригування податкового кредиту та податкових зобов'язань в автоматизованій інформаційній системі «Система автоматичного співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України» та автоматизованій системі «Аудит 2.19» на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, зобов'язання вилучити з інформаційних баз даних інформацію внесену на підставі акту, з постановленням в цій частині нової про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТОМ»- задовольнити частково .

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.09.2014 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, зобов'язання вилучити з інформаційних баз даних інформацію внесену на підставі акту - скасувати та постановити в цій частині нову про задоволення позову.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТОМ» щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами покупцями-постачальниками за період квітень-травень 2014 року.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТОМ» в розрізі контрагентів на підставі акту від 20.06.2014 року № 42/22/38776592.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області вилучити з автоматизованої інформаційної системи «Система автоматичного співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України» та автоматизованої системи «Аудит 2.19» інформацію внесену на підставі акту від 20.06.2014 № 42/22/38776592 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТОМ» щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами покупцями-постачальниками за період квітень-травень 2014 року.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 22.10.2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Безименна Н.В.

Карпушова О.В.