Ухвала

від 02.10.2014 по справі 826/20981/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/35085/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 року

у справі № 826/20981/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал Груп»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Кристал Груп» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 3 березня 2014 року, в задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 р. задоволено касаційну скаргу позивача, постанову суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено, визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві від 21 серпня 2013 року № 0003472230 на загальну суму грошового зобов'язання 778 445, 00 грн. у тому числі: за основним платежем 693 650,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 84 795,00 грн.; № 0003482230 на загальну суму 757 271,00 грн. у тому числі: за основним платежем 626 114,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 131 157,00 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ «Кристал Груп» з питань дотримання вимог чинного законодавства України в сфері оподаткування при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Фірма Астейт», ТОВ «Інсайт-Ін», ТОВ «Стронг Інтернешнл», ТОВ «Катрейд», ТОВ «ТД «Скандинавія», ТОВ «ТД ОСА», ТОВ «Каманбуд», ТОВ «Владіма-ЛТД», ТОВ «Рімнус Маркет», ТОВ «Нельсон Інтерхолд», ТОВ «Бізнес Альянс Трейд», ТОВ «Мірорус-Груп», за результатами якої складено акт від 08 серпня 2013 року №688/265/122-03, яким встановлено порушення позивачем пп.138.1.1. п. 138.1, пп. 138.2, пп.138.8.1. статті 138, пп.139.1.9 п.139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за період взаємовідносин у розмірі 693 650,00 грн.; п.198.3, п. 198.6 статті 198, п.201.6, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суми податку на додану вартість на загальну суму 626 114,00 грн.

На підставі акту прийняті податкові повідомлення-рішення №0003472230 з податку на прибуток на загальну суму грошового зобов'язання 778445, 00 грн. у тому числі: за основним платежем 693650,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 84795,00 грн.; № 0003482230 з податку на додану вартість на загальну суму 757271,00 грн. у тому числі: за основним платежем 626114,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 131157,00 грн.

Підставою для такого висновку податкового органу слугували: вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 29.08.2012 р., яким засновник ТОВ «Фірма «Астейт» ОСОБА_2 визнаний винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України; а також акти ДПІ документальної невиїзної перевірки ТОВ «Фірма Астейт» та ТОВ «Мірорус-Груп; акти про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Катрейд», ТОВ «ТД ОСА», ТОВ «Каманбуд», ТОВ «Владіма-ЛТД», ТОВ «Рімнус Маркет», ТОВ «Нельсон Інтерхолд», ТОВ «Бізнес Альянс Трейд».

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про законність спірних податкових повідомлень-рішень, тому що під час перевірки податковий орган встановив відсутність господарських операцій позивача з вищезазначеними контрагентами, оскільки укладені між ними угоди є нікчемними та недійсними, та в судовому засіданні цей висновок не спростований.

Суд апеляційної інстанції задовольняючи позовні зазначив, що судом першої інстанції не в повному обсязі встановлені всі обставини по справі, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права та стало причиною неправильного вирішення справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції зазначаючи наступне.

Судами встановлено, що ТОВ «Кристал Груп» зареєстровано та перебуває на податковому обліку з 2008 р., основними видами діяльності за КВЕД є: установлення та монтаж машин і устаткування, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, спеціалізована оптова торгівля, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.

В періоді, який перевірявся податковим органом, позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «Фірма Астейт», ТОВ «Катрейд», ТОВ «ТД ОСА», ТОВ «Каманбуд», ТОВ «Владіма-ЛТД», ТОВ «Рімнус Маркет», ТОВ «Нельсон Інтерхолд», ТОВ «Бізнес Альянс Трейд», ТОВ «Мірорус-Груп».

Як вбачається з матеріалів справи, між TOB «Кристал Груп» та зазначеними контрагентами укладено договори поставки обладнання, матеріалів, зап.частей та надання послуг з ремонту та сервісного обслуговування, діагностики та оренди обладнання.

Судом встановлено, що позивач та ТОВ «Астейт» укладено договір поставки № 059 від 30.06.2011 р. ( з додатками), згідно якого придбано компресор, олива синтетична, масло, фільтр. Фактичне виконання договору підтверджується платіжними дорученнями про оплату поставленого товару, податковими та видатковими накладними, рахунками-фактурами. З ТОВ Катрейд» укладено договори поставки № 040 від 01.09.2012 р., № 037 від 01.10.2012 р., № 042 від 01.11.2012 р. (з додатками та додатковими угодами) та договір оренди № 015 від 13.09.2012 р., згідно яких поставлено компресор масляний, набір для ремонту, осушувач, здійснено послуги програмного забезпечення, тощо. Фактичне виконання підтверджується рахунками-фактурами, платіжними дорученнями про оплату поставленого товару, податковими та видатковими накладними, актами приймання-передачі обладнання. З ТОВ «ТД ОСА» позивач уклав договори поставки № 030 від 29.07.2011 р., № 045 від 01.11.2011 р., № 050 від 01.11.2011 р., № 042 від 05.10.2011 р., № 055 від 01.12.2011 р., № 056 від 01.12.2011 р., № 058 від 01.12.2011 р., № 007 від 04.01.2012 р., № 009 від 04.01.2012 р. (з додатками та додатковими угодами), згідно яких поставлено оксид алюмінію, олива, фільтри, радіатори, набір сальників, а також здійснено монтаж та капітальні ремонти компресорів, блоків, тощо. Фактичне виконання договору підтверджується рахунками на оплату, платіжними дорученнями, податковими та видатковими накладними, актами приймання-передачі обладнання. З ТОВ «Каманбуд» позивач уклав договір № 005 від 01.02.2012 р. № 64 від 01.02.2012 р. ( з додатками та додатковими угодами), згідно яких придбано олива, мастило та здійснено ремонті роботи. Фактичне виконання підтверджується рахунками на оплату, платіжними дорученнями, податковими та видатковими накладними. З ТОВ «Владіма-ЛТД» укладено договір № 108 від 01.03.2012 р. та № 08 від 01.02.2012 р. . (з додатками та додатковими угодами), згідно яких здійснено ремонті роботи та поставка товару. Фактичне виконання підтверджується рахунками на оплату, платіжними дорученнями, податковими та видатковими накладними. ТОВ «Рімнус Маркет» укладено договір оренди № 06-12А від 01.02.2012 р., предметом якого є оренда компресора. Фактичне виконання договору підтверджується рахунками на оплату, платіжними дорученнями, податковими та видатковими накладними, актами приймання-передачі обладнання. З ТОВ «Нельсон Інтерхолд» укладено договори № 016 від 01.04.2012 р. та № 018 від 01.04.2012 р. (з додатками та додатковими угодами), згідно яких поставлено фільтри, компресор гвинтовий, сепаратори, оливу, та інші товари, а також здійснено монтажні та капітальні ремонти, тощо. Фактичне виконання підтверджується рахунками на оплату, платіжними дорученнями, податковими та видатковими накладними. З ТОВ «Бізнес Альянс Трейд» укладено договори № 033 від 01.08.2012 р., № 039 від 01.08.2012 р. . (з додатками та додатковими угодами), згідно яких здійснено монтажні те ремонтні роботи, тощо. Фактичне виконання підтверджується рахунками на оплату, платіжними дорученнями, податковими та видатковими накладними. З ТОВ «Мірорус-Груп» укладено договір № 36-02 від 01.02.2011 р. (з додатками та додатковими угодами), згідно яких поставлено мотор, олива, фільтри, а також здійснено монтаж та ремонти електродвигунів, клапанів тощо. Фактичне виконання підтверджується рахунками на оплату, платіжними дорученнями, податковими та видатковими накладними.

Вказані договори та документи були надані на запит податковому органу (в копіях) під час перевірки, що підтверджується доводами касаційної скарги.

Первинні документи на виконання договорів, укладеного між позивачем та його контрагентами, належним чином складені.

Порядок формування податкового кредиту та бази оподаткування податком на прибуток встановлений Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п.138.2 ст. 138, - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 ст. 139 ПК України, - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.п.14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно зі п.п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.п. 198.6 цього кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Підпунктом 185.1 ст. 185 цього кодексу визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Аналіз вищенаведених вимог податкового законодавства свідчить, що правильність податкового обліку залежить від наявності належним чином оформлених первинних документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Вимоги до них встановлені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», якою передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, суди попередніх інстанцій правильно прийшли до висновку, що надані документи первинного та бухгалтерського обліку підтверджують фактичне придбання товарів та надання послуг, та позивач обґрунтовано довів про протиправність податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі податковий орган, посилаючись на акти неможливості проведення зустрічних звірок з ТОВ «Катрейд», ТОВ «ТД ОСА», ТОВ «Каманбуд», ТОВ «Владіма-ЛТД», ТОВ «Рімнус Маркет», ТОВ «Нельсон Інтерхолд», ТОВ «Бізнес Альянс Трейд», доводить суду, що ці контрагенти не могли реалізовувати на адресу позивача товар.

Колегія суддів зазначає, що вказані доводи спростовуються наданими позивачем первинними документами. Крім того, необхідно зауважити, що, посилаючись на акти неможливості проведення зустрічних звірок, податковий орган без проведення такої звірки, використав інформацію цих актів, незважаючи на те, що метою проведення зустрічної звірки є саме співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Податковим законодавством встановлено, що зустрічна звірка здійснюється з метою отримання податкової інформації (п.п.73.5 ПК України). Жодної вимоги цієї статті податковим органом не виконано, та склавши акт про неможливість проведення зустрічної звірки, відображення іншої інформації свідчить про неповному такого акту, оскільки не проведено співставлення даних бухгалтерського та податкового обліку зазначених контрагентів, не з'ясовувалась у встановленому порядку реальність господарських відносин та їх документальне підтвердження.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про нікчемність укладених угод з таких підстав.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

У той же час, відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину містять серед іншого і таку, як зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 215 названого Кодексу закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, якою названа правова норма доповнена саме Законом України від 02.12.2010 №2756-VI, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, чітко визначений статтею 228 Цивільного кодексу України. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до частини третьої названої статті, якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Отже, обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Судами зазначено, що основним аргументом відповідача на підтвердження нікчемності оспорюваних угод є неможливість її виконання з боку контрагента та укладення з метою зменшення податкового навантаження.

Однак, порушення з боку суб'єктів господарювання правил ведення податкового обліку, не подання декларацій, не можливість проведення перевірки не є належним доказом його нікчемності з підстав порушення публічного порядку.

Окрім того, як вже зазначено, на підтвердження реальності договірних відносин суду надано первинні бухгалтерські документи, які підтверджують отримання суб'єктом господарювання придбаного товару, отримання майна та послуг, постановлення його на облік, використання у господарській діяльності.

Відповідно до положень частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом зазначено, що під час розгляду справи позивачем підтверджено вчинення дії, спрямованої на набуття, зміну або припинення їх прав та обов'язків, тоді як відповідачем іншого не доведено.

Доводи відповідача про нереальність зазначених угод з посиланням на документи, зібрані в межах кримінальних проваджень, а саме: протоколи допиту свідків, експертні дослідження, висновки спеціалістів в 2011 - 2012 р.р. не можуть вбути визнані обґрунтованими, оскільки їм не надана відповідна оцінка органами слідства та судом.

Суд апеляційної інстанції правильно зробив висновок, що вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 29 серпня 2012 р. відносно засновника ОСОБА_2 не свідчить про відсутність господарських операцій ТОВ «Фірма Астейт» з ТОВ «Кристал Груп».

Таким чином, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню.

Якщо відсутні підстави для скасування судового рішення, суд касаційної інстанції відповідно до положень статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 року у справі № 826/20981/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді: В.П.Юрченко

Н.Є.Блажівська

М.В.Сірош