Постанова

від 21.10.2014 по справі 826/10824/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 жовтня 2014 року 08:25 № 826/10824/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., за участю секретаря судового засідання Дмитрієвої В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна Трейдингова Компанія» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

До судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна Трейдингова Компанія» (надалі - Позивач/ТОВ «Аграрна Трейдингова Компанія») до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 25.03.2014 р. за №0000131501, відповідно до якого було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 629 115,00 грн. та нарахована штрафна санкція в сумі 157 278,75 грн.;

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 25.03.2014 р. за №0000121501, відповідно до якого було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 366 050,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2014 р. провадження у справі було відкрите та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративним позові, зокрема, зазначив про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) під час прийняття 25.03.2014 р. податкових повідомлень-рішень №0000131501 та №0000121501.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який щодо позовних вимог заперечував в повному обсязі, просив в задоволенні позову відмовити із підстав, викладених в письмових запереченнях, мотивуючи тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом правомірно, оскільки Позивачем порушені норми ПК України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду згідно податкової декларації за січень 2013 р., а також призвело до завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ згідно податкової декларації за вересень 2013 р.

Крім того, у судовому засіданні була допитана в якості свідка ОСОБА_1 (заступник начальника відділу контролю за декларуванням податку на додану вартість управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), яка повідомила про порядок здійснення перевірки ТОВ «Аграрна Трейдингова Компанія».

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Згідно із ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), справа розглядається в письмовому провадженні, на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представників сторін та свідка, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Аграрна Трейдингова Компанія» (код ЄДРОПУ 37974095) зареєстроване 14.11.2011 р. Подільською районною в м. Києві державною адміністрацією, з 16.11.2011 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Основним видом діяльності Позивача згідно із довідки з ЄДРПОУ серії АБ №634427 є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Поряд із цим, у період з 25.02.2014 р. по 03.03.2014 р. на підставі направлення від 25.02.2014 р. №198 та наказу від 25.02.2014 р. №203, виданих ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідно до пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України та п.3 постанови КМУ від 27.12.2010 р. №1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку» Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ТОВ «Аграрна Трейдингова Компанія» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, відображеного у податкових деклараціях з ПДВ, поданих за січень 2013 р. (вх. №9007997827 від 19.02.2013 р.) у сумі 863 063,00 грн. та за березень 2013 р. (вх. №9021213845 від 17.04.2013 р.) у сумі 902 248,00 грн., та бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів у сумі 1 079 161,00 грн., відображеного у податковій декларації з ПДВ, поданій за вересень 2013 р. (вх. №9066225522 від 18.10.2013 р.), за результатами якої був складений акт від 11.03.2014 р. №843/26-56-15-01-15/37974095 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «Аграрна Трейдингова Компанія» (код ЄДРОПУ 37974095) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2013 р. та березень 2013 р. та бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за вересень 2013 р.» (надалі - Акт перевірки №843), в якому зазначено про виявлені порушення вимог законодавства, зокрема:

ь п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 та п.188.1 ст.188 ПК України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду згідно податкової декларації за січень 2013 р. на суму у розмірі 366 050,00 грн.;

ь п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.200.1, п.200.2, п.200.3 та п.200.4 ст.200 ПК України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів згідно податкової декларації за вересень 2013 р. на суму у розмірі 629 115,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними вище висновками податкового органу, ТОВ «Аграрна Трейдингова Компанія» подало до ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві заперечення №4 від 14.03.2014 р., за результатом розгляду якого Відповідачем було надана відповідь від 20.03.2014 р. №2438/10/26-56-15-01-12, якою залишено без змін викладені в Акті перевірки №843 висновки, а вказане заперечення - без задоволення.

Згідно із зазначеним, на підставі Акту перевірки №843 ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 25.03.2014 р. були прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

ь за формою «В1» №0000131501, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ відповідно до податкової декларації за вересень 2013 р. (вх. №9066225522 від 18.10.2013 р.) у розмірі 629 115,00 грн. (сума завищення бюджетного відшкодування (не відшкодовано на момент перевірки)) та нараховано штрафні санкції у розмірі 157 278,75 грн.;

ь за формою «В4» №0000121501, яким Позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за січень 2013 р. у розмірі 366 050,00 грн.

В той же час, не погоджуючись із вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Аграрна Трейдингова Компанія» подало до Головного управління Міндоходів у м. Києві скаргу від 03.04.2014 р. за вих. №5, яка рішенням останнього від 30.05.2014 р. №4830/10-15-10-07-15 була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Крім того, на прийняті Відповідачем податкові повідомлення-рішення від 25.03.2014 р. Позивачем була подана повторна скарга від 10.06.2014 р. за вих. №27 до Міністерства доходів і зборів України, що також рішенням від 24.06.2014 р. №4326/6/99-94-10-01-15 «Про результати розгляду повторної скарги» була залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Проте, вважаючи, що Відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Аграрна Трейдингова Компанія» під час прийняття 25.03.2014 р. оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України (у редакції, що діяла на момент виникнення взаємовідносин) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

В той же час, з огляду на дані поданої ТОВ «Аграрна Трейдингова Компанія» до ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкової декларації з ПДВ за вересень 2013 р. (вх. вх. №9066225522 від 18.10.2013 р.) (надалі - Декларація за вересень 2013 р.) разом із додатками до неї, Позивачем у ряд.23.2 (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів) визначено суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1 079 161,00 грн., що сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: за січень 2013 р. - на суму 629 115,00 грн. та за березень 2013 р. - на суму 450 046,00 грн.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, у період виникнення від'ємного значення Позивач здійснював господарські операції з придбання сої для подальшого експорту у ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» на підставі укладених тотожних Договорів поставки, згідно із якими ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» (Постачальник) зобов'язується передати товар (соя, українського походження врожаю 2012 р.) в кількості та асортименті, визначеними цими Договорами, а ТОВ «Аграрна Трейдингова Компанія» (Покупець) зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, а саме:

ь за Договором №АТК13-2901/61 від 29.01.2013 р. (надалі - Договір №АТК13-2901/61) загальна кількість товару становить 1000 т, загальною вартістю - 4 550 004,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 758 334,00 грн.);

ь за Договором №АТК13-1601/62 від 16.01.2013 р. (надалі - Договір №АТК13-1601/62) загальна кількість товару становить 1000 т, загальною вартістю - 4 520 004,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 753 334,00 грн.).

На підтвердження виконання сторонами вимог укладених Договорів поставки Позивачем надані видаткові накладні та товарно-транспортні накладні за січень 2013 р. (том І справи, стор.64-111), зокрема: до Договору №АТК13-1601/62 - на загальну суму 4 164 004,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 694 000,80 грн.) за січень 2013 р.; до Договору №АТК13-2901/61 - на загальну суму 1 806 987,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 301 164,50 грн.).

Крім того, в матеріалах справи наявні банківські виписки, які посвідчують факт здійснення Покупцем оплати за придбаний у ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» товар (том І справи, стор.112-120).

Водночас, відповідно до положень п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з Акту перевірки №843, при проведенні податковим органом аналізу податкової звітності ТОВ «Аграрна Трейдингова Компанія» встановлено відображення Позивачем у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних суму ПДВ розміром 995 165,30 грн. та включення її до складу податкового кредиту за січень 2013 р. на підставі отриманих від ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» податкових накладних (том І справи, стор.121-132).

Поряд із цим, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В пп. «б» п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Крім того, у п.188.1 ст.188 ПУ України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

При цьому, згідно із пп.«а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Разом із тим, перевіркою визначення Позивачем податкового кредиту, розрахунків з бюджетом та показників, відображених у декларації за січень 2013 р. (вх. №9007997827 від 19.02.2013 р.) (надалі - Декларація за січень 2013 р.) Відповідачем було встановлено завищення ТОВ «Аграрна Трейдингова Компанія» податкового кредиту на суму ПДВ у розмірі 995 165,30 грн., що призвело до завищення ряд.19 Декларації (від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту) на суму 863 063,00 грн., заниження ряд.18 Декларації (позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту) на суму 132 102,00 грн. та завищення ряд.24 Декларації (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) на суму у розмірі 366 050,00 грн. за січень 2013 р.

При цьому, у пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України зазначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

В той же час, згідно із п.200.1, п.200.2 та п.200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При цьому, у п.200.4 ст.200 ПК України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування ПДВ в наступному податковому періоді в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку продавцю товарів (послуг) у попередніх податкових періодах.

Аналогічна позиція викладена також в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 22.07.2013 р. №К/9991/74954/12 та від 14.01.2014 р. №К/800/15576/13.

Водночас, суд акцентує увагу, що зазначеними нормами не обмежено право платника податку на бюджетне відшкодування сум ПДВ фактично сплачених останнім у ціні товару або послуг у попередніх податкових періодах часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості, а тому оскільки облік бюджетного відшкодування ПДВ має накопичувальний характер, попередніми податковими періодами можуть бути попередні йому податкові періоди (12 місяців). Податкове законодавство не пов'язує право на бюджетне відшкодування тільки з оплатою, проведеною у попередньому періоді, за операціями по придбанню товару в цьому ж періоді, та з формуванням податкового кредиту в цьому ж податковому періоді, а лише обмежує суму від'ємного значення, яка може бути відшкодована платнику, фактичною сплатою ПДВ постачальникам товарів в попередніх податкових періодах.

Поряд із цим, відповідно до даних Декларації за вересень 2013 р. у розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні періоди, ТОВ «Аграрна Трейдингова Компанія» зазначено сплачену постачальникам суму податкового кредиту у січні та березні 2013 р. розміром 1 079 161,00 грн., проте податковим органом за результатами перевірки встановлено, що за даними первинних документів, які підтверджують фактичну оплату, загальна сума ПДВ становить 450 046,00 грн., що свідчить про завищення суми бюджетного відшкодування за вересень 2013 р. на суму ПДВ у розмірі 629 115,00 грн., яка підлягає зменшенню.

Разом із тим, відповідно до викладених у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 р. №К/800/12613 вказівок для вирішення питання щодо наявності підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства оспорюваної суми бюджетного відшкодування з ПДВ судам слід безпосередньо дослідити усі обставини щодо виникнення у платника від'ємного значення ПДВ у відповідних сумах, встановивши, за якими саме операціями позивачем було сформовано податковий кредит, перевіривши дотримання Товариством законодавчо встановлених умов формування податкового кредиту, правильність здійсненого Позивачем розрахунку від'ємного значення ПДВ, заявленого до відшкодування у поданих деклараціях.

При цьому, судам слід взяти до уваги, що за правилами ст.198 ПК України обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (у тому числі податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

В той же час, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно із ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, акти, рахунки, звіти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Водночас, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Поряд із цим, суд також звертає увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Окрему увагу слід звернути на припис інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11 стосовно наступного: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи ч.2 ст.195 КАС України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції . Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем».

Згідно із зазначеним, ухвалою від 28.07.2014 р. судом витребовувались від Позивача документи по справі, які мають засвідчувати мету здійснення господарських операцій та зв'язок між фактом придання товарів і господарською діяльністю ТОВ «Аграрна Трейдингова Компанія», зокрема: належним чином завірені копії наступних документів (або письмові пояснення із зазначенням причин неможливості їх надання): первинних документів, що підтверджують оприбуткування, зберігання на балансі позивача та подальше списання із балансу Позивачем отриманих в 2013 році товарів згідно укладених із контрагентом Договорів; витяги з журналу обліку виданих довіреностей на отримання товарів; копії довіреностей уповноважених представників Позивача, які отримували ТМЦ; платіжні доручення та оригінали виписок з розрахункових рахунків Позивача, завірених відповідними банківськими установами, що засвідчують факти сплати Позивачем вартості придбаних товарів (послуг); документи за укладеними Договорами із контрагентами, зокрема, але не виключно: рахунки-фактури, заявки тощо; документи, що засвідчують якість придбаних товарів (сертифікати); укладені договори між Позивачем та перевізниками, що здійснювали транспортування придбаного товару із зерноскладу; повідомлення від Постачальника про доставку кожної партії товару; копії електронного реєстру прийнятих складом пункту поставки автомобілів із зазначенням номера товарно-транспортної накладної, державного реєстраційного номера автомобіля, залікової ваги; штатний розпис; список працівників Позивача, які завантажували та розвантажували придбаний товар; інші належним чином завірені документи (або письмові пояснення), що посвідчують мету здійснення такої операції та зв'язок між фактом придбання товарів і господарською діяльністю платника податку; митні декларації; оборотно-сальдові відомості по рахункам Позивача; інші документи, які на думку Позивача, підтверджують реальність виконання господарських операцій за укладеними Договорами.

При цьому, Позивача (як і Відповідача) попереджалось про положення ст.114 КАС України, зокрема, про вирішення справи на підставі наданих сторонами документів.

Разом із тим, на підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Аграрна Трейдингова Компанія» та ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» представником Позивача були надані документи, які, на його думку, в повному обсязі посвідчують реальність господарських операцій між Позивачем та його контрагентом.

Відповідно до вимог п.1.4 Договорів поставки, укладених Позивачем із ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія», поставка товарів здійснюється на умовах СРТ - Одеський морський торговий порт, ПрАТ «Укрелеваторпром» (відповідно до Правил «Інкотермс-2000»), за адресою: 65003, м. Одеса, Суворовський район, вул. Чорноморського козацтва, 52/1.

Між тим, термін СРТ «фрахт/перевезення оплачено до ...» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

Крім того, продавець зобов'язаний за власний рахунок надати покупцю, якщо так прийнято, звичайний(-і) транспортний(-і) документ(-и) відповідного транспорту (наприклад, оборотний коносамент, необоротну морську накладну, документ внутрішнього водного транспорту, повітряну, залізничну чи автотранспортну накладну, або транспортні документи змішаного перевезення).

Водночас, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р. (надалі - Правила №363) визначаються права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Відповідно до п.11.1 р.11 Правил №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Згідно із п.11.4 та п.11.5 р.11 Правил №363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

В п.11.5-11.7 р.11 Правил №363 передбачено, що після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Водночас, п.11.8 р.11 Правил №363 визначено, що час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до п.8.25 і 8.26 цих Правил.

При цьому, відповідно до п.8.25 р.8 Правил №363 час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється у пункті вантаження з моменту проставляння в товарно-транспортній накладній відмітки про фактичний час прибуття автомобіля для завантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

Вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж (п.8.26 р.8 Правил №363).

В той же час, п.3.10 укладених між ТОВ «Аграрна Трейдингова Компанія» та ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» Договорів поставки встановлено, що підтвердженням виконання обов'язку з поставки товару є: засвідчена Постачальником копія товарно-транспортної накладної з відміткою зерноскладу пункту поставки про прийняття товару, в якому визначена залікова вага поставленої партії товару; оригінальні примірники видаткової і податкової накладних на поставлену партію товару; електронний реєстр прийнятих складом пункту поставки автомобілів із зазначенням номера товарно-транспортної накладної, державного реєстраційного номера автомобіля, залікової ваги.

Так, на підтвердження виконання сторонами встановлених Договорами поставки вимог Позивачем надані суду товарно-транспортні накладні, засвідчені Постачальником, а також з відмітками зерноскладу ПрАТ «Укрелеваторпром» про прийняття товару із зазначенням залікової ваги поставленої партії товару.

Крім того, в матеріалах справи наявні витяги з електронного реєстру зерноскладу, в яких відображені всі транспортні засоби, якими здійснювались постачання товару на зерносклад ПрАТ «Укрелеваторпром», та які посвідчують факт транспортування Постачальником товару до вказаного у Договорах поставки пункту призначення. Водночас, судом також приймається до уваги наданий Позивачем лист №315 від 23.09.2014 р. портового експедитора ДП «Юран» ТОВ «Юрол», що зазначений у товарно-транспортних накладних як вантажоодержувач, в якому викладений реєстр вантажних автомобілів, які надходили на адресу ПрАТ «Укрелеваторпром» у період з 17.01.2013 р. по 31.01.2013 р. за виписаними вантажовідправником (ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія») товарно-транспортними накладними, та які були прийняті ДП «Юран» ТОВ «Юрол» на вказаному зерноскладі.

Згідно із зазначеним, з огляду на наявні в матеріалах справи документи судом встановлено, що на підтвердження виконання сторонами своїх обов'язків з поставки товару за укладеними Договорами поставки Позивачем були надані всі належні та встановлені умовами цих Договорів докази.

Разом із тим, за твердженнями Відповідача, відповідно до отриманої податковим органом інформації з БД «АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України» під час розгляду даної справи зазначені у товарно-транспортних накладних номерні знаки автотранспорту не зареєстровані за жодним засобом та відсутні в базі даних. Проте суд критично ставиться до зазначених доводів представника Відповідача, оскільки відповідна інформація з бази даних не використовувалась останнім під час здійснення перевірки ТОВ «Аграрна Трейдингова Компанія», та не була підставою для висновків податкового органу щодо неправомірності віднесення Позивачем спірної суми податкового кредиту у січні 2013 р., що також підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_1

Більше того, суд звертає увагу на отриману від ЦБДРтаАС відповідь №45/5181 від 14.10.2014 р. на судовий запит від 30.09.2014 р., якою підтверджується реєстрація транспортних засобів станом 2013 р., вказаних у наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних, що також спростовує доводи Відповідача щодо відсутності в базі даних відомостей щодо такої реєстрації.

Крім того, судом також не приймаються до уваги посилання представника Відповідача щодо відсутності реєстрації будь-якого транспортного засобу, зазначеного у товарно-транспортних накладних, за контрагентом Позивача ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія», а Позивачем, в свою чергу, не надано жодного доказу оренди відповідних автомобілів, оскільки за умовами укладених між ТОВ «Аграрна Трейдингова Компанія» та ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» Договорів поставки обов'язок здійснення поставки покладений на Постачальника. Водночас, суд акцентує увагу на тому, що при здійсненні поставки товару на умовах СРТ (відповідно до Правил «Інкотермс-2000») саме продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими доводи Відповідача про те, що наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні не є належним доказом фактичного здійснення господарських операцій з поставки товару за укладеними між Позивачем та ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» Договорами поставки, посилаючись лише на отримані в серпні 2014 р. витяги із БД «АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України» та письмові пояснення власників транспортних засобів, відповідно, спірна сума ПДВ у розмірі 995 165,00 грн. за такими господарськими операціями безпідставно включена ТОВ «Аграрна Трейдингова Компанія» до складу податкового кредиту за січень 2013 р. Водночас, суд зазначає, що Позивачем надані всі необхідні та належні докази фактичного виконання зобов'язань з постачання товарів відповідно до укладених Договорів поставки (видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, банківські виписки та інші), що свідчить про реальність господарських взаємовідносин та правомірність віднесення ТОВ «Аграрна Трейдингова Компанія» спірної суми ПДВ у розмірі 995 165,00 грн. до складу податкового кредиту за січень 2013 р.

В свою чергу, суд акцентує увагу, що у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Крім того, суд також звертає увагу, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом встановлено, що за результатами перевірки Позивача були виявлені порушення податкового законодавства, на підставі чого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. При цьому, суд звертає увагу, що наслідки порушення податкового законодавства можуть (і повинні) застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо правочинів між Позивачем та його контрагентами доречним є застосування доктрини «ділова мета».

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Положення ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зокрема, вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008 р. у справі №08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій зазначено про те, що задовольняючи позов, суди виходили тільки з наявності у позивача податкових накладних продавців, проте, не взяли до уваги того, що позивач протягом тривалого часу набував через посередників сировину у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їхньої діяльності, а також, що позивач, продавці та їхні постачальники працювали в одному сегменті ринку, у якому існують налагоджені стабільні зв'язки й часники якого обізнані стосовно один одного.

Як вбачається з Акту перевірки №843, аналізом наявної у Відповідача інформації щодо експортних операцій, здійснених у періодах, що підлягали перевірці (січень, березень та вересень 2013 р.), а також аналізом отриманих від ТОВ «Аграрна Трейдингова Компанія» документів податковим органом не встановлено відхилень, як і не встановлено порушень з постачання (експорту, імпорту) Позивачем товарів або порушень порядку заповнення податкових декларацій з ПДВ. Крім того, не встановлено включення останнім до складу податкового кредиту за період виникнення від'ємного значення податкових накладних, незареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних.

В той же час, суд звертає увагу на пояснення свідка ОСОБА_1 щодо викладених в Акті перевірки №843 висновків податкового органу стосовно завищення Позивачем податкового кредиту у січні 2013 р. на суму 955 165,00 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за вересень 2013 р. на 629 115,00 грн. та завищення залишку від'ємного значення з ПДВ за січень 2013 р. на 366 050,00 грн., підставою яких були отриманий Відповідачем акт ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 31.10.2013 р. №2133/26-58-22-06-15/33945034 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія», яким встановлено завищення контрагентом Позивача податкового зобов'язання за січень 2013 р., а також інформація з АІС «Податковий блок», згідно якої встановлено розбіжності на спірну суму ПДВ.

Проте, суд наголошує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Аналогічна правова позиція вказана в постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 р. по справі № 2а-6067/11/1470.

Поряд із цим, відповідно до вимог ст.183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним пп.6 п.180.1 ст.180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Таким чином, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента Позивача в стані, власне, платника ПДВ, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена у вищезгаданому листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 р., відповідно до якого підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Суд звертає увагу, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Разом із тим, слід ураховувати вимоги ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно із якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Проте, Відповідачем не надано суду доказів припинення ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» (скасування державної реєстрації, виключення його з ЄДРПОУ) внесення недостовірної інформації до ЄДРПОУ, тощо, під час взаємовідносин із Позивачем.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних, контрагент Позивача - ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» (код ЄДРПОУ 33945034) був зареєстрований як платник ПДВ у встановленому законодавством порядку.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що не спростовано Відповідачем в порядку передбаченому ч.2 ст.71 КАС України, що ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст.9 Закону №996, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість, а також включені до Єдиного реєстру податкових накладних.

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з поставки товарів мали реальний характер, факти поставки оформлені документально та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними Договорами поставки №АТК13-1601/62 та №АТК13-2901/61 за перевіряємий період, підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності матеріально-технічних ресурсів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Слід також зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Таким чином, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару та надання послуг входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 р. у справі №К-12509/08.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 р., заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 р., заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 р., заява №6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Між тим, Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що Позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємством було одержання Позивачем податкової вигоди.

В свою чергу, надані Позивачем суду докази (видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, договори та інші) дають підстав для висновку, що вчинені ТОВ «Аграрна Трейдингова Компанія» господарські операції з поставки товарів є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

При цьому, Відповідач, вказуючи в Акті перевірки №834 про завищення Позивачем суми податкового кредиту з ПДВ за січень 2013 р. по господарським операціям із ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» та надання вказаному постачальнику ризикового кредиту, не ставить під сумнів наявність реальності здійснення господарської операції за зазначеним вище Договорами поставки. Не заперечує Відповідач і правомірність видачі та правильність оформлення податкових накладних, на підставі яких Позивачем було сформовано податковий кредит за рахунок ПДВ, та які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, представником Позивача були надані суду видаткові накладні, рахунки-фактури, банківські виписки, оборотно-сальдові відомості, які підтверджують фактичне здійснення ТОВ «Аграрна Трейдингова Компанія» оплати за придбаний у ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» товар, відповідно, свідчить про право Позивача на включення спірної суми ПДВ у розмірі 995 165,00 грн., що призвело до правомірного відображення суми 366 050,00 грн. у рядк.24 Декларації за січень 2013 р. (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового періоду) та віднесення суми 629 115,00 грн. до ряд.23.2 Декларації за вересень 2013 р. (бюджетне відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів).

З огляду на викладене, за вказаними вище та відображеними в Акті перевірки №843 порушеннями, допущеними начебто Позивачем при взаємовідносинах із контрагентом-постачальником, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що Позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємством було одержання Позивачем податкової вигоди, що свідчить про необґрунтованість зроблених Відповідачем висновків та протиправність прийнятих із зазначених підстав податкових повідомлень-рішень від 25.03.2014 р. №0000131501 та №0000121501, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Крім того, відповідно до ст.94 КАС України та Закону України «Про судовий збір» судовий збір підлягає відшкодуванню Позивачу в розмірі 487,20 грн., решту суми (4 384,80 грн.) слід стягнути із Відповідача.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна Трейдингова Компанія» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.03.2014 р. за №0000131501, прийняте Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.03.2014 р. за №0000121501, прийняте Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна Трейдингова Компанія» понесені судові витрати в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. направлених на асигнування діяльності Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

5. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути решту суми судового збору в розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за розгляд Окружним адміністративним судом м. Києва справи №826/10824/14.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін