Постанова

від 17.10.2014 по справі 802/3464/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 жовтня 2014 р. Справа № 802/3464/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса М.Б.,

секретаря судового засідання: Слишинської Н.С.

представника позивача: Кудельського А.А.

представника відповідача: Гладанюк Л.П., Терепи С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля м'ясо"

до: Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

26.09.2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля м'ясо" (далі - ТОВ "Поділля м'ясо") з адміністративним позовом до відповідача - Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Козятинська ОДПІ). У позовній заяві позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Козятинської ОДПІ № 0005901500 від 23.09.2014 року прийняте на підставі висновку про несвоєчасне перерахування суми податку на додану вартість на спеціальний рахунок переробного підприємства для виплати компенсації сільськогосподарським виробникам в сумі 83117 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності та повноти перерахування сум ПДВ переробним підприємством до спеціального фонду Державного бюджету України та на спеціальні рахунки для виплати компенсацій сільськогосподарським товаровиробниками за період з 01.01.2012 року по 31.07.2014 року. За результатами перевірки був складений акт № 145/1530/37598009 від 10.09.2014 року, на підставі якого Козятинською ОДПІ винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Фактичні обставини порушення полягали у тому, що податковим органом виявлено порушення вимог податкового законодавства, зокрема, положень підпункту 10 пункту 1 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України. При цьому, на думку позивача, висновки податкового органу про допущене підприємством порушення норм Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки ТОВ "Поділля м'ясо" здійснило перерахування сум ПДВ переробним підприємством до спеціального фонду Державного бюджету України та на спеціальні рахунки для виплати компенсацій сільськогосподарським товаровиробниками у строк згідно із Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо підтримки сільськогосподарських товаровиробників" та відповідно до вимог чинного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із підстав зазначених у позовній заяві та наданих у судовому засіданні додаткових поясненнях по справі.

Представники відповідача проти адміністративного позову заперечили. Як на підставу заперечень зіслались на те, що ТОВ "Поділля м'ясо" фактично здійснило перерахування сум ПДВ на спеціальні рахунки для виплати компенсацій сільськогосподарським товаровиробниками із порушеннями вимог підпункту 10 пункту 1 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України. Вказаного висновку відповідач дійшов за фактом дослідження платіжних доручень, які на думку податкового органу, свідчать про недотримання строків визначених для сплати податку на додану вартість на спеціальний рахунок переробного підприємства для виплати компенсації сільськогосподарським товаровиробникам. При цьому, на думку відповідача, останнім днем для перерахування вказаних коштів є 14 число наступного за звітним місяця.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши інші докази, які є у справі, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі наказу Козятинської ОДПІ від 27.08.2014 р. № 367 відповідно до пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, п. 78.1 ст. 78 та ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведена позапланова невиїзна перевірка з питань своєчасності та повноти перерахування сум ПДВ переробним підприємством до спеціального фонду Державного бюджету України та на спеціальні рахунки для виплати компенсацій сільськогосподарським товаровиробниками за період з 01.01.2012 року по 31.07.2014 року.

За результатами перевірки був складений акт № 145/1530/37598009 від 10.09.2014 року, в якому встановлено порушення положень підпункту 10 пункту 1 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

На підставі виявлених порушень Козятинською ОДПІ 23.09.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0005901500, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 83117 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач з метою його скасування та захистом своїх прав, звернувся до суду.

Надаючи оцінку наведеним обставинам та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд бере до уваги, що згідно з п.7.3 ст. 7 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Одним із обов'язків платника податків, згідно з п.п. 16.1.3 п.16.1 ст. 16 ПК України, є обов'язок подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Положення п.31.1 ст.31 ПК України встановлюють, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі, податкового агента, визначається календарною датою.

Зі змісту п.1 ч.1 підрозділу 2 розділу 20 Перехідних положень ПК України, у період до 1 січня 2015 року податок на додану вартість юридичними особами, які зареєстровані платниками податку на додану вартість, при здійсненні ними операцій з постачання власної виробленої продукції (молока, молочної сировини, молочних продуктів, м'яса, м'ясопродуктів, іншої продукції переробки тварин (шкур, субпродуктів, м'ясо-кісткового борошна), виготовленої з поставлених молока або м'яса в живій вазі сільськогосподарськими підприємствами, визначеними розділом V Кодексу, іншими юридичними і фізичними особами, у тому числі фізичними особами - підприємцями, які самостійно вирощують, розводять, відгодовують продукцію тваринництва, визначену розділом V Кодексу (далі - переробні підприємства), справляється з урахуванням таких особливостей: норми цього пункту не поширюються на операції з постачання продукції, виготовленої переробними підприємствами з імпортованої сировини, сировини, поставленої не в живій вазі, сировини, що не є сировиною власного виробництва сільськогосподарських підприємств, визначених розділом V Кодексу, інших юридичних і фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, які самостійно вирощують, розводять, відгодовують продукцію тваринництва, визначену цим Кодексом.

Переробне підприємство веде окремий облік операцій з постачання власно виробленої продукції (молока, молочної сировини, молочних продуктів, м'яса, м'ясопродуктів, іншої продукції переробки тварин (шкур, субпродуктів, м'ясо-кісткового борошна), виготовленої з поставлених молока або м'яса в живій вазі сільськогосподарськими товаровиробниками (далі - продукція), і з постачання інших товарів/послуг, у тому числі продукції, виготовленої із сировини, визначеної у підпункті 1 цього пункту, та складає податкову декларацію з податку на додану вартість і податкову декларацію з податку на додану вартість щодо діяльності з постачання продукції, що передбачає п.1 ч.3 під. 2 р. 20 Перехідних положень ПК України.

Переробне підприємство, згідно з п.1 ч.6 підрозділу 2 розділу 20 Перехідних положень ПК України, позитивну різницю між сумою податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначену у податковій декларації з податку на додану вартість щодо діяльності з постачання продукції, сплачує до спеціального фонду Державного бюджету України та на спеціальний рахунок, відкритий ним в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у таких розмірах: у 2012 році - до спеціального фонду Державного бюджету України - у розмірі 30 відсотків, а на спеціальний рахунок - у розмірі 70 відсотків; у 2013 році - до спеціального фонду Державного бюджету України - у розмірі 40 відсотків, а на спеціальний рахунок - у розмірі 60 відсотків; у 2014 році - до спеціального фонду Державного бюджету України - у розмірі 50 відсотків, а на спеціальний рахунок - у розмірі 50 відсотків.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Поділля м'ясо" ч. 10 п.1 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, а саме несвоєчасну сплату узгоджених сум грошового зобов'язання визначених у деклараціях з ПДВ за лютий-грудень 2012 року, січень-грудень 2013 року, січень - червень 2014 року.

Разом з тим, податковий орган зазначає, що останнім днем сплати відповідно до ч. 10 п.1 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, останнім днем сплати суми податку на додану вартість на спеціальний рахунок для виплати компенсацій сільськогосподарським товаровиробниками є 14 число наступного за звітним місяця (а.с. 26,28).

Надаючи правову оцінку виявленому порушенню, суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.10 під. 2 р. 20 Перехідних положень ПК України перерахування суми податку на додану вартість на спеціальний рахунок переробного підприємства для виплати компенсації здійснюється переробним підприємством до 15 числа місяця, наступного за звітним (податковим) періодом, до спеціального фонду Державного бюджету України - у строки, встановлені пунктом 203.2 статті 203 Кодексу.

Відповідно до п. 203.2 ст. 203 ПК України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Частиною 12 пункту 1 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України визначено, що виплата компенсації сільськогосподарським товаровиробникам (юридичним особам за платіжними дорученнями шляхом перерахування на їх окремі рахунки, відкриті в обслуговуючих банках, фізичним особам - готівкою безпосередньо з каси переробного підприємства або згідно з договорами доручення) здійснюється переробним підприємством до 20 числа місяця, наступного за звітним (податковим) періодом.

Відповідно до ч. 13 п. 1 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України суми податку на додану вартість, не перераховані на спеціальний рахунок або перераховані з порушенням терміну, встановленого цим пунктом, а також суми компенсації, не виплачені сільськогосподарським товаровиробникам або виплачені з порушенням терміну, встановленого цим пунктом, вважаються такими, що використані не за призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету.

Водночас, згідно Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо підтримки сільськогосподарських товаровиробників" звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, тому перерахування суми податку на додану вартість на спеціальний рахунок, відкритий в органах казначейської служби для виплати компенсації сільськогосподарським товаровиробникам, може здійснюватися, починаючи з 1-го числа та до 15 числа місяця наступного за звітним (податковим) періодом.

Як свідчать матеріали справи, факт сплати на спеціальний рахунок позивачем суми податку на додану вартість переробного підприємства для виплати компенсації сільськогосподарським товаровиробникам підтверджується платіжними дорученнями № 202 від 13.03.2012 року, № 237 від 18.04.2012 року, № 264 від 16.05.2012 року, № 294 від 15.06.2012 року, № 318 від 13.07.2012 року, № 351 від 15.08.2012 року, № 383 від 14.09.2012 року, № 411 від 15.10.2012 року, № 447 від 15.11.2012 року, № 480 від 14.12.2012 року, № 504 від 15.01.2013 року, № 538 від 15.02.2013 року, № 567 від 15.03.2013 року, № 594 від 15.04.2013 року, № 625 від 15.05.2013 року, № 674 від 14.06.2013 року, № 716 від 15.07.2013 року, № 744 від 15.08.2013 року, № 781 від 16.09.2013 року, № 827 від 15.10.2013 року, № 861 від 18.11.2013 року, № 896 від 16.12.2013 року, № 929 від 15.01.2014 року, № 967 від 17.02.2014 року, № 993 від 17.03.2014 року, № 1024 від 15.04.2014 року, № 1057 від 15.05.2014 року, № 1092 від 16.06.2014 року, № 1116 від 15.07.2014 року, № 1151 від 14.08.2014 року.

Як видно із Акту перевірки, платежі які проведені позивачем на підставі платіжних доручень датованих включно 15 числом відповідного місяця контролюючим органом визнано такими, що здійснені із порушенням строків, що і стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. Проте суд не погоджується із таким висновком відповідача, оскільки як зазначалося, норми Податкового кодексу України зобов'язують платника податку на додану вартість перерахувати кошти саме до 15 числа наступного за звітним місяця, а не до 14 як зазначає відповідач.

Така позиція суду узгоджується із практикою Вищого адміністративного суду України, зокрема у справі № 800/49610/13 ухвала від 04.02.2014 року.

Суд зазначає, що окремі із наведених вище платіжних доручень оформлені після 15 числа, проте податковим органом під час проведення перевірки не надано оцінки таким фактам, а побудовано оскаржуване рішення на висновках, які суперечать Закону щодо обов'язку позивача перерахувати кошти до 14 числа місяця наступного за звітним.

Таким чином, на виконання вимог п. 1 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України позивачем грошові кошти за вказані періоди було перераховано на спеціальний рахунок та в подальшому виплачено сільськогосподарським товаровиробникам в строк, визначений ч. 10 п.1 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, що підтверджується первинними документами, які долучені до матеріалів справи.

Крім того, суд зазначає, що виконання встановленого ч. 10 п.1 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України податкового обов'язку слід пов'язувати саме із моментом оформлення платіжного доручення про перерахунок коштів, а не із моментом фактичного зарахування коштів, на що зроблено акцент відповідачем у акті перевірки (а.с. 28), з огляду на таке.

У відповідності до норм чинного законодавства України сплата податків платником податків здійснюється, зокрема, у безготівковій формі шляхом здійснення переказу коштів через банківську установу.

На підставі ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" (далі по тексту - Закон № 2346-ІІІ), банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. Крім того, у випадку порушення строків виконання платіжних доручень із вини банку Податковий кодекс України передбачає відповідальність саме банків.

В розумінні Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-III «переказ грошей» - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 цього Закону ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Таким чином, саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку Закон України № 2346-ІІІ пов'язує настання певних правових наслідків. В подальшому (після подання платіжного доручення) виникають цивільно - правові відносини між банком та власником рахунку, які регулюються нормами цивільного законодавства та не повинні впливати на висновки про належне чи неналежне виконання платником податку свого податкового обов'язку.

Згідно з ч. 2 пп. 10 п. 1 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, для підтвердження перерахування сум податку на додану вартість на спеціальний рахунок переробне підприємство разом з податковою декларацією з податку на додану вартість щодо діяльності з постачання продукції надає реєстр платіжних доручень про фактично зараховані на такий спеціальний рахунок кошти за звітний (податковий) період і виписку органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів з такого рахунка.

З аналізу наведеного законодавства випливає, що після прийняття банком розрахункового документу щодо перерахування податків до бюджету податкові зобов'язання вважаються виконаними і покладення на платника податків обов'язку повторно сплатити податки, збори (обов'язкові платежі) та відповідальності за неперерахування чи несвоєчасне перерахування банком до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) є таким, що не ґрунтується на положеннях законодавства.

Таким чином, моментом перерахування коштів є моментом оформлення платіжних доручень, а тому позивач, оформивши платіжні доручення з метою перерахування суми податку на додану вартість на спеціальний рахунок до 15 числа, виконав своє зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за визначеними ним періодами, що виключає застосування до нього штрафних санкцій.

Крім того, кошти, що сплачені на спеціальний рахунок також відображені в деклараціях з ПДВ, а факт сплати на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість переробного підприємства до 15 числа підтверджується реєстром платіжних доручень, які подаються разом із декларацією із податку на додану вартість.

Враховуючи вище викладене, надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи, доводяться як поясненнями сторін так і матеріалами справи, суд доходить висновку, що позов слід задовольнити повністю та визнати протиправним податкове повідомлення - рішення Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 23.09.2014 року № 0005901500.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 182,70 грн.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 23.09.2014 року № 0005901500.

Стягнути із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля м'ясо" (код ЄДРПОУ 37598009) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович