Постанова

від 22.09.2014 по справі 808/5315/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2014 року ( 12 год. 45 хв.)Справа № 808/5315/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Приймака Є.О.,

та представників

від позивача: Кофанова Н.В., довіреність № 10/16 від 01.01.2014

від відповідача: Маріхін К.В., довіреність № 22/28-04-10-017 від 26.06.2014

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Український графіт», м. Запоріжжя

до відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, м. Запоріжжя

про: скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Український графіт» (далі - позивач) звернувся із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000434610 від 12.08.2014 (форма «П»), № 0000444610 від 12.08.2014 (форма «Р»), № 0000414610 від 12.08.2014 (форма «В4»), № 0000424610 від 12.08.2014 (форма «В1»), прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

В обґрунтування позову товариство посилається на те, що висновок контролюючого органу про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з поставки природного газу від ТОВ «Укр Енерго Холдінг» до ПАТ «Укрграфіт» ґрунтується на відомостях акту ДПІ у Голосіїївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.06.2014 № 488/3-22-08/38038769, яким нібито не підтверджено отримання товарів від контрагента-постачальника ТОВ «Укр Енерго Холдінг» та подальший факт реалізації на ПАТ «Український графіт». Вважає, що сам по собі акт перевірки органів ДПІ контрагентів постачальника та висновки про не підтвердженність факту реального здійснення господарських операцій з його окремими контрагентами не є доказами фіктивності поставки товару ПАТ «Укрграфіт». Зазначає, що укладений між позивачем та його контрагентом договір не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання його недійсними. Обов'язки за договором повністю виконані обома сторонами, на підтвердження чого перевіряючим надавався повний пакет документів, а саме податкові накладні, акти передачі-приймання природного газу, докази транспортування газу кінцевому споживачу, докази оплати тощо. В свою чергу, доводи контролюючого органу, викладені в акті перевірки, не містять доказів обізнаності позивача про наявність з боку контрагента порушень вимог податкового законодавства, доказів щодо ліквідації, реєстрації припинення юридичної особи, не знаходження за адресою реєстрації, доказів відсутності у контрагента права на видачу податкових накладних тощо. З огляду на викладене вважає, що товариство цілком правомірно відобразило у обліку підприємства витрати, належним чином нарахувало суми податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «Укр Енерго Холдінг».

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, викладених вище, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмових запереченнях від 10.09.2014 вих. № 4867/10 посилається на те, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Укрграфіт» щодо дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах ПАТ «Укрграфіт» з платником податків ТОВ «Укр Енерго Холдінг» за період січень, квітень 2013 року встановлено, що операції не мали реального господарського характеру. На підставі акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.06.2014 № 488/3-22-08/38038769 про результати позапланової перевірки ТОВ «Укр Енерго Холдінг» зроблено висновок про не підтвердження отримання товару від контрагента-постачальника ТОВ «Євро-Тек 2011» та подальший факт реалізації на ПАТ «Український графіт». На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище.

В судовому засіданні 22.09.2014 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

ПАТ «Український графіт» зареєстроване розпорядженням Запорізької міської ради 27.09.1994 за № 261-р, та взято на податковий облік з 10.10.1994 за № 130.

На підставі направлень № № 386 та 387 від 07.07.2014, згідно п.п 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України та відповідно до наказу СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів від 07.07.2010 № 364 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Укрграфіт» щодо дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах ПАТ «Укрграфіт» з платником податків ТОВ «Укр Енерго Холдінг» за період січень, квітень 2013 року, про що складено акт від 30.07.2014 № 248/28-04-46-10/00196204.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 14.1.27 ст.14, п.138.2. ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період: 1 квартал 2013 року завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 2 066 010 грн.; п. 14.1.27 ст.14, п.138.2. ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за період: за півріччя 2013 року у сумі 526 017 грн.; п.п. 14.1.18, п.п. 14.1.181, п.14.1 ст. 14, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України, розділу IV «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.11.2013 № 708, завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за період: січень, квітень 2013 року, на загальну суму ПДВ 553 703 грн., в т.ч. по періодам: за січень 2013 року на суму 413 202 грн.; за квітень 2013 року на суму 140 501 грн.; завищено суму бюджетного відшкодування за період лютий, травень 2013 року, на загальну суму ПДВ 553 703 грн., в т.ч. по періодам: за лютий 2013 року на суму 413 202 грн.; за травень 2013 року на суму 140 501 грн.

На підставі акту перевірки № 248/28-04-46-10/00196204 від 30.07.2014 контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000434610 від 12.08.2014 (форма «П»), яким ПАТ «Укрграфіт» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі: І квартал 2013 року на 2 066 010 грн.; № 0000444610 від 12.08.2014 (форма «Р»), яким ПАТ «Укрграфіт» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 789 025,50 грн. та зобов'язано сплатити суми грошового зобов'язання з податку на прибуток: 526 017 грн. за основним платежем та 263 008,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000414610 від 12.08.2014 (форма «В4»), яким ПАТ «Укрграфіт» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 553 703 грн. за січень 2013р., квітень 2013 року; № 0000424610 від 12.08.2014 (форма «В1»), яким ПАТ «Укрграфіт» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі: 553 703 грн. за лютий 2013 року, травень 2013 року, та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 553 703 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 276 851,50 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішенням від 12.08.2014 № 0000434610, № 0000444610 , 0000414610 та № 0000424610 ПАТ «Укрграфіт» звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно п. 14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються до складу витрат.

Таким чином, платники податків при проведенні власної господарської діяльності мають право відносити до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, будь-які витрати, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац другий пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Отже, аналіз вищевказаних норм податкового законодавства свідчить про те, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в я кому відбулося придбання товарів (робіт/послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинно бути підтверджене належним чином оформленою податковою накладною.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що 28.12.2012 між ПАТ «Укрграфіт» (покупець) та TOB «Укр Енерго Холдинг» (постачальник) укладено договір на постачання природного газу № Г-12/131/804/32750/04 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язався оплатити вартість прийнятого обсягу газу, на умовах договору.

Відповідно до п. 5.1 договору ціна 1 000 кубічних метрів газу, без урахування тарифів на його транспортування, розподіл становить 4 132,02 грн. з ПДВ та цільовою надбавкою відповідно до п. 316.1 ст. 316 ПК України.

Додатковою угодою № 1 від 21.03.2013 до договору встановлено, що ціна 1000,0 кубічних метрів газу з 01.04.2013 становить 4 215,016 грн. з ПДВ.

Згідно п. 3.2 договору кількість газу, поставленого Покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, в яких визначається фактичний обсяг спожитого газу і які підписуються повноважними представниками Постачальника і Покупця. Підстави для підписання акту прийому-передачі газу повноважними особами Постачальника та Покупця, є підписання повноважними особами Покупця та підприємства, що здійснювало транспортування та облік газу Покупцю, акта про витрати природного газу згідно з показаннями приладів обліку.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що кількість газу визначається по контрольно-вимірювальних приладах, зареєстрованих в органах Держстандарту України, що встановлені у Покупця.

Відповідно до п.п. 3.4, 6.1 договору, підставою для остаточних розрахунків є Акт приймання-передачі газу.

Пунктом 1.3 «Правил користування природним газом для юридичних осіб», затвердженими Постановою НКРЕ від 13.09.2012 № 1181 (далі - Правила) передбачено, що газопостачальним підприємством є суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює постачання природного газу безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами.

Згідно із п. 4.3 зазначених Правил, необхідною умовою здійснення діяльності з постачання природного газу є наявність у постачальника обсягу природного газу, підтвердженого Оператором ЄГТСУ.

Відповідно до п. 1 Правил «підтверджений обсяг газу - підтверджений в установленому порядку Оператором місячний обсяг природного газу, виділений газопостачальному підприємству для забезпечення об'єктів газоспоживання його споживачів».

TOB «Укр Енерго Холдінг» здійснювало постачання природного газу на підставі Ліцензії на постачання природного газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом серія АГ № 578414 зі строком дії з 19.01.2012 по 18.01.2017, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ), яка на момент укладення договору та здійснення господарських операцій з поставки природного газу ПАТ «Укрграфіт» була дійсною, та мало підтверджені Оператором ЄГТСУ обсяги природного газу, виділені йому для забезпечення об'єктів газоспоживання його споживачів.

На виконання умов договору, в січні 2013 року та квітні 2013 року, TOB «Укр Енерго Холдінг» поставило на ПАТ «Укрграфіт» природний газ українського видобутку в межах лімітів, заведених та підтверджених Оператором Єдиної газотранспортної системи України (HAK «Нафтогаз України»): в січні 2013 року в обсязі 600 м3 на суму 2 479 212,00 грн. (з ПДВ); в квітні 2013 року в обсязі 200 м3 на суму 843 003,36 грн. (з ПДВ).

Актами приймання-передачі природного газу № 73 від 31.01.2013 та № 346 від 30.04.2013, підписаними ПАТ «Укрграфіт» та TOB «Укр Енерго Холдінг» підтверджується виконання TOB «Укр Енерго Холдінг» умов договору щодо поставки природного газу та факт поставки природного газу ПАТ «Укрграфіт» в січні, квітні 2013 року.

Вартість поставлених обсягів газу повністю оплачена ПАТ «Укрграфіт», що підтверджується платіжними дорученнями № 19101 від 09.01.2013, № 19125 від 10.01.2013, № 20 від 18.01.2013, № 20139 від 02.04.2013, № 20240 від 10.04.2013, № 20464 від 22.04.2013 та не заперечується відповідачем.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Досліджуючи факт поставки та рух придбаного позивачем природного газу судом з'ясовано наступне.

Транспортування природного газу магістральними трубопроводами від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення -газорозподільних станцій (ГРС) відбувалося за договором № 3/ЗП-12/804/24291/04 від 11.07.2012, укладеним позивачем з Дочірньою компанією «Укртрансгаз» HAK «Нафтогаз України» в особі Запорізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (ЛВУМГ) філії УМГ «Харківтрансгаз».

Транспортування природного газу газорозподільними мережами (ГРС) до межі балансової належності об'єктів ПАТ «Укрграфіт» відбувалося за договором на розподіл природного газу № Т-ПР-11004/804/24456/04 від 10.12.2012, укладеним позивачем з Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз».

Згідно п. 3.4 «Порядку розроблення та погодження прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні, планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу та формування і затвердження планового розподілу постачання природного газу споживачам», затвердженого Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 26.11.2012 № 920: «Оператор доводить інформацію про обсяги природного газу, що внесені до затвердженого місячного планового (розрахункового) балансу... власникам природного газу, газодобувним, газотранспортним, газозберігаючим та газопостачальним підприємствам».

Аналогічні умови встановлені в договорах на транспортування та розподіл природного газу, укладених ПАТ «Укрграфіт» з ПАТ «Запоріжгаз» та ДК «Укртрансгаз» HAK «Нафтогаз України» в особі Запорізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (ЛВУМГ) філії УМГ «Харківтрансгаз».

Таким чином, транспортування природного газу газотранспортним та газорозподільним підприємством може відбуватися виключно за умови наявності у газотранспортного/газорозподільного підприємства інформації про підтверджені Оператором ЄГТСУ обсяги природного газу постачальника, яка доводиться Оператором ЄГТСУ до газотранспортного підприємства у встановленому законодавством порядку.

Обсяг природного газу у TOB «Укр Енерго Холдінг» був підтверджений Оператором ЄГТСУ, про що було повідомлено газотранспортні підприємства, які здійснили транспортування газу трубопроводами до об'єктів ПАТ «Укрграфіт».

Актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, підписаними ПАТ «Укрграфіт» та ПАТ «Укртрансгаз» Запорізького ЛВУМГ філії УИГ «Харківтрансгаз» від 31.01.2013 та від 30.04.2013 та Актами надання послуг з транспортування газу № ЗП000000238 від 31.01.2013 та №ЗП000003986 від 30.04.2013, підписаними ПАТ «Укрграфіт» та газорозподільною організацією ПАТ «Запоріжгаз», підтверджується факт передачі обсягів природного газу від TOB «Укр Енерго Холдинг» на ПАТ «Укрграфіт» в січні 2013 року та в квітні 2013 року.

Послуги з транспортування природного газу повністю оплачені ПАТ «Укрграфіт».

Доказом поставки природного газу від TOB «Укр Енерго Холдінг» на ПАТ «Укрграфіт» та його використання останнім в господарській діяльності, є також Акти про витрати природного газу по ПАТ «Укрграфіт» від 31.01.2013 за січень 2013 року та від 30.04.2013 за квітень 2013 року, в розрізі постачальників, які підписані представниками ПАТ «Укрграфіт» та газорозподільною організацією ПАТ «Запоріжгаз. Так, зазначеними Актами підтверджується, що згідно із показами засобів обліку ПАТ «Укрграфіт»: в січні 2013 року було витрачено та спожито 1 980,103 тис.м3 природного газу, в тому числі 600,000 тис.м3 природного газу, поставленого від TOB «Укр Енерго Холдінг»: в квітні 2013 року було витрачено та спожито 1 479,851 тис.м3 природного газу, в тому числі 200,000 тис.м3 природного газу, поставленого від TOB «Укр Енерго Холдінг».

Таким чином, факт поставки природного газу від TOB «Укр Енерго Холдінг» в січні та квітні 2013 року, фактичне його отримання, оплата та споживання ПАТ «Укрграфіт» підтверджується належним чином оформленими первинними, платіжними документами, податковими накладними, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку: Актами приймання-передачі природного газу, підписаним сторонами договору; податковими накладними, виданими TOB «Укр Енерго Холдінг»; документами, що підтверджують оплату отриманих обсягів газу в повному обсязі; Актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ «Укртрансгаз» Запорізького ЛВУМГ філії УМГ «Харківтрансгаз»; Актами надання послуг з транспортування газу газорозподільними мережами ПАТ «Запоріжгаз»; Актами про витрати природного газу по ПАТ «Укрграфіт» в розрізі постачальників, які підписані представниками ПАТ «Укрграфіт» та ПАТ «Запоріжгаз».

Отже, долученими до справи доказами підтверджується, що ТОВ «Укр Енерго Холдінг» дійсно поставляло природний газ позивачу - ПАТ «Укрграфіт» згідно договору від 28.12.2012 № Г-12/131/804/32750/04.

Тому, висновки податкового органу про відсутність факту постачання судом спростовуються. Отже, позивачем правомірно сформовано витрати та податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Укр Енерго Холдінг».

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Оскільки неправомірність формування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану пов'язувалась податковим органом лише з не підтвердженням реального характеру угоди між ПАТ «Укрграфіт» та ТОВ «Укр Енерго Холдінг», яке судом спростоване, то порушень вимог п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України з боку позивача також допущено не було.

В свою чергу, податковий орган, ґрунтує свої висновки на акті ДПІ у Голосіїївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.06.2014 № 488/3-22-08/38038769 про результати позапланової перевірки ТОВ «Укр Енерго Холдінг» з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податків по взаємовідносинам з ТОВ «Євро-Тек 2011» за період з 01.01.2012 по 31.04.2014, яким не підтверджується отримання товарів (робіт, послуг) від контрагента-постачальника ТОВ «Укр Енерго Холдінг» та подальший факт реалізації на ПАТ «Український графіт». Також податковий орган посилається на акт Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 08.04.2014 № 209/22-00/37757736 в якому встановлено, що на виконання договору комісії між ТОВ «Укр Енерго Холдінг» та ТОВ «Євро-Тек 2011», а саме під час ведення бухгалтерського обліку та складання податкової звітності службові особи ТОВ «Укр Енерго Холдінг» використовували первинні документи, складені невстановленими особами від ТОВ «Евро-Тек 2011», яке фактично будь-яких товарів не постачало.

Крім того, в запереченнях відповідач посилається на акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 1137/22-13/37145536 від 29.04.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Газтрейдінвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства службовими особами ТОВ «Газтрейдінвест» з питань нарахування та своєчасної сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Євро-Тек 2011» за період з 01.08.2012 по 31.03.2014, яким не підтверджується отримання товарів (робіт, послуг) від контрагента - постачальника ТОВ «Газтрейдінвест» та подальший факт реалізації на ПАТ «Український графіт». Вказаним актом встановлено, що у січні-лютому 2014 року основним та єдиним постачальником природного газу до ТОВ «Газтрейдінвест» був ТОВ «Євро-Тек 2011». Також, в акті перевірки зазначено, що в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32012110100000073 від 30.11.2012, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 209, ч.1,2 ст.212 Кримінального кодексу України допитаний засновник, директор та головний бухгалтер ОСОБА_3 ТОВ «Євро-Тек 2011», який зареєстрував вказане підприємство за винагороду та не має відношення до його фінансово-господарської діяльності. Крім того, у ТОВ «Євро-Тек 2011» відсутні офісні приміщення, основні засоби, фінансово-господарська та співробітники, що унеможливлює здійснювати реальну фінансово-господарську діяльність.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені підстави для звільнення від доказування. Зокрема, частиною 4 вказаної норми передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тобто, для адміністративного суду преюдиціальне значення має лише вирок суду у кримінальній справі. Інші судові рішення, прийняті в порядку встановленому Кримінально-процесуального кодексу України, для адміністративного суду є доказами, які підлягають оцінці в порядку статті 86 КАС України, а саме виходячи з того, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. А також те, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. На час розгляду справи судом обвинувальний вирок щодо посадових осіб ТОВ «Євро-Тек 2011» відсутній.

До того ж, нормами Цивільного та Господарського кодексів України дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, податкових накладних та інших первинних документів бухгалтерського та податкового обліку не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум ПДВ, фактично сплачених в ціні придбання товару на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентом правил господарської діяльності.

Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010, від 31.01.2011.

На переконання суду, порушення юридичною особою-контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу є постанова Верховного Суду України від 09 вересня 2008 року.

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов'язується податковим органом лише з обставинами діяльності контрагента позивача та іншій суб'єктів господарювання по ланцюгу постачання, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Постановою Верховного Суду України від 11.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ встановлено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань…Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 30.07.2014 № 248/28-04-46-10/00196204, про порушення ПАТ «Укрграфіт» вимог п. 14.1.27 ст.14, п.138.2. ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 , п.п. 14.1.18, п.п. 14.1.181, п.14.1 ст. 14, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України є помилковим та спростовується дослідженими під час розгляду справи доказами.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 12.08.2014 № 0000434610 (форма «П»), № 0000444610 (форма «Р»), № 0000414610 (форма «В4»), № 0000424610 (форма «В1») слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Український графіт» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 12.08.2014 № 0000434610 (форма «П»), № 0000444610 (форма «Р»), № 0000414610 (форма «В4»), № 0000424610 (форма «В1»).

Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Український графіт» 487,20 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко