Постанова

від 01.12.2020 по справі 808/5315/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 808/5315/14

касаційне провадження № К/9901/8869/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі у тексті - СДПІ ОВП у м. Запоріжжі, Інспекція) на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.09.2014 (суддя - Максименко Л.Я.) та на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 (головуючий суддя - Бишевська Н.А., судді - Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Український граніт (далі у тексті - ПАТ Укрграфіт , Товариство) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі МГУ Міндоходів (правонаступник - Офіс великих платників податків ДФС) про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.08.2014 № 0000414610, № 0000424610, № 0000434610, № 0000444610,

У С Т А Н О В И В:

21.08.2014 Публічне акціонерне товариство "Український графіт" звернулось до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.08.2014 № 0000414610 від 12.08.2014 (форма В4 ), № 0000424610 (форма В1 ), № 0000434610 (форма П ), № 0000444610 (форма Р ).

Позовні вимоги Товариство обґрунтувало тим, що сам по собі акт перевірки органів державної податкової служби контрагентів постачальника та висновки про те, що під час проведення перевірки не підтвердився факт реального здійснення господарських операцій з його окремими контрагентами не є доказами фіктивності поставки товару ПАТ Укрграфіт . Зазначив також, що укладений між ПАТ Укрграфіт та його контрагентом договір не є нікчемним відповідно до закону, також відсутні судові рішення про визнання його недійсним, а обов`язки за договором повністю виконані сторонами, для підтвердження чого податківцям надавався повний пакет документів (податкові накладні, акти передачі-приймання природного газу, докази транспортування газу кінцевому споживачу, докази оплати тощо).

Відповідач у письмових запереченнях від 10.09.2014 № 4867/10 зазначив, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ Укрграфіт щодо дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах ПАТ Укрграфіт з платником податків ТОВ УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ за період січень, квітень 2013 року було встановлено, що операції не мали реального господарського характеру. На підставі акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.06.2014 № 488/3-22-08/38038769 Про результати позапланової перевірки ТОВ УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ зроблено висновок про не підтвердження отримання товару від контрагента - постачальника ТОВ Євро-Тек 2011 та подальший факт його реалізації на ПАТ Український графіт . На підставі викладеного, просив у задоволенні позову відмовити.

Предметом перевірки судів у цій справі були рішення податкового органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати податку на прибуток та ПДВ за наслідками господарської діяльності Товариства з ТОВ "УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ" (код ЄДРПОУ 38038769) за перше півріччя 2013 року.

Товариство не погодилось із рішеннями Інспекції про заниження податкових зобов`язань за господарськими операціями із зазначеним контрагентом і послалося на необґрунтованість висновків акту перевірки від 30.07.2014 № 248/28-04-46-10/00196204, на підставі якого прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015, адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.08.2014 № 0000414610 від 12.08.2014 (форма В4 ), № 0000424610 (форма В1 ), № 0000434610 (форма П ), № 0000444610 (форма Р ).

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

У доводах касаційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судами норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податку на прибуток і ПДВ. Вважає, що суди не в повному обсязі дослідили та встановили обставини по справі, які свідчать про те, що товарність розглядуваних господарських операцій не підтверджена відповідними доказами, а подані платником первинні документи не містять відомостей про безпосередніх учасників господарських операцій. Стверджує, що фактично спірні товари постачалися позивачеві через комісіонера ТОВ "УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ" від комітента - ТОВ Євро-Тек 2011 , яке не має ознак реального суб`єкта господарювання.

Представник позивача у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останнього заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, вважає обґрунтованими та законними.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18.05.2015 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.

Верховний Суд ухвалою від 30.11.2020 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 01.12.2020.

Відповідно до частини першої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Верховний Суд допускає заміну відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів правонаступником - Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлень № 386 та № 387 від 07.07.2014, згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та відповідно до наказу СДПІ ОВП у м. Запоріжжі (правонаступник - Офіс великих платників податків ДФС) від 07.07.2010 № 364 Інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ Український графіт щодо дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах ПАТ Український графіт із платником податків ТОВ УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ за період січень, квітень 2013 року, про що складено акт від 30.07.2014 № 248/28-04-46-10/00196204.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 14.1.27 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до завищення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за період: перший квартал 2013 року завищення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 2 066 010, 00 грн; підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2. статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за період: перше півріччя 2013 року у сумі 526 017, 00 грн; підпункту 14.1.18, підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 ПК України, розділу IV Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних , затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.11.2013 № 708, завищено суму податкового кредиту та від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за період: січень, квітень 2013 року, на загальну суму податку на додану вартість 553 703, 00 грн, в т.ч. по періодам: за січень 2013 року на суму 413 202, 00 грн; за квітень 2013 року на суму 140 501, 00 грн; завищено суму бюджетного відшкодування за період лютий, травень 2013 року, на загальну суму податку на додану вартість 553 703, 00 грн, в т.ч. по періодам: за лютий 2013 року на суму 413 202, 00 грн; за травень 2013 року на суму 140 501, 00 грн.

На підставі акту перевірки 30.07.2014 № 248/28-04-46-10/00196204 контролюючим органом прийняті: податкове повідомлення-рішення від 12.08.2014 № 0000434610 (форма П ), яким ПАТ Укрграфіт зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі: І квартал 2013 року на 2 066 010, 00 грн; податкове повідомлення-рішення від 12.08.2014 № 0000444610 (форма Р ), яким ПАТ Укрграфіт збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток на 789 025, 50 грн та зобов`язано сплатити суми грошового зобов`язання з податку на прибуток: 526 017, 00 грн за основним платежем та 263 008, 50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення від 12.08.2014 № 0000414610 (форма В4 ), яким ПАТ Укрграфіт зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 553 703, 00 грн за січень 2013 року та квітень 2013 року; податкове повідомлення-рішення від 12.08.2014 № 0000424610 (форма В1 ), яким ПАТ Укрграфіт зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі, заявленого у рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі: 553 703, 00 грн за лютий 2013 року, травень 2013 року, та зобов`язано сплатити суму податку у розмірі 553 703, 00 грн та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 276 851, 50 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішенням від 12.08.2014 № 0000414610, № 0000424610, №0000434610 та № 0000444610 ПАТ Укрграфіт звернулось до суду.

У контексті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі у тексті в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі у тексті - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Також, у відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що 28.12.2012 між ПАТ Укрграфіт (у тексті договору - покупець) та TOB УКР ЕНЕРГО ХОЛДИНГ (у тексті договору - постачальник) було укладено договір на постачання природного газу № Г-12/131/804/32750/04 (далі у тексті - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов`язався оплатити вартість прийнятого обсягу газу, на умовах договору.

Відповідно до пункту 5.1 договору ціна 1 000 кубічних метрів газу, без урахування тарифів на його транспортування, розподіл, становила 4 132, 02 грн, з ПДВ, та цільовою надбавкою відповідно до пункту 316.1 статті 316 ПК України.

Додатковою угодою від 21.03.2013 № 1 до цього договору встановлено, що ціна 1 000 кубічних метрів газу з 01.04.2013 мала становити 4 215, 016 грн, з ПДВ.

Згідно з пунктом 3.2 договору кількість газу, поставленого Покупцю, закріплювалась щомісячними актами приймання-передачі газу, у яких визначається фактичний обсяг спожитого газу і які підписуються повноважними представниками Постачальника і Покупця. Підстави для підписання акту прийому-передачі газу повноважними особами Постачальника та Покупця, є підписання повноважними особами Покупця та підприємства, що здійснювало транспортування та облік газу Покупцю, акта про витрати природного газу згідно з показаннями приладів обліку.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що кількість газу визначалась по контрольно-вимірювальних приладах, зареєстрованих в органах Держстандарту України, що встановлені у Покупця.

Відповідно до пунктів 3.4 та 6.1 договору, підставою для остаточних розрахунків є Акт приймання-передачі газу.

Пунктом 1.3 Правил користування природним газом для юридичних осіб , затвердженими Постановою НКРЕ від 13.09.2012 № 1181 (далі - Правила) передбачено, що газопостачальним підприємством є суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює постачання природного газу безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами.

Згідно із пунктом 4.3 зазначених Правил, необхідною умовою здійснення діяльності з постачання природного газу є наявність у постачальника обсягу природного газу, підтвердженого Оператором ЄГТСУ.

Відповідно до пункту 1 Правил підтверджений обсяг газу - підтверджений в установленому порядку Оператором місячний обсяг природного газу, виділений газопостачальному підприємству для забезпечення об`єктів газоспоживання його споживачів .

TOB УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ здійснювало постачання природного газу на підставі Ліцензії на постачання природного газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом серія АГ № 578414 зі строком дії з 19.01.2012 по 18.01.2017, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ), яка на момент укладення договору та здійснення господарських операцій з поставки природного газу ПАТ Укрграфіт була дійсною, та мало підтверджені Оператором ЄГТСУ обсяги природного газу, виділені йому для забезпечення об`єктів газоспоживання його споживачів.

На виконання умов договору, в січні 2013 року та квітні 2013 року, TOB УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ поставило на ПАТ Укрграфіт природний газ українського видобутку в межах лімітів, заведених та підтверджених Оператором Єдиної газотранспортної системи України (HAK Нафтогаз України ): у січні 2013 року в обсязі 600 м3 на суму 2 479 212, 00 грн, з ПДВ; у квітні 2013 року в обсязі 200 м3 на суму 843 003, 36 грн, з ПДВ.

Актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2013 № 73 та від 30.04.2013 № 346, підписаними ПАТ Укрграфіт та TOB УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ підтверджується виконання TOB УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ умов договору щодо поставки природного газу та факт поставки природного газу ПАТ Укрграфіт у січні та квітні 2013 року.

Вартість поставлених обсягів газу повністю оплачена ПАТ Укрграфіт , що підтверджується платіжними дорученнями від 09.01.2013 № 19101, від 10.01.2013 № 19125, від 18.01.2013 № 20, від 02.04.2013 № 20139, від 10.04.2013 № 20240, від 22.04.2013 № 20464 та не заперечувалось відповідачем.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб`єктами права.

Виконання договору, як зазначено судами, підтверджується: актами приймання-передачі природного газу; актами надання послуг з постачання природного газу; актами наданих послуг з розподілу природного газу; актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами; реєстром платіжних доручень на підтвердження оплати за поставлений газ, засвідченим печаткою банківської установи; даними повірених коректорів об`єкту газу та лічильників газу. Контрагентом виписано на адресу позивача податкові накладні, які містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення ТОВ "УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ" було зареєстровано як юридична особа та платник ПДВ.

Транспортування газу магістральними трубопроводами від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення -газорозподільних станцій (ГРС) відбувалося за договором від 11.07.2012 № 3/ЗП-12/804/24291/04, укладеним позивачем із Дочірньою компанією Укртрансгаз HAK Нафтогаз України , в особі Запорізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (ЛВУМГ) філії УМГ Харківтрансгаз . Транспортування природного газу газорозподільними мережами (ГРС) до межі балансової належності об`єктів ПАТ Укрграфіт відбувалося за договором на розподіл природного газу від 10.12.2012 № Т-ПР-11004/804/24456/04, укладеним позивачем із Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації Запоріжгаз .

Згідно із пунктом 3.4 Порядку розроблення та погодження прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні, планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу та формування і затвердження планового розподілу постачання природного газу споживачам , затвердженого Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 26.11.2012 № 920, - оператор доводить інформацію про обсяги природного газу, що внесені до затвердженого місячного планового (розрахункового) балансу ... власникам природного газу, газодобувним, газотранспортним, газозберігаючим та газопостачальним підприємствам.

Аналогічні умови були установлені у договорах на транспортування та розподіл природного газу, укладених ПАТ Укрграфіт з ПАТ Запоріжгаз та ДК Укртрансгаз HAK Нафтогаз України , в особі Запорізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (ЛВУМГ) філії УМГ Харківтрансгаз .

Таким чином, транспортування природного газу газотранспортним та газорозподільним підприємством могло відбуватися виключно за умови наявності у газотранспортного/газорозподільного підприємства інформації про підтверджені Оператором ЄГТСУ обсяги природного газу постачальника, яка доводиться Оператором ЄГТСУ до газотранспортного підприємства у встановленому законодавством порядку.

Обсяг природного газу у TOB УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ був підтверджений Оператором ЄГТСУ, про що було повідомлено газотранспортні підприємства, які здійснили транспортування газу трубопроводами до об`єктів ПАТ Укрграфіт .

Актами наданих послуг із транспортування природного газу магістральними трубопроводами, підписаними ПАТ Укрграфіт та ПАТ Укртрансгаз , в особі Запорізького ЛВУМГ філії УИГ Харківтрансгаз , від 31.01.2013 та від 30.04.2013, а також актами надання послуг із транспортування газу від 31.01.2013 № ЗП000000238 та від 30.04.2013 № ЗП000003986, підписаними ПАТ Укрграфіт та газорозподільною організацією ПАТ Запоріжгаз , підтверджується факт такої передачі обсягів природного газу від TOB УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ до ПАТ Укрграфіт у січні 2013 року та у квітні 2013 року.

Послуги із транспортування природного газу повністю оплачені ПАТ Укрграфіт .

Доказом поставки природного газу від TOB УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ на ПАТ Укрграфіт та його використання останнім у своїй господарській діяльності, є також акти про витрати природного газу по ПАТ Укрграфіт від 31.01.2013 за січень 2013 року та від 30.04.2013 за квітень 2013 року, у розрізі постачальників, які підписані повноважними представниками ПАТ Укрграфіт та газорозподільної організації ПАТ Запоріжгаз. Так, вказаними Актами підтверджується, що відповідно до показів засобів обліку ПАТ Укрграфіт : у січні 2013 року було витрачено та спожито 1 980, 103 тис.м3 природного газу, у тому числі 600, 000 тис.м3 природного газу, поставленого від TOB УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ ; у квітні 2013 року було витрачено та спожито 1 479, 851 тис.м3 природного газу, у тому числі 200, 000 тис.м3 природного газу, поставленого від TOB УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ .

Таким чином, факт поставки природного газу від TOB УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ у січні та квітні 2013 року, фактичне його отримання, оплата та споживання ПАТ Укрграфіт підтверджується належним чином оформленими первинними, платіжними документами, податковими накладними, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку: актами приймання-передачі природного газу, підписаним сторонами договору, податковими накладними, виданими TOB УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ , документами, що підтверджують оплату отриманих обсягів газу в повному обсязі, актами наданих послуг із транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ Укртрансгаз , в особі Запорізького ЛВУМГ філії УМГ Харківтрансгаз , актами надання послуг з транспортування газу газорозподільними мережами ПАТ Запоріжгаз , актами про витрати природного газу по ПАТ Укрграфіт у розрізі постачальників, які підписані представниками ПАТ Укрграфіт та ПАТ Запоріжгаз .

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що господарські операції з поставки природнього газу ТОВ УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ позивачеві - ПАТ Укрграфіт , згідно з договором від 28.12.2012 № Г-12/131/804/32750/04, документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; проте відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували реальність здійснення таких операцій, свідчили б про відсутність у позивача відповідних розрахункових та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку.

Слід погодитися з висновком судів про те, що певні незначні недоліки в оформленні первинних документів, у даному випадку, не є такими, що можуть свідчити про нереальність господарських операцій з урахуванням встановлених у справі обставин на підставі поданих позивачем доказів.

Крім того, податковий орган посилався на акт Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 08.04.2014 № 209/22-00/37757736, у якому встановлено, що на виконання договору комісії між ТОВ УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ та ТОВ Євро-Тек 2011 , а саме під час ведення бухгалтерського обліку та складання податкової звітності, службові особи ТОВ УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ використовували первинні документи, складені невстановленими особами від ТОВ Евро-Тек 2011 , яке фактично будь-яких товарів не постачало.

У справі, що розглядається, Товариство сформувало податкові вигоди за наслідками операцій та на підставі первинних документів, здійснених та виданих контрагентом - ТОВ "УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ", яке не визнане фіктивним, а посилання у згадуваній Інспекцією кримінальній справі на обставини щодо фіктивного підприємництва стосуються іншого господарюючого суб`єкта, а саме ТОВ Євро-Тек 2011 .

До того ж, судами попередніх інстанцій встановлено наявність документів на підтвердження придбання ТОВ Євро-Тек 2011 природного газу у контрагентів-постачальників та подальшої його реалізації, у тому числі, в межах договору комісії.

Загалом, як вказували суди, в ході розгляду справи позиція податкового орану про порушення позивачем податкового законодавства по суті ґрунтувалась на аналізі взаємовідносин контрагента позивача із іншою юридичною особою - ТОВ Євро-Тек 2011 , щодо службових осіб якого порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених статтями 205, 209 та 212 КК України. Разом з тим, у даному випадку, правовідносини контрагента із третьою особою, із яким позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених відомостей про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі.

На час розгляду справи судами обвинувальний вирок щодо посадових осіб ТОВ Євро-Тек 2011 відсутній.

До того ж, нормами Цивільного та Господарського кодексів України дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, податкових накладних та інших первинних документів бухгалтерського та податкового обліку не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентом правил господарської діяльності.

Законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу є постанова Верховного Суду України від 09 вересня 2008 року.

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов`язується податковим органом лише з обставинами діяльності контрагента позивача та іншій суб`єктів господарювання по ланцюгу постачання, що є неприпустимим, як за законодавством України, так і міжнародними нормами.

Відтак, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій визнали їх такими, що свідчать про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданим контрагентом.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, дублюють аргументи акту перевірки та апеляційної скарги, належна правова оцінка яким була надана судами першої та апеляційної інстанцій. Відповідач на обґрунтування своїх вимог не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права (неправильно розтлумачено закон або застосовано закон, який не підлягав застосуванню, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню) чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, що призвело до постановлення незаконних судових рішень.

У касаційній скарзі не наведено інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки, запереченні на позовну заяву та з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача у справі - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів правонаступником - Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.09.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова